Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: Марія Савків

Внутрішня організація християнської Церкви

Дата публікації: 25-08-2010
3325
Уже в І столітті починається виділення кліру (грецьке клірос - „доля”, місус – „служіння”). Походження ієрархії апостол Павло зводить до вияву волі Божої. „І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших – євангелістами і пастирями, І вчителями для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла” (Послання Ефесянам 4: 11-12).

Говорити про „організаційний аспект” життя Церкви можна лише в контексті Євхаристійного Зібрання. Лише крізь призму Таїнства ця ієрархія сприймається християнами не як проста людська організація з начальством і підлеглими, а як живий організм, поєднаний Святим Духом.

На чолі християнської общини стоїть єпископ. Поставлений апостолами, він для своєї Церкви є образом самого Христа. Єпископ здійснює хрещення, приносить Євхаристію, роздає дари на зібранні. З його владою здійснювати Таїнства пов’язана і влада вчительства: вчитель не від себе, а в Дусі. Єпископ хранитель апостольського передання, свідок вселенської єдності Церкви. Він, як пастир – як сам Христос – турбується про всіх і про кожного зокрема.

Єпископу в управлінні Церквою допомагають пресвітери – „старійші”. Рукоположенні єпископом, вони передають громаді його повчання, турботу, розпорядження. Християнство спочатку поширювалось виключно по містах, тому перша Церква – саме міська община, зібрана навколо єпископа. Згодом почали створюватись і приміські. Збиратись навколо одного єпископа було важко. Тому міська спільнота створює навколо себе сітку підпорядкованих їй приміських громад – „парафій”. У них пресвітери замінюють єпископів і стають , наче, зв’язуючою ланкою. Таким чином, через таїнство єпископського рукоположення, всі християнські громади зберігають живий зв’язок з єпископом, як благодатним „органом” церковної єдності.

За єпископами і пресвітерами по ієрархії йдуть диякони – „служителі”. Вони - „вуха”, „руки”, „очі” єпископа, його живий зв’язок зі своїм народом. Єдність сучасної парафії у більшості випадків обмежується лише богослужбовим зібранням. Але в ранній Церкві єдність в богослуженні була нерозривно пов’язана із взаємодопомогою, братством, спільною турботою про бідних, вдів, сиріт і т.д. Всі, хто брав участь в Євхаристії, приносили і свій дар для трапези і допомоги неімущим. І це була не милостиня, не благодійність, а найперша умова християнської єдності. На дияконах лежала турбота про розподіл дарів, про допомогу бідним, про організацію агап.

Крім ієрархічних, були в Церкві служіння і харизматичні: апостоли – від грецького дієслова „посилати”, євангелісти – „благовісники”, пророки.

Взагалі, кожен член Церкви мав у ній своє служіння і кожен доповнював один одного в нерозривній єдності.

Ось такий ідеал цілого, в якому воно не підкорює собі особистості, а сама особистість відкривається, знаходить себе лише в служінні братам.

Уже в посланні апостола Павла слово „Церква” використовується для позначення як окремої громади, так і взагалі християн – Церкви всесвітньої. Це тому, що кожна місцева община переконана в тотожності своєї віри та життя з вірою і вченням всіх інших громад. Куди б не прийшов християнин, він всюди віднаходив теж саме ламання хліба, чув теж саме благовістя. Вони не живуть в окремих містах, - говорить анонімний автор в посланні Діагнету, - вини не мають особливої мови чи іншого життя... вони перебувають кожен у своїй батьківщині, але якби тимчасово. Для них всяка чужина – батьківщина, і всяка батьківщина – чужина”.

У сітці громад з самого початку вимальовуються церкви більш безпосередньо зв’язані з апостолами, більш давні та чисельніші: Єрусалимська, Римська, Антіохійська, Ефеська, Олександрійська.

Отак росте і розвивається Христова Церква. І це не гра історичних випадковостей, а ріст дерева з насінини, кинутої в землю. Звичайно ще далеко до кінцевого оформлення церковного устрою, але вже вимальовується чіткий контур її внутрішньої організації.

http://www.svitanok.te.ua/topics.php?id=4

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 9 й 9.

