Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Павло Берест

Як Російська Церква Україну дурила

Дата публікації: 29-02-2012

Вже не вперше в історії Росія може вийти переможцем зі, здавалось би, незручної ситуації. Адже відомо - коли, під натиском якихось внутрішніх або зовнішніх обставин, Москва щось обіцяє, то тут варто пам’ятати, що - рано чи пізно, але - вона неодмінно захоче взяти своє (або те, що вважає своїм) назад.

Останні події в УПЦ МП довели, що РПЦ перечекала «смутноє время», а тепер збирається повернути втрачені позиції. Й циклічність цих дій і, зокрема, на прикладі вітчизняної церковної історі видно досить добре.

Згадаємо, 1686 року, перебираючи від Константинополя контроль над православною Київською Митрополією (цей акт Вселенський Патріархат й досі називає неканонічним), Московія обіцяла все, що від неї хотіли українські ієрархи. Так, у Грамотах царів та Московського Патріарха, надісланих гетьманові Івану Самойловичу та митрополитові Ґедеонові, ґарантувалося збереження за Українською Церквою широкої автономії. Київська Митрополія була непідсудна Московському патріархові; Київського митрополита малось обирати «за старими звичаями, і він залишається доживотно (пожиттєво – Ред.) митрополитом», йому підвладні всі єпископії, ігуменства, манастирі, церкви; залишається Братська школа та права друкування і багато чого іншого.

Слід відзначити, що на момент переходу Київської Митрополії з-під Константинополя під юрисдикцію Московського Патріархату до УПЦ належали такі єпархії: Київська, Чернігівська, Луцька, Львівська, Перемиська, Мстиславсько-Могилівська (Білоруська). Ці єпархії й мали  залишитися у складі Митрополії.

РПЦПроте Москва дуже швидко стала порушувати данні нею обіцянки. Майже відразу від Київської Митрополії забрали Мстиславсько-Могилівську та Чернігівську єпархії. А ще за деякий час по тому митрополити перетворились на звичайних єпископів простої Київської єпархії РПЦ.


Наступного разу Москва зіграла у "піддавки" з Україною на початку ХХ століття. Так, 1918 року, коли спочатку уряд УНР, а потім гетьман П. Скоропадський, активно виступали за незалежність Української Православної Церкви, керівництво РПЦ удало, що «дарує автономію» нашій Церкві. Проте - з приходом білогвардійців (а пізніше - більшовиків) до Києва - про це «дарування» геть забули.

Другий раз за століття карту «автономії» УПЦ Москва руками своєї місцевої креатури розіграла під час ІІ Світової війни. Так, 18 серпня 1941 року на Соборі єпископів РПЦ у Почаєві під проводом митрополита Олексія Громадського була проголошена Українська Автономна Православна Церква (УАПЦ). Ця «УАПЦ» визнавала канонічне підпорядкування Московській Патріархії (увага!), «посилаючись на «Положення» Російської Православної Церкви від 1918 року, яке запевняло автономію Церкві в Україні».

Цілком зрозуміло, що ця «автономна Церква» була створена не від раптового "прозріння" промосковських попів. А якраз тому, що тоді відроджувалася та активно розвивалася -  зліквідована перед тим богоборчим сталінським режимом - справжня Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ) під проводом митрополита Полікарпа (Сікорського).

Слід також відзначити й ту обставину, що ієрархи і священство УАПЦ (МП), протидіючи УАПЦ, при цьому дуже активно співпрацювали з німецькою окупаційною владою в Україні. Й про це, до речі, багато написано в дослідженнях російських церковних істориків.

Звісно, більшість чинників цієї УАПЦ (МП) - з поверненням в Україну радянських військ - дружно влилася в «стройні ряди» РПЦ, вже не згадуючи ні про яку автономію, «даровану 1918 року».

І от, схоже, зараз ми знаходимось у черговому поверненні на «круги своя». Коли в Грамоті Патріарха Алєксія ІІ митрополиту Київському і всієї України від 27 жовтня 1990 року говорилось: «быть отныне Православной Украинской Церкви независимой и самостоятельной в своем управлении», то в Москві, вочевидь, сподівались, що прийде час, коли все це можна буде успішно забути.

Здається, що, за їх розрахунками, цей час уже настав. Користуючись хворобою Митрополита Київського та всієї України Володимира (Сабодана), промосковсько-імпершовіністські сили, що домінують в Синоді УПЦ, вчинивши, по суті, рейдерський заколот-переворот, у такий спосіб захопили владу над УПЦ до своїх рук.

Виступивши проти прямої волі Володимира – не скликати собор, ці архієреї поставили себе фактично поза церковним Статутом і канонами. Проте, в них є досить міцна «криша» в особі патріарха Кіріла, який ще на початку лютого ц.р. заявив про «недієздатність» митрополита, тим самим санкціонувавши всі наступні дії промосковських єпископів.

