Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Галина Гнатів

Моє третє малятко як чудо Благовіщення

Дата публікації: 03-05-2011
Одного дня, блукаючи сторінками форуму для майбутніх і теперішніх батьків, я натрапила на цікаву розповідь про народження третьої дитинки.  Авторка весь час вагітності молилася і розважала над Таїнством Вервиці "Благовіщення", і Матір Божа зробила їй подарунок, Вона подарувала донечку на саме свято Благовіщення. З дозволу автора розповідь подаю без змін.
"Маючи донечку і синочка, ще собі потихеньку мріяла про другу доцю...вона мені снилась.. Я дуже люблю дітей, коли народжуєш дитинку, це таке ЩАСТЯ, яке ні з чим не можна порівняти!..І от, море smile.gif дев"ятий день циклу і чоловікове - можна? ( а ми намагаємся жити за природним календарем моїм і за 10 років подружнього життя несподіванок не було) і кажу - можнаsmile.gif але ж це море..і я то зналаsmile.gif і щось таке відчула....За пару днів до місячних, які так і не наступили smile.gif я вже знала, що доця є!!! ура! я була щаслива..тихо так, в собі... Працювала до 7 місяців, потім вишивала, вагітність проходила добре, я б сказала найкращеsmile.gif і то після 30 років.. На другому УЗД мені сказали, що хлопчик..як хлопчик?? доцяя...але спокійно відношусь до всього..ну значить хлопчик..Богові видніше..от тільки страшнувато було подумати, що буде ще дівчинка потім четвертаsmile.gif бо всі мої дітки мені снились ще до народження і доцю я бачила чітко і ясно.. а в нашій державі самі знаєте як житиsmile.gif...Третє УЗД..я вже, підкована Малечеюsmile.gif пішла до Прокопчук..вона мені - дуже добра дитина..все добре..дівчинка...Ооооо, мені здавалось, я підстрибну до небаsmile.gif і розцілую її, така щаслива!!! моя доця...як ж я тебе люблю..яка то таємниця - творити тебе в собі..наодинці з Богом..і напишу пару рядочків з молитви вагітної жінки: "...Небесний Отче, я дякую Тобі, що в мені визріває нове життя. Я дякую Тобі, що Ти послужився мною у своєму творінні..Охороняй мене, Господи, і мою дитину в ці місяці очікування.." Молилась.. І Він охороняв.. Термін був на 5 квітня, хоч здавалось ,що народжу швидше.. хибні перейми йшли з 33 тижня..я вже з 38 тижня так товкласяsmile.gif все перемила, кілометри намотувала, з чоловіком кохалися-кохалися..нічого, доця сидить собі, хоч би що..болить все частіше, сильніше..де ж ті роди?? мені вже страшнувато, бо я таки боягузка..до болю чутлива..а таки боліло на попередніх пологах..я невисока, худенька, гінеколог мене дивився все дитячим дзеркальцемsmile.gif і я навіть хотіла швидше трохи народити, щоб дитина не була велика, бо моя мама третю дитину 4,5 кг довго родила.. Але в Бога свої плани.. 6 квітня відійшла пробка коричнева, болить що 15 хв..чекаю, бо хочу приїхати в пологовий в останню мить, не люблю їх.. вночі хапає, але менше і от, ранок, 7 квітня, Благовіщення... хочу до церкви, тягне мене, і до причастя пішла, і спокійна вже.. Пів третьої приїхала на Батальну, на огляді в лікаря почали підтікати води..перейми що 5 хвилин, не дуже болючі..чоловіка лікар таки не пустивsad.gif і він поїхав додому.. Каже карантин, от народиш - впущу( а яка різниця??) а коли я народжу? не знати...Зі мною акушерка і ще одна молода лікар, які весь час говорять і мішають мені! ще й розказали, як треті пологи недавно були в них цілий день і цілу ніч, бо матка змучується родити вже(???) от людиsmile.gif ...кажуть: невже ми двоє не заміним тобі чоловіка? як?? як люди, яким я байдужа, можуть замінити мені людину, яка мене любить? але нічого, видно, так має бути, не зациклююсь на цьому.. молюся.. вдягаю на палець колечко з вервичкою ( десяток вервиці) і тут починаєтьсяsmile.gif перейми пішли швидко і болючі вже такі.. якраз четверта година і бачу треба дзвонити чоловікуsmile.gif бо такими темпами скоро народжу...Болючі перейми одна за другою..гублю дихання, не можу вже дихати і кричу.. ну думаю, так довго не витримаюsmile.gif Виявляється, шийка матки вмить відкрилась ( на огляді була три пальці) і це вже дитина проходила тазові кістки, це найболючіше але недовго! відчуваю, дитинка йдеsmile.gif кажу їм - дитина народжується!!! ті не вірять, заметушились, ліжко трасформують в крісло, щоб родити..до лікаря дзвонять скоро..а мені вже всерівно..кричу..хоч таз маю розслаблений весь час..це найважливіше! дитинка сама йде.. нарешті все готово і голівка протискується..я тільки трошки допомагаю..головне розслабляю м"язи нижньої частини тіла і вона вислизає.......моя доця, моє сонце...пів п"ятої..важить 3,5 кгsmile.gif Так скоро....з Божою допомогою, народилась... і така вдячність мене охоплює.....Дякую, Тобі, Боже!!! Питаю - є розриви? бо ж скоро так народилась..кажуть - нема в тебе нічогоsmile.gif ну, нарешті за третім разом навчилась родитиsmile.gif бо перший раз надрізали, а другий раз були два малі внутрішні розриви, а тут - нічого! бо коли боїшся, зажимаєшся, то і болить більше, і не розтягується..тому і рвуться...треба розслабити м"язи, хоч і болить..тоді легше піде, скорше і все природньо розтягнетьсяsmile.gif до речі, другий раз в потугах провела півгодини, а третій - 5 хвилин.. (і другий раз з чоловіком не кричала, а тут такsmile.gif , він мені підказував як дихати, а тут я губила дихання..) все так скоро пройшло... Матінка Божа допомогла легко народити, бо знала, що я боюсяsmile.gif як дитина народжувалась, боліло менше набагато, ніж минулі пологи... Впустили чоловіка, і ми дві з половиною години провели втрьох, насолоджуючись нашим щастям, нашою донечкою, це такий час щасливий, добре, що ми разом були....."  

