![]() |
Автор: ???
На землі ми вчимося любити. Підбірка віршівДата публікації: 10-03-2010
|
На землі ми вчимося любити
Якщо не можеш бути платиною, будь золотом; якщо не можеш бути золотом, будь сріблом. Якщо не можеш бути сонцем, будь місяцем; якщо не можеш бути місяцем, будь зіркою; якщо не можеш бути великою зорею, будь малесенькою зірочкою, але на небі…
Ми молимось, не розуміючи для чого
Далеко у думках своїх літаєм
Усе це впевнено з Ісусом відганяєм
Бог нас чекає, тільки йдем до Нього.
Ми терпимо, ми мучимось, «твердієм»
Зникає лагідність, проходить злість, неспокій
Щоку не підставляєм, б’єм у око
Навчи нас, Господи, збирати, що Ти сієш.
Ми віримо, не всі це визнають.
Працюємо, та трудиться не кожен
Когось в біді покинути ми можем
Не знаємо, яка найбільша суть.
З любові ж починається створіння
Усе бере початок із любові
Тоді говоримо на зрозумілій мові
І легше переносимо терпіння.
Ми кожен день навчаємось любові
Із миром в серці, спокоєм в душі
Коли здається, що дійшов вже до межі
Ти стань причасником Ісуса тіла й крові.
Звертаємось до Бога у потребі
Просім Марію і святих про дар любові
Бо є велика сила в Його слові
Будем маленькими, але на небі;)
Я так боюся стати фарисеєм
Я так боюся гордості гріха
Боюся стати фарисеєм у душі
Бажаю встигнути, Ти кажеш: «Не спіши»
У християн дорога нелегка.
Клякаю на коліна, промовляю.
Слова молитви вибиті у серці,
Яких так просто з пам’яті не стерти.
На землю падаю, покірності благаю.
Боюсь підняти голову високо.
Не варта, недостойна, не свята.
Слова жалю у мене на вустах
Пробач і не карай мене жорстоко.
Коли ітиму й не опущу очі,
Тоді впаду, не дивлячись під ноги
Зійду з Твоєї вірної дороги,
Тому прошу смирення я щоночі.
Тобі довірюсь, Ти прийди до мене.
Промов лиш слово, оздоровлюсь я
І стане білою, як сніг, душа моя
Живи у серці моєму щоденно.
Я так боюся фарисеєм стати
У груди б’юся: «Це моя провина
Я недостойна, я всього людина,
Яка Тебе бажає прославляти»
52 рядочки за життя
Нове життя, забилося серденько
У лоні матері зачалася дитинка
Батькам на радість, їх кровинка
Синочок або донечка маленька.
І день за днем дитиночка росте
Росте для матері маленьке янголятко
Спокійне, чисте і невинне, мов ягнятко,
Як сонце світить та як квіточка цвіте.
Яке ж велике щастя для батьків
Дарує Господь їм в сім’ю дитину
В майбутньому близьку і люблячу людину
Як вияв волі, доказ почуттів.
Настала темрява і перестало серце битись
Мале дитятко вбила рідна мати
Немає слів, щоб біль той описати
Життя вмирає, що не встигло народитись.
Дитя не встигло подивитися на світ
Відкрити свої милі оченята
І простягнути мамі рученята,
Бо в неї замість серця просто лід.
Дитя не плаче, цього ще не вміє,
Бо він ще так багато хоче знати:
Стрибати, бігати, читати, малювати.
У ньому «до кінця» живе надія.
Дитя не встигло посміхнутися батькам
Подякувати за життя їм щиро
Яке життя?! Його ж бо в лоні вбили!
За них він в небі молиться не сам.
Він не один отак не всиг нічого
Невинних діток в небесах чимало
Маленьких ангелів, що просять: «Тату, мамо,
Покайтеся, і не чиніть більше такого»
Життів дитячих знищено багато,
А хто в майбутнє може зазирнути?
Хто зна, ким діточки ці могли бути?
І як пишалися би ними мама й тато.
Аборт – це епідемія нестримна
Чума, що дітям жити не дає
Нехай, хто може, на коліна вже стає.
Молитви просить абортована дитина.
Цивілізація і мода – просто слово
Все може бути, та усе мине
Звичайні речі – це не основне.
Всерівно всі ми хочемо любові.
Молімося за діток і батьків
Молімося за тих, що лиш зачаті
Молімося, аби любов могли пізнати
Також молімося за медпрацівників!
Молитва – це надія й порятунок
Це те, чого від нас Господь чекає.
Ми бідним діткам нею помагаєм
Хай буде їм від нас такий дарунок.
Наш особистий Ангел
Невидимий, але назавжди з нами
Часто незнаний,але помічник
Заступник, охоронець, провідник
Найкращий друг, наш особистий Ангел.
Радіє з нами, тішиться з добра.
Сумує, плаче із поганих вчинків
За нами дивиться з небесної хмаринки
Він наче брат мені, а я його сестра.
Від нашого зачаття й до тепер
Він Богом посланий, щоб нас оберігати.
Учився з нами і писати, і читати,
Радів усмішці і сльозу обтер.
Я з Ним спілкуюся, даю Йому завдання
Сміюся, плачу, прославляю Бога!
Я щиро дякую Йому за допомогу
За довгі роки терпеливого чекання.
Коли говоримо, що друзів в нас немає,
То помиляємось, в нас є найкращий друг
Посланець з неба, наш земний пастух,
Якого сам Господь нам посилає.
Чесноти і гріхи
Людина може милосердя осягнути
Любові Божої все ж вистачить на всіх
Любов вивчаємо, стараємось збагнути
Де чеснота, а де головний гріх.
Найбільше гордість нас підстерігає
Ми у любові сильні, не здамось
Людська покора гріх цей подолає
З любов’ю в серці упокоримось.
Ми ненаситні в суєті життя
Це гріх захланності, багатство, розкіш
З простою щедрістю у майбуття
Ввійдемо ми, коли забудемо про гроші
Нечистота. Одне лиш тільки слово.
Воно у мові, у думках, ділах.
В житті стається все невипадково.
Із чистотою подолаємо і страх.
Як щирі люди, справжні християни
Відкиньмо заздрість, зичливість знайдем.
З гріхами переповненої ями
Сходинку за сходинкою кладем.
Будемо поміркованими, люди.
Це так важливо зараз, у наш час.
В душі із Богом ми крокуєм всюди.
Тоді Він завжди буде поміж нас.
Так лагідно, з усмішкою, ласкаво
Погляньмо в очі кожному з людей
Відкиньмо гнів, не будемо лукаві
Станемо втіленням лиш Господа ідей.
Ніколи не лінуймося, працюймо!
Кожну хвилину, кожну вільну мить.
Живімо, і радіймо, і будуймо
Інакше час намарно пролетить.
Шукаймо Істину і будьмо досконалі.
Із кожним днем старатися всім треба
Хай Бог допомагає в кожній справі,
А любов Божа приведе до неба!
Список коментарів
Коментовано: оксана | 2012-07-20
Додати власний коментар