Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Малий Степан Іванович, с. Слобідка-Джуринська, Тернопільська обл.

Парасолька від Пресвятої Богородиці

Дата публікації: 17-02-2012

Прийдіть до Мене,
усі струджені і обтяжені – 
і Я вас заспокою.
               Матвія 11.28

Це події з мого життя багаторічної давності. В тодішньому моєму житті було багато нещасть і різноманітних труднощів, від чого я почав впадати в депресію. Була зима. Малосніжна і не холодна. В народі кажуть – сирітська зима. До Різдва  Христового залишалися лічені дні, а я перебував в глибокій депресії.

Короткі похмурі зимові дні. Нестача світла. Все це тільки підсилювало спустошено – пригнічений стан моєї хворої душі. Тривога, апатія, занижена самооцінка, бажання усамітнення,  самокопання, думки про суїцид (Господи прости) не покидали мене.

Перебуваючи в байдужому ставленні до дійсності, проте я добре усвідомлював, що через пару днів, весь світ буде святкувати народження Спасителя.  Новонародженому Божому Дитятку радіти буде все живе, а я перебуватиму в хандрі.

Від таких думок мені робилося страшно.

Я шукав вихід з цього жахливого становища. Шукав і знайшов.

Для власного  спасіння мені потрібно здійснити паломництво в Святу Зарваницю.

Край села, недалеко сільської церкви, ціле століття стоїть фігура Пресвятої Богородиці Непорочного Зачаття. Пресвята Богородиця  з каменю – оберіг для села.

Велично стоїть на високому постаменті, на якому залишилися сліди останньої війни, ласкаво дивиться на світ, і просить молитися вервицю.

Тієї далекої зими, пізнім вечором, своє нічне паломництво, почав з молитви до фігури Пресвятої Богородиці.

Чи пересічна людина відважилася б на нічну подорож, довжиною близько 30 кілометрів, по розкислих дорогах? Звичайно ні. Але я був хворий і спасав себе. Мені пощасливило тієї пам’ятної ночі. Тоді був маленький морозець і сніг злегка притрусив землю. Ніч була світлою, і якось не по-зимовому тихою.

Я йшов добре знайомою дорогою, по якій не раз мені приходилося проїжджати.

На зустрічних населених пунктах я мав знайомих людей, і добре знав повадки тамтешніх собак.

Проходячи тоді через сонні хутори і села пройдений шлях звіряв з годинником, боячись запізнитись на Святу Літургію в Зарваниці. В руці в мене затиснута була мамина вервиця, на якій в цей час я молитися не вмів. До вервиці треба дорости, а з вервицею рости. Але зі мною були сотні маминих молитов.

А що є вартніше слізних маминих молитов?

Пройшовши долину окутану легким туманом, про себе відзначив, що пройшов половину шляху.А далі наткнувся на прикрощі. Я заблудився. Було близько другої години ночі. Годинами тоді бродив в тумані масивом мерзлої озимини, з усіх сил старався покинути м’який килим засіву і вибратись на тверду дорогу. Але все було марно, і ходьба по лінії електропередач, і орієнтування по місяцю. Лукавий диктував мені диктант, постійно водячи по-колу.

Згодом я згадав, що в народі є повір’я, якщо ти заблудився, то пригадай з ким із рідних ділив востаннє Святу вечерю, і тебе відпустить блуд.

Мені відкрилися очі одночасно з приходом світанку.

Не знав я тоді, що знаходився на місці колишнього хутора Грушка. Хутора не стало, від нього залишилася на пів розвалена криниця, і кілька здичавілих фруктових дерев. За переказом  одного з жителів найближчого села, на хуторі колись жила бабуся, яка займалась чародійством. Після її смерті тут завжди чіплявся блуд, а при намаганні набрати води з криниці здіймався вітер.

Тільки опівдні , долаючи бездоріжжя, я дістався райського куточка на землі, що зветься Зарваниця.

-                     Матінко Божа, прийми мою спокуту.

-                     Ти знаєш моє серце, знаєш з чим я прийшов до Тебе. Благаю і прошу допоможи.

 Церква була тоді відчинена. В храмі було безлюдно,  самотньо перебував священик – ісповідник. Щиро каялася моя душа тоді, визнаючи перед творцем всі свої беззаконня.

 Я прийняв Ісуса в Євхаристії. До мене повернувся втрачений зв'язок з Богом.

Свята Зарваниця! Я тут бував паломником не раз. Це були велелюдні літні прощі. Тисячі прочан з усіх куточків України, прибували до своєї Небесної неньки, в надії позбутися хвороб, недолі, злиднів.

