Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Галина

У мене вдома живе ангел

Дата публікації: 08-03-2011
Сталося чудо: змінилися не обставини, а я сама

Виросла я у звичайній сім’ї. Щонеділі ходила до церкви, молилася, подавала милостиню і вважала себе доброю християнкою. Дарма я так вважала, але це я зрозуміла аж тепер, в процесі виправлення моїх помилок юності. За, на перший погляд, скромною дівчинкою ховалась горда, сповнена нечистоти, блудна особа. І я тепер безмежно каюсь за свої вчинки і вдячна Богу, що допоміг мені вийти з цього стану.

Починалось все, як у всіх: зустрічалась з хлопцем, одружилась, завагітніла. Ох, якою щасливою я була, коли дізналась, що в мене буде доця. Чоловік обрав їй ім’я, а я щодня уявляла, яка в мене виросте красуня, розумниця дівчинка, як вона буде мені допомагати і стане розрадою всього мого життя.

Вагітність пройшла добре, настав день народжувати і з цього дня моє життя поділилось на «ДО» і «ПІСЛЯ». Дитина отримала травму під час пологів, відбулось пошкодження мозку. Реанімація, невідомість, купа фальшивих діагнозів і неправильне лікування, щоб виправдати акушерів. Як я пережила той час, не знаю, не могла ні говорити, ні ходити, лише молилась, щоб дитина вижила. Вирок лікарів, що моя дитина стане інвалідом, що можливе ДЦП для мене, був найстрашнішим у світі, пам’ятаю, як я не хотіла прокидатись вранці, не вірила, що такий жах може трапитись зі мною. Я робила все можливе: лікування по всій Україні, традиційна і нетрадиційна медицина, навіть вдалась до екстрасенсів і «бабок», за що дуже-дуже жалію. Господи, прости мене за це!

На жаль, хвороба взяла своє, ніяке лікування не дало результатів. Дитина – важкий інвалід: не ходить, не розмовляє, не сидить, практично не спить і не їсть, їжу вливаю по крапельках, часто плаче, часті судоми, резистентні до терапії. Ми почали їздити до монастиря студитів, де наді мною і дитинкою молились монахи. І саме в цей час я перестала хотіти неможливого – щоб моя дитина стала повносправною, а почала просити Бога, щоб було так, як Він хоче, щоб бути просто щасливою.

І сталось чудо. Ні, дитина не одужала. Я дізналася, що чекаю на другу дитинку. Варто сказати, що це для мене стало справжнім шоком, оскільки другої дитини я взагалі не планувала. Я сильно плакала, чоловік сказав іти на аборт, не підтримував мене. Та я знала, що цього не зроблю нізащо, Бог дав дитину і допоможе її виростити. Було дуже важко, бо доводилося займатись з дівчинкою, носити її на руках і практично не спати. Але Господь допоміг мені, і я народила здорового хлопчика. Саме мій хлопчик повернув мене до життя. З Божою допомогою за мінімальну плату ми знайшли няню, яка допомагала доглядати за дітками. Мій світогляд перевернувся: я почала сприймати свою старшу донечку не як дитину-інваліда, а як ангела, посланого мені Богом, щоб перевернути моє життя, повернути його в правильне русло, відректись від нечистоти і гордині, стати покірною служницею Бога. Адже в мене вдома живе не дитина, яка потім стане грішною людиною, а АНГЕЛ, який ніколи не зробить жодного гріха! Удома живе ангел, який рятує мою душу! Моє найбільше горе перетворилося в найбільшу радість. Моя дівчинка дала мені урок покори, за що я їй безмежно вдячна і люблю її понад усе в житті.

Не можу сказати, що мені легко і просто. Навпаки, фізично дуже важко, чоловік абсолютно не допомагає, ніде не працює, цілими днями грає у комп’ютерні ігри. Саме цей факт останнім часом дуже псував мені життя. Але я почала просити Господа про допомогу, і якось не нав’язливо під руку попала книжка про смирення. Я вирішила більше не зачіпати чоловіка, взяла весь домашній тягар на себе. Конфлікти перестали панувати в нашому домі, ненависть пройшла, адже я зрозуміла, що чоловік також переніс психічну травму через улюблену донечку.

Я ще вправляюсь в смиренні, інколи зриваюсь, але на устах уривок з 50 Псалму «Жертва Богові – дух сокрушенний, серцем сокрушенним і смиренним Бог не погордить» і уривок з Євангелія «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе і тягар мій легкий». Завдяки чоловіку я отримала ще один урок – чесноту смирення.

Коли інші люди обговорюють мою життєву ситуацію, вони мені співчувають. Але мені не потрібно співчувати, я – щаслива! Я відчуваю Божу підтримку. Можливо, я втратила якісь буденні цінності, але я знайшла більше: я знайшла Бога в серці, а це – найважливіше. Хочу ще раз щиро подякувати Господу Нашому Ісусу Христу і Матері Божій за всі отримані благодаті, а також Господнім посередникам: св. Тадею, св. Герарду, св.Йосифу, св. Філомені, св. Шарбелю, св. Киприяну, св. А. Падуанському і моєму Ангелу-охоронцю, а також всім святим і прошу надалі мені допомагати на життєвій ниві. Я зрозуміла, що інколи не варто просити в Господа чогось конкретного, а краще просто просити Божої благодаті і добра, адже Бог краще знає, що нам необхідне для спасіння нашої душі – головної цілі перебування на землі.

http://www.credo-ua.org/2011/03/41789

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 3 + 5.

Історії з життя

ВРЯТОВАНІ ВІД АБОРТУ БЛИЗНЮКИ СТАЛИ СВЯЩЕНИКАМИ

Двоє чилійських католицьких священиків-близнюків вважають, що рішення їх матері відмовитись від аборту, рекомендованого лікарями, сприяло їх покликанню до священства. Священики Паоло та Феліпе Лізама народилися...

Зруйнований храм

Закінчувались весняні роботи на селі. Погідного вечора, коли ще не зайшло сонце, селом йшов завідувач клубу зі шкільним дзвінком, дзвонячи, зупиняючись біля кожної хати, викрикував...

Засновник спільноти молитовного служіння потребує коштів на операцію

Володимир Тимощук, батько 6-х дітей, майже 9 років бореться з раком крові. Незважаючи на хворобу, Володимир не здався, а навпаки – продовжує служити людям і Церкві...

Урок для усіх

Я приїхав за вказаною клієнтом адресою і натиснув клаксон. Почекавши кілька хвилин, знову засигналив. Був пізній вечір, і я подумав, що клієнт, певно, передумав, і я повернуся «на базу»… але...

Цінуймо найдорожче

Вона поспішала на роботу. Йшла як завжди поспіхом, не надто роздивляючись довкола. Та раптом зупинилась. О жах, ледве її нога не ступила...

Про «неформала» і непрофесіонала

Сталася ця пригода на другий день після Зелених свят. У вранішньому автобусі Бурштин – Львів повно студентів з клунками і містян середнього віку, які на вихідні їздили провідати батьків у рідних селах. У Рогатині підсів молодий «неформал»...

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням...

Бачити на молитві тільки Бога

Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»...