Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Олексій Браславець, Католицький Вісник

Beatus vir – блажен муж…

Дата публікації: 03-11-2010
2363
Нинішній рік є знаковим, якщо ми згадаємо про постать Верховного Архієпископа Львівського, Блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського. 30 років тому, у березні 1980 р. владика Мирослав Іван Любачівський став коад’ютором (помічником з правом спадкоємця) глави Української Католицької Церкви. І десять років тому, 14 грудня 2000 р., Блаженніший Мирослав Іван Любачівський відійшов у вічність.

Пригадую, як на початку 1991 р. у тодішньому єдиному католицькому храмі Києва на вул.Шепетівській отець Ян Крапан тицьнув мені до рук незвичний образок. Суворо дивився виконаний у візантійському стилі Христос Пантократор – а на звороті був надрукований напис: «До повернення в Україну Блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського – 31 березня 1991 р.»Це ще були часи СРСР, а тому певна обережність, з якою священик дав цю іконку, підказала – у житті Католицької Церкви в Україні назріває подія неабияка (ба навіть надзвичайна!). Щоправда, тоді я мало що знав про владику Мирослава Івана та про обставини його повернення на батьківщину. Тому, мабуть, ця стаття має надолужити мою тодішню необізнаність – і стати знаком хай запізнілої, але широї шани до людини, про яку я особисто кажу першими словами псалтирі – «Блажен муж…»

Офіційна його біографія у всій своїй стабільній фатальності приховує увесь драматизм долі українських католиків східного обряду ХХ століття. Майбутній Верховний Архієпископ Львівський для українців-католиків народився 24 червня 1914 р. у м. Долина на Станіславівщині (нині – Івано-Франківщина). Середню освіту здобув у Стрийській гімназії, згодом вступив до Львівської Богословської Академії. 21 вересня 1938 р. отримав священицькі свячення з рук митрополита Андрея Шептицького. Протягом 1942-47 рр. здобував ступінь магістра біблійних наук і доктора теології в Римі.

Повернутися до України йому вже не судилося. Але «про путь праведників Господь дбає» (Пс 1,6) – і цей путь привів отця Мирослава Івана до США, де він розпочав свою душпастирську діяльність в церкві св. апостолів Петра і Павла у м.Клівленді (Огайо). Подальший його шлях був тісно пов’язаний із духовними освітніми інституціями – душпастирював в Українській католицькій семінарії св. Йосафата у Вашингтоні, був професором Академії св. Василія у Філадельфії, а 1977 р. був призначений духовним директором семінарії св. Василія у Стемфорді.

Переломним в його долі став 1979 р. 13 вересня 1979 р. папа Йоан Павло ІІ призначає його архієпископом митрополитом Філадельфійським. Скидається на те, що саме відтоді долі цих двох пастирів тісно переплелися – вже 4 жовтня 1979 р., під час свого першого Апостольського Візиту до США, Святіший Отець Йоан Павло ІІ щиро вітав новопризначеного митрополита Філадельфійського. Владика Мирослав Іван Любачівський став першим в історії Української Католицької Церкви архієреєм, чию хіротонію здійснив римський понтифік – це сталося 12 листопада 1979 р. Відданий єдності зі Святим Престолом, владика Мирослав Іван наполегливо наголошував на тому, що видимим знаком єдності Христової Церкви є спадкоємець святого Петра. У його трактуванні IХ-ого артикула віри постійним, чітко акцентованим рефреном звучить думка: «Всі члени Церкви […] і піддаються під кермо правних душпастирів, які стоять у зв’язку із видимим головою Церкви, [що ним], як кожен із нас знає, є Святіший Отець Папа Римський» (цитується за архівом радіо «Воскресіння»).

А ще за півроку, у березні 1980 р., після скликаного в Римі Синоду єпископів Української Католицької Церкви, Йоан Павло ІІ обрав з-поміж трьох запропонованих Синодом кандидатів коад’ютором (із правом спадкоємності) для Верховного Архієпископа Йосифа Сліпого саме митрополита Любачівського. Аргументуючи свій вибір, Святіший Отець зазначив: «Після довгої застанови і призивання помочі Господа в молитві, прийшов я до висновку, щоб іменувати як коад’ютора з правом наслідства для Блаженнішого Кардинала Йосифа Сліпого Преосвященнішого Кир Мирослава Івана Любачівського, Митрополита Філадельфійського для українців. Для цього високого завдання його чинять достойним його непересічна побожність, його пастирська ревність, його наукова підготовка і гарні прикмети лагідності і покори, що скращують його вдачу. Йому належить моє довір’я і мої побажання – дуже щирі й сердечні» (Слово до українських владик, 27 березня 1980 р.).

Після смерті Верховного Архієпископа Йосифа кардинала Сліпого 7 вересня 1984 р. владика Мирослав Любачівський обійняв уряд Верховного Архієпископа Львівського. 25 травня 1985 р. папа Йоан Павло ІІ надав йому титул кардинала.

Протягом наступних 15 років під проводом Блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського Українська Католицька Церква відзначила два важливих ювілеї – 1000-річчя Хрещення України-Русі й святкування 400-річчя Берестейської унії. 31 березня 1991 р., у Вербну Неділю, після шістдесяти років вигнання, Мирослав Іван Любачівський повернувся до України – але вже як Верховний Архієпископ Львівський. При ньому було започатковано відновленя багатьох зруйнованих радянською владою церквоних структур, за його ініціативою було відроджено Львівську Богословську Академію та зроблено ще багато іншого.

