Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: Записала Анна Герич

Наше завдання – говорити людям правду, щоб вони могли віднайти шлях до себе і Бога, - о.Ансельм Грюн

Дата публікації: 24-02-2012
Сенс життя, як віднайти шлях до власної сутності,
відкрити свою місію у цьому світі?

Ми створені на подобу Божу, тож маємо навчитися прийняти її і намагатися відшукати себе у Бозі. Питання в тому, як ідентифікувати цей неповторний образ Божий? Якщо ми заглибимося в себе і почнемо спостерігати, то, напевно, віднайдемо ту подобу Божу. Жоден з нас не здатний повністю реалізувати цей образ Божий у собі. Але нашим завданням є впродовж нашого життя пізнавати його і намагатися йому відповідати.

Я супроводжую дуже багатьох людей у духовних розмовах. Люди часто жаліються, що у них не склалося життя. Запитують: «Чому так?». Цьому є однозначна відповідь: людина не відшукала своєї подоби Божої і не зреалізувала її.

Кожна людина має в собі первісні уявлення про себе. Іноді вона занижує своє значення і свої можливості й думає: «Хто я? Я не зможу цього зробити. Моє життя нічого не означає». Або навпаки: «Я перфектний, досконалий, мушу бути зразковим». Психологія говорить, що депресії, власне, дуже часто є надужиттям власним образом. Отже, маємо увійти в сумісність з ним, знайти справжній, первісний свій образ. Я хотів би показати й розкрити, яким чином прийти нам до своєї сутності.

Наведу два приклади.

Ісус каже: «Якщо хочеш збудувати вежу, то найперше сядь і добре подумай, чи ти маєш відповідні середники для будівництва вежі». Отже, перше – це образ вежі. Вежа – це образ людини. Вона має глибокі фундаменти і сягає неба. А нашим завданням, каже Ісус, є побудувати свою первісну вежу. Однак ми мусимо визначити, що нам допоможе. Це ті таланти, якими Бог нас обдарував. Це також історія нашого життя з усіма зраненнями і всіма нашими падіннями. Багато хто будує цю вежу на власному честолюбстві, вважаючи, що вона має бути велика й висока, однак цей засіб приречений. Така вежа завалиться. Завданням людини є побудувати саме ту вежу, яку Бог призначив їй в цьому світі побудувати.

Я можу це показати також іншим символом. Кожна людина має важливе завдання залишити свій неповторний слід на цій землі. Багато людей вважають, що не мають жодного значення в цьому житті, жодної місії, бо вони не політики, не економісти, не знаменитості. Однак пам’ятаймо: кожен з нас є неповторним. Кожна людина своїм життям лишає слід на цій землі. Це не обов’язково великі досягнення в освіті. Але ми зустрічаємося з іншими людьми, і ці зустрічі лишаються неповторними. Ми залишаємо свій слід у людях, з якими зустрічаємося, і цей слід творить світ.

Багато людей думають, що нічого особливого не зробили. Однак, дуже важливим є той промінь світла, який ми залишаємо при зустрічі з іншою людиною. Приклад, який хочу навести, з Євангелія від Луки, 14 розділ. Ісус каже: «Якщо військо, чисельністю 10 тисяч йде, а навпроти нього військо, чисельністю 20 тис., то примиріться, творіть мир». Це надзвичайно важливий приклад в моєму житті. Коли я переживав важкі часи і засумнівався, то зміг подолати свої хиби власними силами. Однак я швидко потрапив у нову кризу і зрозумів, що своїми руками не дам собі ради. І власне цей приклад (10 тис. війська проти 20 тис. війська) дав мені розуміння, що я буду вічно боротися зі своїми вадами. Я втрачу сили і енергію, але нічого не здобуду. Ісус каже: «Зроби зі своїх ворогів друзів». Друзі приведуть нас до Бога, до глибокої власної сутності і допоможуть нам зреалізувати свій образ Божий. Хочу навести кілька прикладів. Багато християн не можуть заглибитись в себе, бо їх переслідує почуття страху. Вони хочуть якнайшвидше позбутися цього страху. Але коли ми будемо постійно думати про страх, він зробиться набагато сильнішим. Я мушу зі страхом спілкуватися, зробити з нього свого приятеля, і це приведе мене до Бога. Коли мене переслідує почуття страху, це означає, що я маю надмірні уявлення про себе. Коли я боюся зробити помилку, виглядати неправильно перед своїми друзями, це означає що є гординя в мені. За цим страхом переховуються перешкоди для мене самого. Я хочу, щоб мене сприймали іншим, хочу бути прикладом для інших. Але страх ставить питання мені: від кого я очікую похвали? Тож страх може привести мене до Бога, вказати мені, що головне те, що ми самі про себе думаємо, що Бог думає, а не люди.

