Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
по Марія Колодій
Автор: Олексій БРАСЛАВЕЦЬ

ЕВТАНАЗІЯ НАРОДЖУЄТЬСЯ ТАМ, ДЕ БРАКУЄ ЛЮБОВІ

Дата публікації: 07-06-2010
евтаназія
 Інтерв'ю з о. Франческо Компаньйоні ОР, ректором Папського університету св. Томи Аквінського (Анґелікум) у Римі, викладачем біоетики та прав людини, доцентом Фрібурзького університету у Швайцарії, членом чисельних комітетів з медичної етики та дослідних інститутів.
     
     Як виникла проблема евтаназії?
     
     Ця проблема в Європі з'явилася нещодавно, близько 10 років тому, протягом яких в різних країнах відбувалися спроби леґалізувати евтаназію. Але необхідно з'ясувати, чим є евтаназія. Евтаназія - це допомога у вбивстві, тобто людина просить про власне вбивство, зазвичай, з причини страждання.
     
     Що пропонують прихильники евтаназії?
     
     Фундаментальна ідея про-евтаназійних рухів полягає в тому, що коли людина страждає і її життя втрачає сенс, то не зрозуміло, навіщо його продовжувати.
     
     Як відповісти на наступний арґумент прихильників евтаназії: життя є моєю особистою справою, і ніхто не може в нього втручатися, все вирішую я сам?
     
     Класична реліґійна відповідь на питання: "Чому не можемо робити все, що хочемо з нашим життям?" - полягає в тому, що життя є Божим даром. Але навіть на рівні натурального права, у нереліґійному розумінні, евтаназія є протиріччям. Центром філософських роздумів сьогодення є свобода суб'єкта. Отже, якщо суб'єкт знищує себе, він не має більше свободи. Висновок є таким: евтаназія суперечить сучасним тенденціям, котрі полягають у ствердженні автодетермінації свободи, бо вбиваючи себе суб'єкт позбавляє себе свободи.
     
     Чи може брак фінансових ресурсів для підтримки життя виправдати евтаназію?
     
     Ні. Це не виправдовує, але підштовхує, спонукає до неї. Держави, які витрачають значну частину свого бюджету на охорону здоров'я, хотіли б запобігти великим витратам на тяжкохворих, які не мають шансу вилікуватися. Такий мотив може спонукати також і родичів хворих.
     
     Які причини леґалізації евтаназії у деяких країнах Європи?
     
     Сьогодні евтаназію леґалізовано у Голландії та Бельгії. Але слід зауважити, що леґалізація означає не дозвіл, а відсутність переслідування лікарів, які за певних умов це роблять. Ще нещодавно евтаназійний акт можна було здійснити лише для смертельно хворих, сьогодні його дія поширюється також на психічно хворих, що є дуже небезпечним сигналом. Щорічно лише в Голландії таким чином убивають близько 3 000 людей на рік. Для країни з населенням у 16 млн. це дуже велика цифра. Проблема полягає не тільки в тому, що одна людина допомагає померти іншій, але й у тому, що це робить лікар, тобто той, хто має дозвіл, "унікальний патент" з боку держави. У той момент він є майже єдиним представником держави. Жахливо, що держава дозволяє людині, котра отримала (до речі, часто суспільним коштом) освіту для охорони життя, вбивати своїх пацієнтів.
     
     Арґументи Католицької Церкви проти евтаназії.
     
     Перш за все евтаназія - це вбивство. Але крім цього, суспільство, яке дозволяє одним членам убивати інших, не є здоровим. Навіть якщо певна частина суспільства погоджується з евтаназією, маємо визнати, що більшість випадків евтаназії викликані тим, що людина відчуває себе одинокою, полишеною. Сьогоднішня медицина володіє ефективними знеболюючими засобами і, якщо ми надамо ефективну психологічну підтримку хворим, дуже сумнівно, щоб хтось сам забажав евтаназії. Але якщо ніхто не звертає на хворого уваги, якщо всі йдуть розважатися і їх дратує старий дідусь, очевидно, що в такому випадку людина відчуває себе зайвою. Тобто для запобігання евтаназії, необхідно мати три елементи: 1) медичні засоби, 2) психологічну допомогу, бо хвора людина потребує розуміння і 3) любов, брак якої є останньою мотивацією для вибору евтаназії: евтаназія народжується в тому суспільстві, де не вистачає любові.
      З іншого боку, Католицька Церква визнає, що життя має певні межі. Вона не виступає за те, що потрібно рятувати будь-якою ціною, але ми зобов'язані вжити всіх звичайних заходів, надати необхідне лікування.
     
     Чому евтаназію не можна назвати "гуманним вчинком милосердя"? Як вона суперечить поняттю людської гідності?
     
     Гуманний вчинок милосердя полягає в тому, щоб допомогти хворому (це є навіть нашим обов'язком), а не в тому, щоб його вбити. Евтаназія заперечує людську гідність, бо ніхто не має права вбивати невинну людину. Одна людина не може позбавити життя іншу лише за те, що та є слабкою або "некорисною". Тому досить серйозною проблемою є те, що суспільство дозволяє це. Так, воно не примушує тебе це робити, не визнає це за добру річ, але є толерантним щодо цього.
     
