Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Віктор Заславський

Розуміння історії та проблема самоусвідомлення християнства

Дата публікації: 17-02-2012

Чистоту, простоту мы у древних берем,
саги, сказки из прошлого тащим
потому что добро остается добром
в прошлом, будущем и настоящем


Володимир Висоцький

    Визначний історик Марк Блок, блискучий вчений і герой французького Спротиву, казав: «Християнство – релігія істориків». Він правий, бо для християнина, незалежно від того, чи захоплюється він «ділами давно минулих літ», історія – це невід’ємна частина життя. Якщо порівняти християнську віру з храмом, то її фундамент – Боже Об’явлення, але стіни і дах зводили люди тисячоліть. Старозавітні псалми і пророцтва писали стародавні євреї, Євангелія і послання Нового Завіту – міщани та інтелігенти Античності. Вижити християнство змогло завдяки тому, що мученики заплатили життям за вірність Христові, а перші апологети – гідно відповіли на усі закиди язичницьких інтелектуалів. Наша віра не стала ворогом науки тому, що півтори тисячі років тому богослови змогли вирішити вікову дилему віри та розуму, сказавши «вірю, щоби зрозуміти», і ворогом культури – Отці Церкви вбачали в роздумах філософів та героїчних легендах дохристиянських часів пошуки Бога та істини, їхній шлях до Христа.

Ми ходимо у храми, зведені за канонами, що сформувалися півтори тисячі років тому. Промовляючи словами Літургії, говоримо словами Йоанна Золотоустого чи Григорія Великого, співаючи гімни, співаємо разом із тисячами священиків та монахів, що склали їх за двісті, п’ятсот, тисячу років до нас. Уявлення про Бога і Його закон виражаємо в догматах, сформованих богословами Античності та Середньовіччя, а сповідуючи віру, не можемо не дякувати місіонерам, які принесли християнство в наші краї кілька (чи кільканадцять) століть тому.

 Ми віримо, що тільки християнство (а точніше – Христос) врятує суспільство від розпусти і загибелі – наслідуємо в цьому св. Августина; протестуємо проти втручання держави в церковні справи – наслідуємо св. Ансельма та клюнійських реформаторів ХІ ст.

Як християни, несемо відповідальність за переслідування іновірців та інквізицію, полювання на відьом і релігійні війни. Це робилося задовго до нас, але саме ми переживаємо наслідки гріхів чи помилок наших попередників. Не ми здійснювали Великий розкол у 1054 р. і не ми починали Реформацію, але нам жити у світі, де Церква розділена, і це нас запитують невіруючі: «Чому ви вбивали єретиків?» чи «Чому ви сваритесь між собою», коли ми засвідчуємо свою віру. І ми мусимо знати, що їм відповісти, як і півтори тисячі років тому Юстин чи Оріген мали, що відповісти язичникам тих часів.

Тому що дві тисячі років християнської історії – а це і Античність, і Середньовіччя, і Реформація, і наші часи – все це сформувало сучасне обличчя християнської Церкви, до якої ми належимо. І все це – той багаж, який ми, хочемо того чи ні, несемо за собою – інколи з гордістю, інколи зі соромом, але завжди з гідністю і повагою, тому що свого минулого не зречешся.

А особливо, якщо живеш в Україні. Є в нашої батьківщини одна цікава особливість. Події далеких століть тут не відійшли мирно в минуле, а продовжують жити в сучасному світі, впливати на сьогодення. Хрещення Русі та монгольська навала, Галицько-Волинське князівство і захоплення його поляками, Річ Посполита і козаччина, війна Хмельницького і Переяславська рада, Полтавська битва і скасування Січі, УНР і ЗУНР, радянська Україна і визвольний рух – все це продовжує формувати обличчя і країни, і її народу. Комусь ближче Хмельницький, комусь – Мазепа, комусь більше подобаються «червоні», комусь – «бандерівці», і це багато що говорить про світогляд і переконання людей. Від того, як оцінить героїв і події нашої історії більшість народу, а головне, наскільки визнаємо це нашою історією, нашими коріннями, від яких не відректись, багато в чому залежить наше з вами майбутнє.

Не є винятком і українська Церква. Її культура та ментальність, ставлення до себе і до сусідів, незважаючи на тисячолітню традицію, все ще у процесі формування, і тому оцінка таких подій, як служіння Кирила та Мефодія чи Хрещення Русі, стосунки князя Володимира з Візантією та Західною Церквою, діяльність католиків в Україні, запровадження унії та протидія їй, зросійщення Православної Церкви та участь греко-католиків у національному відродженні, доля православних і католиків у підпіллі, зростання впливу протестантів – усі ці питання створили і продовжують творити обличчя сучасної української Церкви. І не розуміючи цих вікових сварок, нам не зрозуміти, чому сьогодні наші Церкви мають саме ці проблеми (чи навпаки – переваги). Не знаючи минулого, не зрозуміти майбутнього, і разом з цим – не збудувати належного майбутнього.

http://xic.com.ua/z-istoriji-dumky/3-bogoslovja/181-rozuminnja-istoriji-ta-problema-samousvidomlennja-hrystyjanstva

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 6 і 9?

