Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: Тарас Шевчук

Таїнство Причастя

Дата публікації: 17-07-2009

Учасниками цього великого таїнства ми стаємо кожного разу, коли у св. Літургії приймаємо Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. У спільноті Церкви християни щоразу, коли звершують св. Євхаристію, вико-нують слова Ісуса Христа: «Чиніть це на мій спомин». Инколи бачимо у храмах дуже мале число вірних, котрі приступають до св. Причастя, або ж люди в часі Причастя починають розходитися по домівках. Думаю, великою мірою стається це через недостатнє розуміння таїнства, яке здій¬снюється на св. Літургії. Тому варто зупинитися на деяких основних питаннях. Яке значення євхаристійної молитви Церкви? Що стається, коли християнин стає причасником найсвятіших Таїн Господніх?

Слово «Євхаристія» грецького походження і означає «подяка», «благодарення». Євхаристія, яка здійснюється у св. Літургії, є подякою за все життя людства, за існування світу. В молитвах на освячення дарів на Літургії св. Василія Великого священик промовляє: «Благодаримо за ство¬рення світу і людини; за те, що кожного привів до життя; за те, що заради кожного став людиною, страждав, вмер на хресті, за те, що зійшов в ад і вивів звідти всіх, хто там знаходився; за те, що воскрес і за Тайну Вечерю, в якій дав своє Тіло і Кров».

Пресвята Євхаристія була встановлена Ісусом Христом на Тайній Вечері, щоб увічнити жертву Хреста впродовж віків, аж до другого Його приходу. У центрі євхаристійної відправи є хліб і вино, які завдяки словам Христа і прикликуванню Святого Духа стають Його Тілом і Кров’ю. Церква, яка є вірною наказу Христа: «Чиніть це на мій спомин», продовжує здійснювати аж до дня Його другого славного приходу те, що Він вчинив перед своїми страстями. Євхаристія, таким чином, є спомином Христової Пасхи. Вона також є жертвою, бо Христос віддає те саме Тіло, яке Він віддав за нас на хресті, ту саму кров, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Тобто Євхаристія є жертвою, бо вона уприсутнює хресну жертву. Це означає, що для християнина Євхаристія не є лише символічною дією, але самою Тайною Вечерею, яка кожного разу стається заново. «Вечері твоєї тайної днесь [сьогодні], Сину Божий, мене, причасника, прийми», – говоримо у молитві перед Причастям.

Ми, християни, віримо, що в Євхаристії хліб та вино стають справді Тілом та Кров’ю Христа. З’єднання християнина у причасті св. Тайн відбувається не символічно чи образно, але насправді та повністю. Як Христос пронизує собою хліб і вино, наповнюючи їх своїм божеством, так Він входить в людину, наповнюючи її тіло і душу своєю присутністю. Читаємо в Євангелії від Йоана: «Бо Тіло моє – правдива пожива, моя ж Кров – то правдиве пиття. Хто тіло моє споживає та кров мою п’є, той в мені перебуває, а я в ньому» (Йо. 6, 55-56).

Євхаристія, окрім того, що є жертвою Сина Божого, є жертвою Церкви. Оскільки Церква є Тілом Христовим, вона бере участь у жертві свого Голови-Христа. Єднається з Ним і жертвується разом з Ним, та приєднується до Його заступництва перед Отцем за всіх людей. У катакомбах, де відбувалися зібрання християн, переслідуваних римською владою, Церква часто зображалася у вигляді жінки, яка у молитві простягає руки. Подібно як Ісус Христос жертвується на хресті з розпростертими руками, вона через Нього, з Ним і у Ньому жертвує себе і заступається за все людство. Тут можемо побачити дуже важливу рису Євхаристійної Служби, адже вона встановлює особливий зв’язок між людьми, які творять Церкву, та Ісусом Христом, Божим Сином.

Здійснюється це єднання в особливий спосіб у Причасті, завершальному моменті євхаристіної відправи. Звернімо увагу на саме слово «причастя», на те, що означає «причаститися». Причаститись означає стати частиною чогось. Причасник стає учасником Божого Життя, тобто починає жити тим життям, яким живе сам Бог, починає жити так само свято, як живе сам Бог. Святі Отці називали це обожествленням.

Важливим елементом Тайни Євхаристії є її спільнотний вимір. Вже з перших століть вона була виявом спільноти. Через причастя вірні творили єдність, те Тіло Христове, яке називається Церквою. Тільки той, хто перебуває у мирі з иншими членами спільноти, міг творити єдність. Через Євхаристію ми беремо участь не лише у єднанні з Богом, але теж з усіма людьми. У ній ми можемо стати справжньою особою, яка відкривається не тільки до Бога, а й до ближніх. Той, хто причащається, повинен спершу примиритися не лише з Богом, а й з ближнім. На цьому наголошує Ісус Христос, коли каже: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш та принесеш дар твій» (Мт. 5, 23-24). Коли хтось перебуває у гніві зі своїм ближнім, не може приступити до Таїнства Євхаристії, бо не перебуває в єдності з Церквою як спільнотою вірних. Тому і є установлена Тайна Сповіді, яка повертає грішну людину до спільноти Христової.

