Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Андрій Доманський

Літургія та її історичний розвиток

Дата публікації: 22-07-2009
ПОНЯТТЯ ЛІТУРГІЇ

“Лейтос-ерґон” – з давньо-грецької (др.гр.), означає “всенародне діло”, тобто різні чинності для добра всієї громади, спільноти. Релігійне значення перейшло до християнства із впливом грецької культури. Лише у IV ст. почало вживатися як суто технічний термін на означення Євхаристійного зібрання, як Божественна Літургія.
Це є служба Бога людям чи навпаки? Співдія ієрея, клиру і мирян – це вияв найбільшої чести і слави Бога і прослава Його, і одночасно Бога – освячення хліба і вина. Священик є посередником, знаряддям, а приноситься безкровна жертва Христа.

Існують різні назви: Тайна Євхаристії, Пресвята Євхаристія, Служба Божа, Свята Літургія, Божественна Літургія. Але нині богослови чітко розділюють два поняття: Літургія – це всі чинності Церкви: Св. Тайни і т. д., а Служба Божа, Божественна Літургія – це власне жертвоприношення, Євхаристія.

Установлення Божественної Літургії

Установили Службу Божу не люди, не Церква, але cам Господь наш Ісус Христос (ГНІХ) на Тайній Вечері (Мт. 26, 26-28; Лк. 22, 19). Так, Христос залишив нам найдорожче – все що міг, Себе Самого. Тому Служба Божа повинна нам завжди пригадувати Христа, Його спасительну дію відкуплення. Побачимо згодом в символіці, як ці відправи показують цілу історію життя Христа.

Природа-суть Божественної Літургії

Жертва існує у всіх народів і поган. Погани приносили в жертву навіть людей, Бог вказав Мойсеєві як Храм будувати, які жертви приносити, і як; заколення ягняти і т. д. – цілий ритуал. Жертва Нового Завіту - це найдосконаліша жертва, бо Бог жертвує себе, не лише людина діє, сам Бог. Господня Вечеря (І Кор. 11, 20-33); Ламання хліба (Лк. 24, 30-35).
Характер Божественної Літургії

Служба Божа - це повторення правдивої жертви Христа на хресті. Повторюється так, але нашим розумом важко збагнути. Але це не просто згадка тої події, як кажуть Лютерани і інші протестанти, але правдива дія. Порівняймо жертву Христа і Службу Божу:

Подібності: той самий служитель жертви – Ісус Христос; та сама ціль жертви – відкуплення і спасіння; ті самі жертовні дари – Тіло і Кров Христа.

Лиш одна різниця – спосіб служіння: І-ша – кровна жертва, а ІІ-га – безкровна. Там Він сам себе жертвує, а тут через ієрея; там раз, а тут повторно, щоб усі спаслись; там видимо, тут таїнственно. “Кожного разу як їсте хліб цей, і п’єте чашу цю, Господню смерть звіщаєте” (І Кор. 11,26). Знову і знову відбувається Голгофа, смерть Христа – драма Літургії.

Ціль і завдання Божественної Літургії

Ціль: вже вище було сказано – найвище Богопочитання, прослава і честь Богові.
Завдання: є 4 головних:
1 Прослава Божа і поклін Йому є завданням людей на землі, так у Службі Божій це найбільше виявляється;
2 подяка за добродійства (Євхаристія з др.гр. “Євхаристейн” означає подяка).
3 примирення з Богом, перепросьба за наші гріхи. Багато жертв у Старому Завіті приносили саме з цією ціллю;
4 прохання про поміч прожити життя боговгодно. Все в Божих руках.

Таїнственність Божественної Літургії

Служба Божа є не лише жертвою, але й таїнством Нового Завіту. Тіло і Кров – це Новий Завіт з Новим Ізраїлем під видами хліба і вина. Закид християнам у І ст., що вони – людожери. Так, у Св. Причасті Христос знову таїнственно приходить, знову народжується і знову замешкує в наших душах, і діє в них.

Вартість і значення Божественної Літургії

Яка ницість і мізерність поганських жертв божкам. Дещо вищою була жертва Старого Завіту. Але кров телят і ягнят не могла відкупити людей від прокляття гріха Адамового (Євр. 10,4). Лиш Христос – непорочна жертва, довершив дію спасіння. Ми співдіємо з Ним у Службі Божій, жертві відкуплення людей, що є найважливішою справою в житті.

