Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: arhmyhail.org.ua

Навернення...

Дата публікації: 12-01-2011
Радісні церковні різдвяні дзвони розбудили діда Івана. Перехрестився. Подякував Творцеві за Його найбільший дар – життя. Немічними устами старець промовив: "Господи, випробував Ти мене та й пізнав, і кості мої не сховались від Тебе. Понесуся на крилах зірниці, - то рука Твоя й там попровадить мене." Радісно на висотах підхопила відлуння Землі торжествуюча Церква. Співала-молилась Вселенна… Лунала подяка Всевишньому за благодать незалежної України, за непохитність духу, за радість пізнання пророчого Божого Слова.
Сльози покори спадали з очей діда Івана. Він не міг собі зарадити, щоб вийти на подвір'я і побачити осяяний вогнями Божий храм – вже багато років прикутий до ліжка. Серце дідуся раділо, що внучка взяла на себе усі турботи після трагічної загибелі батька і важкої недуги матері. Правда, останнім часом вона надовго кудись зникає… Молода, усього 18 років, з любов'ю виправдовував дідо онуку. Життєдайна музика дзвонів вселяла впевненість, що Оксана в церкві, адже змалку вона не пропускала жодної недільної Служби.
В гарячій молитві тихо спливав час. Несподівано у кухні тихо відчинилися двері. Хто б це міг бути? Почулися кроки.
- Хто там? – гукнув Іван.
- То я, діду…
- А ти що – не в церкві? – тривожно запитав.
- Я маю свою церкву і не потребую слухати теревені священика, - голосно відповіла Оксана з кухні.
- То ти, Оксано? – все ще не вірив стривожений старець.
- Я, я… А що таке?
- Дитино, що з тобою? Йди-но сюди!
Оксана підійшла і зухвало стала коло ліжка, на якому від несподіванки тремтів дідусь.
- Оксано, може, ти спросоння? Пробудися, дитино, - крізь сльози просив дід Іван.
А серце пронизував біль. "Невже зловили, невже занапастили душу?"
- Ні, я у повному розумі, - не відступала Оксана, так як її повчали свідки єгови.
- Боже Ісусе Христе… Оксаночко моя, я тебе благаю, не гріши, проси прощення…
- А Ісус – то не Бог, - відмовила Оксана.
- Зараз, зараз… - дід Іван гортав дев'ятий розділ пророка Ісаї, - читай: "Бо хлоп'ятко нам народилось, чудесний Порадник, сильний Бог, Отець вічності, Князь миру".
- Ну і що?.. – не знала як заперечити слова Правди.
- Читай ще… - не вгамовувався дід Іван,- ось, дивися, Євангеліє від Йоана: "бо Отець і Син – то є Одно".
- Непрада, - закипіла Оксана, - Трійця – то вигадка!
- Читай, доню, читай… - сльозами благав ревний християнин: "Престол Твій, Боже, віковічний, - сказав Отець Синові".
Дрижачими руками дідо підкреслив вірш із Біблійної книги Псалмів. Оксана перечитала ще раз і задумалася… Палало полум'я вогню Святого Духа. Господня рука провадила праведного мужа в силі віри і любові. Серце ж дівчини пильнував Ангел, який однак не міг втручатися у її свобідну волю. Якимось дивним чином очі Оксани торкнулися слів, що давно врізалися у душу: "Нащо, Господи, Ти допустив, що ми блудимо з доріг Твоїх?" – прочитала Оксана, і видно було як вона зблідла… Зринули у пам'яті прощі до святих місць, виступи молодіжного церковного хору, участь у Марійському братстві… Ще і ще онука перечитувала пророчі слова Біблії. Дідусь молитвою переливав у її душу вогонь свого люблячого серця.
Ніхто, окрім Всевишнього не чув слів цієї жертовної молитви: "Господи, якщо це можливо, покарай мене муками тяжкими, візьми мене взамін, але порятуй молоде життя…" 
Тієї миті час і простір для дідуся злилися воєдино, він перебував у вічності. Дзвонили церковні дзвони… Оксана ще раз відкрила Біблію і прочитала послання до Ефесян: "Один Бог, одна віра, одне хрещення".
- Так, дитино, Одна Єдина Свята Соборна Апостольська Церква!
- Так! – підтвердила Оксана, - Соборна Апостольська Церква!
- Моя дорогенька, згадай слова із Святого Письма: "Ти – Петро (скеля) і на оцій скелі Я побудую Церкву свою – і сили пекельні її не переможуть. Я тобі дам ключі Небесного Царства. І кому відпустите гріхи, тому відпустяться, а кому затримаєте – затримаються"…
- Так, я все це знаю, - погодилася Оксана.
- А знаєш, коли це було? – запитав дідо.
- Дві тисячі років тому.
- А ця облудна організація знаєш, коли виникла?
- Знаю.
- І це силою Святого Духа бачили апостоли: "Останніми днями прийдуть вовки в овечих шкурах, і багато-хто піде за пождливістю їхньою, а через них дорога правди зневажиться…"
Оксана жадібно припала до Слова Божого, її чарівні очі ніби збільшувались удвоє. Здавалося, що вона бачить і читає ці слова вперше. Зі сльозами на очах Оксана впала на коліна:
- Господи, прости мене грішну!
Потім вона встала і побігла. Дід Іван без сумніву знав куди – до церкви…

http://arhmyhail.org.ua/publ/10-1-0-13

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 1 і 7?

Історії з життя

ВРЯТОВАНІ ВІД АБОРТУ БЛИЗНЮКИ СТАЛИ СВЯЩЕНИКАМИ

Двоє чилійських католицьких священиків-близнюків вважають, що рішення їх матері відмовитись від аборту, рекомендованого лікарями, сприяло їх покликанню до священства. Священики Паоло та Феліпе Лізама народилися...

Зруйнований храм

Закінчувались весняні роботи на селі. Погідного вечора, коли ще не зайшло сонце, селом йшов завідувач клубу зі шкільним дзвінком, дзвонячи, зупиняючись біля кожної хати, викрикував...

Засновник спільноти молитовного служіння потребує коштів на операцію

Володимир Тимощук, батько 6-х дітей, майже 9 років бореться з раком крові. Незважаючи на хворобу, Володимир не здався, а навпаки – продовжує служити людям і Церкві...

Урок для усіх

Я приїхав за вказаною клієнтом адресою і натиснув клаксон. Почекавши кілька хвилин, знову засигналив. Був пізній вечір, і я подумав, що клієнт, певно, передумав, і я повернуся «на базу»… але...

Цінуймо найдорожче

Вона поспішала на роботу. Йшла як завжди поспіхом, не надто роздивляючись довкола. Та раптом зупинилась. О жах, ледве її нога не ступила...

Про «неформала» і непрофесіонала

Сталася ця пригода на другий день після Зелених свят. У вранішньому автобусі Бурштин – Львів повно студентів з клунками і містян середнього віку, які на вихідні їздили провідати батьків у рідних селах. У Рогатині підсів молодий «неформал»...

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням...

Бачити на молитві тільки Бога

Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»...