Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Ксенія Смеречак, м. Борислав, Львівська обл.

Як Бог відповів на моє питання

Дата публікації: 06-09-2011

Ми розійшлися з батьком моєї дитини, коли я була на 2 місяці вагітності, за три дні до весілля. Я дуже важко це переживала. Не буду приховувати, що мої ночі тривали по дві години: засинала о 4 ранку і прокидалась о 6 год. Засинала тільки тому, що перевтомлювалась від думок і сліз. Завжди запитувала: «Чому, Боже, чому?». І так щодня. Потім місяць, другий.

Сама вагітність проходила легко, але психологічний стан був дуже важким. Відчувала, що мої рідні та близькі десь побоювались, що дитина народиться хворою. Але я дуже молилась під час вагітності за дитину і народила здорову дівчинку Єлизавету. Вона була спокійною і гарно розвивалась. Пам’ятаю, як моя братова сказала до мами: «Це чудо! Ксеня дійсно вимолила здорову дитину. Треба починати молитись!».

Однак цей великий стрес «вилився» у пухлину. У той самий день, коли я дізналась, що батько моєї дитини переїхав жити з іншою жінкою у квартиру, я дізналась також і про пухлину. В онкології мені повідомили, що утвір доброякісний, але треба оперувати. Це було понад мої сили. Пам’ятаю, що плакала і питала: «Боже, за що?». Це був ще один нервовий стрес. Я сильно похудала. На час грудного вигодовування лікарі трохи відклали операцію. Минав час і потрохи лікував рани. Раділа своєю дитиною. Водночас стежила за пухлиною і багато молилася. У цей час зустріла і познайомилась із багатьма людьми, котрі часто їздять на прощі. Одна із них – моя подруга, котра розповіла про пішу прощу Самбір-Зарваниця. У її житті також сталося чудо: вона вимолила у Бога дитину. Ми часто з нею їздили на різні прощі, в монастирі, де, за її словами, вона випросила у Бога дитину.

Я поїхала у монастир в Колодіївку, де ми з нею не раз бували. Там зустріла священика, котрий дав мені таку пораду: «Молись силою віри – і тоді хвороба відступить без операційного втручання». Повірила його словам. Молилася і робила все, що він мені казав. До цього часу щодня вранці прокидалась і пробувала, якого розміру моя пухлина, це вже ввійшло у звичку. Після цієї розмови зі священиком відпустила це все і намагалась забути. Так минув тиждень, два, місяць… І якось я випадково помітила, що усе зникло, навіть якоїсь малесенької грудки не залишилось. Розповіла про це чудо батькам і моїм близьким.

Пам’ятаю, що на свято Пасхи, коли моїй дитині виповнилось 9 місяців, ми з друзями поїхали в останній тиждень перед Великим постом у Страдч на сповідь. Коли я почула проповідь отця на Літургії (на жаль, не пам’ятаю його імені) – зрозуміла, що дуже хочу до нього потрапити на розмову. Він, однак, приймав тільки дуже хворих людей. Я знала, що моя проблема є дуже малою порівняно з проблемами інших людей. Але я зачекала, поки усі люди перейшли, і потрапила до нього. Розповіла, що залишилася без коханої людини з донечкою і попросила поради. Він відповів: «Помолись 150 разів «Богородице Діво» упродовж 5 днів і ти побачиш, що буде: чи тобі ще чекати на цю людину, чи вона вже виконала те, що мала зробити у твоєму житті». Я зробила все, що він мені сказав. Молилась з переконанням, що скоро отримаю відповідь.

П’ятий день випав на саму Пасху. Я помолилась останні 150 разів і ми з друзями поїхали в гори. Наша база відпочинку межувала з іншою. Досі я ніколи туди не ходила, але цього разу мені захотілось з дитиною пройтись. Там Господь дав мені відповідь: я зустріла батька моєї дитини, котрий просто проігнорував нас. Тоді я зрозуміла, що вимолила в Бога підтвердження, і не треба жаліти, а просто відпустити, забути.

Ми молимося і хочемо випросити те, чого бажаємо для себе. Ми, звичайно, отримаємо, але це не буде так просто і гладко. Потрібні певні кроки, можливо, важкі моменти, упадки. Ми дійдемо до того, чого хочемо, на що заслуговуємо, просто ми того відразу не розуміємо, а хочемо все і за раз. Можна отримати все, але не одразу.

Мене з дитинства вчили молитись, але дійсно відчувати Бога я навчилась три роки тому. Пригадую, як читала молитви і хотіла у них знайти відповідь: «Ксеня, ти це переживеш і в тебе буде нова сім’я».

Ксенія Смеречак, м. Борислав, Львівська обл.

Свідчення, записане на Міжнародній пішій прощі родин мігрантів Самбір-Зарваниця 2011р. Б. 
Записала Іванна Рижан

http://www.credo-ua.org/2011/09/50305

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 8 і 6?

Історії з життя

ВРЯТОВАНІ ВІД АБОРТУ БЛИЗНЮКИ СТАЛИ СВЯЩЕНИКАМИ

Двоє чилійських католицьких священиків-близнюків вважають, що рішення їх матері відмовитись від аборту, рекомендованого лікарями, сприяло їх покликанню до священства. Священики Паоло та Феліпе Лізама народилися...

Зруйнований храм

Закінчувались весняні роботи на селі. Погідного вечора, коли ще не зайшло сонце, селом йшов завідувач клубу зі шкільним дзвінком, дзвонячи, зупиняючись біля кожної хати, викрикував...

Засновник спільноти молитовного служіння потребує коштів на операцію

Володимир Тимощук, батько 6-х дітей, майже 9 років бореться з раком крові. Незважаючи на хворобу, Володимир не здався, а навпаки – продовжує служити людям і Церкві...

Урок для усіх

Я приїхав за вказаною клієнтом адресою і натиснув клаксон. Почекавши кілька хвилин, знову засигналив. Був пізній вечір, і я подумав, що клієнт, певно, передумав, і я повернуся «на базу»… але...

Цінуймо найдорожче

Вона поспішала на роботу. Йшла як завжди поспіхом, не надто роздивляючись довкола. Та раптом зупинилась. О жах, ледве її нога не ступила...

Про «неформала» і непрофесіонала

Сталася ця пригода на другий день після Зелених свят. У вранішньому автобусі Бурштин – Львів повно студентів з клунками і містян середнього віку, які на вихідні їздили провідати батьків у рідних селах. У Рогатині підсів молодий «неформал»...

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням...

Бачити на молитві тільки Бога

Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»...