Ця розповідь є справжнім доказом віри в силу молитви на вервиці і в милосердя Матері Божої... 

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 4 й 8.

Історії з життя

ВРЯТОВАНІ ВІД АБОРТУ БЛИЗНЮКИ СТАЛИ СВЯЩЕНИКАМИ

Двоє чилійських католицьких священиків-близнюків вважають, що рішення їх матері відмовитись від аборту, рекомендованого лікарями, сприяло їх покликанню до священства. Священики Паоло та Феліпе Лізама народилися...

Зруйнований храм

Закінчувались весняні роботи на селі. Погідного вечора, коли ще не зайшло сонце, селом йшов завідувач клубу зі шкільним дзвінком, дзвонячи, зупиняючись біля кожної хати, викрикував...

Засновник спільноти молитовного служіння потребує коштів на операцію

Володимир Тимощук, батько 6-х дітей, майже 9 років бореться з раком крові. Незважаючи на хворобу, Володимир не здався, а навпаки – продовжує служити людям і Церкві...

Урок для усіх

Я приїхав за вказаною клієнтом адресою і натиснув клаксон. Почекавши кілька хвилин, знову засигналив. Був пізній вечір, і я подумав, що клієнт, певно, передумав, і я повернуся «на базу»… але...

Цінуймо найдорожче

Вона поспішала на роботу. Йшла як завжди поспіхом, не надто роздивляючись довкола. Та раптом зупинилась. О жах, ледве її нога не ступила...

Про «неформала» і непрофесіонала

Сталася ця пригода на другий день після Зелених свят. У вранішньому автобусі Бурштин – Львів повно студентів з клунками і містян середнього віку, які на вихідні їздили провідати батьків у рідних селах. У Рогатині підсів молодий «неформал»...

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням...

Бачити на молитві тільки Бога

Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»...