Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Луї Дель Еспаньйол

Католицький письменник Вітторіо Мессорі розповідає про своє навернення, описане в новій книзі

Дата публікації: 20-11-2009
Мадрид, Іспанія, 16 листопада 2009 р. - Єдиний письменник, який брав інтерв'ю в двох Пап: Івана Павла II і тоді ще кардинала Ратцінгера, нещодавно випустив нову книгу "Чому я вірю". У ній Вітторіо Мессорі пояснює як, будучи агностиком, він став одним із найпрестижніших католицьких апологетів теперішнього часу.

Мессорі, автор книг "Переступити поріг надії" і "Доповідь Ратцінгера" розмовляв із репортером Луї Дель Еспаньйолом і надав ексклюзивне інтерв'ю агенції CNA. У ньому він пояснює причини написання нової книги, а також розповідає історію свого навернення.

CNA: Пане Мессорі, чому ви написали цю книгу?

Мессорі: Бо читачі хотіли знати про "моє навернення". Багато років вони наполягали, щоб я про це розказав. Я говорив в загальному, даючи загальні відповіді, особливо враховуючи, що я не люблю обговорювати приватні справи. Я також розумів, що дуже тяжко - насправді, неможливо - описати внутрішню революцію, яку я пережив багато років тому, і яка раптово змінила моє життя назавжди. Крім того, багато друзів-журналістів наполягали на тому, щоб взяти в мене інтерв'ю на тему мого глибокого досвіду.

В результаті, я здався під натиском читачів і колег, і відповів на питання в довгому інтерв'ю особі, яка, на мою думку, є найкращим італійським релігійним істориком - Андре Торніеллі, ватиканському аналітику з «Il Giornale» (міланська газета, заснована Індро Монтанеллі) і автору багатьох книжок. Як передбачали Торніеллі і видавці книжки, книга привернула велику увагу і викликала зацікавлення. Це вже п'яте видання в Італії, а також до виходу готуються нові переклади.

CNA: Яким було ваше навернення?

Мессорі: Це історія молодого чоловіка, який не очікувавши і не хотячи цього, був різко зупинений на шляху, яким ішов, і був змушений цілком змінити напрямок. В багатьох випадках навернення - тобто віднайдення або повторне віднайдення віри - є результатом пошуку, пунктом призначення після довгої подорожі. Це - нормально. Але бувають винятки, і я - один з них.

CNA: То ви не хотіли стати християнином?

Мессорі: Я нічого не шукав, я був здоровий, я не був багатий, але і не мав фінансових проблем. Я був задоволений агностичною культурою, якої мене навчили мої вчителі в школі. Я готувався до кар'єри цілком світського інтелектуала, без жодних релігійних мотивів і турбот. Я вчився, і оскільки був молодим і дуже захоплювався жіночою статтю, то робив свої перші кроки до того, щоб стати кар'єрним лібералом.

CNA: Ваше виховання було світським?

Мессорі: Моя сім'я не була проти Христа, а проти Церкви. Ми відкидали цю установу, а не Євангелію. Моя мама часто критикувала священиків і казала, що Церква - це "просто паб". Мій батько був скромнішим, але ніколи не ходив до церкви. Зі всіх моїх родичів, лише одна тітка ходила на недільну Месу. Ми називали її "Блаженною".

CNA: А в школі?

Мессорі: 13 років я ходив до школи, де мене навчали культури, яка була більше світською, ніж нейтральною, і де, в будь-якому випадку, жоден вчитель не говорив про релігію без засудження минулого Церкви, а часом і теперішнього. Після тих 13 років я поступив в коледж, а саме в школу політичних наук. Я швидко став одним із улюблених студентів відомих вчителів тієї школи, всі з них були вчителями агностицизму.

CNA: Чи в коледжі на той час не мало бути хоча би натяку на трансцендентність?

Мессорі: Навчали агностицизму, я маю на увазі - не атеїзму: атеїзм вважали вульгарним, його вважали релігією, хоча переверненою догори ногами. Атеїст - це людина, яка тратить час і енергію на суперечки з віруючими, в той час як мала би їх ігнорувати. Ті вчителі навчили нас, що істинною точкою зору культурної людини має бути те, що проблему релігії не можна вирішити розумом. І оскільки людина не має інструменту кращого за розум, то має уникати всяких турбот про прийдешнє і зосереджуватись лише на тому, що можна побачити або до чого можна доторкнутись: в історії, в світі, в політиці. Ми не можемо знати існує Бог чи ні. То навіщо турбуватись? Одним словом - радикальний, непросвітний агностицизм. Лише надлюдський удар міг розвалити його.

CNA: І чи наступив цей удар?

Мессорі: Так, він прийшов без попередження, я не відчув його і не прагнув взагалі. Навпаки, коли я усвідомив, що якщо прийму віру, то мені прийдеться прийняти певні моральні обов'язки; я почав плакати, знаючи, що мені прийдеться знищити мій дорогоцінний записник, повний телефонів жінок!

CNA: Що з вами трапилось, що було настільки потужним, що змусило вас повністю змінити ваше життя?

