Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Жива Вервиця

ІВАН ПАВЛО ІІ ЗМІНИВ СВІТ НА КРАЩЕ

Дата публікації: 17-05-2010

tl_files/1Articles/2010-05/ip2.jpgДуховний і пастирський подвиг цієї людини, яка започаткувала воістину революційні новації щодо ролі та значення католицької церкви у сучасному світі, стала справжнім провісником миру та духовного єднання не лише Сходу із Заходом, а й усієї світової спільноти, сьогодні захоплює багатьох. Наймолодший єпископ Кракова, наймолодший за віком і перший серед слов'ян Папа Римський, видатний теолог і філософ, талановитий літератор, драматург, спортсмен, непересічний ерудит і поліглот, найзнаменитіший у світі паломник ... Перелік неабияких чеснот, заслуг та здобутків можна продовжувати ще довго, адже Кароль Войтила був особистістю, в якій втілилися насправді незмірні таланти, а його духовна та філософська спадщина вивчатиметься багатьма поколіннями вдячних нащадків та послідовників.

263-й володар Апостольського Престолу правив католицькою церквою впродовж 26 років. Тільки двоє осіб в історії католицизму володіли папськими регаліями довше: Святий Петро, який вважається першим Святішим Отцем, і Пій IX, понтифікат якого тривав 31 рік. Іван Павло II канонізував більше святих, ніж усі попередні понтифіки разом. Він здійснив понад 100 подорожей світом, під час яких відвідав більше ніж 130 країн в усіх куточках планети. Аудієнції Папи Римського відвідали майже 18 мільйонів вірних християн-католиків та представників інших світових церков.

У скорботні дні прощання із Святішим Отцем до Ватикану прибуло близько 5 мільйонів віруючих з усіх континентів Землі. Самовіддане, подвижницьке служіння Церкві останнього Понтифіка XX століття почалося, тривало і завершилося під величним і справедливим гаслом "Totus Tuus" - "увесь Твій".

ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ

Майбутній священик, теолог, державний діяч, філософ - гуманіст і літератор Кароль Йозеф Войтила народився 18 травня 1920 року в маленькому польському містечку Вадовіце, що розкинулося у мальовничому передгір'ї Татр на півдорозі між Краковом та нинішнім польсько-українським кордоном, в родині Кароля Войтили та Емілії Качоровської. Батько був відставним військовим, красуня-мати - кравчинею - домогосподаркою. Деякі біографи Івана Павла II стверджують, що його мати народилася в українському місті Кременці, що на Тернопіллі, вийшла заміж за польського офіцера та виїхала до Польщі, але більш точних даних щодо цього немає. Вона довго хворіла і померла, коли Каролю було лише дев'ять років. За три роки помер і старший брат Едмунд. Дехто з дослідників біографії Кароля Войтили приписує цьому періоду виникнення у майбутнього папи бажання стати священиком. Сам Папа вже у зрілі роки скаже, що його вело провидіння. Та все ж, напевно, не підлягає сумніву той факт, що всі трагедії, яких у житті майбутнього Понтифіка було чимало, кріпили його дух, формували гостре й нестандартне мислення, нові й неординарні погляди на людську долю, життя, на Церкву та її місце в суспільстві.

Кароль чудово навчався у Вадовицькій чоловічій гімназії. У чотирнадцять років вперше спробував себе як актор-аматор гімназійного драматичного гуртка. Цього ж року здійснив свою першу прощу до Ченстохова. У 1938 році Кароль Йозеф Войтила прийняв Тайну Миропомазання і здобув середню освіту.

СТУДЕНТ, УЧИТЕЛЬ

По закінченні гімназії Кароль разом з батьком переїжджає до Кракова, де вивчає полоністику у Ягеллонському університеті. У 1941 році помер Кароль Войтила - старший, і 21-річний Кароль Йозеф залишився сиротою. На той час він мешкав у студентському гуртожитку і разом із друзями захоплювався спортом та аматорським театральним мистецтвом. Друга світова війна та німецька окупація Польщі були справжнім випробуванням для польського патріота Кароля Войтили. Загарбники закрили польські виші, відтак учорашній студент був змушений заробляти на хліб, працюючи посильним у крамниці, робітником кам'яниць та хімічних заводів "Solvay". Він не полишав свого захоплення мистецтвом і залюбки грав у підпільному Рапсодійному театрі, писав вірші, поеми та п'єси.

