Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: о. Михайло Кушнір

Пресвята Євхаристія

Дата публікації: 28-09-2009
З усіх Святих Тайн, що їх у своїй безмежній доброті Божественний Спаситель залишив нам тут на землі, мусимо визнати цю найсвятішу Тайну Пресвятої Євхаристії. Її не можемо навіть порівняти з попередніми, коли беремо під увагу її святість. Бо в інших Святих Тайнах кожна людина одержує ласку Божу, а вцій Тайні Триєдиний Бог входить до душі приймаючого Євхаристію і перебуває в ній, освячуючи її Собою. Тому ми повинні вважати приймаючи цю Тайну, а в ній самого Бога, щоб прийняти її гідно.

Приймати так, як повинно приймати її слабе сотворіння, даючи у своєму серці домівку для безмежного, всемогучного Єства, що сотворило все з нічого, що є самою святістю, що є всім — безмежно совершенним Богом.

Вже святий Павло остерігає людей, щоб добре вважали на свою совість, чи не мають вони, часом, якого важкого гріха на душі: «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. Хай, отже, кожний випробовує себе самого і тоді їсть і п’є цю чашу» (1 Кор.11, 27).

Перенесімося гадкою в цю хвилину, як Ісус прощаючись із апостолами, коли відходив від них на муки, залишив їм по собі щось, що пригадувало б їм завжди про Нього. То й полишив їм божественний Спаситель свою безмежну, Божественну любов. Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо. 13, 1). Йому стало шкода залишати сиротами своїх улюблених учнів, тож: постановляє й тут на землі перебувати з ними; постановляє ще більше поєднатися із ними. Христос дає їм самого себе на поживу, щоб міг під видами хліба й вина увійти до їхньої душі й там дальше царювати й звідтіля провадити членів свого містичного Тіла безпечно й певно до останньої цілі, до себе самого. 

Чотири тексти Нового Заповіту містять у собі розповідь про встановлення Євхаристії — центрального таїнства в літургійному житті Церкви, на Тайній Вечері: Мт. 26, 26 – 29; Мк. 14, 22 – 25; Лк. 22, 15 – 20; 1 Кор. 11, 23 – 34. Спільні щоденні трапези, що організовувались першими християнами вже після Воскресіння, Вознесіння та Зіслання Святого Духа сприймались, можливо, як продовження братніх трапез на яких був присутній Христос, оскільки це виявляло свідомість ранньої Церкви про Його присутність у спільноті (Лк. 24, 30 – 31; Ів. 21, 12 – 14; Дії 1, 4.

Євангелист Іван описує прощальну розмову Спасителя, описано також чин вмивання ніг апостолам, який кожного року здійснюється єпископом у страсний четвер, у цей же день посвячується і миро яке потім правлячий архиєрей роздає священикам для здійснювання тайни миропомазання. Ісус, знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається, встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником яким був підперезаний (Ів. 13. 3 - 5). Не згадується про звершення Євхаристії, але є євхаристійне вчення, що висловлене у проповіді Христа про Хліб Небесний (Ів. 6). Кожен з євангелистів намагався викласти в деталях те, що вважав за потрібне, те, що відповідало специфічним потребам спільноти. Це здатність застосувати життя та вчення Ісуса до конкретних умов та потреб ранньої церкви. Вони використали знайому їм та прийняту літургійну традицію як засіб розвинути подальшу правду про Бога.

Христос робить все це, щоб не втративши нікого, зібрати всіх, що вірять у Нього в небі й там уже від них ніколи не відлучатись. Як бачимо, Божа любов така велика, така жертовна, що їй замало було зійти й прийняти тіло своїх сотворінь. Вона понижується ще більше, стає поживою тих своїх сотворінь, щоби тільки рятувати ці безсмертні душі, щоби тільки могти наділити їх усією повнотою щастя, яким вона сама втішається. На останній вечері Ісус сказав до своїх апостолів: «... Як же вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив розламав і давав учням, кажучи: Беріть, їжте, це моє тіло. Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: Пийте з неї всі, бо це кров моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мт. 26, 28) (Мк. 14, 22; Лк. 22, 19; 1 Кор. 11, 24). «... робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде» (1 Кор. 11, 27). Христос подаючи своїм учням хліб, благословляє його, розламує і дає для спожиття: “Це Моє Тіло, що за вас віддається.” (Лк. 22, 19), так само й чашу з вином: “Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.” (Лк. 22, 20) Такими жестами Ісус наперід звіщає апостолам свою мученичу смерть на хресті, звершення діла відкуплення, воскресіння. А значення хліба і вина можна пояснити, відповівши на питання: що ми робимо, коли беремо і споживаємо? Ми його знищуємо, але завдяки цьому живемо. Ми живемо, бо живимося; аби жити, треба їсти. Тому, щоб жити життям вічним людина має споживати Тіло і Кров Господню в Євхаристії. Як сказав Христос, Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому (Ів. 6.56). Усе життя Христа виражає Його місію – служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох (Мр. 10.45).