Я добре пам’ятав. Як прийшов сюди вперше, і якась жінка біля тієї самої  церкви підійшла і запитала: «Ви тут вперше?»

- Так, відповів я.

- Маєте якесь горе?

- Сюди щасливі не приходять.

Тоді вона взяла мене за руку і підвела до ікони Пресвятої Богородиці, промовляючи:

«Матінко Божа, подивися хто до Тебе прийшов».

Не знав я тоді, як манити і кликати мене буде це Велике Святе місце, і тут я отримаю багато ласк.

А тепер – зима. Зимою я тут ще не бував. Невелике подільське село, як і весь християнський світ, в очікуванні Величного свята.

Я – єдиний паломник, стою на східцях каплички, і приношу Пресвятій Богородиці подячні молитви. Депресія в мене пройшла. Гарячі сльози повертаються до очей і перехоплюють дух. Ледь чутно, як десь дзюрчить благодатна вода. Все довкола до болю знайоме і миле. Слабке створіння Боже – людина. Природа її – слабка, але коли вона з Богом, то її людські можливості – великі. Після нелегкої ночі, я зовсім не відчуваю втоми.

Тихо несе свої наповнені миром води Стрипа.

Згасає короткий зимовий день.

Я ще не знаю тоді, що вечором станеться провидіння Боже, і мені зустрінеться священик, який скаже словами Біблії: «Лікарю вилікуй себе сам. Хвору душу, як і хвору совість лікують Святою сповіддю і Ісусовою молитвою; Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного(ну)» .

І обов’язково настане зцілення.

Заради цього, і варто було здійснювати не просте нічне паломництво.

Причиною моїх депресій в минулому була не тільки деформовано доля.

Часом людське життя складається набагато складніше.

Причиною не була і слабенька аура, яку можна підсилити постійними молитвами і постом.

Причиною не було ні перше, ні друге, підсилене космічними впливами ; зміною фаз місяця, змінами пір року, відсутністю сонячного світла і т.д.

Першопричиною мої душевних спадів була неправильна свідомість. Відсутність християнського світогляду, надмірний егоїзм.

Посилена увага до самого себе, своїх бід і проблем. Постійне перебування у власному минулому. Самокопання. Саможаління.

 

Друге своє нічне паломництво я здійснив серпневої ночі, бажаючи переконатися в загадковості місця колишнього хутора Грушка. Щира молитва біля фігури Пресвятої Богородиці. Тепла ніч. Знайома дорога попри колючі стерні, через сплячі хутори і села. 

В дорозі я приносив поклони Небесній Діві і дивувався як давно цієї ночі, зберігав тепло останніх спекотних днів серпня, щербатий асфальт.

Знайома мені долина мене зустріла прохолодою. В душу закрадалась тривога. Я ревно молився псалмам  захисту, з вірою, що він як танкова броня  захистить мене цієї ночі від всього злого.

 Я добре пам’ятаю це злополучне для себе місце, де заблудився зимою пару років тому. На полі, де тоді була озимина, тепер росли соняшники.

Здавалося, що ніяка небезпека не загрожує мені цієї ночі.

Але за якусь мить мені сталося те, чого я передбачити не зумів.

На мене насувалася гроза. Все відбувалося несподівано і миттєво.

Вже десь зовсім близько чувся шум дощу і гуркіт грому. Парасольки у мене не було. Я стояв на краю соняшникового поля, змирившись з тим, що де колись блудив, тепер прийдеться промокнути. На мене впаде двадцять крапель дощу. І що це? Настане тиша. Велика грозова хмара, залишаючи соняшникове поле, з гуркотом почне віддалятися на північ.

Пройшовши з десяток кроків, моє здивування буде ще більшим – під ногами дощ добряче промочив дорогу. На шляху, який долатиму до Зарваниці,  місцями стоятимуть калюжі, а мене супроводжуватимуть громовиці, проте я залишуся сухим.

Описуючи пережиті мною події тієї далекої грозової ночі, коли біля мене на соняшниковому полі розмежована була гроза.

Я – не приписую собі святості.

Я – багатогрішна людина.

Господь посилає дощ добрим і злим.

Але тоді мені був даний знак. Я був під Покровом Пресвятої Богородиці. Це і була парасолька від Пресвятої Богородиці.

Кожному з нас в цій долині сліз даний знак – Божий палець, і напевне погано для нашої душі, коли ми цього не зрозуміємо. Є речі, які важко описати, їх треба пережити.

 Описані мною два нічних паломництва в Святу Зарваницю, органічно пов’язані між собою, в єдине нерозривне ціле. Вони є чи не найбільшим блаженством мого життя. Згадка про них навіть через багато років додає мені сил, і я не боюся ніяких депресій в своєму горі.

