Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: о.Іван Колодій

Хвороба у родинi: прийняття чи вiдречення

Дата публікації: 03-08-2010
45646

Хвороба і терпіння завжди належали до числа найважчих випробувань у людському житті, оскільки в той чи інший спосіб супроводжують людину через усе земне життя. Страждання немовби стає невід'ємною складовою земного існування людини. Хвороба, терпіння (фізичне і моральне) певним чином торкаються кожної людини. Переживаючи такий стан, людина пізнає своє безсилля і свою обмеженість. Будь-яка хвороба може привести до смерті, спричинитися до тривоги, до замкненості, а часом навіть до розпуки та бунту проти Бога і ближніх. Однак людина - це істота соціальна, і тому страждання та хвороба одного члена родини змушує інших членів сім’ї допомогти тому, хто хворіє. У кожній родині клопоти, пов’язані зі здоров’ям, є хрестом, не раз дуже важким, незрозумілим для деяких членів сім’ї, особливо коли людина хвора протягом багатьох років. Ще гірше, коли це хвора дитина. Буває, що інколи хвороба з’являється несподівано, а тому спричиняє кризу в родині. Та позитивна настанова може мобілізувати родину, щоб допомогти рідній людині у складній ситуації, пов’язаній з хворобою.

Християнська сім’я не може залишитися байдужою у такій драматичній ситуації, найпершим обов’язком має бути допомога потребуючому, оскільки це член родини. Для християнської спільноти настає найтяжчий момент – час випробувань. Інколи виникає підступна спокуса відмовитися від своїх обов’язків щодо хворого. Одна з причин, яка може до цього привести, - це та, що людина сподівається лише на власні сили та не довіряє Божому провидінню. Пророк Єремія дає вагому підказку, щоб не впасти під тягарем страждання, його потрібно покірно нести та просити Господа Бога допомоги. Ось як говорить Господь: «Проклятий той муж, що надію кладе на людину і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустелі, у краї солоному та незаселеному. Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь - то надія його!І він буде як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота. А його листя зелене, і в році посухи не буде журитися, і не перестане приносити плоду!» (Єр. 17.5-8). Беручи приклад з доброго самарянина, потрібно схилитися над особами, які важко терплять, і запропонувати їм свою підтримку та розуміння. Коли в такий спосіб приймаємо і розділяємо страждання, це стає вагомою підтримкою для страждаючого члена родини, створює атмосферу спокою та надії, де особа відчуває навколо себе велику любов і не замикається в собі, перебуваючи наодинці зі своєю недугою. Та людина, яка пам’ятає про любов Божу, не повинна обурюватися проти Бога, а постійно надіятися на Його поміч. Лише смерть і воскресіння Христове обнадіює хворого. А ще більше - пережиття з Богом важких моментів, що дарують сподівання на досконале життя з Ним у вічності: «Радійте і веселіться у ці дні, бо велика є ваша нагорода у небі» (Лк. 6, 23). Таку обітницю дає Господь Ісус на сторінках Євангелія для всіх терплячих.

Для того, щоб допомогти хворому члену родини, потрібно показати йому, що він не сам, вселити віру у його серце. Турбуючись про стан здоров’я, співпереживаючи, намагаючись допомогти, ми показуємо людині, що вона є важлива та цінна для своєї сім’ї. Вони усі разом несуть важкий хрест хвороби, котра постійно спонукає кожного з них прибігати до Господа Бога та витривало служити своєму ближньому. У такому випадку не тільки ліки оздоровлюють недужого, але також і любов, співчуття, милосердя, що супроводжують потребуючу людину, про що пригадує апостол Павло у листі до коринтян: «Правдива любов усе виносить, усе витримує, ніколи не стомлюється та в усьому допомагає» (пор. 1Кор. 13, 7-8).

Важливе значення для членів родини хворого посідає мотивація опікуватися потребуючою людиною. Найгірше тоді, коли бракує глибокої мотивації, бажання. Тоді стається так, що хвора людина стає для оточення тягарем, перешкодою. Вона це відчуває, спілкуючись, про це здогадується з міміки та жестів. Коли є брак глибокої мотивації, тоді спадає на думку вдатися до евтаназії, запроторити людину до дому інвалідів, тим самим намагаючись позбутися такого випробування. Лише віра в Бога спонукає кожного з нас до милосердя. Допомагаючи хворому, ми служимо Христові, який присутній у хворій людині. У такий спосіб у страждаючій людині сім’я бачить присутнього Ісуса Христа. «Я був хворий, і ви навідалися до мене… Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших, – мені також ви того не зробили» (Мт. 25: 36;45). Опіка над хворою людиною допомагає нам прямувати до Ісуса Христа та вічного спасіння у Небі.

Керуючись такою мотивацією, яка базується на любові, вірі в Бога, уся родина хворого духовно перероджується і стає подібна до своєї суті: правдива спільнота - це спільнота людей, у якій панує любов, розуміння, самопожертва. Хвора людина може допомогти пройти школу мудрості і правдивої людської формації у Господі. Перебуваючи щоденно з недужим, рідні можуть випробувати себе, свою долю, своє майбутнє. Якщо вони будуть хворими, то очікуватимуть на допомогу.

