На землі ми вчимося любити

Якщо не можеш бути платиною, будь золотом; якщо не можеш бути золотом, будь сріблом. Якщо не можеш бути сонцем, будь місяцем; якщо не можеш бути місяцем, будь зіркою; якщо не можеш бути великою зорею, будь малесенькою зірочкою, але на небі…

Ми молимось, не розуміючи для чого

Далеко у думках своїх літаєм

Усе це впевнено з Ісусом відганяєм

Бог нас чекає, тільки йдем до Нього.

 

Ми терпимо, ми мучимось, «твердієм»

Зникає лагідність, проходить злість, неспокій

Щоку не підставляєм, б’єм у око

Навчи нас, Господи, збирати, що Ти сієш.

 

Ми віримо, не всі це визнають.

Працюємо, та трудиться не кожен

Когось в біді покинути ми можем

Не знаємо, яка найбільша суть.

 

З любові ж починається створіння

Усе бере початок із любові

Тоді говоримо на зрозумілій мові

І легше переносимо терпіння.

 

Ми кожен день навчаємось любові

Із миром в серці, спокоєм в душі

Коли здається, що дійшов вже до межі

Ти стань причасником Ісуса тіла й крові.

 

Звертаємось до Бога у потребі

Просім Марію і святих про дар любові

Бо є велика сила в Його слові

Будем маленькими, але на небі;)

 

Я так боюся стати фарисеєм

 

Я так боюся гордості гріха

Боюся стати фарисеєм у душі

Бажаю встигнути, Ти кажеш: «Не спіши»

У християн дорога нелегка.

 

Клякаю на коліна, промовляю.

Слова молитви вибиті у серці,

Яких так просто з пам’яті не стерти.

На землю падаю, покірності благаю.

 

Боюсь підняти голову високо.

Не варта, недостойна, не свята.

Слова жалю у мене на вустах

Пробач і не карай мене жорстоко.

 

Коли ітиму й не опущу очі,

Тоді впаду, не дивлячись під ноги

Зійду з Твоєї вірної дороги,

Тому прошу смирення я щоночі.

 

Тобі довірюсь, Ти прийди до мене.

Промов лиш слово, оздоровлюсь я

І стане білою, як сніг, душа моя

Живи у серці моєму щоденно.

 

Я так боюся фарисеєм стати

У груди б’юся: «Це моя провина

Я недостойна, я всього людина,

Яка Тебе бажає прославляти»

52 рядочки за життя

  

Нове життя, забилося серденько

У лоні матері зачалася дитинка

Батькам на радість, їх кровинка

Синочок або донечка маленька.

 

І день за днем дитиночка росте

Росте для матері маленьке янголятко

Спокійне, чисте і невинне, мов ягнятко,

Як сонце світить та як квіточка цвіте.

 

Яке ж велике щастя для батьків

Дарує Господь їм в сім’ю дитину

В майбутньому близьку і люблячу людину

Як вияв волі, доказ почуттів.

 

Настала темрява і перестало серце битись

Мале дитятко вбила рідна мати

Немає слів, щоб біль той описати

Життя вмирає, що не встигло народитись.

 

Дитя не встигло подивитися на світ

Відкрити свої милі оченята

І простягнути мамі рученята,

Бо в неї замість серця просто лід.

 

Дитя не плаче, цього ще не вміє,

Бо він ще так багато хоче знати:

Стрибати, бігати, читати, малювати.

У ньому «до кінця» живе надія.

 

Дитя не встигло посміхнутися батькам

Подякувати за життя їм щиро

Яке життя?! Його ж бо в лоні вбили!

За них він в небі молиться не сам.

 

Він не один отак не всиг нічого

Невинних діток в небесах чимало

Маленьких ангелів, що просять: «Тату, мамо,

Покайтеся, і не чиніть більше такого»

 

Життів дитячих знищено багато,

А хто в майбутнє може зазирнути?

Хто зна, ким діточки ці могли бути?

І як пишалися би ними мама й тато.

 

Аборт – це епідемія нестримна

Чума, що дітям жити не дає

Нехай, хто може, на коліна вже стає.

Молитви просить абортована дитина.

 

Цивілізація і мода – просто слово

Все може бути, та усе мине

Звичайні речі – це не основне.

Всерівно всі ми хочемо любові.

 

Молімося за діток і батьків

Молімося за тих, що лиш зачаті

Молімося, аби любов могли пізнати

Також молімося за медпрацівників!

Молитва – це надія й порятунок

Це те, чого від нас Господь чекає.

Ми бідним діткам нею помагаєм

Хай буде їм від нас такий дарунок.

Наш особистий Ангел

Невидимий, але назавжди з нами

Часто незнаний,але помічник

Заступник, охоронець, провідник

Найкращий друг, наш особистий Ангел.

 

Радіє з нами, тішиться з добра.

Сумує, плаче із поганих вчинків

За нами дивиться з небесної хмаринки

Він наче брат мені, а я його сестра.

 

Від нашого зачаття й до тепер

Він Богом посланий, щоб нас оберігати.

Учився з нами і писати, і читати,

Радів усмішці і сльозу обтер.

 

Я з Ним спілкуюся, даю Йому завдання

Сміюся, плачу, прославляю Бога!

Я щиро дякую Йому за допомогу

За довгі роки терпеливого чекання.

 

Коли говоримо, що друзів в нас немає,

То помиляємось, в нас є найкращий друг

Посланець з неба, наш земний пастух,

Якого сам Господь нам посилає.

Чесноти і гріхи

 

Людина може милосердя осягнути

Любові Божої все ж вистачить на всіх

Любов вивчаємо, стараємось збагнути

Де чеснота, а де головний гріх.

 

Найбільше гордість нас підстерігає

Ми у любові сильні, не здамось

Людська покора гріх цей подолає

З любов’ю в серці упокоримось.

 

Ми ненаситні в суєті життя

Це гріх захланності, багатство, розкіш

З простою щедрістю у майбуття

Ввійдемо ми, коли забудемо про гроші

 

Нечистота. Одне лиш тільки слово.

Воно у мові, у думках, ділах.

В житті стається все невипадково.

Із чистотою подолаємо і страх.

 

Як щирі люди, справжні християни

Відкиньмо заздрість, зичливість знайдем.

З гріхами переповненої ями

Сходинку за сходинкою кладем.

 

Будемо поміркованими, люди.

Це так важливо зараз, у наш час.

В душі із Богом ми крокуєм всюди.

Тоді Він завжди буде поміж нас.

 

Так лагідно, з усмішкою, ласкаво

Погляньмо в очі кожному з людей

Відкиньмо гнів, не будемо лукаві

Станемо втіленням лиш Господа ідей.

 

Ніколи не лінуймося, працюймо!

Кожну хвилину, кожну вільну мить.

Живімо, і радіймо, і будуймо

Інакше час намарно пролетить.

 

Шукаймо Істину і будьмо досконалі.

Із кожним днем старатися всім треба

Хай Бог допомагає в кожній справі,

А любов Божа приведе до неба!