Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Радіо Ватикан

120-річчя з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого

Дата публікації: 17-02-2012
Із звукового архіву українського відділу Радіо Ватикану. Уривок із проповіді Блаженнішого Йосифа Сліпого під час посвячення собору Святої Софії у Римі, 27 вересня 1969 року:  

«Здаймо собі нині ось тут справу з того, що стоїмо в довгому історичному ряді наших церковних і державних мужів, вірних і громадян, що відповідальність за майбутнє нашого народу лежить на нассучасних і грядущих поколінняхОживити давну світлу українську традицію в думанні і діянні! Важке завдання, та Божа Премудрість нехай просвічує нам шлях! Виходім з того дому Божого Премудрости на свої всеземські поселення ободрені і впевнені, що наша доля –недоля скінчиться і ясний день перед нами зазоріє. Амінь

Прозвучав незабутній голос Блаженнішого Верховного Архиєпископа, кардинала Йосифа Сліпого, адже саме сьогодні, 17 лютого 2012 року, виповнюється 120 від дня народження цього геройського ісповідника віри, одного з найвідважніших борців за права Христової Церкви та українського народу, світлого символу незламного борця за Божу правду й людську гідність.

Протягом двох останніх десятиріч в історії нашої батьківщини та Церкви відбулись визначні події – незалежність України та легалізація УГКЦ дозволили перевезення тлінних останків Блаженнішого Йосифа Сліпого з собору Святої Софії у Римі до Львова, що відбулось 1992 року, і тепер вони спочивають у крипті собору святого Юра.

Святої пам’яті Блаженніший Верховний Архиєпископ Йосиф Сліпий був свідком подій майже цілого сторіччя, адже він помер на 92-му році життя, але, одночасно, був він співтворцем цих подій. Блаженніший кардинал Йосиф Сліпий незаперечно причинився до розвитку Української католицької Церкви та українського народу саме в ту пору, коли їхнє буття перебувало під найбільшою загрозою, і тим самим увійшов у їхню історію.

Як кардинал і один з найвизначніших мужів Вселенської Церкви двадцятого сторіччя, він увійшов в її історію, а як мученик-ісповідник і в’язень заради Христа та заради вірності Святій Апостольській Столиці, і як виняткова особистість він став однією з улюблених постатей сучасних поетів і письменників, увійшовши в світ літератури й мистецтва.

Життя Блаженнішого Йосифа Сліпого можна поділити на 4 етапи: підготовка, пастирська діяльність в Україні, переслідування, несподіване звільнення і діяльність у діаспорі. 
Кардинал Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість на Тернопільщині, а відійшов по вічну нагороду 7 вересня 1984 року в Римі, і між цими двома датами вписана драма його життя, яке мало тільки одну мету – вірність Христові навіть і на болючому шляху на Голготу.

Недаремно його життєвим кличем був вираз: «Через терні до зірок», адже в обороні своєї Церкви й народу він не вагався піти тернистим шляхом. Як сказав у жалібній проповіді над його домовиною святої пам’яті Владика Мирослав Марусин, тодішній Секретар Конґреґації для Східних Церков: «Від сходу до заходу сонця славне його ім’я, бо ж він упродовж вісімнадцяти років носив кайдани імені Ісусового ради. За Христа, за святу Церкву, за вірність святій Апостольській Столиці його разом з іншими єпископами квітучої тоді Галицької церковної провінції повели на несправедливий суд. Митрополит Йосиф взяв тоді на свої плечі хресне знамено і подібний Божому Синові поніс його на Голготу почерез тюрми і заслання, табори важкої праці і знущання, в голоді та холоді, серед недуг і болів. А до цього всього долучувалась постійна журба про святі Божі Церкви».

Саме таким був життєвий шлях Блаженнішого Йосифа Сліпого. Після блискучого й успішого навчання у вищих богословських закладах Австрії та Риму, висвячений на священика митрополитом Андреєм Шептицьким, о. Йосиф Сліпий став викладачем, а потім і ректором Богословської Академії у Львові. Вже замолоду він розвивав широку наукову діяльність.
У грудні 1939 року митрополит Шептицький висвячує його на єпископа із правом спадкоємства, а після смерті Слуги Божого Андрея 1 листопада 1944 року, Владика Йосиф Сліпий стає главою Церкви-мучениці та духовним батьком українського народу. Та у квітні 1945 року розпочався його хресний шлях, каторжні роботи у Сибірі, заслання, поновні ув’язнення.

1963 року, за старанням Папи Івана ХХІІІ, приходить несподіване визволення та участь у ІІ Ватиканському соборі. Повернення Блаженнішого Йосифа на волю та його тріумфальний приїзд до Риму були надзвичайно радісною подією не тільки для українців, але й для всіх людей доброї волі. 15 лютого 1965 року Папа Павло VІ надає йому звання кардинала Вселенської Церкви.

