Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Розмовляла Кристина Павлюк, м. Луцьк

Помісна церква буде! «Нескоро і нелегко», – сказав Блаженніший Любомир, Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви

Дата публікації: 06-07-2010
679
«Як я ще був єпископом, мав стрийка в Канаді. Якось він попросив мене передати йому запис богослужіння, але не студійного на платівці, а справжнього, такого, де малі плачуть, а старі - кашляють», - такими словами завершив зустріч з вірними очільник Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир (Гузар), бо, на жаль, бачити парафіян, через дуже слабкий зір, не міг. 

Предстоятель завітав до Луцька на чотири дні. У його планах було вручення відзнак Блаженного священномученика Омеляна Ковча, духівника концтабору «Майданек». У неділю їх отримали цьогорічні номінанти: науковий радник Центру вивчення історії Голокосту «Ткума» Аарон Вайс з Ізраїлю, режисер, сценарист та продюсер документальних фільмів про діалог культур Гжегож Лінковський (Польща) і літератор, філософ, правозахисник Євген Сверстюк. Перед тим у суботу владика взяв участь у роботі Постійного Синоду УГКЦ, провів зустріч з місцевими парафіянами та тими, хто спеціально приїхав з Ковеля, Рівного, Львова і Володимира-Волинського. «Ми б дуже хотіли пізнати ваше життя, - звернувся до присутніх Блаженніший Любомир, закликаючи людей до спілкування, - щоб дізнатися, які проблеми його затьмарюють. Обнадійливим словом, підтримкою - у будь-який спосіб ми б хотіли бути з вами». Розповісти про наболіле могли всі бажаючі. Представники громади нещодавно збудованої та освяченої церкви Миколая Чарнецького у Ковелі презентували Владиці Любомиру ікону цього святого, парафіяни Володимир-Волинського храму святого Йосафата просили сприяння у будівництві каплички на місці церкви св. Параскеви, де кілька століть тому молився Івась Кунцевич (святий Йосафат), і в поверненні храму того самого хреста, з якого в серце маленького Івасика впала іскра та запалила у ньому безмірну любов до Бога (святиня греко-католиків зараз перебуває у православному соборі Успіння Пресвятої Богородиці).

Після проведених заходів суботнього дня семидесятисемирічний Предстоятель почувався вельми виснаженим і відмовив представникам ЗМІ у інтерв'ю, посилаючись на заплановану у вівторок прес-конференцію, але для газети «Місто вечірнє» зробив виключення і відповів на кілька запитань:

Всечесніший отче, як почувається греко-католицька церква нині, при новому уряді?

Нема виразного негативу. Є позитивне ставлення влади до Православної церкви Московського патріархату, але ми на сьогодні не відчули ворожих кроків. Існують локальні неурядиці, стосовно поділу земельних ділянок тощо, та вони були й раніше, хоча тепер стали більш голоснішими - втім, то не суть принципово. Ми користаємо зі свободи, якою втішаємося, з часу, що нам дає Бог, аби працювати, виховувати молодь, будувати храми. Наша церква щасливо пережила переслідування впродовж десятка років, тому нинішня ситуація нас не хвилює, бо є частиною нашого життя.

Владико Любомире, чому греко-католики найкомфортніше почуваються на Заході України?

На Заході історичні події давали нам найбільшу свободу. Та це не означає, що ми є провінційною Церквою, однаково добре греко-католики почуваються на Сході чи будь-де в світі. Я живу в Києві і дуже щасливий, що я там є. Багато нас чи мало - не суттєво. Суттєво - любимо ми Бога чи ні.

Владико, ви вірите в об'єднання всіх християнських Церков?