Висновок

Служба Божа – найбільший дарунок Бога людям, найбільший скарб. Тому маємо цінувати найбільший цей скарб, Службу, Божу. А тому вона не має бути бездушною формальністю, щоб відбути, відстояти, вислухати, – але свідомою, повною і дієвою участю цілої нашої особи: мова, рухи, жести – все.

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ

Служба Божа, як і Святе Письмо є водночас твором Божим і людським. Заснував Христос, а традиції і обряди – це розвиток людей, тобто зовнішнє оформлення: храм-церква, молитви, обряди, прикраси і т. д. Бог у Старому Завіті докладно наказав Мойсею як будувати храм і що робити в ньому, а тут Христос дав “свобідну руку” Церкві під дією Святого Духа.

І період:
На Тайній Вечері були два важливих елементи: освячення і Причастя. Деякі обряди вже є тут – Христос обмив ноги апостолам, і тому вмивання є нині – це символ душевної чистоти. Хоч є вплив і старозавітної жертви – структура відправи.

ІІ період: Апостольські часи:
Книги, з яких дізнаємось про відправу: “Діяння апостолів”, листи-послання ап. Павла.
Літургія називалась “Ламання хліба” (Ді. 2,45-46), і відбувалась так само як на Тайній Вечері.
Служили ввечері у приватних домах, бо переслідувані євреями. Вона мала родинний характер - служили в колі родини, сім’ї (Ді. 20,7). Приносили зі собою хліби, вино – відбувались АГАПЕ (любовні гостини) після ламання хліба, а деколи перед (І Кор. 11,18-23). Ап. Павло осудив багачів, бо вони не ділилися з бідними, але самі обпивалися і об’їдалися на АГАП-ах. Тому у ІІ ст. відлучили АГАПЕ від Ламання хліба (Літургії), а згодом ці любовні гостини відійшли з ужитку.

Вплив синагоги на Службу Божу. Структура відправи: читання Тори (П’ятикнижжя Мойсея); читання пророків. Тоді старійшина пояснював прочитане. Все перепліталось співом псалмів, а тоді – спільна молитва. Як апостоли так і перші християни були за походженням євреями. Але згодом євреї називали християн єретиками і зрадниками і відлучались. Але структура Служби Божої збереглась: починається з молитви; далі читання Святого Письма; Промови; спів псалмів.

Вплив поганських культів. Поширення Християнства до поган: Греція–Рим. Пристосування до їх способу думання і розуміння. Почали вживати грецьку мову; композиція співу псалмів і читання молитов на зразок греків.
Вплив єретиків: фальшування перекручування правд віри допомогло виправленню, доповненню; зміна молитов: додали “Слава Отцю і Святому Духові, і нині і повсякчас і на віки вічні”, і т.д. 
ІІІ період: ІІ і ІІІ ст.

Брак відомостей через гоніння і переслідування. Ховались і мало писали – все в голові, в пам’яті зберігали. Служили в катакомбах (гроби мучеників). Відомі уривки творів: Климентій Римський, Ігнатій Антіохійський, Дідахе (вчення дванадцятьох апостолів).

Св. Юстин-мученик (ІІ ст.) – це найдавніше, повне зібрання текстів відправи:
Структура:
 
1. Читання Старого Завіту, Нового Завіту;
2. Промова;
3. поцілунок миру;
4. приношеня хліба і вина;
5. освячення;
6. Причастя;
 
Св. Іполит Римський (ІІІ ст.)“Апостольське Передання”. Вперше подає не лише опис, але текст Служби Божої, яка вже називається “Євхаристія”:

1. поцілунок миру;
2. “Господь з вами” – “і з духом Твоїм”;
3. “Вгору піднесімо серця” – “Ми маємо їх в Господі”;
4. “Достойно і праведно”;
5. Освячення;
6. Призивання Святого Духа;
7. Молитви, що готують до Причастя;
8. “Святеє Святим” – “Один Отець, один Син, один Святий Дух”;
9. Причастя;
10. Молитви благодарення, подяки;
11. Ідіть в мирі.
 
Ще нема тут “Свят, свят, свят”; “Отче наш”. 

IV період: IV ст.

Медіолянський едикт 313 року – свобода християн за імператора Константина Великого. Лиш тепер почався свобідний розвиток. Час таємних відправ минув – вільне життя. Починають будуватися храми, зовнішнє оформлення їх. Твір “Паломництво Сільвії Етерії” (побожна жінка з Галлії (нині Франція). “Містагогійні катехизи” Кирила Єрусалимського – це перше і найстарше пояснення Служби Божої. Вперше довідуємося тут про “Отче наш” у Святій Літургії. Його текст Літургії такий самий що і в Івана Золотоустого.