     Чи можна вважати евтаназію результатом розвитку споживацького суспільства й кризи сучасного гуманізму?
     
     До певної міри так. Але з іншого боку, не маємо перебільшувати цей аспект. У минулому також траплялися випадки евтаназії, скажімо, в землеробському суспільстві, хіба що вони часто приховувалися. Однак, безумовно, споживацьке суспільство, що розуміє мету життя в термінах розваг та задоволень і прагне будь-якою ціною виключити біль як складову життя, може непрямо призвести до цього. Криза сучасного гуманізму також певною мірою спричинилася до поширення цього явища, особливо, коли він спонукає людину вважати себе найвищим авторитетом. Це стає серйозною проблемою, адже нівелюються відносини з іншими людьми і з Богом. Гуманізм прямує до кризи, коли відмовляється від своїх реліґійних коренів.
     
     Чи існує соціальна небезпека в евтаназії?
     
     Очевидно. Евтаназія руйнує традиційні суспільні цінності. Соціальна небезпека значною мірою полягає в плюралізмі, який вимагає, щоб суспільство надавало право на існування всіх можливих варіантів: аборту, клонуванню, шлюбу гомосексуалістів. Таким чином, суспільний менталітет вважає будь-які цінності відносними. Коли плюралізму є "забагато", суспільство не може більше бути разом. Воно втрачає свою ідентичність. Подібно як у родині: можна витримати це і це, але є певна межа, за якою вже немає тотожності. Отже, евтаназія зачіпає ті мінімальні базисні речі, на які спирається суспільство, які роблять його єдиним.
     
     Чим ми як християни можемо допомогти в розв'язанні цієї проблеми?
     
     Передусім маємо акцентувати наші реліґійні основи - довіру до Бога і впевненість у Його Провидінні. Але також не боятися виступати відкрито на рівні суспільства. Адже ми маємо багато арґументів, які поділяють також невіруючі люди. Необхідно об'єднати наші зусилля, аби запобігти леґалізації евтаназії. Крім того, можна брати участь у діяльності організацій, які допомагають родинам з такими хворими, або ж намагатися створити такі структури охорони здоров'я (там, де їх немає, бо в деяких європейських країнах вони вже існують). Вони надають можливість один раз на тиждень лікарю і щодня медсестрі відвідувати хворих вдома. Таким чином, навіть держава може заощадити, бо хворий перебуває не в лікарні, а вдома. Необхідно допомагати як хворим, так і їхнім родинам, бо часто останні не можуть психологічно контролювати ситуацію.

http://www.socium.org.ua/Socium.files/pages/nov_dec2002/evtanazia.htm

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 2 і 7?

Наш співрозмовник

СЕСТРА

Боже благословення сильніше за людське прокляття, — с. Ліджі Пайяппіллі

Сестра Ліджі Пайяппіллі розповідає про своє служіння через заступницьку молитву, ділиться своїм досвідом, який отримала, зустрічаючись із різними людьми, і радить всім постійно перебувати в освячуючій благодаті, приймати Таїнства і якщо турбує здоров’я, то починати ...

допомога

Посттравматичний стресовий розлад у військових. Як із ним боротись?

Військові, які повертаються з фронту, здебільшого морально і розумово ще залишаються там. Буває, що спочатку спілкування з солдатом та його поведінка не викликає тривог, та все ж психологічні проблеми у бійця можуть з’явитись через півроку або рік. Тому ...

отець

Радість починається з чистого сумління, – о. Олег Федоренко

Що ж таке правдива радість? Радість і гумор – чи це одне й те саме? Про це поговоримо з о. Олегом Федоренком, якого знаємо як доброго реколектанта і радісного проповідника. Адже як казав св. Іван Боско: “Сумний святий – сумнівний святий”....

інтервю

«Нові» гріхи, в яких важливо покаятися під час сповіді

Світ змінюється. А з ним – змінюємося й ми. Те, що вчора вважали неможливим, нині — приймаємо як належне. Те, чого боялися, використовуємо у власних інтересах. Ту межу, яку ще вчора боялися переступити, нині залишили далеко ...

десятина

Десятина: множення через ділення

Про те, чи тремтить рука, коли даєш десятину, — розмова з Кшиштофом Демчуком, керівником Спільноти Метаноя. ...

політик

Євген Нищук: «У храмі знаходжу відчуття гармонії і відповіді на запитання»

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з відомими греко-католиками. Євген Нищук – міністр культури України, «голос Майдану’2004», незмінний ведучий Революції гідності, талановитий актор – відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ...

єпископ

Владика Григорій (Комар): «Формація майбутніх священиків завжди буде для Церкви надзвичайно важливою справою»

Напередодні своєї хіротонії владика Григорій (Комар), Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії дав інтерв’ю єпархіальному часопису «Жива вода»...

отець

«Життя – це найбільший дар», - о. д-р Ігор Бойко

Уже протягом п’яти років в Українському католицькому університеті, на базі філософсько-богословського факультету, діє Школа біоетики УКУ, яка запрошує на навчання на Сертифікатній програмі з біоетики «На службі охорони життя». Учасниками проекту є лікарі, медичні сестри та працівники паліативних відділень, юристи та біологи, душпастирі лікувальних установ та всі зацікавлені особи...

Архів новин