Инколи ми можемо мати деякі сумніви: чи потрібно часто приступати до Святого Причастя, коли свідомі власної недостойности. Наша Церква проповідує часте Причастя, очевидно, як прагнення відродити давні традиції Церкви. Як відомо з історії, у перші століття християнства було немислимим, щоб хтось із спільноти не причащався разом з усією Церквою, оскільки тоді втрачався сенс такого зібрання. У випадку, коли хтось не брав участи в Євхаристії, він автоматично сам себе відділяв від Церкви, бо через причастя вірні творили ту єдність, яку називаємо Церквою.

Євхаристія має стати наслідком нашого духовного життя. Коли після закінчення Літургії ми, прийнявши Христа в своє серце, виходимо у світ, повертаємося до буденних справ, нашим завданням є нести свідчення безмежної любови Ісуса Христа иншим людям, яких будемо зустрічати. Євхаристія кріпить наше духовне життя лише тоді, коли справді його ведемо, щодня зростаючи в чеснотах. Не є добром, коли людина, прийнявши Христа у своє серце, виходить з храму і проводить решту часу у сварках, злості, обмовлянні инших. Натомість все наше життя має стати постійною подякою Богові. Життя християнина повинно проходити так, щоб можна було через нього бачити Живого Бога.

magazine.lds.lviv.ua

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 9 й 1.

Літургійне життя

УГКЦ

Владика Венедикт: «Різдвяний піст – період доброго приготування до усвідомленого переживання Різдва ГНІХ»

28 листопада розпочався Різдвяний піст (Пилипівка). Він завершується в навечір’я Різдва, 6 січня. Як відомо, Великий та Різдвяний пости є найбільшими в нашій церковній традиції. Про те, як правильно дотримуватися Різдвяного посту, і про його духовну складову розповідає владика Венедикт (Алексійчук), голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ...

християнство

«П’ятдесятниця - період очікування дару Святого Духа», - о. Василь Рудейко

Ісус Христос на 40-й день після свого воскресіння вознісся на небо, на 50-й зіслав Святого Духа на своїх апостолів. Період від Воскресіння до Зіслання Святого Духа в Церкві називається П’ятдесятницею. Він має свою структуру і включає в себе три великих свята. Про це розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов'я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові...

Папа розповів, навіщо у неділю ходити до церкви

Пресвята Євхаристія є великим Божим даром для нас, і саме тому важливо ходити в неділю на Службу Божу, і не лише для того, щоб молитися, але й щоб причащатися. Про це пригадав Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 5 лютого...

Папа пояснив, чому мучеництво Стефана згадується на другий день Різдва

Наступного дня після Христового Різдва Церква вшановує святого первомученика Стефана. Цей день в Італії є вихідним, тому численні римляни, прочани з інших італійських міст та паломники з різних кінців світу у четвер, 26 грудня, не зважаючи на проливні дощі та шквальний вітер, заповнили площу Святого Петра, щоб разом з Папою Франциском помолитись молитвою «Ангел Господній»...

ПРАЗНИК ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА 27 ВЕРЕСНЯ ВІДЗНАЧАЮТЬ ПРАВОСЛАВНІ І ГРЕКО-КАТОЛИКИ

Християни візантійського обряду 27 вересня (14 вересня за старим стилем) святкують празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Це свято належить до 12 великих празників Східної Церкви та має один день перед- та 7 днів попразництва...

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ 21 ВЕРЕСНЯ СВЯТКУЮТЬ ХРИСТИЯНИ, ЯКІ ЖИВУТЬ ЗА ЮЛІАНСЬКИМ КАЛЕНДАРЕМ

21 вересня православні та греко-католики в Україні (а також християни в деяких інших країнах) святкують Різдво Пресвятої Богородиці. Римо-Католицька, Вірменська та більшість Православних Церков світу дотримуються Григоріанського або Неоюліанського календаря і відзначають цю подію на 13 днів раніше, тобто 8 вересня...

11 ВЕРЕСНЯ ПРАВОСЛАВНІ ТА ГРЕКО-КАТОЛИКИ ВШАНОВУЮТЬ УСІКНОВЕННЯ ЧЕСНОЇ ГОЛОВИ СВ. ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ

Пам’ять про усікновення чесної голови св. Івана Хрестителя вшановують 11 вересня православні та греко-католики, які дотримуються Юліанського календаря...

«Передайте один одному знак миру»

В Євхаристії ми беремо участь як люди грішні та слабкі. Тому на початку літургії визнаємо: «Сповідаюся Господу Богу всемогутньому і вам, брати і сестри, що безмірно согрішив я думкою, словом, учинком і недбальством...

Архів новин