Сторінки історії

УГКЦ

У двобої з Системою. Митрополит Андрей Шептицький і більшовицька влада

Великий авторитет митрополита Андрея Шептицького виходив далеко за межі українського суспільства. Тому за життя владики навіть більшовицький режим не наважився зазіхати на права церкви, яку він очолював. Ще до війни робилися безуспішні спроби схилити владику Андрея приєднати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) до Російської православної церкви (РПЦ). Лише 1946 року, вже після його смерті, було скликано неканонічний Собор у Львові, що заборонив УГКЦ і змусив греко-католиків піти у підпілля ...

УГКЦ

ЯК ШУКАЛИ МОГИЛУ МИТРОПОЛИТА АНГЕЛОВИЧА НА ГОРОДОЦЬКОМУ ЦВИНТАРІ У ЛЬВОВІ

22 квітня 1880 р. львів’яни чи не вперше побачили багатолюдну маніфестацію греко-католиків, а саме урочисте перепоховання трьох єпископів і чотирьох крилошан. «Давно вже Львів не бачив такого поважного, величавого, а при том глубоко трогаючого походу, як в сей день», – писала газета «Діло». На чолі – митрополит Йосиф Сембратович і єпископ-суфраган Сильвестр Сембратович в оточенні крилошан, за ними – депутації українських товариств і Сенат університету, церковні братства з хоругвами, хор співав жалібних пісень. Домовину митрополита Григорія Яхимовича (1860-1863) несли монахи на раменах, решту домовин везли катафалки...

УГКЦ

ПАСТИР СРІБНОЇ ЗЕМЛІ: СТОРІНКИ З ЖИТТЯ О. АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

19 липня, 60 років тому, у лікарні сумнозвісної московської Бутирки, зупинилось серце одного з найвизначніших українських подвижників – о. Августина Волошина, якого Українська Греко-Католицька Церква готує до прослави у сонмі блаженних (його ім’я числиться у списку 45 новомучеників, що постраждали за віру від комуністичного режиму і над котрими в УГКЦ провадиться беатифікаційний процес). Отець Августин Волошин відомий, передусім, як президент Карпатської України....

Афон

НА АФОНІ ЗНАЙШЛИ НЕВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СТАРОВИННИЙ СКИТ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ "ЧОРНИЙ ВИР"

На Святій горі Афон у Греції українськими дослідниками виявлено Старовинний козацький скит «Чорний Вир», заснований запорозькими козаками в 1747 році. Цей скит запорожці називали «Духовним Запоріжжям»...

папа

Служити істині: Папа, який засудив нацизм

Досягнення миру часто вимагає від нас компромісів, ціна яких буває різною. Чи варто заради власного спокою заплющувати очі на відверте потурання злу? 1937 року папа Пій XI видав німецькомовну енцикліку «Mitbrennender Sorge» («З гарячою занепокоєністю»), у якій засудив нацистський режим за переслідування «неугодних», зокрема німецьких католиків. Папа впевнений: із беззаконням миритися не можна, полишена правда не плата за безпеку, а порозуміння з’явиться лише в разі дотримання Божих заповідей ...

Війна

75 років тому виник Освенцім

75 років тому рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер наказав створити концентраційний табір на околицях Освенціма, чию назву німці змінили на Аушвіц. 27 квітня 1940 року розпочалась історія місця, яке стало символом знищення євреїв і страждань поляків ...

Рим

Сходи, якими Христос підіймався до Пилата

Рим – колиска християнства, місто, зрошене кров’ю апостолів та мучеників, столиця намісника св. Петра. Здається, кожен камінь тут – справжня реліквія. Проте з такою кількістю храмів, базилік та каплиць Рим може сприйматись як черговий, навіть дуже цікавий, але лише туристичний маршрут...

молитва

Наймогутніша зброя для України

Йшов 1571 рік. Численний турецький флот вийшов у море, щоб підкорити Європу. Султан Селім ІІ оголосив, що в разі перемоги по всій Європі буде введено іслам. Перед тим турецька армія здобула велику перемогу у битві під Варною 1444 року, а десять років потому християни втратили Константинополь. У ІІ половині ХVI століття турецькі війська здобули острови Кіпр і Крит у Середземному морі. Існувала загроза, що вся Європа повторить долю Іспанії, загарбаної маврами у VIII столітті ...

Архів новин