Київський та Московський патріархати мають специфічні проблеми, які мусять розв'язати між собою. Більше, ніж понад тисячу років ми всі були єдиною Церквою. В силу трагічних обставин, різних політичних інтересів всередині чи за межами держави Церква розділилася. Зараз ми працюємо у нашому народі, свідомі власного походження, вчимо зберігати людей головне. Стараємося шукати порозуміння з іншими православними гілками. Шукаємо точок, де можемо краще пізнати проблеми, які кожен з нас має, шукаємо спільних прав від держави. Співпрацюємо не тільки на богословському рівні, а й на практичному - у спільних соціальних служіннях, освіті. Зараз, може, спитаєте, то коли ж буде одна Церква? Нескоро і нелегко. Але буде обов'язково, ми як християни мусимо в це вірити та діяти, навіть якщо наше покоління не побачить результатів.

Всечеснійший отче, ви ніколи не були на Батьківщині святого Йосафата, чи можуть володимирці сподіватися вашого візиту?

Я ніколи не зарікаюся. Більше 10 років тому їхав до Володимира-Волинського. Тепер докладно не пригадую, але чомусь мусив з півдороги повернути назад в Луцьк. І дуже жалкував, що мені поїздка не вдалася. Тоді я ще бачив... Сьогодні б радо поїхав, та, шкода, не побачу ані храму, ні людей. Хотілося б побувати у місті, де починалося життя святого Йосафата. Дай, Боже, там бути.

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 1 і 9?

Наш співрозмовник

СЕСТРА

Боже благословення сильніше за людське прокляття, — с. Ліджі Пайяппіллі

Сестра Ліджі Пайяппіллі розповідає про своє служіння через заступницьку молитву, ділиться своїм досвідом, який отримала, зустрічаючись із різними людьми, і радить всім постійно перебувати в освячуючій благодаті, приймати Таїнства і якщо турбує здоров’я, то починати ...

допомога

Посттравматичний стресовий розлад у військових. Як із ним боротись?

Військові, які повертаються з фронту, здебільшого морально і розумово ще залишаються там. Буває, що спочатку спілкування з солдатом та його поведінка не викликає тривог, та все ж психологічні проблеми у бійця можуть з’явитись через півроку або рік. Тому ...

отець

Радість починається з чистого сумління, – о. Олег Федоренко

Що ж таке правдива радість? Радість і гумор – чи це одне й те саме? Про це поговоримо з о. Олегом Федоренком, якого знаємо як доброго реколектанта і радісного проповідника. Адже як казав св. Іван Боско: “Сумний святий – сумнівний святий”....

інтервю

«Нові» гріхи, в яких важливо покаятися під час сповіді

Світ змінюється. А з ним – змінюємося й ми. Те, що вчора вважали неможливим, нині — приймаємо як належне. Те, чого боялися, використовуємо у власних інтересах. Ту межу, яку ще вчора боялися переступити, нині залишили далеко ...

десятина

Десятина: множення через ділення

Про те, чи тремтить рука, коли даєш десятину, — розмова з Кшиштофом Демчуком, керівником Спільноти Метаноя. ...

політик

Євген Нищук: «У храмі знаходжу відчуття гармонії і відповіді на запитання»

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з відомими греко-католиками. Євген Нищук – міністр культури України, «голос Майдану’2004», незмінний ведучий Революції гідності, талановитий актор – відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ...

єпископ

Владика Григорій (Комар): «Формація майбутніх священиків завжди буде для Церкви надзвичайно важливою справою»

Напередодні своєї хіротонії владика Григорій (Комар), Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії дав інтерв’ю єпархіальному часопису «Жива вода»...

отець

«Життя – це найбільший дар», - о. д-р Ігор Бойко

Уже протягом п’яти років в Українському католицькому університеті, на базі філософсько-богословського факультету, діє Школа біоетики УКУ, яка запрошує на навчання на Сертифікатній програмі з біоетики «На службі охорони життя». Учасниками проекту є лікарі, медичні сестри та працівники паліативних відділень, юристи та біологи, душпастирі лікувальних установ та всі зацікавлені особи...

Архів новин