Я повторюся, що багато разів приходив паломником до стін Зарваницької Божої Матері.

Я отримав багато ласк. З часом про це все, хочеться розказати, і вилити на папір, написати. Можливо для чиєїсь душі дещо буде знахідкою. Звичайно з тією умовою, якщо цю сповідь буде прочитано.

 Цього листа я написав на славу Божу і Пресвятої Богородиці Зарваницької.

Яка Вона добра! Вона Всемилостива. Вона Всесильна. Єдина Чиста і Благословенна .

Райська Троянда з Назарету  в Зарваниці вдоволена.

Слізно припадаю до Її стіп і дякую за чи не найбільше  блаженство свого життя – парасольку в грозову ніч біля соняшникового поля.

Список коментарів

Коментовано: Rose | 2012-02-19

Шановний пане Степан, прочитавши Вашу статтю, хочу подякувати за неї. Згідна з кожним словом у ній, бо сама кожного року ходжу до Зарваниці до святого образу Матінки Божої, кожного року за три дні дороги трапляються різні випадки і, звісно, як у любої людини трапляються депресії в житті. Я, завжди, ходжу влітку - на всеукраїнську чи гуцульську прощі (в залежності коли візьму відпустку), а піти до Зарваниці взимку! Та ще й вночі, самому! Та Ви герой. Напевне, за цю самопожертву і трапився такий випадок на тому ж місці. Хочу сказати, що такі особливі ситуації випадають далеко не кожному паломнику, тільки тим хто йде до святого місця з глибокою вірою та любов'ю.

Коментовано: Надя | 2012-02-20

Слава Ісусу Христу! Пане Степане, дуже добре, що Ви, отримавши ці ласки, не промовчали, а розповіли, щоб інші мали поштовх до відвідин Святих місць. Я теж мала нагоду отримати знак Великої Участі Матінки Божої в моєму житті, але далеко від України, коли збиралася на Прощу до Фатімської Заступниці. Коли розповідала своїм друзям, то зрозуміла, що не всі поділяли моє захоплення, але для мене головне, - щоб я ніколи не засумнівалась.

Коментовано: Катя | 2012-02-21

Дякую за гарне свідчення, в Зарваниці я також відчула двічі Покров Богородиці- одного разу коли ми не мали де переночувати і Марія подбала якнайкраще в цю ніч про нас і іншим разом коли була програма на вулиці і почався дощ, ми не мали парасольки, а дощ все сильнішав, і я сказала- Матінко, якщо це твоє Благословення, то нехай я змокну, але холодно, що маю робити, чую- мене штовхає одна монахиня- каже- "Катя, ти мокниш. на тобі парасолю" потім мені стало холодно, Марія і тут подбала- одна жінка, з якою ми були разом в Меджугор"ї поклала на мене свій м"ягенький кожушок. мені було тепло і комфортно, ось так наша Мама завжди дбає про нас чи ми заслуговуємо чи ні......

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 5 + 5.

Історії з життя

ВРЯТОВАНІ ВІД АБОРТУ БЛИЗНЮКИ СТАЛИ СВЯЩЕНИКАМИ

Двоє чилійських католицьких священиків-близнюків вважають, що рішення їх матері відмовитись від аборту, рекомендованого лікарями, сприяло їх покликанню до священства. Священики Паоло та Феліпе Лізама народилися...

Зруйнований храм

Закінчувались весняні роботи на селі. Погідного вечора, коли ще не зайшло сонце, селом йшов завідувач клубу зі шкільним дзвінком, дзвонячи, зупиняючись біля кожної хати, викрикував...

Засновник спільноти молитовного служіння потребує коштів на операцію

Володимир Тимощук, батько 6-х дітей, майже 9 років бореться з раком крові. Незважаючи на хворобу, Володимир не здався, а навпаки – продовжує служити людям і Церкві...

Урок для усіх

Я приїхав за вказаною клієнтом адресою і натиснув клаксон. Почекавши кілька хвилин, знову засигналив. Був пізній вечір, і я подумав, що клієнт, певно, передумав, і я повернуся «на базу»… але...

Цінуймо найдорожче

Вона поспішала на роботу. Йшла як завжди поспіхом, не надто роздивляючись довкола. Та раптом зупинилась. О жах, ледве її нога не ступила...

Про «неформала» і непрофесіонала

Сталася ця пригода на другий день після Зелених свят. У вранішньому автобусі Бурштин – Львів повно студентів з клунками і містян середнього віку, які на вихідні їздили провідати батьків у рідних селах. У Рогатині підсів молодий «неформал»...

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням...

Бачити на молитві тільки Бога

Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»...