Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
по Марія Колодій
Автор: о.Олег Кобель

Міфи про священство: діти священиків - «ангели і демони»

Дата публікації: 17-09-2012

На християнському порталі «КІРІОС» уже було розвінчано моїми попередниками кілька міфів, а, радше, стереотипів, які пов’язані із особою священика. Й, зокрема, таких, як оці: «Всі священики гладкі, бо багато їдять», «Священики їздять на дорогих автах і часто міняють машини».

Мені отут хочеться розвіяти ще один стереотип, який непрямо, але розкриває ще одну з граней священичого служіння. Мова піде про дітей священиків. Вже сама назва статті вказує на два способи сприйняття дитини священика: хтось їх ідеалізує, а хтось просто демонізує. А тепер усе по черзі.

Родинне життя священика завжди було овіяне ореолом таємничості та німбом святості. Не стверджу чогось надзвичайного, коли скажу, що чимало таких священичих родин дійсно було і навіть є зараз, з яких можна було б написати сучасну ікону «Пресвятої родини». Діти з таких родин отримують гарне виховання та освіту. Але їхнє дитинство не є таким легким, як здається на перший погляд. На своєму життєвому шляху, дитина священика зустрічається із великими сподіваннями оточуючих по відношенню до своєї особи. Це несе певний відбиток на вчинках дитини.

Вона намагається відповідати цим сподіванням, щоб догодити своїм батькам і дуже переживає свої невдачі. Тоді, як багато вчинків чи проступків ровесникам прощається, як дитячі витівки, священичим дітям кажуть: «Тобі так робити не пасує», не забуваючи зайвий раз дорікнути священикові. До підліткового віку, це все може вилитися у те, що дитина починає жити подвійним життям.

Напевно багато хто має серед своїх знайомих вихідців із священичих родин. Хтось може мати позитивний, а хтось негативний досвід спілкування з ними. Часом дуже легко впасти в спокусу рівняти всіх під одну гребінку, виходячи зі свого особистого ставлення до конкретних своїх знайомих. Але можу ствердити те, що знаю із власного досвіду. Знаю чимало родин священиків і можу ствердити наступне: якщо священик живе цінностями, які проповідує, його діти неодмінно матимуть авторитет як серед ровесників, так і всіх оточуючих. Часом брак уваги своїм дітям з боку батька-священика може зіграти з ним злий жарт, адже негативна поведінка дітей може кидати велику тінь на його особу.

Є священеннослужителі, які 24 години на добу є батьками для своїх парафіян, забуваючи про те, що власні діти потребують не меншої уваги. Тягар виховання тоді лягає на плечі дружини священика і стандарти поведінки дітей з цієї родини є подібними до того, якби дитина росла в неповній родині. Коли дитині 12-15 років, щось корегувати в її розвитку вже запізно. І таких, на жаль, є багато.

Досить поширене явище, яке я часом спостерігав із знайомими мені священичими дітьми, є їх подвійне життя, яке дехто з них веде. Удома одні, а на вулиці інші. Удома шукають любові батьків, а на вулиці – своїх ровесників. Нерідко батьки надмірно ідеалізують своїх дітей і не прислухаються до тих, хто намагається розкрити їх очі на те, якими їх діти є в реальному житті. А буває й так, що перед новими друзями дитина може встидатися признатися, що походить із священичої родини. Це означає про те, що і для самої дитини батько-священик не є авторитетом. Питання, чи той священик матиме авторитет у своїх духовних дітей – парафіян.

Поширеним міфом є думка про клановість священичих родин. Зрозуміло, що священичі родини багато спілкуються між собою, проводячи разом багато часу. Тому-то нічого дивного. Але давно відійшли ті часи, коли священиками ставали у переважній більшості сини священиків, а їх дочки одружувалися з семінаристами. Сьогодні, це радше винятки з правила. Клановість, яка дійсно існувала, навіть ще 10-20 років тому, поступово відходить у минуле.

В сьогоднішній час, священичі діти також наражаються на великі душевні травми, пов’язані з переходами священика на іншу парафію. Нова школа, дім, відсутність друзів на новому місці, хіба це не відкладає негативний відбиток на, ще не сформованій, психіці дитини? За роки свого навчання в школі, таких перемін може бути і 3 і 4. Ці стреси ніколи не минають для дитини безслідно.

Тому раджу дивитися на дітей священиків перш за все як на просто дітей, які можуть і мають право помилятися, інколи бути нечемними, бешкетувати і навіть погано вчитися. Ці діти не є дітьми з іншої планети. Вони хочуть, щоб ставлення до них нічим не відрізнялося від ставлення до інших. Часом необдумані вчинки дитини священика мають за ціль звернути увагу на себе своїх же батьків.

