Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Володимир В'ятрович

ІСТОРІЯ З ГРИФОМ "СЕКРЕТНО": АРХИМАНДРИТ КЛИМЕНТІЙ, ОБВИНУВАЧЕНИЙ ЗА ВІРУ

Дата публікації: 07-10-2011

Доктор права, депутат австрійського парламенту Казимір Шептицький несподівано полишив перспективну політичну кар'єру. У 1911 році він подався у монахи під іменем Климентія.

 

Відносини Української греко-католицької церкви та Організаціїукраїнських націоналістів були дуже непростими. Обидві структури вважали своєю метою захист українців та забезпечення їм максимальних можливостей для самореалізації. Перша єдиним шляхом для цього бачила духовний розвиток особистості та нації, друга - активну боротьбу та збройне повстання.

Очевидно, в мирний час ці шляхи видавалися взаємовиключними, що призводило часом до протистояння між націоналістами та діячами церкви. Натомість роки воєнного лихоліття, жорстока окупаційна політика спочатку нацистів, а згодом комуністів зблизила їх. Яскравою ілюстрацією цього є полиці в архіві СБУ: тут поруч зі справами на репресованих підпільників - справи репресованих священиків. На їхніх сторінках - інформація про контакти між керівництвом УГКЦ та Проводом ОУН в роки Другої світової, про спроби митрополита Андрея Шептицького залагодити конфлікт між двома крилами націоналістичного руху - мельниківцями та бандерівцями, про посередництво церкви у переговорах між польським та українським підпіллям у 1942-1944 роках, про матеріальну та медичну підтримку підпілля церквами та монастирями, про безпосередню участь окремих священиків у лавах УПА та підпілля.

Серед тих священнослужителів, яких радянська влада звинуватила у співпраці з ОУН, - архімандрит монахів-студитів Климентій Шептицький, рідний брат митрополита Андрея. За цим звинуваченням він був заарештований у 1947 році, попри те, що вже сорок років не займався політикою: адже ще 1907 року молодий аристократ, доктор права, депутат австрійського парламенту Казимір Шептицький несподівано для багатьох полишив перспективну політичну кар'єру. У 1911 році він ще більше здивував галицький бомонд, подавшись у монахи під іменем Климентія.

Повернення радянської влади на Західну Україну у 1944 році не вселяло жодного оптимізму у місцевого населення. Усі надто добре пам'ятали пришвидшений курс "радянізації" 1939-1941 років, який вилився у вбивства та депортації сотень тисяч жителів цього краю, серед них багатьох священиків.

Намагаючись завадити повторенню трагедії та з'ясувати наміри радянської влади, митрополит Андрей вирішив відправити делегацію представників УГКЦ безпосередньо до Москви. Наприкінці 1944 року, незважаючи на смерть митрополита, делегація на чолі з його братом Климентієм прибула до радянської столиці. Священики зустрілися з головою Ради у справах релігійних культів при Раднаркомі Іваном Полянським, який запевнив, що жодних репресій чи утисків радянська влада не проводитиме.

У Москві отець Климентій мав ще одну несподівану зустріч - із представниками НКВД. Офіцери радянської спецслужби (серед них Павло Судоплатов) запропонували, щоб церква виступила посередником у переговорах радянської влади із націоналістичним підпіллям.

Зустріч між представниками підпілля та церкви відбулася наприкінці січня 1945 року у храмі св. Юрія. Повстанці відмовилися від переговорів з радянською владою, не вірячи в її запевняння щодо припинення репресій. Вони виявилися правими - масштаби терору зростали з кожним днем, він був спрямований не лише проти підпілля, але й проти мирного населення. Незабаром мішенню репресій стала Українська греко-католицька церква. 11 квітня 1945 року заарештовано усіх її єпископів, інших священиків почали схиляти до "об'єднання" з Російською православною церквою.

Климентій, котрий після цих арештів по суті очолив церкву, закликав не коритися тиску влади. Він повернувся в Унівський монастир, настоятеля якого, Івана Шестюка, заарештували у вересні 1945 року. Тим часом наступ радянської влади на УГКЦ увінчався псевдособором у березні 1946-го, що оголосив про влиття уніатської церкви в Російську православну. Священики ліквідованої церкви постали перед вибором: або скоритися наказам влади, або ж наражатися на арешт, намагаючись їй протистояти.

Очевидно, Климентій належав до другої категорії, тому вже 30 травня 1947 року Управління МГБ у Львівській області підписує постанову про його арешт. Головними звинуваченнями проти священика була антирадянська діяльність та співпраця з ОУН.