Або поговоримо про заздрість. Хочемо того чи ні, ми дуже часто комусь заздримо, або думаємо, чи хтось захоплюється нами, чи ні. Якщо я це почуття заздрості старатимуся пригнічувати, воно ще більше буде з’являтися. Але коли я зі заздрості зроблю друга, вона приведе мене до правильного шляху. Адже заздрість означає, що я хочу бути таким, як інші, хочу бути кращим. Але невже, якби я мав все те, що мають інші, я був би щасливим? Я зрозумів, що це утопія і безглуздя. Заздрість запрошує мене сказати: Дякую Тобі, Боже, що ти мене створив таким неповторним. Отже, те, що нам створює проблеми, це, властиво, є наш шлях до себе самого. На цьому шляху знаходиться заздрість, гординя… Шлях провадить нас згори до низу, в нашу глибину, туди, де живе Бог. Ми дуже часто чуємо, що треба бути чесними, побожними, богоугодними. Шлях до Бога й до своєї глибини провадить через тернисті дороги. Одна пані зізналася, що не може зайти всередину себе, бо її переслідує вулкан. Вона весь час втікає від цього. Вона витрачала надто багато сил і енергії, щоб зупинити його, але він переслідував. Отже, шлях до себе, де мешкає Бог, провадить крізь вир вулкану.

Містики повчають: у кожному з нас є простір для тиші. В цьому просторі мешкає Бог, і там ми можемо бути самі собою. Ісус про цей простір душі говорить «Царство небесне - у вас». В цьому царстві небесному ми є вільними – від думок про нас, очікувань з боку інших людей. Сьогодні, на жаль, часто спостерігаємо, що люди не живуть своїм життям, а наздоганяють ті образи, які інші для них творять. Я знаю багато людей, які мучать себе думками «що думають інші?». Це створює надто велику напругу у них. Там, де Бог мешкає в нас, там нема очікувань, заздрості і домагань інших людей від нас. Там ми вільні перед Богом.

Друге. У царстві небесному своєї душі ми є зцілені перед Богом і цілковиті. У світі ми перебуваємо під тиском зранень, під тиском інших. Але там, на самій глибині душі, жодні слова наших ближніх не можуть нас зранити. Багато людей зранені від самого дитинства. Дехто пережив сексуальні збочення. У самій глибині нашої душі є простір, куди не сягне жодне зранення. Цей простір замкнутий, це простір Бога. Надзвичайно важливо, отримуючи впродовж дня різні зранення, знайти час заглибитися в цю тишу і знайти зцілення в Бога

По-третє: там, де царство небесне перебуває у нас, ми є первісно сотворені і автентичні. У цій глибині розчиняються всі образи, котрі інші створюють через нас. Дуже часто ми не живемо своїм життям, а тим, чого вимагають від нас батько, мати, інші люди. Приклад. Одна мати розповідала мені, що коли була молодою, у неї була сестра набагато вродливіша за неї. Батьки її більше любили. Тепер вона сама стала матір’ю і має дочку, яка набагато вродливіша за неї. Однак, вона не може сприймати дочку, як вродливу й гарну, оскільки ці зранення її досі переслідують. І вона практично чинить тиск на свою доньку, тому донька не могла знайти себе самої у житті. Або ж батько у своєму сині не міг розгледіти своїх талантів. Він перекрив йому шлях до самопізнання, бо нав’язував своє бачення майбутнього і посилав на студії, які сам уважав за необхідні. Ті образи нищать нас. А там, де Бог мешкає в нас, чужі образи розчиняються, зникають.