Говорячи про немічних, одразу спадають на думку люди похилого віку. Хоча старість не є хворобою, проте вона є тим періодом у житті людини, коли щоразу зауважуєш і відчуваєш втрату сил, вправності, здоров’я. Покійний папа Іван Павло II старість називав часом, в якому «доповнюється міра людського життя». Він говорив, що«...родина є найкращим природнім середовищем, щоб пережити старість». Саме між родиною, знайомими людина відчуває, що може бути у якийсь спосіб корисною. Тому ідеальним вирішенням проблеми старості є присутність такої людини в родині, бо вона має можливість передати свій досвід, щоб побудувати гармонійне життя усієї домашньої Церкви. “Лист до осіб похилого віку”. Приходить день, коли людина, старіючи, бачить обрії закінчення земного життя і початок переходу до вічності. Великою радістю і підтримкою для самого хворого, для його близьких є Святі Тайни. Господь Ісус Христос, зустрівшись із хворим чоловіком, говорить про зцілення тіла, наголошуючи, що має бути здоровою душа. «Радій, сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мт. 9, 2). Саме тому родина повинна чинити усе можливе, щоб хвора людина змогла прийняти Бога у Святих Тайнах.

Ще одним прикладом може слугувати довге та страдницьке життя покійного Папи Римського Івана Павла II. Святий Отець прийняв хворобу і намагався співстраждати з Ісусом Христом. За шість років до смерті Святіший Отець визнав: «Глибоким спокоєм наповнює мене думка про мить, коли Бог покличе мене до себе – із життя до життя! Для того часто пригадую собі без найменшого смутку слова з молитви, яку священик постійно промовляє під час Служби Божої: у годину смерті поклич мене і накажи мені прийти до Себе. Це є молитва християнської надії. Це є найглибше прагнення людського серця, навіть під час того, коли людина не є того свідома» («Лист до осіб похилого віку»).

Життя Святої Родини навчає людину терпеливо переносити хвороби та випробування у родинному середовищі. Чи хтось хворів у домі святого Йосифа? Можна допустити, що навіть Ісус хворів, адже він був схожим до нас у всьому, окрім гріха. Якщо Ісус допускав до себе і приймав терпіння, навіть смерть, міг допускати і хвороби. Як було насправді, не можемо знати. У кожному разі Церква називає святого Йосифа «надією хворих». Напевно, багато немічних, уповаючи, призивають святого Йосифа, зважаючи на той факт, що він споконвіку вважається покровителем доброї та святої смерті.

Отож хвороба є певним одкровенням, непізнаною реальністю, яку кожна людина носить у собі. Як радісно звучать слова Христа: «Направду говорю вам: якщо хтось виконуватиме моє навчання, ніколи не зазнає смерті». Ці слова спричинили велике замішання між євреями. Що він говорить!? Він біснуватий! Помер і Авраам, і пророки, а він говорить:«Направду, направду говорю вам, ще перед тим, як був Авраам, я є» (пор. Ів. 8, 51 – 59).

Божественний Спаситель Ісус Христос є надією і силою для всіх, що несуть хрест хвороби у своєму житті, та тих, які їм допомагають у цьому важкому покликанні. На сторінках Святого Письма Він говорить: «Якщо хтось заховає мою науку, не зазнає смерті ніколи на віки. Хто вірить у мене, хоча б помер, буде жити». Через своє терпіння і смерть на хресті Христос подолав зло і переміг смерть та надав нового змісту стражданню для хворого та його родини: віднині страждання та хвороба може уподібнити нас до Нього і з'єднати нас із Ним. Божественний Спаситель бажає ввійти в душу кожної людини, яка страждає, через серце своєї святої Матері, щоб кожна людина за життя могла перебувати разом із Марією у тісному зв'язку з Христом аж до спасіння, щоб кожне страждання і терпіння було оздоровлене силою Воскресіння Христового, щоб із людської немочі перетворилося на могутню Божу силу для всього людства!

“Голос Живої Вервиці”, №4 (13) 2009

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 1 + 7.

Домашня Церква

діти

10 фраз, які не можна говорити дитині

Будь-яка притямна людина розуміє, що при спілкуванні з дитиною треба ретельно як добирати слова, так і фільтрувати зміст сказаного. Фрази «Нащо я тебе народжувала?» і її більш «лагідний» аналог «Звідки ти взявся на мою голову?»...

любов

10 правил любові

Любити – справа непроста. Дуже часто під словом “любити” криється низка стереотипів. Щоб їх розвіяти – публікуємо текст о. Тихона Кульбаки про те, що ж насправді означає “любити”...

любов

Люди одружуються для щастя… А що стається потім?

Люди укладають шлюб у сподіванні, що це зробить їх щасливими. Те, що виростає поміж ними за рік, два або десять, буває неймовірним. Нерідко температура почуттів знижується, і подружжя нагадує двоосібну спілку, покликану до виконання життєвих завдань. Інколи ...

людина

Перед обличчям самотності

Лист жінки з будинку престарілих. Просто прочитайте...

дитина

Як виховувати хлопців?

Мудре виховання — це турбота про тіло і дух, оскільки вихованець не є ані ангелом, ані звіром ...

чоловіки

Чоловік мусить відірватися від матері

Невільницький емоційний зв’язок сина з матір’ю призводить до того, що хлопець почувається загубленим і не має впевненості у власній чоловічості, а також стає надто залежним від жінки. Ця залежність вражає чоловічу гордість...

діти

11 шкідливих фінансових звичок, які не варто передавати дітям

Привчити дитину до ощадливості, вміння рахувати й не тринькати гроші не так уже й легко. Одними умовляннями та виховними бесідами не обійтися. Насамперед діти звертають увагу не на слова, а на дії ...

діти

10 порад для батьків

Потреба відчуття свободи вибору є закорінена глибоко в людській натурі. Вона з'являється ще у немовлят, які реагують сміхом і радістю на ігри, в яких самі можуть встановлювати правила гри. І це повністю природно, що діти прагнуть до незалежних ...