"Шептицький Клемент, - писав у постанові майор МГБ Божко, - був впливовою особою у формуванні націоналістичного руху і відіграв важливу роль у практичній боротьбі ОУН-УПА проти радянської влади". 5 червня в монастирі проведено обшук, у результаті якого виявлено антирадянську літературу та плакати ОУН, наступного дня почалися допити старенького священика (на той час йому виповнилося 78 років!), які тривали майже півроку. За цей час отця, як особливо "небезпечного злочинця", перевезли із внутрішньої тюрми МГБ у Львові до такої ж в'язниці у Києві.

Отець Климентій мужньо тримався на допитах і рішуче відкидав будь-які звинувачення у співпраці з підпіллям, наголошуючи, що він не займається політикою. Та слідчі добре підготувалися до допитів, маючи на руках інформацію від раніше допитуваних священиків та монахів.

Таким чином, вони змусили отця Климентія визнати, що в монастирі переховувалися повстанці (їхня криївка була виявлена 17 січня 1946 року), що монахи надавали медичну допомогу пораненим, а один із них, Матковський, відав монастирською аптекою і систематично надавав підпільникам ліки. Двоє інших, Тимчина і Кіндратович, підтримували зв'язок із повстанцями, а згодом перейшли у підпілля. Ще один монах-студит, Роман Хомин ще за німецької окупації перейшов до УПА, став капеланом старшинської школи і загинув у бою з радянськими військами.

Сам отець Климентій переховував у себе націоналіста Василя Кархута, який був лікарем і теж допомагав важкопораненим повстанцям.

Намагаючись "навісити" на архімандрита якомога більше звинувачень, слідчі наводили йому свідчення, вибиті під час допиту у настоятельки Якторівського жіночого монастиря, яка розповідала про постійну медичну допомогу монахинь повстанцям, випікання для них хліба та влаштування інтернату для дітей повстанців на його території, і, найголовніше, що про все це було відомо архімандриту.

Отець Климентій не заперечував цих "звинувачень", однак називав їх не політикою, а своїм християнським обов'язком. При цьому він не назвав жодних прізвищ живих священиків чи підпільників, невідомих слідчим, а лише під тиском фактів підтверджував здобуту ними інформацію.

Проте головним обвинуваченням Климентія Шептицького була не допомога повстанцям, а спроби зав'язати контакт із Проводом ОУН. Спочатку він твердив, що він робив це лише задля виконання місії, взятої у Москві - організації переговорів підпілля з радянською владою.

Проте згодом, під тиском наведених слідчими фактів, почерпнутих із протоколів інших допитаних, змушений був визнати, що головною метою його спроб зв'язатися з керівництвом підпілля було скористатися можливостями ОУН для передачі у Ватикан інформації про знищення радянським режимом греко-католицької церкви. Незважаючи на намагання Климентія Шептицького, цього зробити не вдалося, принаймні радянським спецслужбам так і не стало про це відомо.

Натомість під час перебування архімандрита в ув'язненні в 1949 році на Захід потрапило "Звернення Воюючої України до всієї української еміграції". Тут, зокрема, звучав заклик: «Відкрий перед усіма народами цю країну, в якій задушена релігія, збезчещена церква, закована свобода сумління, потоптана не тільки християнська, але й загальнолюдська мораль... Розкажи про знищення Української Автокефальної і Греко-католицької Церков, про помордованих і засланих українських єпископів, священиків і вірних. Роз'ясни чужинцям, що теперішня російська православна церква не має нічого спільного з вільною церквою і є емведівською агентурою».

Окрім керівників українського підпілля, це звернення підтримав також голова підпільної УГКЦ, наступник Климентія Шептицького отець Микола Хмільовський. Обидва підпілля, націоналістичне та церковне, об'єднали свої зусилля, аби донеси до світу правду про ситуацію в Україні.

Тим часом 15 січня 1948 року слідчі прозвітували про завершення слідства, а через тиждень ними було підготовлено обвинувальний вирок за статтями 54-1 та 54-2 Кримінального кодексу - зрада батьківщині. 28 лютого відбулося засідання особливої наради ("особого совєщанія") МГБ, яке присудило отцю Климентію 8 років ув'язнення у сумновідомій Володимирській тюрмі.

"Високий, худорлявий, з довгою білою бородою, трохи сутулий, обличчя та очі привітні, спокійні, - описує Шептицького в тюрмі його співкамерник, член ОУН Іван Кривуцький. - У розмові нічим не нагадував монаха, більше світську освічену людину... Він був малоговіркий, зайвого слова ніколи не сказав. Відповідав чи розповідав лаконічно і ясно. Ходив тільки з палицею, навіть по камері..."

Старий, хворий та немічний священик не відбув повного терміну покарання - 1 травня 1951 року о 21-й годині тюремні лікарі констатували його смерть. Климентій Шептицький похований поміж іншими в'язнями Володимирської тюрми десь на в'язничному цвинтарі - могила його невідома.

