Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
по Жива Вервиця (adm)
Автор: dyvensvit.org

Передова має проходити у глибині нашого серця, – військовий капелан о. Андрій Зелінський

Дата публікації: 18-07-2014
ато
Отець Андрій Зелінський провів три тижні при штабі Антитерористичної операції (АТО) як військовий капелан – надавав духовну підтримку українським військовослужбовцям. Відбулася ротація, і зараз його змінив інший священик. Отець поділився враженнями з Департаментом інформації УГКЦ.

- Отче Андрію, ви вже багато років працюєте військовим капеланом. Чи змінилося сприйняття цієї місії після роботи в зоні АТО?

- Військове капеланство – це не просто духовне служіння в армії, це певною мірою питання національної безпеки… У пострадянському суспільстві ми, напевне, ще не навчилися звертати увагу на потреби індивідууму, конкретної людини. А національну безпеку реалізують саме конкретні особи, котрі мають не лише матеріальні, а й духовні потреби. Зокрема йдеться про молоде покоління військовослужбовців, виховане вже в іншому середовищі. Для них питання релігії, духовного виховання мають важливе значення. І для ефективності їхньої місії, – а йдеться про благородну місію захисту життя, миру, – необхідно задовольняти їхні духовні потреби. Тому я намагався працювати з представниками тих підрозділів, які брали найактивнішу участь в АТО.

Було встановлено польовий храм Архистратига Михаїла, в якому звершувалася ранкова й вечірня Служба. Також уділялися Святі Таїнства, зокрема Сповідь та Причастя.

- І часто сповідалися?

- Не пригадую жодного дня, щоби хтось не сповідався. Хоча була дуже динамічна ситуація в зоні АТО. При виїзді на бойові завдання хлопці зверталися за благословенням. А коли поверталися, просили про поминальну молитву, якщо хтось із їхніх товаришів гинув.

Це зовсім інше служіння, ніж у військовій частині в мирний період, коли час для духовного забезпечення військових є завжди.

Щоб якось розрядити психологічну атмосферу, організував курси англійської та італійської мов. А головне – індивідуальні бесіди. Військові нерідко звертаються до священика, бажаючи докопатися до глибинного сенсу... зрозуміти, що з ними відбувається і яка їхня в цьому роль. Адже часто хлопці емоційно виснажені – через розлуку з рідними, від постійної загрози їхньому життю, від втрати друзів. Тому вони потребують духовної підтримки, духовної інтерпретації подій, з якими вони стикаються.

Тож роль капелана – дати це військовим, схилити небо до них, щоби вони відчули Божу присутність у своєму житті.

Важко розповісти про враження від зони АТО людям, які перебувають в іншій системі координат… Тут, у столиці, вони живуть звичним життям, стежать за перебігом чемпіонату світу з футболу в той час, як наші хлопці віддають свої життя за нас, за нашу країну...

- А що нам робити?

- Важливо пам’ятати, що ми теж відповідальні за наших військових, адже зла не здолати самотужки. Кожен має запитати себе: що можу зробити я? Люди різні... І добро має бути творчим, різноманітним. Це не означає, що всі ми маємо озброїтися й вирушити на передову. Передова має проходити у глибині нашого серця, нашої свідомості – там, де перед нами стоїть запитання про особисту відповідальність за те, що сьогодні відбувається в нашій державі, про особисту відповідальність за мир та злагоду в нашому суспільстві. І треба працювати в цьому напрямі. Тут дуже широке поле для діяльності, зокрема для волонтерських акцій.

- Коли ви встановлювали молитовний намет, чи не мали проблем із військовим керівництвом?

Місія військового капелана при штабі АТО відбувається за погодження з генеральним штабом, тому жодних проблем не могло бути.

Молитовний намет призначений для того, щоб людина могла звернутися тоді, коли захоче – чи для сповіді, чи за молитовником, чи за духовною порадою…

- Як вас, греко-католика, сприймали військові?

