Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
по Жива Вервиця
Автор: Рік Уоррен

Як вирішувати свої проблеми?

Дата публікації: 18-01-2013

Загальновідома історія про Йосафата описує одну з найбільших і найважливіших битв в історії Ізраїля. Йосафат, цар Ізраїля, отримав звістку про те, що об’єднані армії моавитян, аммоніїв і маоніїв йдуть на нього війною (ІІ Хр 20, 1). Коли він про це довідався, то зрозумів, що не встигне зібрати військо. Отже, перевага була явно не на Йосафатовому боці.

Ця історія стосується кожного з нас, бо все наше життя – боротьба. Щодня нам доводиться боротися за наше подружжя, роботу, віру чи покликання. Тому для того, щоб продемонструвати нам певні принципи ведення життєвої боротьби, Бог вписав до Біблії історію Йосафата.

Ворога треба знати в лице

 

Перший принцип ведення життєвої боротьби висвітлений в другій книзі Хронік 20,1 і звучить так: ворога треба знати в лице. Здається, що це очевидно, але насправді це не так. Багато людей просто не знають, хто їхній ворог. Часто ми думаємо, що ворог це той, хто зазіхає на те, що належить нам – нашу роботу, нашу кохану людину, наші гроші – але частіше ми самі стаємо собі ворогами. Адже часто ми самі створюємо собі проблеми своїм ставленням до ситуації. Тому перш ніж починати війну, ми повинні точно і чесно визначити нашого ворога.

Зверніть увагу на Йосафатову реакцію на звістку про війну: він злякався (20, 3). Це типова реакція для кожного. Коли ми бачимо велику проблему, то панікуємо і починаємо перейматися тим, що буде далі: «Що зі мною буде далі? Мені страшно!» Страх є природною реакцією на проблеми і в цьому немає нічого поганого, поки ми правильно його трактуємо. Ми можемо використати страх як стимул для подолання проблеми. Але коли ми зневірюємося і здаємося, тоді страх паралізує нас.

 

Визнайте своє безсилля

 

Коли Йосафат злякався такої, як йому здавалося, безвихідної ситуації, то почав молитися так: «У нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас, і ми не відаємо, що робити» (ІІ Хр 20, 12). В цій молитві криється другий принцип ведення життєвої боротьби: визнайте своє безсилля. Поки ви вважаєте, що допомога вам не потрібна, Бог вам не буде допомагати. Він допоможе вам лише після того, як ви визнаєте своє безсилля і попросите про допомогу.

Після того, як Йосафат визнав своє безсилля, то зрозумів, що лише Бог його врятує:  «Тільки до тебе наші очі» (20, 12). Коли в нас проблеми, то часто ми згадуємо про Бога в останню чергу. Але ми мусимо звернутися до нього з самого початку. Ми мусимо підвести очі до Господа. Якщо ми покладемося на Нього, то зможемо вийти з будь-якої ситуації.

Без Бога ми не зможемо вистояти в життєвій боротьбі, бо наш резерв сили обмежений. Тому ми потребуємо Бога – джерела сили. Адже ми живемо християнським життям «ні військом, ані силою, а тільки [Господнім] духом» (Зах 4, 6). Ми повинні дозволити Божому духу перебувати у нас.

Довірте проблеми Господу

 

І що зробив Йосафат в розпалі цієї кризи? Він оповістив піст і зібрав людей з усіх юдейських міст, щоб просити допомоги в Господа (ІІ Хр 20, 3-4). Отже, третій принцип ведення життєвої боротьби в тому, щоб довірити свої проблеми Господу.

А це означає молитися. На жаль, ми вдаємося до молитви в останню чергу, оскільки хочемо вирішувати всі проблеми своїми силами. Це так як в тій історії про диякона. Одного разу диякон прийшов до свого отця зі словами: «Отче, у нас біда і ми нічим не можемо їй зарадити». На це отець відповів: «Тоді нам залишається лише молитися». І почув у відповідь: «Отче, та хіба все аж так погано?»

Отже, звикайте до думки, що молитва має бути першою, а не останньою зброєю проти наших проблем. Згадайте, що Ісус пережив дуже багато, але молився він не менше.

 

Покладіться на свою віру

 

Зауважте, як відповів Бог на Йосафатову молитву: «Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа» (20,15). Отже, четвертий принцип ведення життєвої битви звучить так: покладіться на свою віру. Багато християн сьогодні є повністю знесилені, бо вони намагаються виграти битву зі злом своїми силами. Коли ми так діємо, то приречені на поразку.