Восени 1942 року у житті майбутнього Понтифіка сталася знаменна подія, він вступив до підпільної Краківської архієпископської семінарії. Побоюючись нацистських репресій, Кароль Войтила з товаришами-семінаристами тривалий час переховувався у палаці Архієпископа Краківського Адама Сапєги, який завжди приязно ставився і уважно стежив за духовним зростанням Кароля Йозефа. 1 листопада 1946 року Войтила отримав перший духовний сан священства. Майже відразу потому молодий ксьондз вирушив на навчання до Риму, а згодом - до Франції, Бельгії та Голландії, де виконував місію душпастиря польської діаспори.

Далі була служба вікарієм у польському селі Неговіци, захист першої наукової дисертації, душпастирська діяльність у Краківській парафії Святого Флоріана, посади доцента Краківської духовної семінарії, Люблінського Католицького університету. Парафіяни, семінаристи та студенти щиро любили свого духовного наставника: молодий, освічений і уважний, доброзичливий ксьондз вирізнявся з-поміж інших священиків підтягнутою, спортивною статурою, адже не полишав улюблених занять спортом та туризмом.

У 1950 році Кароль Войтила готує свої перші публікації. У 1951 році бере дворічну відпустку, щоб підготуватися до університетських викладів. У 1953 році Войтила викладає суспільну етику в університеті, але незабаром комуністична влада закриває богословський факультет, і навчання доводиться перенести до Краківської семінарії. Тоді ж Войтилі пропонують викладати в Люблінському Католицькому Університеті, де наприкінці 1956 року він очолив кафедру етики.

ЄПИСКОП, АРХІЄПИСКОП І КАРДИНАЛ

У 1958 році Кароль Войтила стає помічником Краківського архієпископа, а за два роки виходить друком його трактат "Любов і відповідальність", у якому розкриваються погляди молодого католицького священика на природу кохання та сексуальності. Для духовної особи того часу це було нечуваною сміливістю!

У жовтні 1962 року він бере участь у роботі першої сесії Другого Ватиканського Собору як один із його наймолодших учасників. Наступного року під час закриття другої сесії його призначають архієпископом, митрополитом Краківським. Після завершення третьої сесії Собору та впродовж приготування до четвертої завершальної сесії новий архієпископ працює над "Schema XIII, Gaudium et Spes" (Про Церкву в сучасному світі). Під час роботи сесії польські єпископи опублікували свій лист до німецьких єпископів про примирення зі словами: "Ми прощаємо і просимо прощення". Відтоді архієпископ Войтила упроваджував декрети Собору та керував справами своєї єпархії у важких умовах, створених комуністичним урядом Польщі. Одним із його перших кроків тоді було рішення перенести ікону Божої Матері з Ченстохова до своєї єпархії, де протягом року вона виставлялася для поклоніння у 120 парафіях за незмінної присутності архієпископа, котрого кількома місяцями раніше піднесли до гідності кардинала. Кардинал активно подорожує: відвідує польські спільноти різних країн, зібрання, євхаристійні конгреси, помісні синоди; читає лекції, виголошує промови на наукових зібраннях; бере участь у роботі правлячих синодів, які відтепер відбуваються у Римі щоп'ять років з метою розвитку і впровадження декретів Другого Ватиканського Собору.

  Активна життєва позиція, висока духовність та ерудиція польського священика не залишилися непоміченими: невдовзі після II Ватиканського Собору Папа Павло VI призначив Кароля Войтилу архієпископом і митрополитом Краківським і на соборній сесії 1964 року урочисто хіротонізував його. Хіротонія молодого Краківського владики збіглася у часі з масштабними гоніннями на католицьку церкву з боку комуністичного режиму Польщі. У ті тривожні роки активісти ПОРП усіляко налаштовували краківських робітників проти митрополита Войтили, який, з притаманною йому мужністю і зваженістю гідно відповідав на усі випади та провокації з боку безбожної влади. На цьому тривожному тлі прийшла радісна звістка про дарування Каролю Войтилі вищого католицького духовного сану кардинала, що давало йому право голосу при обранні Папи Римського і відкривало можливість бути обраним Папою.