Отже, IV ст. – остаточне усталення Служби Божої. Але велика свобода у відправах різних анафор. Тому нині немає однозгідності і уніформи, а тому є різні обряди. Найпоширеніші обряди з центрами у: Єрусалим, Антіохія, Олександрія, Рим, Константинополь і інші. Римська Імперія, через велику територію, була поділена на провінції, а тому в них була самоуправа. З’являлись місцеві звичаї і практики. Одна з головних проблем – день Пасхи святкувати з євреями 14 Нізана (весняний місяць у єврейському календарі), чи у Неділю окремо. І Вселенський собор у Нікеї (325 р.) установив окреме свято.

Так згодом утворюються обряди: на Заході – римокатолики (латинники); а на Сході: Візантійський, Вірменський, Халдейський, Олександрійсько-коптійський, Ефіопський, Сирійсько-антіохійський, і інші.
Вживаються різні Літургії: - ап. Якова, єв. Марка, Дванадцяти апостолів, єв. Матея, єв. Івана Богослова, ап. Петра, ап. Тадея, св. Григорія, св. Василія Великого, св. Івана Золотоустого, і ін. В основному Римо-католицький – на Заході, а Візантійський – на Сході.

Чому на Сході саме Візантійський обряд? Бо на той час наймогутнішою імперією Сходу була Візантія з центром у Константинополі, яка впливала на навколишні народи. Відповідно і місійна діяльність Візантійської Церкви, її традицій поширювались до них.
Авторство Божественної Літургії.

Авторство чи спрощення? Іван Золотоустий написав окремі частини Літургії та окремі молитви. Через набожність до святого Івана Золотоустого, його велич і святість, вважають його автором усієї Літургії. Дехто взагалі заперечує його авторство. Немає доказів. У ІІ ст. був лиш напис напереді тексту Служби Божої. До ХІІ ст. звичайно вживаною була Літургія Василія Великого, і лише від тоді відправляють Службу Божу Івана Золотоустого.
Є три періоди розвитку літургії – це свого роду шлях до удосконалення. 

1. Період первісної редакції (V – VIII стт.);
V ст. Ввели “Святий Боже” ; VI ст. – “Єдинородний Сину”, “Ми херувимів”;
VIII ст. – Антифони; Проскомидія з Літургії Вірних переходить на початок Літургії;  
Максим Ісповідник (+662) – перший коментар Святої Літургії того часу.

2. Період рукописних списків (VIII – ХVI стт.);
Дослідження літургійних рукописів почалося щойно у ХІХ ст. Найстарший рукопис Літургії – це Барберинський кодекс (VIII ст.). Тут є грецький текст Літургії Василія Великого, Івана Золотоустого і Передосвячених Дарів. Теж молитви Вечірні, Утрені.

Іван Золотоустий займає друге місце після Василія Великого. Авторство І. Золотоустого лише окремих молитов. Проскомидія перед Великим Входом, нема єктеній, антифонів. Інші документи: Порфиріяновий список (ІХ ст.), Севастіяновий список (Х ст.). У ХІV ст.відбулась реформа патріарха Філотея – однообразність обряду.

Реформа відбулась через вживання двох уставів богослужінь: Студійського і Єрусалимського. Другий мав більше рубрик і докладних церемоній, а тому його впровадили, хоч з деякими додатками першого. Відтак, хоч не відразу, але протягом двох століть цілковито прийнято Єрусалимський устав усіма візантійськими обрядами. В Україні його впровадив митрополит Кипріян Цамвлак (ХVI ст).

3. Період друкованих служебників (ХVI ст. – до наших днів).
Тут вже нема властиво еволюції, але тільки обрядово-рубрикальні зміни.
Перший служебник надрукований у Венеції 1519 р. на старослов’янській мові, а в Україні – 1583 року у м. Вільно, і 1604 року – м. Сірятин. Згодом – Київ, Львів, Унів, Почаїв.

Але вживаються рукописні служебники аж до ХVII ст. Петро Могила, митрополит Київський, нарікав на видавців, бо вони не шукали слави Божої, але власної користі, щоб гроші виманити. А тому друкували служебники без дозволу церковної влади, використовуючи різні джерела. Край цьому зловживанню поставив Петро Могила 1629 року видавши свій Служебник, який зобов’язав усіх дотримуватись.

