Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Розмовляв о. Вінкентій Пелих, ЧСВВ

о. Анастасій Кабаль про молитовні зустрічі для хлопців

Дата публікації: 02-08-2011

Протягом декількох років при Крехівському монастирі проводяться зустрічі для хлопців, які бажають розпізнати своє покликання. З року в рік бажаючих взяти участь у таких зустрічах зростає. Яка мета таких зустрічей? Що робити, щоб розпізнати своє покликання? На ці та інші питання відповідає о. Анастасій Кабаль ЧСВВ, відповідальний за душпастирство покликань у Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні Отців Василіян.

- Отче Анастасію розкажіть, будь-ласка, як виникла ідея і яка мета таких зустрічей?

З місяця липня 2006 року проходять молитовні зустрічі з хлопцями при Крехівському монастирі отців Василіян. Традиційно ця зустріч розпочинається у місяці липні, у тиждень, коли випадає свято Теодозія Печерського, засновника монашого життя на українських землях. Ініціаторами цих зустрічей були Настоятелі Василіянської Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, які звернулися до мене і до о. Макарія Солюк ЧСВВ, теперішнього ігумена василіянського монастиря в Бучачі, провести цю зустріч.

До цього моменту ніхто не проводив таких зустрічей, і ми також не мали досвіду у цій праці, тому переживали, чи зуміємо попровадити її. Хвилювались також, чи хтось приїде на цю зустріч, але намарно, бо приїхало більше тридцяти хлопців. І вже від того моменту, з кожним разом до Крехова на молитовну зустріч приїжджає що раз більше хлопців.

Молитва за нові покликання до Василіянського Чину та інших монаших спільнот в Україні і по цілому світі є метою молитовної зустрічі, на яку приїжджають хлопці віком від 15 до 25 років. Під час цієї зустрічі вони разом з отцями і братами василіянами моляться за покликання, мають також змогу познайомитись з монашим життям і служінням отців Василіян. На цих зустрічах хлопці слухають духовні науки та спілкуються з отцями і братами василіянами.

- Що таке чернече і священиче покликання?

Не легко сказати одним словом чи дефініцією - що таке покликання? Покликання – це таємниця! Цю таємницю людина починає розуміти, коли починає думати по Божому, бо ж: "Думки... мої – не ваші думки, дороги ваші – не мої дороги...", каже Господь устами пророка Ісаї (54, 8).

Кожне покликання – це дар самого Бога. Гарно про це каже пророк Єремія: „І надійшло до мене таке слово Господнє: Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив" (Єр. 1, 5). Про це говорить також сам Христос, який каже до своїх учнів: „Не ви мене вибрали, але Я вас вибрав" (Ів. 15, 16). Про своє покликання, як дар Божий, ще з лона матері свідчить також апостол Павло, який каже: Та коли Той, хто вибрав мере вже від утроби матері моєї, і покликав своєю благодаттю, зволив обявити у мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами (Гал. 1, 15-16). Ці слова Святого Письма об'являють нам правду про те, що кожне покликання – це особистий дар, яким Господь Бог обдаровує кожну людину ще перед народженням.

Господь Бог має свій конкретний план для кожної людини, менший чи більший, але в очах Божих він є важливий та неповторний.

Отож, кожна людина має покликання. Нема такої людини, яка б не мала покликання. Однак перше ніж відповісти на Боже покликання, кожна людина повинна його пізнати. Власне для цього і служать молитовні зустрічі, де молоді юнаки можуть у тиші і молитві прислухатись до покликання, яке їм дав Господь, ще з лона матері, та помолитись за нові покликання до монашого і священичого покликання, до чого закликає сам Господь: Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива" (Мт. 9, 37-38). Разом з отцями і братами василіянами моляться також за витримання у доброму тих, які ступили на дорогу Божого покликання.

- Про що найбільше запитують молоді люди в часі зустрічей з отцями і братами василіянами?

Є різні питання! Є багато питань, які стосуються духовного життя. Однак найбільше хлопців просять допомогти їм розпізнати, чи вони мають покликання до монашого чи священичого стану.

- Які б ви могли дати поради, щоб краще розпізнати своє покликання сьогоднішній молодій людині.

У розпізнанні покликання перша річ, на яку потрібно звернути увагу – це саме зацікавлення. Сама симпатія чи зацікавлення до монашого чи священичого життя вже може бути знаком покликання! Бо ж чому споміж всієї молоді ніхто більше не цікавиться цим життям, тільки ці вибрані?