Серед найпам’ятніших для мене особисто речей маю одну, пов’язану із Блаженнішим Мирославом Іваном – це випущена 1995 р. у Львові двотомна збірка його «Вранішніх розважань». Як на мене, це – одне з найглибших систематизованих духовних повчань, яке навіть наважуся порівняти за глибиною із «Наслідуванням Христа» Томи Кемпійського.

Він відійшов у вічність 14 грудня 2000 р. і є похований у крипті собору святого Юра у Львові. Чомусь я думаю, що Блаженніший Мирослав Іван Любачівський у своїх покорі й смиренні насправді був таким, як каже псалмоспівець про благословенного чоловіка: «в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає».

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 5 + 5.

Сторінки історії

УГКЦ

У двобої з Системою. Митрополит Андрей Шептицький і більшовицька влада

Великий авторитет митрополита Андрея Шептицького виходив далеко за межі українського суспільства. Тому за життя владики навіть більшовицький режим не наважився зазіхати на права церкви, яку він очолював. Ще до війни робилися безуспішні спроби схилити владику Андрея приєднати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) до Російської православної церкви (РПЦ). Лише 1946 року, вже після його смерті, було скликано неканонічний Собор у Львові, що заборонив УГКЦ і змусив греко-католиків піти у підпілля ...

УГКЦ

ЯК ШУКАЛИ МОГИЛУ МИТРОПОЛИТА АНГЕЛОВИЧА НА ГОРОДОЦЬКОМУ ЦВИНТАРІ У ЛЬВОВІ

22 квітня 1880 р. львів’яни чи не вперше побачили багатолюдну маніфестацію греко-католиків, а саме урочисте перепоховання трьох єпископів і чотирьох крилошан. «Давно вже Львів не бачив такого поважного, величавого, а при том глубоко трогаючого походу, як в сей день», – писала газета «Діло». На чолі – митрополит Йосиф Сембратович і єпископ-суфраган Сильвестр Сембратович в оточенні крилошан, за ними – депутації українських товариств і Сенат університету, церковні братства з хоругвами, хор співав жалібних пісень. Домовину митрополита Григорія Яхимовича (1860-1863) несли монахи на раменах, решту домовин везли катафалки...

УГКЦ

ПАСТИР СРІБНОЇ ЗЕМЛІ: СТОРІНКИ З ЖИТТЯ О. АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

19 липня, 60 років тому, у лікарні сумнозвісної московської Бутирки, зупинилось серце одного з найвизначніших українських подвижників – о. Августина Волошина, якого Українська Греко-Католицька Церква готує до прослави у сонмі блаженних (його ім’я числиться у списку 45 новомучеників, що постраждали за віру від комуністичного режиму і над котрими в УГКЦ провадиться беатифікаційний процес). Отець Августин Волошин відомий, передусім, як президент Карпатської України....

Афон

НА АФОНІ ЗНАЙШЛИ НЕВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СТАРОВИННИЙ СКИТ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ "ЧОРНИЙ ВИР"

На Святій горі Афон у Греції українськими дослідниками виявлено Старовинний козацький скит «Чорний Вир», заснований запорозькими козаками в 1747 році. Цей скит запорожці називали «Духовним Запоріжжям»...

папа

Служити істині: Папа, який засудив нацизм

Досягнення миру часто вимагає від нас компромісів, ціна яких буває різною. Чи варто заради власного спокою заплющувати очі на відверте потурання злу? 1937 року папа Пій XI видав німецькомовну енцикліку «Mitbrennender Sorge» («З гарячою занепокоєністю»), у якій засудив нацистський режим за переслідування «неугодних», зокрема німецьких католиків. Папа впевнений: із беззаконням миритися не можна, полишена правда не плата за безпеку, а порозуміння з’явиться лише в разі дотримання Божих заповідей ...

Війна

75 років тому виник Освенцім

75 років тому рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер наказав створити концентраційний табір на околицях Освенціма, чию назву німці змінили на Аушвіц. 27 квітня 1940 року розпочалась історія місця, яке стало символом знищення євреїв і страждань поляків ...

Рим

Сходи, якими Христос підіймався до Пилата

Рим – колиска християнства, місто, зрошене кров’ю апостолів та мучеників, столиця намісника св. Петра. Здається, кожен камінь тут – справжня реліквія. Проте з такою кількістю храмів, базилік та каплиць Рим може сприйматись як черговий, навіть дуже цікавий, але лише туристичний маршрут...

молитва

Наймогутніша зброя для України

Йшов 1571 рік. Численний турецький флот вийшов у море, щоб підкорити Європу. Султан Селім ІІ оголосив, що в разі перемоги по всій Європі буде введено іслам. Перед тим турецька армія здобула велику перемогу у битві під Варною 1444 року, а десять років потому християни втратили Константинополь. У ІІ половині ХVI століття турецькі війська здобули острови Кіпр і Крит у Середземному морі. Існувала загроза, що вся Європа повторить долю Іспанії, загарбаної маврами у VIII столітті ...

Архів новин