Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Жива Вервиця

Продовжувати жити

Дата публікації: 17-05-2010
Давним-давно в Іспанії жили брати-близнюки, Луїс і Себастьян. Батьки хлопчиків померли, залишивши їм невелику спадщину. Хлопці жили вдвох у своєму старому будинку. Зовні вони були так схожі один на одного, що ніхто у всьому місті не міг їх розрізнити, але за характером вони були різними.

Час йшов, хлопчики росли, і відмінність їхніх характерів ставала все помітніша. Себастьян навчився гарному ремеслу; він був добрим, стриманим, працьовитим. Ніхто не міг би сказати поганого слова про нього. Луїс же ріс ледарем і не бажав працювати - він нічим не займався, крім розваг. Щовечора пиячив, грав у карти і звичайно повертався лише під ранок.

Одного разу вночі, коли повний місяць висвітлював стіни міста, Себастьян сидів у вікна і пильно дивився на білу стрічку дороги, що вела до міських воріт. Дивне занепокоєння не давало Себастьяну заснути в ту ніч. Раптом він побачив, що хтось біжить по дорозі, - побачив це перше, ніж до його слуху долетів тупіт ніг, що біжать. Себастьян кинувся до дверей. Це був Луїс. При світлі лампи його обличчя здавалося смертельно блідим, а одяг був роздертий і забруднений кров'ю. Він так тремтів, що ледь міг говорити.

- Себастьян, сховай мене! - задихаючись, виговорив Луїс. – Сховай мене, вони біжать слідом, щоб схопити мене. Я можу загинути!

- Про що ти говориш? – запитав Себастьян, підбігаючи до вікна.

І справді - у міських воротах показалася юрба людей. Вони бігли... бігли до їхнього будинку.

- Ми занадто багато випили, - проговорив Луїс крізь сльози, - ми побилися... Я не хотів... Він впав на спину і... вмер. Себастьян, сховай мене! Що ж мені робити?!

Але Себастьян вже знав, що робити. Він зірвав із себе сорочку: не можна було втрачати ні секунди.

- Надягни це і дай мені свій одяг, - скомандував він. – Скоріше! Перестань тремтіти. Тепер біжи через задні двері в гори і не повертайся як можна довше. Біжи, брат, біжи!

Ще трошки і було б вже пізно: почули удари у ворота будинку і тупіт ніг, що біжать. Через якусь мить, міська варта в оточенні розлютованої юрби ввірвалася в будинок.

Юнак стояв нерухомо, важко дихаючи. Волосся його було розпатлане, а одяг забруднений кров'ю. Вартові надягли на нього наручники, а він, і не думаючи пручатися, покірно відправився з ними в міську в'язницю.

Кілька днів після того відбувся суд. За вбивство Себастьяна присудили до страти. Майже всі жителі міста зібралися в залі суду, щоб подивитися на злочинця. Коли суд закінчився, і “зіваки”, сидячи в тавернах, обговорювали подію, всі приблизно говорили одне і теж:

- Яким він був спокійним! Він не сказав ні слова у свій захист, не просив зберегти йому життя, не виявив ні найменшого страху! «Ви бачили плями крові на моєму одязі. Мені немає виправдання», - от що він сказав!

- А де ж його братик? - запитували інші. - Чому його не було на суді? І на роботі він не показується. Що, він так стидається брата, що залишає його одного в останню годину?

Ніхто не міг дати відповідь.

Через кілька днів Себастьян був страчений.

Життя за життя!

Луїс багато тижнів ховався в гірському селі. Він змінив міську форму одягу на селянську і найнявся до одного фермера збирати врожай. Спочатку він не наважувався залишати своє житло. Щоночі йому снилося це жахливе вбивство і переслідування. Луїс прокидався в холодному поті.

Але час йшов, і з кожним днем він ставав спокійнішим. Він гірко каявся у вбивстві товариша і жагуче бажав побачитися з братом.

«Може бути, вони перестали мене вже розшукувати? – думав він. – У наступний базарний день я переодягненим спущуся в місто і постараюся поговорити із Себастьяном».

Він відростив бороду і загримував своє обличчя: тепер ніхто не зміг би його впізнати. Одягнений у селянський одяг, він загубився серед погоничів мулів і безперешкодно добрався до міського ринку. Тут, у ринковій юрбі, він спробував дізнатися, що відбувається в місті, і обережно повернув розмову на недавнє вбивство.

- Я чув, що цей негідник сховався, - сказав Луїс. – Його ще шукають чи вже знайшли?

- Наша варта зараз нікого не шукає! – співрозмовник у здивуванні вп'явся на Луїса. – Вони його схопили в той же день. Судили на тім же тижні і страчували через два дні. От це правосуддя! Втім, є одна дивна обставина: його брат зник в той ж день і більше не з'являвся. Говорять...

