Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Оля Дідух

Хлопчик з волошковими очима або Хіба бувають чужі діти?

Дата публікації: 01-08-2011

В міському парку, неподалік від вічнозелених дерев та клумб з різноманітними квітами, які створювали враження казкового саду, знаходилося дитяче  кафе, оформлене під старовинний замок.  Це кафе відчинилося нещодавно, але відразу стало улюбленим для дітвори і дорослих, які приводили своїх чад на вихідні і часто замість того, щоб заморочуватися вдома приготуванням наїдків на день народження дитини, справляли Дні народження тут. Кожного дня тут лунали пісні,  запрошувалися артисти на виконання різних ролей - залежно від того, яку казку любили діти. Всюди лунав гучний  сміх малечі. На дворі були виставлені столики, де можна було сісти у спекотний день і посмакувати морозивом  чи просто випити соку...

Одного дня біля цього кафе появився  хлопчик років десяти.  На ньому були великуваті штани, поверх яких була одягнута широка  футболка з незрозумілим малюнком, який уже давно витерся від частого прання. Хлопчик був дуже худорлявим  та блідим. Вирізнялися у нього красиві очі, кольору волошки, які сумно дивилися крізь густі чорні вії. Хлопчик, важко дихаючи, підійшов до лавочки і поклав збоку тяжкий  пакет  з пляшками. Повитирав спітніле чоло і сів... Раптом він побачив, як у кафе прийшли нові відвідувачі і сіли, надворі щось замовляючи. Це був інтелігентний чоловік років сорока та його донечка. Хлопчик звернув увагу на дівчинку, яка була акуратно зачесана і одягнена у красиве плаття... Він почав уявляти собі, яка у неї родина, яка мама, де вони живуть... та його заняття перервав неймовірний аромат, від якого у хлопця запаморочилося у голові... і було чому – хлопець уже другий день майже нічого не їв, а тут офіціант приніс велику духмяну піцу саме до цих людей... Хлопчик якось інстинктивно встав і підійшов ближче до дерев'яної огорожі, яка огороджувала терасу, в подумках просячи, щоб дівчинка не з'їла всю цю піцу. Спершись на огорожу, він почав дивитися, як піци по волі стає все менше і менше... Раптом дитина відчула стусана - біля нього стояв охоронець.

- Ти чого тут стоїш, а ну марш звідси!

Від несподіванки хлопчик завмер, а потім витираючи сльози  відійшов... Взявши великого пакета з пляшками, дитина, ледве тягнучи його, пішла  додому, якщо можна його так би було назвати... додому, де знаходилися вічно п'яні батьки... додому, де не готували їжі... додому, у якому ніколи не було затишку... додому, де часто били і лаяли... додому, до якого так страшно було повертатися... Хлопчик віддалявся від кафе, з якого ще доносився сміх дітей та музика...

Хлопчику пощастило... він помер через місяць від туберкульозу... його прийняв Господь, закривши великі волошкові очі, які уже ніколи не будуть плакати.  Ця дитина нікому не була тут потрібна... А скільки ще таких довкола....

****

Чужих дітей немає - вони всі наші... і ми будемо нести відповідальність, коли біля нас сусідська дитина буде зазнавати знущань, а ми будемо мовчати... коли буде голодувати, а ми не дамо поїсти, коли буде мерзнути, а нам буде шкода одягу... Не будьмо байдужими, бо ми всі діти Божі, а значить брати і сестри..! Ісус казав: «Коли хто в Ім'я Моє  прийме одне з дітей таких, той прийме мене...» (Мк. 9, 37). Звісно, ми не можемо прийняти усіх дітей додому, не можемо усиновити усіх сиріт... Але можемо їх прийняти у серце, переживати за них, щоб коли побачимо біля себе брудного хлопчика з пакетом в руках - вділити йому шматочок піци... порозмовляти з ним... Щоб його очі, можливо і кольору волошки, засвітилися іскоркою надії, що не всім на нього байдуже...

http://dyvensvit.org/duhovnist/171/4493

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 5 і 9?

Історії з життя

ВРЯТОВАНІ ВІД АБОРТУ БЛИЗНЮКИ СТАЛИ СВЯЩЕНИКАМИ

Двоє чилійських католицьких священиків-близнюків вважають, що рішення їх матері відмовитись від аборту, рекомендованого лікарями, сприяло їх покликанню до священства. Священики Паоло та Феліпе Лізама народилися...

Зруйнований храм

Закінчувались весняні роботи на селі. Погідного вечора, коли ще не зайшло сонце, селом йшов завідувач клубу зі шкільним дзвінком, дзвонячи, зупиняючись біля кожної хати, викрикував...

Засновник спільноти молитовного служіння потребує коштів на операцію

Володимир Тимощук, батько 6-х дітей, майже 9 років бореться з раком крові. Незважаючи на хворобу, Володимир не здався, а навпаки – продовжує служити людям і Церкві...

Урок для усіх

Я приїхав за вказаною клієнтом адресою і натиснув клаксон. Почекавши кілька хвилин, знову засигналив. Був пізній вечір, і я подумав, що клієнт, певно, передумав, і я повернуся «на базу»… але...

Цінуймо найдорожче

Вона поспішала на роботу. Йшла як завжди поспіхом, не надто роздивляючись довкола. Та раптом зупинилась. О жах, ледве її нога не ступила...

Про «неформала» і непрофесіонала

Сталася ця пригода на другий день після Зелених свят. У вранішньому автобусі Бурштин – Львів повно студентів з клунками і містян середнього віку, які на вихідні їздили провідати батьків у рідних селах. У Рогатині підсів молодий «неформал»...

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням...

Бачити на молитві тільки Бога

Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»...