Протягом 21-го року життя на волі Блаженніший Йосиф відвідав усі українські поселення у вільному світі, заохочуючи зберігати вірність Апостольському Престолові, своїм рідним традиціям, своїй Церкві та народові. Він об’єднав український єпископат в Синод Української Церкви, спорудив у Римі собор Святої Софії, для поглиблення богословських знань та підтримування славної релігійної і культурної традиції українського народу заснував осередок вищих студій імені св. Климентія з 6 філіями в різних країнах світу, започаткував переклади літургічних книг на українську мову і багато-багато іншого. Увесь його час на волі був сповнений невтомною працею, багатогранною діяльністю й молитвами за українську Церкву та народ, на Божу славу та на благо Божого люду.

29 років тому, далеко від України, від княжого Львова, перестало битись серце Верховного Архиєпископа, кардинала Йосифа Сліпого, Глави УГКЦ, який керував нею і з каторги, і на волі. Сам Христовий Намісник, святої пам’яті Папа Іван Павло ІІ особисто прибув тоді до собору Святої Софії, щоб віддати великому покійникові останню шану й помолитись за упокій його душі. Відходячи, Папа зі смутком поцілував його в руку і чоло. Врочистий похорон Блаженнішого Йосифа Сліпого відбувся у Римі 13 вересня 1984 року.

Святіший Отець Іван Іван Павло ІІ, перебуваючи в Канаді з нагоди Апостольської подорожі, 16 вересня 1984 року відвідав український катедральний собор свв. Володимира й Ольги. Під час проповіді він окремо згадав відхід у вічність Блаженнішого Йосифа Сліпого:  

«...ие можу не згадати про великого мужа, ісповідника віри, Верховного архиєпископа й кардинала Йосифа Сліпого, якого Господь покликав до вічности. Його смерть обгорнула нас усіх великою жалобою. Він був гідним наслідником праведного митрополита Андрія Шептицького. Однак, прийшли гіркі часи для української католицької Церкви. Перейшов він іще раз через хресне пережиття і терпіння, подібно як Христос на Голготі. Не міг кардинал Сліпий виконати свого уряду, але засудили його на 18 років заслання, терпіння. Він не заломився, але як герой достойно витримав. Коли вийшов на волю та жив у Римі, то не спочивав, але посвятно працював для добра Церкви та свого народу. Верховний архиєпископ відвідував українські католицькі громади по всьому світі, дбав про науку, заснував університет святого Климента, видавав документи та багато іншого. В наших молитвах просім Господа, щоб Господь гідно його винадгородив за його терпіння, вірність Богові й Церкві та всю його працю. Вічна йому пам'ять!»

А 17 вересня 1984 року, у 40-ий день після смерті Блаженнішого Йосифа Сліпого, у ватиканській базиліці Святого Петра, Папа Іван Павло ІІ очолив заупокійну Святу Літургію, під час якої виголосив проповіль італійською мовою, серед іншого, мовивши: «Пам'ять про нього ніколи не затреться, а залишиться в анналах цивільної й церковної історії. Ми ніколи не зможемо забути його постаті –аскета та ієрарха, суворого й величного; ніколи не зможемо забути тих повчань, які він дав усім своїм життя». 

Далі Святіший Отець Іван Павло ІІ наголосив, що кардинал Сліпий жив з переконанням того, що, як писав святий апостол Павло: «страждання нинішнього віку не гідні майбутньої слави, яка має нам з'явитись «(Рм 8,18). Він вірив в ту основну благовість, яка нас закликає мати «сильну віру в Христа, віру осяйну, але просту й довірливу….Це та віра, яка страждає і стогне, однак, не заломлюється, бо впевнена, що великою є нагорода на небі».
Український народ зберіг в пам'яті ті величні й зворушливі хвилини, коли 27 серпня 1992 року було виконану останню волю Блаженнішого кардинала Йосифа Сліпого – його тлінні останки урочисто перевезено до вже незалежного Львова. Перед його світлою пам'яттю молитовно схилилась вся Україна, безперервним потоком пройшло перед його домовиною в соборі святого Юра понад мільйон прочан, молячись за душу цього великого сина України – ісповідника святої віри. 

А 7 вересня того ж 1992 року відбулось його урочисте поховання саме там, де він заповідав: «Як воплотиться наше видіння і восстане на волі наша Свята Церква і наш український нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну українську землю, і покладіть її у храмі святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея».