БІЛИЙ ДИМ НАД СІКСТИНСЬКОЮ КАПЛИЦЕЮ

6 серпня 1978 року разом з кардиналом Вишинським Кароль Войтила вирушив до Риму на похорон Папи Павла VI. Тоді ще ніхто не здогадувався, що невдовзі Понтифіком буде саме він.

Знаменна для усього католицького світу Кардинальська колегія (конклав) розпочала своє засідання 15 жовтня 1978 року. Напередодні скінчився понтифікат Папи Івана Павла I, який тривав усього 33 дні. Два головні претенденти на Папський Престол не спромоглися здобути необхідних двох третин голосів. Третім найбільш ймовірним кандидатом став польський владика.

Кароль Войтила за останні 455 років став першим Папою-неіталійцем та першим на троні Святого Петра Папою-слов'янином.

Цікавим було й саме обрання Войтили на папський престол. Кардинали зібралися на конклав - вищу раду, щоб обрати наступника Петра - Папу Римського. Вибори проходили впродовж трьох днів. Жодна із запропонованих кандидатур не могла набрати необхідної кількості голосів. І лише 16 жовтня 1978 року над Сікстинською каплицею з'явився білий дим, що свідчило про обрання Папи. Ним став польський кардинал, слов'янин Кароль Войтила. Точно той, на якого вказувало проведене напередодні соціологічне дослідження, як на найбільш ймовірного претендента. Дехто стверджує, що кардинали після висування всіх можливих кандидатів та їх "провалу" включили Войтилу начебто для перевірки цієї версії. Як би там не було, а прогноз справдився, і найвпливовішу церкву світу очолив слов'янин.

Обрання Папою Войтили викликало чимало подивувань і захоплень. Для багатьох він був єпископом-загадкою. Тому у Ватикані виникали запитання: "Хто такий Войтила?", "Чи правда, що Папа пише вірші?", "Невже займається спортом?". Це вказувало на нестандартність особистості новообраного Понтифіка. Невдовзі найкращі сподівання вірних знайшли своє підтвердження.

AGGIORNAMENTO (осучаснення Церкви)

Католицька Церква доби останньої чверті минулого століття перебувала у дуже складному стані. Відбувалися величезні зміни на суспільному, політичному, економічному і технологічному рівнях життєдіяльності людства. Природно, ці зміни зачепили і Церкву. Папа Іван, скликаючи II Ватиканський Собор, сподівався вдихнути в Церкву aggiornamento (осучаснення). З'явилося чимало нових тенденцій, що розвинулися впродовж 70-х років, а саме: використання та зловживання засобами масової інформації, матеріалізм і споживацтво, сексуальна революція та рухи проти приросту населення, проникнення комунізму в політичні та суспільні структури та утвердження секуляризму як панівної ідеології розвиненого світу.

Іван Павло II, ще будучи архієпископом Кракова, переконався на своєму досвіді у складності втілення в життя постанов II Ватиканського Собору. Чи не тому вже найперші його кроки у сані Святішого Отця викликали чимале подивування вірних, а згодом - і захоплення. Кароль Войтила категорично відмовився від коронації, від папської тіари та користування папським паланкіном. Наступного ж дня після обрання він чи не вперше в історії до церемонії інавгурації залишив межі держави Ватикан, щоб... відвідати у клініці Джемеллі свого давнього друга, єпископа Анджея Марію Дескура. Іван Павло II вперше тоді їхав вулицями Риму у відкритому авто, чим викликав захоплення людей. Саме тоді, у римській клініці він започаткував добру традицію зустрічей із хворими та стражденними усього світу. Відтоді Папа Римський вже сприймався пересічними прочанами не тільки як уособленням Бога на Землі, він став людянішим і доступнішим для простих смертних. За доби Івана Павла II Ватикан, як у сиву давнину, став цивілізованою державою: на початку його понтифікату Ватикан мав дипломатичні стосунки із 97 державами. Нині близько 200 країн світу мають дипломатичні відносини з Ватиканом, у тому числі - Україна, Росія, Ізраїль, Палестинська автономія. Міцніли зв'язки Апостольського престолу з вищими ієрархами інших світових церков та конфесій, серед яких Православна, Вірменська, Англіканська, Сирійська, Коптська та інші. Іван Павло II першим серед понтифіків увійшов до мечеті і синагоги, першим простягнув руку представникам релігій та народів, з якими Святий Престол боровся впродовж століть.