Отже, як увійти в зв'язок з первісним образом Божим у мені? Там у просторі душі перебуваю сам з собою. На реколекціях я інколи даю людям завдання: вони повинні повторювати в собі слова Ісуса Христа після воскресіння «Я є сам». Це звучить надто просто. Але коли людина постійно промовляє ці слова про себе під час сніданку, праці, дорогою на роботу і з роботи чи під час вечері, вона розуміє, що є сама з собою. І ви зауважите, як часто ви не є самим собою, бо просто виконуєте роль, яку вимагає оточення. Коли я є сам собою, я не дозволю, щоб на мене чинили тиск. Я такий, як є. І життя не створює такої напруги і такого тиску на мене, тому що багато людей своїми вчинками чинять тиск на нас. А коли я сам з собою, мені дуже легко, я задоволений, що я такий, як є, і я дозволяю іншим бути собою.

У царстві Божому ми чисті і ясні. Туди ніщо й ніхто не має доступу. Навіть наші провини. Кожна людина робить помилки в житті і її переслідує почуття провини. Вона може кружляти довкола своєї провини, мучитися, намагатися прорватися крізь неї. Маю дуже драматичний образ. Навіть два. Один старший пан прийшов до мене. Його мучили спогади військових років і те зло, яке вчинив. І він переконав себе, що Бог прокляв його. Він сам себе проклинав. Я підтвердив, що він взяв на себе провини. Але так само запевнив, що Бог прощає ці провини. Тільки мусимо пам’ятати, де той простір, в якому є Бог, але нема провин. Стараймося проникати в той простір тиші.

Є люди, які ніколи туди не заходять. Вони вважають себе винними. Хаотичними. Якщо не навчимося приходити до себе, лишатися з собою і Богом наодинці, то змушені будемо тікати самі від себе. У просторі тиші ми чисті і прозорі. Так ми говоримо про Марію. Ми говоримо про Марію як чисту, непорочно зачату. Її чистота є для нас образом відкуплення людини. Через Марію ми пізнаємо, що всередині нас є простір, де є Ісус і нема проблем.

Там, де живе таємниця Бога у нас, ми можемо бути самі собою. У німецькій мові є 2 слова «Heimat» - це Батьківщина, а «Geheimnis» - таємниця. Ці слова подібні у своїх коренях. Бути вдома можна тільки там, де живе таємниця. Ми можемо перебувати у власній домівці тоді, коли відчуваємо таємницю Бога у нас. Шлях до Бога веде нас крізь буревії наших емоцій, наших провин, наших думок про нас самих. Але не тільки шлях тиші веде у внутрішній простір. Кожна Свята Літургія провадить нас туди. Коли ми приймаємо Святе Причастя, ми приймаємо Бога. Христос входить у нас крізь усі наші буревії. Він творить мир і відкриває нам простір тиші. Усі свята церковного року хочуть нас запровадити у наш внутрішній простір. Один швейцарський вчений називає шлях літургійного року терапевтичним шляхом. Кілька днів тому ми святкували Стрітення Господнє, запалювали свічки і йшли процесією. В цій процесії ми знаходимо себе самобутніх. Кожне свято має безпрецедентний зв'язок з нами і намагається допомогти нам щораз глибше зайти у свій простір і відкрити зв'язок з Господом. Це перший наш спосіб як знайти шлях до своєї глибинної сутності.