Мессорі: В книзі я намагаюсь пояснити це, хоча не думаю, що мені це вдалось до кінця. Все, що я знаю, це що раптом, не прагнучи цього, між липнем і серпнем тепер далекого 1964 року, я ввійшов у якийсь новий вимір, в якому істинна Євангелії, яка до цього була мені невідомою, стала дуже чіткою і реальною. Хоча я ніколи не ходив до церкви, хоча ніколи не вивчав релігію, я зрозумів, що моє бачення секуляриста і агностика раптом стало християнським. Що більше - католицьким. І я усвідомив, що мушу заглибитись в ту істину, яка була мені дана і передати її іншим. Тому в мене не було "пошуку віри", а швидше з того моменту це були пошуки "причин, які роблять мою віру розумною і правдоподібною". Віра не як кінцевий пункт, а як початковий пункт, який я стверджую (так мені здавалось в те давнє літо), і над яким я маю роздумувати і досліджувати для того, щоб зрозуміти чому вона "істинна".

CNA: Пане Мессорі, ви кажете, що мали містичний досвід, навіть якщо ви були настільки раціональним...

Мессорі: Я був, і досі є, дуже раціональною і практичною людиною, і не маю нічого спільного з візіонерами, з тими, хто вважає, що має божественні одкровення чи натхнення, і вважає себе інспірованим або гуру. Те, що сталось зі мною протягом тих двох місяців, було чимось унікальним в моєму житті, і через це я вірю в його істинність. В мені не було нічого, що б мене схиляло до цього. В коледжі мої вчителі були дуже здивовані і розчаровані, коли я сказав, що містичне втручання "примусило" мене стати католиком, і що я вже не міг продовжувати мою культурну співпрацю з ними. Вони думали, що це була психіатрична криза, депресія, помилка, але коли я наполіг на моїй новій дорозі, вони покинули мене і, зрештою, відреклись від мене.

CNA: В книзі сказано, що ви поважаєте і цінуєте раціональну науку, яку дали вам вчителі ...

Мессорі: Так, розум є даром від Бога, який ми маємо використовувати і за який маємо бути вдячні. Помилкою є обмежувати розум і повертати його в ідеологію, раціоналізм, які стверджують, що за його межами нічого немає. Мені набридли всі ті розмови, які постійно повторюються, про несумісність науки і віри, розуму і релігії. Я звертаюсь до свого досвіду, який підтвердив істинність слів Блеза Паскаля, який, як відомо, був не мрійником, а одним з найбільших вчених в історії. В своєму особистому житті я зрозумів, що Паскаль мав рацію, коли писав: "Останнім кроком розуму, зайнятого до крайності, є усвідомлення, що існує багато речей, які перевершують його". Віра, таким чином, не є проти, а виходить за межі розуму, без жодних відмінностей, а взаємопов'язано. Це те, що я намагався показати в моїх книжках, включаючи "Чому я вірю". Я намагався навести читачеві факти, щоб показати, що прийняття таємниці Євангелії - це щось розумне.

CNA: Ви присвятили своє життя тому, щоб узгодити віру і розум, чи не так?

Мессорі: Саме тому я вважав своїм обов'язком спробувати своїми книжками утвердити віруючих в їх вірі, а також допомогти невіруючим побачити, що вони можуть прийняти віру без всяких заперечливих вимог розуму".

http://www.christusimperat.org/uk/node/21186

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 8 і 2?

Наш співрозмовник

СЕСТРА

Боже благословення сильніше за людське прокляття, — с. Ліджі Пайяппіллі

Сестра Ліджі Пайяппіллі розповідає про своє служіння через заступницьку молитву, ділиться своїм досвідом, який отримала, зустрічаючись із різними людьми, і радить всім постійно перебувати в освячуючій благодаті, приймати Таїнства і якщо турбує здоров’я, то починати ...

допомога

Посттравматичний стресовий розлад у військових. Як із ним боротись?

Військові, які повертаються з фронту, здебільшого морально і розумово ще залишаються там. Буває, що спочатку спілкування з солдатом та його поведінка не викликає тривог, та все ж психологічні проблеми у бійця можуть з’явитись через півроку або рік. Тому ...

отець

Радість починається з чистого сумління, – о. Олег Федоренко

Що ж таке правдива радість? Радість і гумор – чи це одне й те саме? Про це поговоримо з о. Олегом Федоренком, якого знаємо як доброго реколектанта і радісного проповідника. Адже як казав св. Іван Боско: “Сумний святий – сумнівний святий”....

інтервю

«Нові» гріхи, в яких важливо покаятися під час сповіді

Світ змінюється. А з ним – змінюємося й ми. Те, що вчора вважали неможливим, нині — приймаємо як належне. Те, чого боялися, використовуємо у власних інтересах. Ту межу, яку ще вчора боялися переступити, нині залишили далеко ...

десятина

Десятина: множення через ділення

Про те, чи тремтить рука, коли даєш десятину, — розмова з Кшиштофом Демчуком, керівником Спільноти Метаноя. ...

політик

Євген Нищук: «У храмі знаходжу відчуття гармонії і відповіді на запитання»

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з відомими греко-католиками. Євген Нищук – міністр культури України, «голос Майдану’2004», незмінний ведучий Революції гідності, талановитий актор – відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ...

єпископ

Владика Григорій (Комар): «Формація майбутніх священиків завжди буде для Церкви надзвичайно важливою справою»

Напередодні своєї хіротонії владика Григорій (Комар), Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії дав інтерв’ю єпархіальному часопису «Жива вода»...

отець

«Життя – це найбільший дар», - о. д-р Ігор Бойко

Уже протягом п’яти років в Українському католицькому університеті, на базі філософсько-богословського факультету, діє Школа біоетики УКУ, яка запрошує на навчання на Сертифікатній програмі з біоетики «На службі охорони життя». Учасниками проекту є лікарі, медичні сестри та працівники паліативних відділень, юристи та біологи, душпастирі лікувальних установ та всі зацікавлені особи...

Архів новин