Через сорок років після смерті радянська влада, що його замордувала, за кілька місяців до власного кінця реабілітувала священика, визнавши Климентія Шептицького несправедливо засудженим.

Не забули про нього й добрі люди - у 1996 році архімандрит Климентій Шептицький отримав звання "Праведник народів світу" за порятунок євреїв у період Другої світової, а в 2001 році, під час візиту до Львова Папи Римського Івана Павла ІІ, був беатифікований.

http://christusimperat.org/uk/node/37080

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 2 + 6.

Сторінки історії

УГКЦ

У двобої з Системою. Митрополит Андрей Шептицький і більшовицька влада

Великий авторитет митрополита Андрея Шептицького виходив далеко за межі українського суспільства. Тому за життя владики навіть більшовицький режим не наважився зазіхати на права церкви, яку він очолював. Ще до війни робилися безуспішні спроби схилити владику Андрея приєднати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) до Російської православної церкви (РПЦ). Лише 1946 року, вже після його смерті, було скликано неканонічний Собор у Львові, що заборонив УГКЦ і змусив греко-католиків піти у підпілля ...

УГКЦ

ЯК ШУКАЛИ МОГИЛУ МИТРОПОЛИТА АНГЕЛОВИЧА НА ГОРОДОЦЬКОМУ ЦВИНТАРІ У ЛЬВОВІ

22 квітня 1880 р. львів’яни чи не вперше побачили багатолюдну маніфестацію греко-католиків, а саме урочисте перепоховання трьох єпископів і чотирьох крилошан. «Давно вже Львів не бачив такого поважного, величавого, а при том глубоко трогаючого походу, як в сей день», – писала газета «Діло». На чолі – митрополит Йосиф Сембратович і єпископ-суфраган Сильвестр Сембратович в оточенні крилошан, за ними – депутації українських товариств і Сенат університету, церковні братства з хоругвами, хор співав жалібних пісень. Домовину митрополита Григорія Яхимовича (1860-1863) несли монахи на раменах, решту домовин везли катафалки...

УГКЦ

ПАСТИР СРІБНОЇ ЗЕМЛІ: СТОРІНКИ З ЖИТТЯ О. АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

19 липня, 60 років тому, у лікарні сумнозвісної московської Бутирки, зупинилось серце одного з найвизначніших українських подвижників – о. Августина Волошина, якого Українська Греко-Католицька Церква готує до прослави у сонмі блаженних (його ім’я числиться у списку 45 новомучеників, що постраждали за віру від комуністичного режиму і над котрими в УГКЦ провадиться беатифікаційний процес). Отець Августин Волошин відомий, передусім, як президент Карпатської України....

Афон

НА АФОНІ ЗНАЙШЛИ НЕВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СТАРОВИННИЙ СКИТ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ "ЧОРНИЙ ВИР"

На Святій горі Афон у Греції українськими дослідниками виявлено Старовинний козацький скит «Чорний Вир», заснований запорозькими козаками в 1747 році. Цей скит запорожці називали «Духовним Запоріжжям»...

папа

Служити істині: Папа, який засудив нацизм

Досягнення миру часто вимагає від нас компромісів, ціна яких буває різною. Чи варто заради власного спокою заплющувати очі на відверте потурання злу? 1937 року папа Пій XI видав німецькомовну енцикліку «Mitbrennender Sorge» («З гарячою занепокоєністю»), у якій засудив нацистський режим за переслідування «неугодних», зокрема німецьких католиків. Папа впевнений: із беззаконням миритися не можна, полишена правда не плата за безпеку, а порозуміння з’явиться лише в разі дотримання Божих заповідей ...

Війна

75 років тому виник Освенцім

75 років тому рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер наказав створити концентраційний табір на околицях Освенціма, чию назву німці змінили на Аушвіц. 27 квітня 1940 року розпочалась історія місця, яке стало символом знищення євреїв і страждань поляків ...

Рим

Сходи, якими Христос підіймався до Пилата

Рим – колиска християнства, місто, зрошене кров’ю апостолів та мучеників, столиця намісника св. Петра. Здається, кожен камінь тут – справжня реліквія. Проте з такою кількістю храмів, базилік та каплиць Рим може сприйматись як черговий, навіть дуже цікавий, але лише туристичний маршрут...

молитва

Наймогутніша зброя для України

Йшов 1571 рік. Численний турецький флот вийшов у море, щоб підкорити Європу. Султан Селім ІІ оголосив, що в разі перемоги по всій Європі буде введено іслам. Перед тим турецька армія здобула велику перемогу у битві під Варною 1444 року, а десять років потому християни втратили Константинополь. У ІІ половині ХVI століття турецькі війська здобули острови Кіпр і Крит у Середземному морі. Існувала загроза, що вся Європа повторить долю Іспанії, загарбаної маврами у VIII столітті ...

Архів новин