Щоб розпізнати своє покликання не вистарчить тільки самої симпатії чи зацікавлення, потрібно також проаналізувати події та знаки, з яких можна було б отримати якусь інформацію про покликання. У цьому випадку найкращим вирішенням є звернутись до відповідної людини про пораду чи допомогу; поділитись з кимось із довірених людей або із священиком про події у житті, які могли б мати якесь значення щодо покликання. Поділитись потрібно також думками, бажаннями, які стосуються покликання. Тут не йдеться про те, щоб аналізувати якийсь конкретний випадок чи бажання, йдеться про тяглість подій та бажань.

Другу раду подає Анзельм Ґрюн, який каже, що на дорозі розпізнання покликання потрібно співставити дві альтернативи та передати їх на розд власній фантазії. Ось наприклад: «що було б, якби я через 10-20 років одружився, отримав працю, якби у мене з'явились діти, і т.д.?» Які це викликає у мене почуття? А тоді слід розглянути наступну альтернативу: «Що було б, якби я через 10-20 років став монахом чи стала монахинею? Які це викликає у мене почуття?" Опісля потрібно порівнювати ці почуття. Там, де більше внутрішнього миру, - там хоче мене Бог бачити. Перевага внутрішнього миру не означає іти туди, де легше, а туди, куди провадять мене мої глибокі внутрішні відчуття.

На дорозі розпізнання свого покликання, людина часто впроваджує себе у стан непотрібного неспокою, питаючи себе: „А що буде, якщо...?" Класичним прикладом цього є, коли особа не рахується з тим, що їй подобається, але переживає про те, що буде, "Якщо...?" У виборі свого покликання потрібно брати під увагу те, що більше подобається Богові та мені, а не те, що буде, "Якщо...?".

Ще одна річ про яку не можна забувати у розпізнанні покликання – це не ставити умови Богові. Буває так, що проситься у Бога про те, щоб Він допоміг розпізнати покликання, однак з іншого боку, підсвідомо говориться Богові: „Боже, піду за Тобою... але не туди і не туди!". Тобто ставиться Богові умови, ставиться умови, як будеться виконувати покликання, яке Бог дає (буду монахом, якщо це буде „так і так" або створю сім'ю, якщо це буде „так і так"). Може бути також ще інша форма умови, тобто: „Боже, якщо Ти мені не пошлеш такої жінки, якої я хотів би, то у такому випадку піду до монастиря". Або: „Боже, якщо Ти мені не допоможеш поступити до того чи іншого навчального закладу, то піду до монастиря!" Це помилковий підхід до вибору свого покликання. Так не може бути. Ступаючи на дорогу покликання, внутрішня готовність людини повинна цілком піддаватись тому, до чого Бог її кличе, тобто того «що мені і Богові подобається!».

І остання рада – це не боятися свого покликання та не очікувати стовідсоткової певності у виборі свого покликання. Звичайним є те, коли хтось, вступаючи на дорогу свого покликання, на початку чується непевно. У цьому випадку найголовнішим є уповання на Бога, який сам дає покликання і завжди буде укріплювати та обдаровувати ще більшою любов'ю до того покликання, яке Він дає.

Свідомість про стовідсоткову певність та готовість, щоб вступити на дорогу свого покликання є дуже рідкісною. Загалом всі, хто вибирають свій стан життя не завжди чуються на 100% певними щодо свого покликання. Це почуття є цілком нормальним, тому непотрібно боятись ризикувати.

Отож, коли хтось відчуває, та в якійсь мірі вже переконаний щодо свого покликання, то у такому випадку потрібно віддатись у руки Христові та піти за Його покликом. Таким прикладом великої довіри до Бога є Пресвята Богородиця. Власне Ввона, ще не будучи до кінця певною, сказала Богові „ТАК" на цей нелегкий поклик Божий. Вона відповіла „ТАК", бо цілковито уповала на Бога (Лк. 1, 26-38).

Отож, коли прийде цей момент дати Богові відповідь на Його покликання – не бійся, але довірся Йому так, як це зробила Пресвята Богородиця, і Бог благословлятиме тебе на цій дорозі, а також через тебе вчинить багато справ для твого спасіння та спасіння інших людей.

- У вирі сучасних поривань і розмаїтості життя, на Вашу думку, як може молода людина знайти себе в монастирській келії?