- Із військовослужбовцями я працюю вже протягом восьми років. І так трапилося, що відсотків 30 офіцерів, які були в зоні АТО, я знаю протягом тривалого часу, ще з курсантських років.

На запитання, інтереси якої Церкви я представляю, я відповідав, що жодної. А просто забезпечую духовні потреби військовослужбовців.

- Отче, вам як священику не можна брати до рук зброї. Але ж ви їздили на блок-пости з військовими… Тобто все може бути. І ви не будете захищатися?

- Я теж неодноразово запитував себе про це. І вирішив: якщо хтось буде зі мною, хто не матиме бронежилета, то і я його не вдягатиму. І точно не мав жодного наміру брати зі собою зброю.

- Ви сказали, що капеланство стосується питань національної безпеки…

- Ідеться про реалізацію внутрішніх, духовних потреб людей, які обороняють державу, гарантують її національну безпеку. Сьогоднішня ситуація підштовхує нас до переосмислення проблеми духовних потреб військовослужбовців.

- Чи багато було охочих вивчати іноземні мови?

- По-різному. Це була одна з можливостей відволіктись від бойових дій. Тому хто коли мав час, той і забігав. Висів розклад Богослужінь і уроків. Але якщо хтось мав бажання прийти в позаплановий час, то приходили – навіть серед ночі…

Розмовляла Оксана Климончук

Джерело: news.ugcc.ua

Фото внизу: catholicnews.org.ua

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 3 і 4?

Наш співрозмовник

СЕСТРА

Боже благословення сильніше за людське прокляття, — с. Ліджі Пайяппіллі

Сестра Ліджі Пайяппіллі розповідає про своє служіння через заступницьку молитву, ділиться своїм досвідом, який отримала, зустрічаючись із різними людьми, і радить всім постійно перебувати в освячуючій благодаті, приймати Таїнства і якщо турбує здоров’я, то починати ...

допомога

Посттравматичний стресовий розлад у військових. Як із ним боротись?

Військові, які повертаються з фронту, здебільшого морально і розумово ще залишаються там. Буває, що спочатку спілкування з солдатом та його поведінка не викликає тривог, та все ж психологічні проблеми у бійця можуть з’явитись через півроку або рік. Тому ...

отець

Радість починається з чистого сумління, – о. Олег Федоренко

Що ж таке правдива радість? Радість і гумор – чи це одне й те саме? Про це поговоримо з о. Олегом Федоренком, якого знаємо як доброго реколектанта і радісного проповідника. Адже як казав св. Іван Боско: “Сумний святий – сумнівний святий”....

інтервю

«Нові» гріхи, в яких важливо покаятися під час сповіді

Світ змінюється. А з ним – змінюємося й ми. Те, що вчора вважали неможливим, нині — приймаємо як належне. Те, чого боялися, використовуємо у власних інтересах. Ту межу, яку ще вчора боялися переступити, нині залишили далеко ...

десятина

Десятина: множення через ділення

Про те, чи тремтить рука, коли даєш десятину, — розмова з Кшиштофом Демчуком, керівником Спільноти Метаноя. ...

політик

Євген Нищук: «У храмі знаходжу відчуття гармонії і відповіді на запитання»

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з відомими греко-католиками. Євген Нищук – міністр культури України, «голос Майдану’2004», незмінний ведучий Революції гідності, талановитий актор – відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ...

єпископ

Владика Григорій (Комар): «Формація майбутніх священиків завжди буде для Церкви надзвичайно важливою справою»

Напередодні своєї хіротонії владика Григорій (Комар), Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії дав інтерв’ю єпархіальному часопису «Жива вода»...

отець

«Життя – це найбільший дар», - о. д-р Ігор Бойко

Уже протягом п’яти років в Українському католицькому університеті, на базі філософсько-богословського факультету, діє Школа біоетики УКУ, яка запрошує на навчання на Сертифікатній програмі з біоетики «На службі охорони життя». Учасниками проекту є лікарі, медичні сестри та працівники паліативних відділень, юристи та біологи, душпастирі лікувальних установ та всі зацікавлені особи...

Архів новин