Але що говорять так ніхто і не почув, тому що Луїс раптом якось дивно запекло скрикнув і кинувся бігти з торгової площі.

Сльози закривали йому очі, але він все-таки добрався до будинку судді і майже силою вломився в нього. Коли суддя вийшов на шум, Луїс впав до його ніг.

- Ви вбили невинного! – знову і знову повторював він, захлинаючись сльозами. – Це я, його брат, ...це я убивця! Страчуйте і мене, мені більше нема чого жити!

Суддя залишався холодним:

- Закон говорить: життя за життя. Відкіля ми могли знати, що твій брат невинний? Його одяг був у крові, і він відмовився від захисту. Справа закінчена – йди. Раджу тобі тримати язик за зубами і не влаштовувати безлад.

Коли Луїс, нічого не бачачи навколо себе, повернувся щоб піти, суддя раптом звернувся до нього:

- Постій, ти єдиний брат страченого?

- Так, інших братів у нього немає.

- У мене є для тебе лист. Засуджений написав його в поспіху і перед стратою віддав мені на збереження. Зараз я велю принести.

… Луїс сидів у своєму старому будинку, де вони з братом провели стільки чудесних вечорів у дитинстві й юності. Сльози з його очей все текли й текли... Сонце вже сідало, коли він, нарешті розкрив лист. Він був дуже коротким. Луїс перечитував його знову і знову і вивчив напам'ять.

«Милий брат! Сьогодні вранці я помру. Помру добровільно у твоїй закривавленій сорочці. Благаю тебе: живи в моєму чистому одязі. Пам’ятай – з тобою моя любов. Нехай благословить тебе Господь! Себастьян».

Луїс зрозумів, що брат хотів сказати йому. Колишня, незначна людина, що жила лише для себе, билася й вбивала повинна вважатися померлою у в'язниці. Людина, що любила, страждала і пожертвувала собою, повинна продовжувати жити. Так повинно бути!

Луїс довго сидів і міркував. А коли засвітився світанок, він встав, скинув брудний одяг, вмився, одів чистий одяг і вийшов назустріч новому дню. Так зробив би Себастьян!

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 3 + 3.

Словами серця

молитва

Кожен має свої вузли та вузлики…

Якщо подивитися на величезну кількість молитов до Діви Марії у Церкві, постає питання: «Як мені обрати молитву для себе? Чи можу я вибрати тільки одну молитву? Втім, хіба не всі вони тільки молитви до Марії?» Так, наші молитви до Богородиці, зрештою, прямують до однієї мети — до Божих рук за посередництвом Матері Божої ...

молитва

Як молитися за навернення рідних?

Які треба молитви читати за навернення своїх рідних, членів сім’ї (що не моляться і не беруть участі у Літургії), які ще християнські практики будуть необхідні й дієві в цьому випадку? (Звісно, що про молитву, Літургію, сповідь, причастя, милосердя і пожертви, прощі — мені відомо і стараюсь виконувати.) Але що ще треба виконати, щоб вони реально навернулися? ...

Помста. Ненавидіти легше, ніж любити

Ненависть і помста часто здаються простішими й більш безпосередніми, ніж терпеливість любові та прощення. Від першої миті ненавидіти легше, ніж любити. Але чи це точно так? Існують кілька причин, які дозволяють засумніватись у цьому...

П’ять історій про час і чекання

У житті все якось так влаштовано, що ми постійно на щось або на когось чекаємо. І при цьому постійно повторюємо, що не для цього нас було створено, і що очікування — це найгірше, що лиш може трапитися. Вже легше робити нелюбу роботу, спілкуватися з ким нецікаво, вчитися, коли ліньки, але тільки не чекати...

Любов… є Любов…. Бог є любов!

Одного дня я відкрив Біблію і мої очі спочили на слові Любов. Не сміливо підкреслив його. Любов – це важливо! Без любові життя немає сенсу. З любов’ю все набуває цінності. Любов є початок і любов є результат, але любов ніколи не може бути кінцем...

Святим бути дуже просто … секрет у сонячних променях

Діти гралися у парку. Мами сиділи разом і, споглядаючи на своїх малюків, час до часу порушували тему розмови. Хто що бачив, чув, дізнався. Одна мама поділилась своїми...

Келія

Просто закриваєш очі, затуляєш вуха і мовчиш - ось, твоя келія готова. Виявляється це можливо! До речі, вуха можна затулити навіть навушниками, з яких лунає прослава Бога...

Притча: Ціна відкуплення

На дорозі стояв чоловік з великою кліткою. Хлопчик, що проходив повз, помітив, що клітка була сповнена птахів різних видів. - Звідки ви взяли всіх цих птахів? - Запитав він...