Сторінки історії

УГКЦ

У двобої з Системою. Митрополит Андрей Шептицький і більшовицька влада

Великий авторитет митрополита Андрея Шептицького виходив далеко за межі українського суспільства. Тому за життя владики навіть більшовицький режим не наважився зазіхати на права церкви, яку він очолював. Ще до війни робилися безуспішні спроби схилити владику Андрея приєднати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) до Російської православної церкви (РПЦ). Лише 1946 року, вже після його смерті, було скликано неканонічний Собор у Львові, що заборонив УГКЦ і змусив греко-католиків піти у підпілля ...

УГКЦ

ЯК ШУКАЛИ МОГИЛУ МИТРОПОЛИТА АНГЕЛОВИЧА НА ГОРОДОЦЬКОМУ ЦВИНТАРІ У ЛЬВОВІ

22 квітня 1880 р. львів’яни чи не вперше побачили багатолюдну маніфестацію греко-католиків, а саме урочисте перепоховання трьох єпископів і чотирьох крилошан. «Давно вже Львів не бачив такого поважного, величавого, а при том глубоко трогаючого походу, як в сей день», – писала газета «Діло». На чолі – митрополит Йосиф Сембратович і єпископ-суфраган Сильвестр Сембратович в оточенні крилошан, за ними – депутації українських товариств і Сенат університету, церковні братства з хоругвами, хор співав жалібних пісень. Домовину митрополита Григорія Яхимовича (1860-1863) несли монахи на раменах, решту домовин везли катафалки...

УГКЦ

ПАСТИР СРІБНОЇ ЗЕМЛІ: СТОРІНКИ З ЖИТТЯ О. АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

19 липня, 60 років тому, у лікарні сумнозвісної московської Бутирки, зупинилось серце одного з найвизначніших українських подвижників – о. Августина Волошина, якого Українська Греко-Католицька Церква готує до прослави у сонмі блаженних (його ім’я числиться у списку 45 новомучеників, що постраждали за віру від комуністичного режиму і над котрими в УГКЦ провадиться беатифікаційний процес). Отець Августин Волошин відомий, передусім, як президент Карпатської України....

Афон

НА АФОНІ ЗНАЙШЛИ НЕВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СТАРОВИННИЙ СКИТ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ "ЧОРНИЙ ВИР"

На Святій горі Афон у Греції українськими дослідниками виявлено Старовинний козацький скит «Чорний Вир», заснований запорозькими козаками в 1747 році. Цей скит запорожці називали «Духовним Запоріжжям»...

папа

Служити істині: Папа, який засудив нацизм

Досягнення миру часто вимагає від нас компромісів, ціна яких буває різною. Чи варто заради власного спокою заплющувати очі на відверте потурання злу? 1937 року папа Пій XI видав німецькомовну енцикліку «Mitbrennender Sorge» («З гарячою занепокоєністю»), у якій засудив нацистський режим за переслідування «неугодних», зокрема німецьких католиків. Папа впевнений: із беззаконням миритися не можна, полишена правда не плата за безпеку, а порозуміння з’явиться лише в разі дотримання Божих заповідей ...

Війна

75 років тому виник Освенцім

75 років тому рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер наказав створити концентраційний табір на околицях Освенціма, чию назву німці змінили на Аушвіц. 27 квітня 1940 року розпочалась історія місця, яке стало символом знищення євреїв і страждань поляків ...

Рим

Сходи, якими Христос підіймався до Пилата

Рим – колиска християнства, місто, зрошене кров’ю апостолів та мучеників, столиця намісника св. Петра. Здається, кожен камінь тут – справжня реліквія. Проте з такою кількістю храмів, базилік та каплиць Рим може сприйматись як черговий, навіть дуже цікавий, але лише туристичний маршрут...

молитва

Наймогутніша зброя для України

Йшов 1571 рік. Численний турецький флот вийшов у море, щоб підкорити Європу. Султан Селім ІІ оголосив, що в разі перемоги по всій Європі буде введено іслам. Перед тим турецька армія здобула велику перемогу у битві під Варною 1444 року, а десять років потому християни втратили Константинополь. У ІІ половині ХVI століття турецькі війська здобули острови Кіпр і Крит у Середземному морі. Існувала загроза, що вся Європа повторить долю Іспанії, загарбаної маврами у VIII столітті ...

Архів новин