Цю Тайну називають різними назвами, деякі дають їй назву перекладаючи грецьке слово «Евхаристія», тобто «совершенна ласка» або «благодарення». Отці Церкви називали Тайну Евхаристії «Вечеря», тому що Ісус установив її під час останної своєї вечері. Ця тайна, це справді совершенна ласка, бо в ній не сотворена ласка, але сам Творець подається на поживу усіх вірних, що з вірою й любов’ю приступають до цієї Господньої трапези. Тому, це є совершенна ласка, про яку пише св. Павло: «Ласка Божа є життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 6, 23) тому, що містить у собі Ісуса Христа, дателя усіх ласк. Псалмопівець Давид говорячи про велич Божих діл, каже: «Краса і велич-його діло, правда його стоїть повіки. Він зробив пропам’ятними свої чуда, добрий Господь і милосердний, він дав поживу тим, що його бояться, і пам’ятає вічно про свій союз» (Пс. 110, З-4).

Тому Католицька Церква старається, щоб кожний вірний не був позбавлений цієї Тайни в тій своїй останній дорозі чи радше в останньому моменті свого земного життя, коли його душа вже покидає тіло, щоб вже самій станути перед Спасителем і з Його рук одержати нагороду за благочестиве життя і всі труднощі які спіткали її на дорозі до Царства Небесного. Вже від початку свого існування Католицька Церква визнавала пресвяту Евхаристію правдивою Тайною, тримала її в пошані, належній тій Тайні Тайн. І справді, коли розглянемо природу цієї Тайни, на ній сповняється суть кожної Тайни. Тобто, Тайна Евхаристії є видимим знаком, (хліб і вино, матерія Тайни, які при доданні форми — слова освячення — перемінюються в Тіло й Кров Богочоловіка Ісуса Христа). Дає невидиму ласку, (у цій тайні Триєдиний Бог приходить до душі того, що причащається й замешкує у ній). Установлена Ісусом Христом на Тайній Вечері, апостоли ж зберегли цю Тайну й передали її нам. Тайною отже в ній є само Освячення й опісля уділення цієї Тайни це Святе Причастя.

Так вже навчає св. Августин, кажучи, що ця Тайна складається з двох речей, тобто з видів хліба й вина, і з невидимих речей для людських очей — Тіла й Крови Господа нашого Ісуса Христа. Тому й ми почитаємо ці Тайни, це значить, ми не почитаємо самих видів хліба й вина, але почитаємо в них невидиме, хоч дійсно присутнє, а саме Тіло й Кров Господню, тобто самого Господа.

Сила цієї новозавітної жертви є така велика, що нею можемо помагати не лише нам самим, тобто не лише ми самі дістаємо ласки, коли приймаємо Спасителя до нашої душі, але також: можемо помагати так усім ще живучим людям, як також і тим, що вже померли, та ще не встигли заплатити Божій справедливості і караються в чистилищі. 

Тому ми маємо певну віру, яка сягає ще часів святих апостолів, що Божественну Літургію можна жертвувати й за померлих, а не лише за прощення гріхів, кар і випрошувати для себе безліч інших Божих благодатей. То ж усі Служби Божі мають за ціль добро загалу, тобто добро цілої спільноти Христової Церкви.

Кожна жертва як у давнину так і тепер, має свої особливі обряди. Так, як колись у поганських народів їхні жерці мусіли якнайточніше виконувати приписи, інакше жертва була неважна; тим більше тепер, усі мусять точно здійснювати обряд і із зрозумінням слідкувати за Літурґією, і бути уважними під час Літургії бо вона є правдивою жертвою, яка є мила Богові. І то не лише священик, але також і люди мусять старатися точно й виразно вимовляти всі слова, бо й люди також разом із священиком співжертвують Ісуса Христа, непорочного Агнця, Який говорить, “...от стою при дверях і стукаю, як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною” (Одк. 3, 20). 