Цього року УГКЦ відзначає 120-річчя з дня народження Блаженнішого Йосифа Сліпого. У Пастирському Посланні, від імені Синоду Єпископів УГКЦ написаному Блаженніший Верховний Архиєпископ Святослав Шевчук, зокрема, висловлюється подяка всемилостивому Богові за дар особи кардинала Сліпого та його ісповідництва, які є великим скарбом не лише для нашої Церкви і українського народу, а й для всієї Вселенської Церкви, заохочується вірних до молитви та у запланованих святкових заходах тощо. Блаженніший Святослав вказує, що найкращий способ гідного вшанування Блаженнішого Йосифа – «це зробити своїми його ідеали та, заручившись його заступництвом перед престолом Всевишнього, намагатися ними жити й утверджувати їх у нашому українському народі».

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=563924

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 1 + 2.

Сторінки історії

УГКЦ

У двобої з Системою. Митрополит Андрей Шептицький і більшовицька влада

Великий авторитет митрополита Андрея Шептицького виходив далеко за межі українського суспільства. Тому за життя владики навіть більшовицький режим не наважився зазіхати на права церкви, яку він очолював. Ще до війни робилися безуспішні спроби схилити владику Андрея приєднати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) до Російської православної церкви (РПЦ). Лише 1946 року, вже після його смерті, було скликано неканонічний Собор у Львові, що заборонив УГКЦ і змусив греко-католиків піти у підпілля ...

УГКЦ

ЯК ШУКАЛИ МОГИЛУ МИТРОПОЛИТА АНГЕЛОВИЧА НА ГОРОДОЦЬКОМУ ЦВИНТАРІ У ЛЬВОВІ

22 квітня 1880 р. львів’яни чи не вперше побачили багатолюдну маніфестацію греко-католиків, а саме урочисте перепоховання трьох єпископів і чотирьох крилошан. «Давно вже Львів не бачив такого поважного, величавого, а при том глубоко трогаючого походу, як в сей день», – писала газета «Діло». На чолі – митрополит Йосиф Сембратович і єпископ-суфраган Сильвестр Сембратович в оточенні крилошан, за ними – депутації українських товариств і Сенат університету, церковні братства з хоругвами, хор співав жалібних пісень. Домовину митрополита Григорія Яхимовича (1860-1863) несли монахи на раменах, решту домовин везли катафалки...

УГКЦ

ПАСТИР СРІБНОЇ ЗЕМЛІ: СТОРІНКИ З ЖИТТЯ О. АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

19 липня, 60 років тому, у лікарні сумнозвісної московської Бутирки, зупинилось серце одного з найвизначніших українських подвижників – о. Августина Волошина, якого Українська Греко-Католицька Церква готує до прослави у сонмі блаженних (його ім’я числиться у списку 45 новомучеників, що постраждали за віру від комуністичного режиму і над котрими в УГКЦ провадиться беатифікаційний процес). Отець Августин Волошин відомий, передусім, як президент Карпатської України....

Афон

НА АФОНІ ЗНАЙШЛИ НЕВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СТАРОВИННИЙ СКИТ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ "ЧОРНИЙ ВИР"

На Святій горі Афон у Греції українськими дослідниками виявлено Старовинний козацький скит «Чорний Вир», заснований запорозькими козаками в 1747 році. Цей скит запорожці називали «Духовним Запоріжжям»...

папа

Служити істині: Папа, який засудив нацизм

Досягнення миру часто вимагає від нас компромісів, ціна яких буває різною. Чи варто заради власного спокою заплющувати очі на відверте потурання злу? 1937 року папа Пій XI видав німецькомовну енцикліку «Mitbrennender Sorge» («З гарячою занепокоєністю»), у якій засудив нацистський режим за переслідування «неугодних», зокрема німецьких католиків. Папа впевнений: із беззаконням миритися не можна, полишена правда не плата за безпеку, а порозуміння з’явиться лише в разі дотримання Божих заповідей ...

Війна

75 років тому виник Освенцім

75 років тому рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер наказав створити концентраційний табір на околицях Освенціма, чию назву німці змінили на Аушвіц. 27 квітня 1940 року розпочалась історія місця, яке стало символом знищення євреїв і страждань поляків ...

Рим

Сходи, якими Христос підіймався до Пилата

Рим – колиска християнства, місто, зрошене кров’ю апостолів та мучеників, столиця намісника св. Петра. Здається, кожен камінь тут – справжня реліквія. Проте з такою кількістю храмів, базилік та каплиць Рим може сприйматись як черговий, навіть дуже цікавий, але лише туристичний маршрут...

молитва

Наймогутніша зброя для України

Йшов 1571 рік. Численний турецький флот вийшов у море, щоб підкорити Європу. Султан Селім ІІ оголосив, що в разі перемоги по всій Європі буде введено іслам. Перед тим турецька армія здобула велику перемогу у битві під Варною 1444 року, а десять років потому християни втратили Константинополь. У ІІ половині ХVI століття турецькі війська здобули острови Кіпр і Крит у Середземному морі. Існувала загроза, що вся Європа повторить долю Іспанії, загарбаної маврами у VIII столітті ...

Архів новин