Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
по Марія Колодій
Автор: о. Віталій Тарасенко

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

Дата публікації: 25-06-2012
У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням.

Піднесений тон, чітка вимова і повна тиша. Усе свідчить про важливість урочистих слів. Слова вдячності, визнання і побажання торкають до глибини душі. Адже це сказано тобі і для тебе. Але з часом постає сумнів …Сказані дійсно мені і чи дійсно написані саме для мене?

Справа в тому, що ці «щирі слова» тобі чомусь видаються знайомими… відчуваєш, що ніби ти десь вже чув їх. І смутно пригадуєш, що вони були вже скеровані до іншої людини, яка також перебувала у цій магічній атмосфері.

Розумієш, що у твій особливий день ці слова не були сказані лише для тебе, а ти був один тих із багатьох, якому шаблонно відчитали текст. Можливо і щиро, але не від серця.

Адже в серці народжується те, що тільки тобі єдиному можна сказати. Мабуть так і було, коли автор цих «адресованих тобі» слів колись писав для конкретної людини і вони вперше пролунали у її адрес. Це було дійсно прекрасно. Цей був справжній дар, створений для конкретної людини і дарований саме їй. Потім, хтось холодно скопіював і замінив ім’я на чуже. Так цей дар став краденою копією.

А сучасний світ на винаходи такого виду багатий, на жаль. Техніка взагалі знищила будь-які зусилля. Заходиш в інтернет і пишеш «привітання з … » і друг «Гугл» показує тобі море привітань. Ти холодно копіюєш і оппа.. – привітання «від щирого серця» готове.

Подібну штучність переживаємо, коли отримуємо смс-повідомлення, що приходять до нас. Такі однакові, часто повторюються і і змінюється лише “від кого”. Задумуєшся: чи дійсно від «щирих» друзів, які полінувалися написати дійсно від щирого серця, думаючи саме про тебе?

Списувати, копіювати, підписуватися чужим іменем – нам це забороняли ще зі школи і за це наказували поганою оцінкою. Мовляв – це неповага до автора і до читача. Нечесність і фальшивість не допомагають у розвитку.

Ось ми виросли і далі продовжуємо списувати, копіювати, але вже по-дорослому, дивлячись у очі з усмішкою і щиро усміхаючись, закінчуючи словами: «від щирого серця».

Десь виникає думка: можливо ми не подорослішали, а залишились нерозвинутими ще зі шкільних років? Можливо теперішня культура вплинула на нас? Докладаємо усіх зусиль, щоб була кількість велика і затрачено мало сил, ціною поганої якості?
А можливо і поганий приклад, який даємо кожного разу, коли приховуємось за чужими слова? Хмм…

То, що краще: списана «п’ятірка», чи своя «трійка»? хм…

Основне, як дехто каже: “Щоб було від серця! А там вже нема різниці: фальшивого чи правдивого, основне що є … ” Цей “дехто” часом не ТИ?

А так хочеться, щоб було менше пафосу, а більше правди, щоб були саме ті слова, які дійсно тобі присвячені і сказані саме для тебе. Хочеться, щоб не було як-небудь. Можливо таке привітання і слова уваги будуть не у такій правильній віршовані формі і красиво підібрані рифми, але буде щирі і від щирого серця. Серця, в глибині якого народилось те, що стосується того для кого написано, сказано, …

Скоро свято …

Будуть вітання щирі, чи такі, як вже звикли отримувати…?

www.rozdum.org.ua

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 8 + 6.

Історії з життя

ВРЯТОВАНІ ВІД АБОРТУ БЛИЗНЮКИ СТАЛИ СВЯЩЕНИКАМИ

Двоє чилійських католицьких священиків-близнюків вважають, що рішення їх матері відмовитись від аборту, рекомендованого лікарями, сприяло їх покликанню до священства. Священики Паоло та Феліпе Лізама народилися...

Зруйнований храм

Закінчувались весняні роботи на селі. Погідного вечора, коли ще не зайшло сонце, селом йшов завідувач клубу зі шкільним дзвінком, дзвонячи, зупиняючись біля кожної хати, викрикував...

Засновник спільноти молитовного служіння потребує коштів на операцію

Володимир Тимощук, батько 6-х дітей, майже 9 років бореться з раком крові. Незважаючи на хворобу, Володимир не здався, а навпаки – продовжує служити людям і Церкві...

Урок для усіх

Я приїхав за вказаною клієнтом адресою і натиснув клаксон. Почекавши кілька хвилин, знову засигналив. Був пізній вечір, і я подумав, що клієнт, певно, передумав, і я повернуся «на базу»… але...

Цінуймо найдорожче

Вона поспішала на роботу. Йшла як завжди поспіхом, не надто роздивляючись довкола. Та раптом зупинилась. О жах, ледве її нога не ступила...

Про «неформала» і непрофесіонала

Сталася ця пригода на другий день після Зелених свят. У вранішньому автобусі Бурштин – Львів повно студентів з клунками і містян середнього віку, які на вихідні їздили провідати батьків у рідних селах. У Рогатині підсів молодий «неформал»...

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням...

Бачити на молитві тільки Бога

Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»...