Але християнство набагато ширше. Воно не означає кружляння навколо себе. Ісус посилає своїх учнів у світ. Кожна людина має місію, післанництво у цьому світі. Один американський вчений висловився про своє післанництво у такий спосіб: «Весь наш шлях є нарцистичним кружлянням навколо себе. А така духовна постава абсолютно неможлива для нашого випадку. Ісус посилає нас у світ». Важливим є запитання для кожного з нас: Яке моє післанництво? Яка моя особиста місія? Я не зобов’язаний бути місіонером для цілого світу. Але там, де я є, я можу залишити промінь сяйва Ісуса.

Я хотів би роздумати над символом слова «світло». Ісус каже: «Я – Світло світу». В Євангелії від Матея Він також говорить: «Ви - світло світу. І ми не повинні ховати це світло». В Нагірній проповіді Ісус говорить: «Ви – світло світу». І люди повинні бачити ваше світло. Світло знаходиться у наших вчинках, словах і діях. Ваш вимір є ваша мова. Вона несе світло Ісуса у світі. Наші щоденні вчинки, вчинки щодо ближніх являють світло в світі. У Святій Літургії світло Христа сходить на нас. Відомий філософ сказав про це: «Завданням Святої Літургії є задовільнити тугу людини, відкрити для неї світло Бога». В такий спосіб Церква робить надзвичайно великий внесок в євангелізацію суспільства.

На жаль, суспільство має тоталітарні нахили. Воно прагне цілковито окреслити, визначити людину. Оцінити її за економічними мірками, все поставити під контроль. Тому Літургія є простором, який відкриває Бога, дає тишу, і гуманізує в той спосіб світ. Тут людина може вдихнути свіже повітря і позбутися всіх зашморгів, які накидає суспільство.

У Євангелії від Луки образ світла розуміється інакше. Ісус каже: «Око – світло нашого тіла. Якщо око є світлим, то світле все наше тіло». Ісус каже, якщо ти перебуваєш в світлі, то все твоє тіло наповнюється світлом. Тоді ти променишся і випромінюєш сяйво для світу. Ви можете спостерігати це на стареньких людях, які вже нічого не можуть вчинити, але вони випромінюють світло в своєму погляді. Їхнє у зморшках обличчя віддзеркалює сяйво. Ці люди надзвичайно важливі в історії світу: вони роблять його світлішим.

Інший образ нашого післанництва залишає нам Ісус. В Таїнстві Хрещення ми всі отримуємо помазання Боже бути царями/царицями, пророками/пророчицями. Є три образи нашого християнського буття. Образ царя/цариці: кожен з нас є паном над собою і не повинен дозволяти іншим втручатися до себе. Це буття царем/царицею – велика гідність бути людиною.

Другий образ. Ми – пророки/пророчиці. Пророк – не той, хто передбачає майбутнє. Пророк – це той, хто, знаючи велич Бога, усвідомлює, що через нього Бог хоче щось промовити до світу. Кожен з нас є словом, яке Бог вдихає в нас. І ми повинні нести це слово іншим. Це те, що Бог хоче через нас сказати світові. Ми можемо конкретно назвати це слово, яке Бог промовляє в нас. На реколекціях я прошу людей записати ті слова, які Бог промовляє кожній людині. Вони пишуть: відкрите серце, любов, довіра… Ми відчуваємо, що не завжди в житті серйозно сприймаємо слова, які Бог мовить в нас. Але кожен з нас відрізняється чимось іншим. В одному проявляється ясність, в іншому – провидіння. Це я бачу іншими очима. Я відчуваю, що кожен з вас неповторний. Через кожного з вас Бог промовляє щось окреме для світу. Отже, уявімо собі, яке велике багатство живе у кожному з нас. Коли ми прислухаємося, то зрозуміємо, що Бог говорить інші слова і приносить набагато більше зцілення, ніж те, що ми чуємо у ЗМІ.