ФІЛОСОФ, ПАЛОМНИК, ЛІТЕРАТОР

Понтифікат Івана Павла II позначений такими визначальними рисами, як численні опубліковані праці та всеосяжні подорожі, впродовж яких Святіший Отець відвідав із пастирським візитом майже усі країни, де є Церква. Завдяки цьому Церква початку третього тисячоліття перебуває на шляху одужання після кризи, що позначила період після Собору, а вчення Собору належно впроваджується в життя. Якби Кароль Войтила не мав пасторальних єпископських обов'язків і продовжив наукову діяльність, то, без сумніву, він став би одним із найвизначніших науковців свого часу. Бібліографія праць Кароля Войтили до моменту обрання Папою налічувала 435 назв, до того ж жодна з них не була компіляцією. Серед найважливіших робіт - "Любов і відповідальність" та "Особа і чин", присвячені філософській антропології й етиці, "Біля підстав віднови" - монографія про реалізацію рішень ІІ Ватиканського Собору, активним учасником якого він був, та роздуми "Знак, якому противитись будуть".

ПРОТИДІЯ ПАПСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ МИРУ

Перші слова Папи із Петрової кафедри - "Відкрийте двері Христу! Не бійтесь", стали девізом усього його понтифікату. Папа Іван Павло ІІ поставив за мету об'єднати світ, зробити його добрішим і милосерднішим, ближчим до потреб людства.

На обрання польського кардинала Кароля Войтили Папою Римським миттєво відреагували в Москві. Тодішній шеф КДБ Андропов доповідав на засіданні ЦК компартії, що обрання Папи - поляка становить загрозу як для країн Варшавської угоди, так і для Радянського Союзу. У 1980 році, в період великого напруження в Польщі, була реальною загроза введення в країну радянських військ. Папа надіслав Брежнєву власноруч написаного листа з вимогою виконувати рішення Гельсінкського пакту. Війська в Польщу не ввели.

Обрання Папою людини з комуністичної держави сприяло прискоренню процесів розпаду Радянської імперії, визволення країн Східної Європи і повернення релігійної свободи на всій пострадянській території. Уже після трьох місяців обрання Іван Павло II приймав у себе з візитом міністра закордонних справ Радянського Союзу А.Громика. Ця зустріч започаткувала низку контактів, які врешті допровадили до зустрічі з Михайлом Горбачовим, що відбулася у Ватикані 1 грудня 1989 року. Першим наслідком тієї зустрічі стало звільнення Польщі, а далі падіння усієї радянської системи.

ЗАМАХ

2 жовтня 1979 року на пленарному засіданні ООН Папа тоді сказав, що стоїть перед членами ООН, як колись стояв Ісус перед Понтієм Пилатом, щоб казати правду: що криза світу полягає головно в кризі людської душі, що на полі бою - проблеми духовні та моральні. Всі зрозуміли, що Папа говорив про Радянський Союз, хоча він тоді нікого конкретно не називав. Наступного місяця того ж року в Москві було ухвалено рішення боротися з Ватиканом, особливо ж із самим Папою, всіма можливими способами. Через два тижні після московського рішення, перед приїздом Папи до Туреччини, стамбульська газета "Мілієт" надрукувала лист, в якому втікач з тюрми Мехмет Алі Агжа погрожував убити Папу. Тоді візит до Туреччини завершився щасливо.

13 травня 1981 рік. Пополудні цього дня білий автомобіль Папи повільно пересувався площею біля собору Святого Петра. Іван Павло ІІ протягував руки для потиску численному натовпові паломників. Несподівано над площею пролунало кіль-ка пострілів, в небо піднялися хмари голубів, і площа завмерла в тиші... Стріляли в Папу Римського. Куля пройшла в сантиметрі від аорти, і якби влучила - смерть Папи була б миттєвою. Святіший Отець сказав потім: "Одна рука стріляла, інша - відвела кулю." Тією спасенною рукою, на думку Святішого Отця, була материнська рука Пресвятої Діви Марії. Замах стався у "фатімський день" - 13 числа, коли Мати Божа з`явилася трьом пастушкам у португальській місцевості Кова да Ірія (округ Фатіма).