Встановлюючи Тайну Вечерю, Христос промовив: “Не питиму від нині з цього виноградного плоду аж до того дня, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого” (Мт. 26, 29). Таким чином, участь у цій трапезі пробуджує та відновлює есхатологічну надію для християн. З моменту гріхопадіння людина потрапила у рабство гріха та смерті, але єдиним шляхом до воскресіння та життя вічного є хресна жертва Христа. Вона, здійснена раз і назавжди — як спасаюча подія для всіх людей усіх часів. Розп’яття Ісуса на хресті було шоком для його апостолів, оскільки їхні надії, здавалося, потерпіли крах. Однак, через смерть та воскресіння Христа, учням було дано повне розуміння того, що вони отримали в Євхаристії, той план спасіння, що його Бог відкрив тим, хто Його пізнав.

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 2 і 3?

Літургійне життя

УГКЦ

Владика Венедикт: «Різдвяний піст – період доброго приготування до усвідомленого переживання Різдва ГНІХ»

28 листопада розпочався Різдвяний піст (Пилипівка). Він завершується в навечір’я Різдва, 6 січня. Як відомо, Великий та Різдвяний пости є найбільшими в нашій церковній традиції. Про те, як правильно дотримуватися Різдвяного посту, і про його духовну складову розповідає владика Венедикт (Алексійчук), голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ...

християнство

«П’ятдесятниця - період очікування дару Святого Духа», - о. Василь Рудейко

Ісус Христос на 40-й день після свого воскресіння вознісся на небо, на 50-й зіслав Святого Духа на своїх апостолів. Період від Воскресіння до Зіслання Святого Духа в Церкві називається П’ятдесятницею. Він має свою структуру і включає в себе три великих свята. Про це розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов'я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові...

Папа розповів, навіщо у неділю ходити до церкви

Пресвята Євхаристія є великим Божим даром для нас, і саме тому важливо ходити в неділю на Службу Божу, і не лише для того, щоб молитися, але й щоб причащатися. Про це пригадав Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 5 лютого...

Папа пояснив, чому мучеництво Стефана згадується на другий день Різдва

Наступного дня після Христового Різдва Церква вшановує святого первомученика Стефана. Цей день в Італії є вихідним, тому численні римляни, прочани з інших італійських міст та паломники з різних кінців світу у четвер, 26 грудня, не зважаючи на проливні дощі та шквальний вітер, заповнили площу Святого Петра, щоб разом з Папою Франциском помолитись молитвою «Ангел Господній»...

ПРАЗНИК ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА 27 ВЕРЕСНЯ ВІДЗНАЧАЮТЬ ПРАВОСЛАВНІ І ГРЕКО-КАТОЛИКИ

Християни візантійського обряду 27 вересня (14 вересня за старим стилем) святкують празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Це свято належить до 12 великих празників Східної Церкви та має один день перед- та 7 днів попразництва...

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ 21 ВЕРЕСНЯ СВЯТКУЮТЬ ХРИСТИЯНИ, ЯКІ ЖИВУТЬ ЗА ЮЛІАНСЬКИМ КАЛЕНДАРЕМ

21 вересня православні та греко-католики в Україні (а також християни в деяких інших країнах) святкують Різдво Пресвятої Богородиці. Римо-Католицька, Вірменська та більшість Православних Церков світу дотримуються Григоріанського або Неоюліанського календаря і відзначають цю подію на 13 днів раніше, тобто 8 вересня...

11 ВЕРЕСНЯ ПРАВОСЛАВНІ ТА ГРЕКО-КАТОЛИКИ ВШАНОВУЮТЬ УСІКНОВЕННЯ ЧЕСНОЇ ГОЛОВИ СВ. ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ

Пам’ять про усікновення чесної голови св. Івана Хрестителя вшановують 11 вересня православні та греко-католики, які дотримуються Юліанського календаря...

«Передайте один одному знак миру»

В Євхаристії ми беремо участь як люди грішні та слабкі. Тому на початку літургії визнаємо: «Сповідаюся Господу Богу всемогутньому і вам, брати і сестри, що безмірно согрішив я думкою, словом, учинком і недбальством...

Архів новин