Росія відчула, що надійшла слушна нагода зробити з УПЦ (МП) всього лиш невід’ємну частину РПЦ. І після «синодального періоду» правління, дочекавшись, коли прийде черга обирати нового предстоятеля, Москва вже спокійно, як там нині розраховують, зможе призначити того, "кого потрібно".

Так уже було в нашій історії. А історії властиво повторюватись – якщо, звісно, з неї не роблять правильних висновків. Схоже, що до цих - своїх власних "правильних висновків" православна Україна ще не дозріла.

http://kyrios.org.ua/literature/articles/4266-jak-rosijska-tserkva-ukrayinu-durila.html

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 1 і 9?

Сторінки історії

УГКЦ

У двобої з Системою. Митрополит Андрей Шептицький і більшовицька влада

Великий авторитет митрополита Андрея Шептицького виходив далеко за межі українського суспільства. Тому за життя владики навіть більшовицький режим не наважився зазіхати на права церкви, яку він очолював. Ще до війни робилися безуспішні спроби схилити владику Андрея приєднати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) до Російської православної церкви (РПЦ). Лише 1946 року, вже після його смерті, було скликано неканонічний Собор у Львові, що заборонив УГКЦ і змусив греко-католиків піти у підпілля ...

УГКЦ

ЯК ШУКАЛИ МОГИЛУ МИТРОПОЛИТА АНГЕЛОВИЧА НА ГОРОДОЦЬКОМУ ЦВИНТАРІ У ЛЬВОВІ

22 квітня 1880 р. львів’яни чи не вперше побачили багатолюдну маніфестацію греко-католиків, а саме урочисте перепоховання трьох єпископів і чотирьох крилошан. «Давно вже Львів не бачив такого поважного, величавого, а при том глубоко трогаючого походу, як в сей день», – писала газета «Діло». На чолі – митрополит Йосиф Сембратович і єпископ-суфраган Сильвестр Сембратович в оточенні крилошан, за ними – депутації українських товариств і Сенат університету, церковні братства з хоругвами, хор співав жалібних пісень. Домовину митрополита Григорія Яхимовича (1860-1863) несли монахи на раменах, решту домовин везли катафалки...

УГКЦ

ПАСТИР СРІБНОЇ ЗЕМЛІ: СТОРІНКИ З ЖИТТЯ О. АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

19 липня, 60 років тому, у лікарні сумнозвісної московської Бутирки, зупинилось серце одного з найвизначніших українських подвижників – о. Августина Волошина, якого Українська Греко-Католицька Церква готує до прослави у сонмі блаженних (його ім’я числиться у списку 45 новомучеників, що постраждали за віру від комуністичного режиму і над котрими в УГКЦ провадиться беатифікаційний процес). Отець Августин Волошин відомий, передусім, як президент Карпатської України....

Афон

НА АФОНІ ЗНАЙШЛИ НЕВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СТАРОВИННИЙ СКИТ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ "ЧОРНИЙ ВИР"

На Святій горі Афон у Греції українськими дослідниками виявлено Старовинний козацький скит «Чорний Вир», заснований запорозькими козаками в 1747 році. Цей скит запорожці називали «Духовним Запоріжжям»...

папа

Служити істині: Папа, який засудив нацизм

Досягнення миру часто вимагає від нас компромісів, ціна яких буває різною. Чи варто заради власного спокою заплющувати очі на відверте потурання злу? 1937 року папа Пій XI видав німецькомовну енцикліку «Mitbrennender Sorge» («З гарячою занепокоєністю»), у якій засудив нацистський режим за переслідування «неугодних», зокрема німецьких католиків. Папа впевнений: із беззаконням миритися не можна, полишена правда не плата за безпеку, а порозуміння з’явиться лише в разі дотримання Божих заповідей ...

Війна

75 років тому виник Освенцім

75 років тому рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер наказав створити концентраційний табір на околицях Освенціма, чию назву німці змінили на Аушвіц. 27 квітня 1940 року розпочалась історія місця, яке стало символом знищення євреїв і страждань поляків ...

Рим

Сходи, якими Христос підіймався до Пилата

Рим – колиска християнства, місто, зрошене кров’ю апостолів та мучеників, столиця намісника св. Петра. Здається, кожен камінь тут – справжня реліквія. Проте з такою кількістю храмів, базилік та каплиць Рим може сприйматись як черговий, навіть дуже цікавий, але лише туристичний маршрут...

молитва

Наймогутніша зброя для України

Йшов 1571 рік. Численний турецький флот вийшов у море, щоб підкорити Європу. Султан Селім ІІ оголосив, що в разі перемоги по всій Європі буде введено іслам. Перед тим турецька армія здобула велику перемогу у битві під Варною 1444 року, а десять років потому християни втратили Константинополь. У ІІ половині ХVI століття турецькі війська здобули острови Кіпр і Крит у Середземному морі. Існувала загроза, що вся Європа повторить долю Іспанії, загарбаної маврами у VIII столітті ...

Архів новин