Іван Павло ІІ особливо поклонявся Пресвятій Богородиці - Марії. Починаючи від хрещення немовляти Кароля, ім'я Марія супроводжувало й охороняло його. Хрещені батьки Кароля - Марія та Юзеф (згадаємо Марію та Йосифа). Протягом всього життя в найнебезпечніші хвилини, коли він міг загинути, біля нього опинялися й рятували його жінки з ім'ям Марія. Під час двох замахів на його життя, запевняв Понтифік, він залишився живий завдяки заступництву Пресвятої Діви Марії.

Ще студентом він знав, що буде Папою Римським і що на його понтифікаті буде кров, тобто, що його намагатимуться вбити (пророцтво отця Піо, сповіщення Фатімської Матері Божої), однак все своє життя, незважаючи ні на що, йшов визначеним Богом шляхом.

Професійного кілера - турка Мехмета Алі Агжу затримала одразу молода черниця, якій вистачило сміливості та сили повалити його на землю. У 1983 році Іван Павло ІІ відвідав свого кривдника в тюрмі. Між ними відбулася розмова, зміст якої не розголошувався. Після цієї зустрічі Папа звернувся до президента Італії з проханням про пом'якшення вироку злочинцеві. Він все простив, як може прощати батько, пастир, людина віруюча і духовна.

ПАПА І УКРАЇНА

Апостольська місія Папи не могла не торкнутися близької його серцю України. Наша держава також одержала апостольське благословення планетарного патріарха-слов'янина. У червні 2001 року Папа Римський Іван Павло Другий відвідав нашу державу. Це був перший і поки єдиний візит Папи Римського в Україну за всю історію існування Святого Престолу.

Іван Павло ІІ Папа Римський:

- Я довго очікував цього візиту і ревно молився, щоби він міг здійснитися... Я нарешті зміг поцілувати улюблену українську землю. Дякую Господові за цей дар, яким Він мене обдарував.

Папа намагався ще раз продемонструвати єдність християнських церков.

Візит Івана Павла Другого до України відбувався на тлі касетного скандалу. На думку директора Інституту релігійної свободи Олександра Зайця, Понтифік своїм приїздом змусив пом'якшити ставлення світу до України.
У своїх останніх словах на українській землі Іван Павло Другий попросив у Господа благословення для України.

Наприкінці 2004 року Папа Римський Іван Павло Другий благословив новообраного Президента України Віктора Ющенка. Свої вітання Святіший Отець передав через посла України під час традиційних зустрічей Глави Ватикану з послами дипломатичних корпусів, акредитованими при Апостольському Престолі.

"ПРОСИМО ПРОЩЕННЯ"

Папа Іван Павло II увійшов в історію Католицької Церкви як перший найвищий ієрарх, який насмілився попросити пробачення за помилки та прорахунки, допущені Церквою за її багатовікову історію. Вустами Папи Святий Престол вперше вибачився за кривди та гоніння, хрестові походи, злочини інквізиції, переслідування євреїв, поділ християнського світу, терпимість до рабства, приниження суспільної ролі жіноцтва. Святіший Отець сподівався і вірив, що "із пробачення народиться єднання". Папа Римський наголошував на відповідальності кожного християнина за такі негаразди сьогодення, як-от: войовничий атеїзм і байдужість людей до релігії, порушення прав людини на життя та вільне віросповідання, відділення церкви від держави, знецінення загальнолюдських норм етики та моралі. Третє тисячоліття Іван Павло II вважав добою грядущого оновлення християнства і "новою весною" Церкви.

Він згасав з такою ж гідністю і терпимістю, з якою правив католицькою церквою впродовж усіх 26 років свого понтифікату. 2 квітня 2005 року світ завмер у жалобі й скорботі: на зустріч з Богом відлетіла душа одного з найвірніших синів Церкви, видатної постаті новітньої історії людства, визначного духовного, політичного та культурного лідера світової спільноти Папи Івана Павла II. Близько 5 мільйонів людей з усього світу прибули до Ватикану віддати шану одному з найвидатніших лідерів сучасності. Один з найімовірніших кандидатів на доручення до лику святих Кароль Йозеф Войтила відійшов у Вічність, залишивши по собі безліч добрих справ, мудрих думок і найсвітліших сподівань.

18 травня 2010 р. весь світ згадує цю велику людину з нагоди 90-ліття від народження Слуги Божого Івана Павла ІІ.

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 6 + 6.