            Коли ми отримуємо тайну хрещення, то ще не усвідомлюємо, що означає бути християнином. На крилах ентузіазму ми починаємо вважати, що готові брати Царство Боже голими руками. Ми прагнемо навернути цілий світ. Але коли ми стикаємося з суворою реальністю і розуміємо, що всіх нам не навернути, то наші крила кудись зникають. Ми починаємо плазувати перед Богом на колінах, відчуваючи докори сумління за те, що не виправдали Божих сподівань. Але Бог говорить: «ви мене не підводили, бо я не покладав на вас жодних надій». Це ми покладаємо на Бога надії, а Він не покладає на нас жодних надій. Замість цього Він нас підтримує у всьому. Бог намагається сказати нам: «Покладися на свою віру і дозволь мені діяти».

У моєму християнському житті був такий період, коли я чесно трудився на славу Божу і не жалів для цього сил. Але я так втомлювався, що одного дня не витримав і сказав: «Господи, я так більше не можу! Мені все осточортіло, тож я здаюся!» В цей момент я почув голос: «Нарешті! Тепер і я зможу попрацювати, бо ти вже достатньо напартачив. Розслабся і я все зроблю замість тебе».

Апостол Павло сказав: «Як, отже, ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у ньому перебувайте» (Кол 2, 6). Іншими словами, коли ви почали жити з Богом, то так і живіть. Це ваш вибір. В Біблії сказано, що спасіння «не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися» (Еф 2, 9). Адже ви не стали християнином завдяки намаганням жити праведно і постанові поправитися. Це сталося завдяки тому, що ви впустили Бога до свого життя. Ми маємо перебувати у Господі ціле своє життя і в нагороду за це ми отримаємо перемогу: «Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу» (І Кор 15, 57).

Двічі в цьому абзаці (ІІ Хр 20, 15; 17) Бог наказував Йосафатові не боятися, незважаючи на те, що таке вороже військо може налякати кого завгодно. Чому Бог так сказав? Тому, що Він пообіцяв виграти цю битву заради нас і з нами. Чи Бог коли-небудь програвав битву? Ні, ніколи. Тож ви знаєте хто зрештою виграє. Це чимось подібне до того, коли ви починаєте читати роман з кінця, щоб переконатися, що все закінчиться добре. Коли ви знаєте, що Бог подбає про ваші проблеми, то ставитесь до них набагато спокійніше.

Зверніть увагу що ще Бог сказав Йосафату: «Ви не будете битися цим разом; станьте твердо, стійте і побачите» (20, 17). Що означає стояти твердо, коли у вас проблеми, коли ви продовжуєте боротися, коли у вас життєва криза? Це означає вашу непохитність і готовність повірити Богу.

Те, що Бог казав Йосафату не боятися означає також те, що Бог не бажає, щоб я втікав від складної ситуації. Якщо я втікаю, то ситуація буде мене переслідувати і повторюватися безкінечно. Може умови будуть інші, але ситуація буде та сама. Чому? Бо бог хоче навчити мене, що він може справитися з будь-якою проблемою. Якщо ми не зрозуміємо цього зараз, ситуація повториться за тиждень, і так може тривати цілий рік, поки ми не засвоїмо урок. Тож чим швидше це відбудеться, тим краще для нас. Головне покластися на Бога і стояти твердо. Ми можемо справитися з проблемами завдяки непохитності і готовності повірити Богу.

То на чому ж ми стоїмо твердо? Йосафат каже, що ми мусимо вірити у Господа, Бога нашого і ми будемо в безпеці; щоб ми вірили Його пророкам і нам пощастить. По-перше ми маємо покластися на Божу обітницю. Бог завжди дотримує свого слова. По-друге, ми маємо покластися на слово Боже, яке він передав через пророків – тобто на Біблію. Саме завдяки Божим обітницям, записаним у Біблії ми можемо подолати власні проблеми.

 

Подякуйте Богові наперед

 

П’ятий принцип ведення життєвої битви звучить так: подякуйте Богові завчасно за свою перемогу. Історія Йосафата має несподіване закінчення: він порадився з народом, а далі поставив співців для того, щоб вони славили Бога, йдучи на чолі армії (20, 21).

А тепер уявіть собі картину: ви стоїте на вершині гори і дивитеся на сусідню гору. З хвилини на хвилину має розпочатися велика битва. На одній горі розташовані три ворожі народи, які вже не можуть дочекатися битви. Ізраїльтяни на вашій горі, а цар Йосафат каже їм: «Ось задум Божий. Прошу всіх хористів вишикуватися в першому ряду». Так вони і вирушають в бій – на чолі з хором, який славить Бога.

Чи спрацьовує Божий задум? Так. Три ворожі війська повстають один проти одного і починають вбивати самі себе! Ізраїльтянам залишається лише поділити здобич. Чому Бог так вчинив? Для того, щоб навчити нас прославляти Його задовго до перемоги.