Третій образ. Кожен з нас є священиком. Священик – це той, хто береже святість. Святе – це те, над чим світ не має жодної влади, до чого світ не має доступу. У кожному з нас є цей святий простір. Церква каже, що лише святе веде до святості. Це означає, що кожен з нас має завдання берегти в собі свій святий простір, куди не має доступу світ. Але кожен також має завдання цінувати святе в іншій людині. Кожен з нас, незважаючи на наші хиби і гріхи, має в собі святе. Берегти святе у собі – означає освячувати світ.

Хочу повернутися до питання: Що є сенсом мого життя? Сенс мого життя – жити власною сутністю. Жити неповторним образом Бога в собі. Закарбувати свій власний слід на цій землі.

Друге питання: Що я повинен робити для того, щоб цей сенс зреалізувати і відкривати дорогу до сенсу життя іншим людям? Це питання післанництва у світ. Ісус посилає своїх учнів зціляти недужих. Це є і нашим завданням у цьому світі. Зціляти людей терапевтичним шляхом любові. Ісус посилає учнів зціляти прокажених. Прокажені – це люди, які не можуть прийняти самі себе. Наше післанництво полягає у тому, щоби приймати кожного. Ісус посилає учнів також виганяти демонів. Демони – це неправильні образи Бога і самих себе. Це суєвірства, злі духи, які не дозволяють нам прийти до себе. Наше завдання – говорити людям правду, щоб вони могли віднайти шлях до себе і Бога. Ісус посилає своїх учнів воскрешати померлих. Ісус посилає нас туди, де в людях завмерло життя, щоб ми пробудили їх до радості, дарували їм мужність повстати із власних гробів. Постати до рівня власної гідності християн.

Завданням кожного з нас є залишити власний слід, але цей слід має зробити щасливим хоч одну людину. Бажаю вам, щоб незважаючи на наші обмеження, кожен із нас був благословенний у цьому світі. Найбільше запевнення, яке дає нам Бог у Святому Письмі: «Ти є благословенним».

http://dyvensvit.org/duhovnist/171-duhovnist-statti/6910-nashe-zavdannja-govoryty-ljudjam-pravdu-shchob-vony-mogly-vidnajty-shljah-do-sebe-i-boga-oanselm-grjun

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 5 + 1.

Дорога спасіння

ДЕПРЕСІЯ

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ МАЄТЕ ДІЗНАТИСЯ ВІД СВЯЩЕНИКА ПРО ДЕПРЕСІЮ

У мережі почався новий флешмоб – #faceofdepression. Його мета – показати, що людська депресія – це доволі неочевидний для сторонніх факт. І навіть якщо ви, або хтось із ваших близьких, щиро посміхаєтеся ...

спеції

Приправи до… Великого Посту

Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в ...

піст

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ В ПІСТ

Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначеня. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ...

думки

20 думок святого Хосемарії Ескріви про духовність, молитву та життя

Є речі, які видаються нам очевидними. Однак, пропущені через особистий досвід, вони промовляють значно більше. Пропонуємо 20 тез отця Хосемарії Ескріви про речі, які стосуються кожного...

поради

Перемогти стрес: 5 практичних порад

Прокинувшись вранці, ви, можливо, вирішили, скільки разів натисните на кнопку будильника, у що одягнетесь чи скільки чашок кави вип’єте. Однак виникають проблеми, над якими ви не задумувались заздалегідь. Про що йдеться? Ви обирали ...

людина

10 ознак того, що ти приймаєш себе

Ми схильні прив’язуватися до речей і поглядів. Неохоче розстаємося з колись установленими уявленнями про самих себе. Проте cаме вміння полишати старі погляди є основою розвитку ...

молитва

Божі Дари є для того, щоб сховати в собі чи щоб послужити іншим?

Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від Матея 25:14-30 Ісус оповідає нам притчу про Таланти та їх помноження. Зауважуємо, що ці дари не беруться з нічого, а є їх ...

любов

Крізь вушко голки побачити Іншого

Книжка "Крізь вушко голки" – це чотирнадцять історій людей, які мають розумову неповносправність, які живуть поряд із нами, які люблять, страждають, відчувають і радіють...

Архів новин