Із своєї природи кожна людина прагне спокою, миру, любові, добра, милосердя, тощо. Тому багато людей у святкові чи вихідні дні їдуть на святі місця, де панує ця атмосфера. А деякі з них просто хочуть залишитися на завжди у цій атмосфері, тобто монашій келії. Однак келія – це не втеча від поривань світу! Келія – це місце, з якого виходить спокій і мир у світ. Отож, покликання до «келії», тобто до монашого життя – це покликання до служіння Богові і людям, тобто несення миру, спокою, любові, добра у світ. Багато молодих людей, які чують покликання до монашого життя, мають це особливе прагнення служити Богові і людям, яке дав їм Господь ще у лоні матері.

- В який ще спосіб, окрім таких зустрічей, отці василіяни в Україні могли б здійснювати душпастирство покликань?

У прерізний спосіб цей Божий заклик можна виконувати! Перш за все молитвою, до чого закликає сам Христос. Дальше, щоб когось кликати, насамперед потрібно любити своє покликання. Хто не буде любити свого покликання, той не зможе подібно, як Христос покласти руки на плече молодому хлопцеві чи дівчині і сказати: „Ходи за Христом, так, як я пішов чи пішла!" Щоб кликати до монашого чи священичого життя – потрібно своїм життям свідчити про велич і красу цього покликання.

Потрібно також під час недільних та святкових проповідей говорити про гідність монашого і священичого покликання. Потрібно також на катехизах говорити про священиче і монаше покликання.

Необхідно також на парафіях регулярно організовувати вечори та моління за нові і ревні покликання.

- Що б ви порекомендували молодим людям, які відчувають поклик, але котрим важко зробити вирішальний крок?

Не боятися зробити його. Кожне Боже покликання добре і спасенне, однак покликання до монашого і священичого стану – особливе! Особливе тому, що Бог хоче покликаною людиною послужитися, хоче через неї навчати, благословити, прощати, любити. Хоче, щоб ця особа була духовною матірю і батьком для тисячі дітей, яких вони будуть духовно народжувати та виховувати бути добрими громадянами земної і Небесної Батьківщини.

Дякую за розмову!

http://dyvensvit.org/molod-u-cerkvi/186/4520

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 7 й 8.

Наш співрозмовник

СЕСТРА

Боже благословення сильніше за людське прокляття, — с. Ліджі Пайяппіллі

Сестра Ліджі Пайяппіллі розповідає про своє служіння через заступницьку молитву, ділиться своїм досвідом, який отримала, зустрічаючись із різними людьми, і радить всім постійно перебувати в освячуючій благодаті, приймати Таїнства і якщо турбує здоров’я, то починати ...

допомога

Посттравматичний стресовий розлад у військових. Як із ним боротись?

Військові, які повертаються з фронту, здебільшого морально і розумово ще залишаються там. Буває, що спочатку спілкування з солдатом та його поведінка не викликає тривог, та все ж психологічні проблеми у бійця можуть з’явитись через півроку або рік. Тому ...

отець

Радість починається з чистого сумління, – о. Олег Федоренко

Що ж таке правдива радість? Радість і гумор – чи це одне й те саме? Про це поговоримо з о. Олегом Федоренком, якого знаємо як доброго реколектанта і радісного проповідника. Адже як казав св. Іван Боско: “Сумний святий – сумнівний святий”....

інтервю

«Нові» гріхи, в яких важливо покаятися під час сповіді

Світ змінюється. А з ним – змінюємося й ми. Те, що вчора вважали неможливим, нині — приймаємо як належне. Те, чого боялися, використовуємо у власних інтересах. Ту межу, яку ще вчора боялися переступити, нині залишили далеко ...

десятина

Десятина: множення через ділення

Про те, чи тремтить рука, коли даєш десятину, — розмова з Кшиштофом Демчуком, керівником Спільноти Метаноя. ...

політик

Євген Нищук: «У храмі знаходжу відчуття гармонії і відповіді на запитання»

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з відомими греко-католиками. Євген Нищук – міністр культури України, «голос Майдану’2004», незмінний ведучий Революції гідності, талановитий актор – відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ...

єпископ

Владика Григорій (Комар): «Формація майбутніх священиків завжди буде для Церкви надзвичайно важливою справою»

Напередодні своєї хіротонії владика Григорій (Комар), Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії дав інтерв’ю єпархіальному часопису «Жива вода»...

отець

«Життя – це найбільший дар», - о. д-р Ігор Бойко

Уже протягом п’яти років в Українському католицькому університеті, на базі філософсько-богословського факультету, діє Школа біоетики УКУ, яка запрошує на навчання на Сертифікатній програмі з біоетики «На службі охорони життя». Учасниками проекту є лікарі, медичні сестри та працівники паліативних відділень, юристи та біологи, душпастирі лікувальних установ та всі зацікавлені особи...

Архів новин