Історія України знає дуже багато видатних особистостей, які отримали виховання в священичій родині. Це не лише відомі священики, а й митці, професори і навіть воєнні. Для мене особливим щастям було знати блаженної пам’яті Оксану Бандеру, яка не була ні тим ні іншим, але від того не може називатися людиною пересічною.

Більшість свого свідомого життя вона провела в Сибірі, будучи виселеною лише за те, що носила прізвище Бандера. Хоча її вивезли молодою дівчиною, але те виховання, яке вона отримала у родині священика о. Андрія Бандери, дало їй найосновніше – велику віру. З тією вірою вона пережила те, чого ніколи б не побажав своїм ворогам. Знати таких священичих дітей та спілкування з ними було для мене великою честю. ЇЇ приклад, а також приклад багатьої синів і дочок священиків, що були вивезені на Сибір після 1946 року вказує на ту ціну, яку вони мусіли заплатити за те, що походили із священичих родин. Коли мене переводили на іншу парафію, вона після прощальної Літургії підійшла до мене і протягнула мені 100 Американських Доларів.

Як я не відмовлявся їх брати, вона все одно просто заставила мене їх взяти, кажучи, що вона, як дитина священика прекрасно знає, що означає перехід на іншу парафію. Я ніколи не забуду свого зворушення від того її вчинку. Вона, старша і згорблена жінка, завжди усміхнена і захоплена у молитві, яка стільки у житті перетерпіла, залишається для мене недосяжним ідеалом, до якого мають прагнути і я, і мої діти.

Прикладом священичої родини може служити родина о. Мирослава Богака, де вони з дружиною виховують 14 діточок. Їхнє родинне фото не може залишити байдужим. Ця фотографія і інтерв’ю з о. Мирославом і членами його родини зробило надзвичайно багато для руйнування міфів про родину священика і його дітей.

Сьогодні я виховую два сина. Намагаюся всіляко їх огортати своєю любов’ю та увагою. Поряд з тим, вимагаю від них дисципліни та послуху. Як і для багатьох батьків, мене в майбутньому чекають і добрі і погані «сюрпризи» від них. Я це усвідомлюю.

Але зі свого боку, хочу, щоб вони ніколи не встидалися того, що походять із священичої родини. Для цього докладаю багато зусиль, залучаючи їх до всього, з чим сам маю справу. Ніколи не буду тиснути на вибір своєї ніші в житті. Але, бажання когось з них стати священиком у майбутньому, означало б те, що в моїй особі вони бачать не лише батька, але і священика. А якщо Господь покличе їх до монашого стану, це ніколи не буде для мене трагедією, а навпаки, великим божим благословенням.

www.kyrios.org.ua

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 4 + 1.

Дорога спасіння

ДЕПРЕСІЯ

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ МАЄТЕ ДІЗНАТИСЯ ВІД СВЯЩЕНИКА ПРО ДЕПРЕСІЮ

У мережі почався новий флешмоб – #faceofdepression. Його мета – показати, що людська депресія – це доволі неочевидний для сторонніх факт. І навіть якщо ви, або хтось із ваших близьких, щиро посміхаєтеся ...

спеції

Приправи до… Великого Посту

Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в ...

піст

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ В ПІСТ

Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначеня. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ...

думки

20 думок святого Хосемарії Ескріви про духовність, молитву та життя

Є речі, які видаються нам очевидними. Однак, пропущені через особистий досвід, вони промовляють значно більше. Пропонуємо 20 тез отця Хосемарії Ескріви про речі, які стосуються кожного...

поради

Перемогти стрес: 5 практичних порад

Прокинувшись вранці, ви, можливо, вирішили, скільки разів натисните на кнопку будильника, у що одягнетесь чи скільки чашок кави вип’єте. Однак виникають проблеми, над якими ви не задумувались заздалегідь. Про що йдеться? Ви обирали ...

людина

10 ознак того, що ти приймаєш себе

Ми схильні прив’язуватися до речей і поглядів. Неохоче розстаємося з колись установленими уявленнями про самих себе. Проте cаме вміння полишати старі погляди є основою розвитку ...

молитва

Божі Дари є для того, щоб сховати в собі чи щоб послужити іншим?

Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від Матея 25:14-30 Ісус оповідає нам притчу про Таланти та їх помноження. Зауважуємо, що ці дари не беруться з нічого, а є їх ...

любов

Крізь вушко голки побачити Іншого

Книжка "Крізь вушко голки" – це чотирнадцять історій людей, які мають розумову неповносправність, які живуть поряд із нами, які люблять, страждають, відчувають і радіють...

Архів новин