Та Берестейська Унія (1596) поділила Церкву на два фронти. Православна Церква –під впливом Москви, і Уніатська Церква – під впливом Заходу (латинізація). Хоч однією з умов унії (всіх було 33 пункти) було збереження свого східного обряду. В перші поунійні роки ще не було відчутно появи латинізації, а щойно на початку ХVII ст. Вплив римо-католицької Церкви дав поштовх на виникнення у ХVII ст. читаних Служб Божих, але не було уставу що і як відправляти. Лише Замойський Синод 1720 року усталив його. Це сталось через приватну, окрему, особисту відправу, яка мала місце у Західній Церкві.

Були спроби видати нові поправлені служебники: 1692 року митрополитом Жоховським. Тут є припис поминати Папу Римського не лише єпископам, але й священикам. Після синоду у Львові (1891 р.) у Львові 1905 року видали новий Служебник. Римське видання цього служебника (1940) ми вживаємо сьогодні.

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 7 і 5?

Літургійне життя

УГКЦ

Владика Венедикт: «Різдвяний піст – період доброго приготування до усвідомленого переживання Різдва ГНІХ»

28 листопада розпочався Різдвяний піст (Пилипівка). Він завершується в навечір’я Різдва, 6 січня. Як відомо, Великий та Різдвяний пости є найбільшими в нашій церковній традиції. Про те, як правильно дотримуватися Різдвяного посту, і про його духовну складову розповідає владика Венедикт (Алексійчук), голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ...

християнство

«П’ятдесятниця - період очікування дару Святого Духа», - о. Василь Рудейко

Ісус Христос на 40-й день після свого воскресіння вознісся на небо, на 50-й зіслав Святого Духа на своїх апостолів. Період від Воскресіння до Зіслання Святого Духа в Церкві називається П’ятдесятницею. Він має свою структуру і включає в себе три великих свята. Про це розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов'я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові...

Папа розповів, навіщо у неділю ходити до церкви

Пресвята Євхаристія є великим Божим даром для нас, і саме тому важливо ходити в неділю на Службу Божу, і не лише для того, щоб молитися, але й щоб причащатися. Про це пригадав Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 5 лютого...

Папа пояснив, чому мучеництво Стефана згадується на другий день Різдва

Наступного дня після Христового Різдва Церква вшановує святого первомученика Стефана. Цей день в Італії є вихідним, тому численні римляни, прочани з інших італійських міст та паломники з різних кінців світу у четвер, 26 грудня, не зважаючи на проливні дощі та шквальний вітер, заповнили площу Святого Петра, щоб разом з Папою Франциском помолитись молитвою «Ангел Господній»...

ПРАЗНИК ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА 27 ВЕРЕСНЯ ВІДЗНАЧАЮТЬ ПРАВОСЛАВНІ І ГРЕКО-КАТОЛИКИ

Християни візантійського обряду 27 вересня (14 вересня за старим стилем) святкують празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Це свято належить до 12 великих празників Східної Церкви та має один день перед- та 7 днів попразництва...

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ 21 ВЕРЕСНЯ СВЯТКУЮТЬ ХРИСТИЯНИ, ЯКІ ЖИВУТЬ ЗА ЮЛІАНСЬКИМ КАЛЕНДАРЕМ

21 вересня православні та греко-католики в Україні (а також християни в деяких інших країнах) святкують Різдво Пресвятої Богородиці. Римо-Католицька, Вірменська та більшість Православних Церков світу дотримуються Григоріанського або Неоюліанського календаря і відзначають цю подію на 13 днів раніше, тобто 8 вересня...

11 ВЕРЕСНЯ ПРАВОСЛАВНІ ТА ГРЕКО-КАТОЛИКИ ВШАНОВУЮТЬ УСІКНОВЕННЯ ЧЕСНОЇ ГОЛОВИ СВ. ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ

Пам’ять про усікновення чесної голови св. Івана Хрестителя вшановують 11 вересня православні та греко-католики, які дотримуються Юліанського календаря...

«Передайте один одному знак миру»

В Євхаристії ми беремо участь як люди грішні та слабкі. Тому на початку літургії визнаємо: «Сповідаюся Господу Богу всемогутньому і вам, брати і сестри, що безмірно согрішив я думкою, словом, учинком і недбальством...

Архів новин