Я розповім вам історію по одного хлопця по імені Джеймс, який не вірив в Бога і вважав себе атеїстом. Одного дня його мама купила Біблію, поклала перед ним і сказала:

- Ось, сину, твоя нова Біблія».

- І для чого вона мені? – буркнув Джеймс.

- Ти ще про це не знаєш, але скоро ти станеш християнином – спокійно відповіла мама.

- Нічого подібного, - заперечив Джеймс. - Я збираюся ціле життя грати у футбол, а потім піти до пекла.

            Тієї ночі мама пішла до церкви і сказала людям: «Мій син скоро стане християнином. Він ще цього не знає, але я дякую Богу наперед». Наступного дня Джеймсові друзі почали допитуватися чи це правда, що він став християнином. Але Джеймс, звичайно все заперечував. Проте на цьому його мама не вгомонилася. Вона пішла просто до їхнього пароха і попросила, щоб він дозволив її сину прийняти тайну хрещення в суботу ввечері. Коли настала п’ятниця, Джеймс як звичайно грав у футбол, коли раптом відчув на полі Божу присутність. Він впав на коліна на очах у всіх і почав молитися: «Боже, я справді тебе потребую. Якщо ти можеш змінити мене на краще, то зроби це. Спаси мене і дай мені заново народитися». Після цього Джеймс побіг прямо додому. Там він обняв свою маму і заявив: «Мамо, я щойно навернувся!» А вона лише усміхнулася: «Я знаю. Я тобі про це вже третій тиждень говорю».

Мораль цієї історії в тому, що вдячність має велику силу. Кожен з нас може сказати: «Господи у мене проблеми, але з кожної ситуації є вихід і за це я тобі наперед вдячний». Подяка заздалегідь – це ознака справжньої віри.

Не словом, а ділом

  1. Як ви будете тепер ставитися до своїх проблем?
  2. За яку ситуацію ви можете подякувати Богові вже зараз?

Список коментарів

Коментовано: Людинка | 2013-01-22

Дякую Богу за наших дітей, за свого чоловіка, це просто чудо якесь незвичайне мати такого чоловіка, дякую Богу за квартиру, за бульйон, за ліжко, воду, взуття, за те, що можу спокійно жити, за те, що в нас в країні є спокій.

Коментовано: Олександра | 2013-05-31

Велика вдячність Господу Богу нашому за ті випробування які зараз переживаю у своєму житті,вірю що з Божою поміччю всі проблеми вирішаться,тоді коли на це буде Воля Господня!Дякую за дітей,за чоловіка,за батьків,за здоровя всіх рідних і близьких,Благослови ,Господи!Амінь

Коментовано: Алла | 2015-04-16

Я дякую Богові за те що я повністю зцілилася. За те що вийшла заміж. За те що моя донечка виходить заміж і внас на все хватає грошей. Слава Богу.

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 5 + 7.

Дорога спасіння

ДЕПРЕСІЯ

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ МАЄТЕ ДІЗНАТИСЯ ВІД СВЯЩЕНИКА ПРО ДЕПРЕСІЮ

У мережі почався новий флешмоб – #faceofdepression. Його мета – показати, що людська депресія – це доволі неочевидний для сторонніх факт. І навіть якщо ви, або хтось із ваших близьких, щиро посміхаєтеся ...

спеції

Приправи до… Великого Посту

Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в ...

піст

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ В ПІСТ

Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначеня. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ...

думки

20 думок святого Хосемарії Ескріви про духовність, молитву та життя

Є речі, які видаються нам очевидними. Однак, пропущені через особистий досвід, вони промовляють значно більше. Пропонуємо 20 тез отця Хосемарії Ескріви про речі, які стосуються кожного...

поради

Перемогти стрес: 5 практичних порад

Прокинувшись вранці, ви, можливо, вирішили, скільки разів натисните на кнопку будильника, у що одягнетесь чи скільки чашок кави вип’єте. Однак виникають проблеми, над якими ви не задумувались заздалегідь. Про що йдеться? Ви обирали ...

людина

10 ознак того, що ти приймаєш себе

Ми схильні прив’язуватися до речей і поглядів. Неохоче розстаємося з колись установленими уявленнями про самих себе. Проте cаме вміння полишати старі погляди є основою розвитку ...

молитва

Божі Дари є для того, щоб сховати в собі чи щоб послужити іншим?

Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від Матея 25:14-30 Ісус оповідає нам притчу про Таланти та їх помноження. Зауважуємо, що ці дари не беруться з нічого, а є їх ...

любов

Крізь вушко голки побачити Іншого

Книжка "Крізь вушко голки" – це чотирнадцять історій людей, які мають розумову неповносправність, які живуть поряд із нами, які люблять, страждають, відчувають і радіють...

Архів новин