Сторінки історії

УГКЦ

У двобої з Системою. Митрополит Андрей Шептицький і більшовицька влада

Великий авторитет митрополита Андрея Шептицького виходив далеко за межі українського суспільства. Тому за життя владики навіть більшовицький режим не наважився зазіхати на права церкви, яку він очолював. Ще до війни робилися безуспішні спроби схилити владику Андрея приєднати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) до Російської православної церкви (РПЦ). Лише 1946 року, вже після його смерті, було скликано неканонічний Собор у Львові, що заборонив УГКЦ і змусив греко-католиків піти у підпілля ...

УГКЦ

ЯК ШУКАЛИ МОГИЛУ МИТРОПОЛИТА АНГЕЛОВИЧА НА ГОРОДОЦЬКОМУ ЦВИНТАРІ У ЛЬВОВІ

22 квітня 1880 р. львів’яни чи не вперше побачили багатолюдну маніфестацію греко-католиків, а саме урочисте перепоховання трьох єпископів і чотирьох крилошан. «Давно вже Львів не бачив такого поважного, величавого, а при том глубоко трогаючого походу, як в сей день», – писала газета «Діло». На чолі – митрополит Йосиф Сембратович і єпископ-суфраган Сильвестр Сембратович в оточенні крилошан, за ними – депутації українських товариств і Сенат університету, церковні братства з хоругвами, хор співав жалібних пісень. Домовину митрополита Григорія Яхимовича (1860-1863) несли монахи на раменах, решту домовин везли катафалки...

УГКЦ

ПАСТИР СРІБНОЇ ЗЕМЛІ: СТОРІНКИ З ЖИТТЯ О. АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

19 липня, 60 років тому, у лікарні сумнозвісної московської Бутирки, зупинилось серце одного з найвизначніших українських подвижників – о. Августина Волошина, якого Українська Греко-Католицька Церква готує до прослави у сонмі блаженних (його ім’я числиться у списку 45 новомучеників, що постраждали за віру від комуністичного режиму і над котрими в УГКЦ провадиться беатифікаційний процес). Отець Августин Волошин відомий, передусім, як президент Карпатської України....

Афон

НА АФОНІ ЗНАЙШЛИ НЕВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СТАРОВИННИЙ СКИТ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ "ЧОРНИЙ ВИР"

На Святій горі Афон у Греції українськими дослідниками виявлено Старовинний козацький скит «Чорний Вир», заснований запорозькими козаками в 1747 році. Цей скит запорожці називали «Духовним Запоріжжям»...

папа

Служити істині: Папа, який засудив нацизм

Досягнення миру часто вимагає від нас компромісів, ціна яких буває різною. Чи варто заради власного спокою заплющувати очі на відверте потурання злу? 1937 року папа Пій XI видав німецькомовну енцикліку «Mitbrennender Sorge» («З гарячою занепокоєністю»), у якій засудив нацистський режим за переслідування «неугодних», зокрема німецьких католиків. Папа впевнений: із беззаконням миритися не можна, полишена правда не плата за безпеку, а порозуміння з’явиться лише в разі дотримання Божих заповідей ...

Війна

75 років тому виник Освенцім

75 років тому рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер наказав створити концентраційний табір на околицях Освенціма, чию назву німці змінили на Аушвіц. 27 квітня 1940 року розпочалась історія місця, яке стало символом знищення євреїв і страждань поляків ...

Рим

Сходи, якими Христос підіймався до Пилата

Рим – колиска християнства, місто, зрошене кров’ю апостолів та мучеників, столиця намісника св. Петра. Здається, кожен камінь тут – справжня реліквія. Проте з такою кількістю храмів, базилік та каплиць Рим може сприйматись як черговий, навіть дуже цікавий, але лише туристичний маршрут...

молитва

Наймогутніша зброя для України

Йшов 1571 рік. Численний турецький флот вийшов у море, щоб підкорити Європу. Султан Селім ІІ оголосив, що в разі перемоги по всій Європі буде введено іслам. Перед тим турецька армія здобула велику перемогу у битві під Варною 1444 року, а десять років потому християни втратили Константинополь. У ІІ половині ХVI століття турецькі війська здобули острови Кіпр і Крит у Середземному морі. Існувала загроза, що вся Європа повторить долю Іспанії, загарбаної маврами у VIII столітті ...

Архів новин