Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: с. Емануїла Харишин

Просто Ісус з Назарету...

Дата публікації: 04-08-2011

Так, на жаль, ти лише простий чоловік з Назарету, з міста, з якого ніколи не можна сподіватися чогось доброго. Маючи чудову нагоду і підтримку людей, ти так і залишився простим теслею. А ми сподівалися, ми покладали надії на тебе, як на месію... а ти, ти виявився заслабким, а радше боягузом... Тобі був даний чудовий шанс, а ти ним не скористався і не дав скористатися нам усім, - своїм друзям та співбратам, які й надалі залишаються в неволі римських окупантів... Ти залишив нас у неволі, хоча весь час говорив про свободу. Ти обдурив нас, ти, який проповідував про Бога та говорив про правду і справедливість.

Останні події, головно твій величний в'їзд до Єрусалиму, вселили крихітку надії в те, що ти зрозумів і нарешті скористаєшся цією нагодою...

Ні, не показав сили духа той, кого називали царем і кому кричали «Осанна». Цього славного входу в Єрусалим настрахалися і римляни, і навіть наші релігійні провідники. Було потрібно лише одне слово, лише одне слово і мрії багатьох людей про свободу би здійснилися. Цар! Так, у той час ти був царем і володарем багатьох сердець. Думаю, що й славні ізраїльські царі позаздрили б твоїй славі та нагоді сповнити довгоочікувану надію. А ти згубив і розтратив все, так як тратив наші гроші та дарунки багатьох людей, що уповали на тебе. І таких втрат було багато... Ісусе, ти багато втрачав, однак так мало збирав...

Скажи, чим було те марнотратство, у домі Лазаря? Марія, узяла цілу літру мира з щирого нарду, дуже догорого і намастила твої ноги. Я спробував докорити тобі, пригадавши твою благодійність та любов до бідняків, сказавши, що це миро можна було б продати і багатьом допомогти. А що я почув у відповідь, - черговий докір та зневагу...

Невдячний Ісус... Він мене ніколи не слухав. Робив все навпаки. Робив немов навмисне. Чому? Чому він мені не довіряв так, як я колись довірився йому і залишивши все, пішов за ним. Пішов шукаючи звершення моїх мрій, втілення ідей свободи та очікуючи приходу царя Ізраїля.

Був час, коли я справді повірив йому, повірив у те, що він є тим самим месією, який прийшов нас спасти. Повірив, бо ціле своє життя я шукав за тим, кому можна було б повірити. Повірив... і що залишилося в мене з цієї віри? Вона пропала так само, як пропала його слава і сила... Моє довір'я до нього так само як і його довір'я Богові (не знати якому), привело до безвиході. Тепер я тут, сиджу один. Один, так само як і він, там сам, залишений всіми, кинутий у в'язницю, один на один перед приходом смерті та остаточної поразки.

Де твоя сила Ісусе, де ті легіони обіцяних ангелів, які мав послати тобі на поміч Бог? Де вони? Де ті славні ізраїльські мужі, які приходили до тебе на поради, де ті римляни, чиїх дітей ти оздоровлював? Чому ніхто не прийде допомогти та визволити тебе? Невже і вони зрозуміли, що ти ще один пройдисвіт та безнадійний мрійник, ідеаліст, який не розуміє реалій життя?

Ти лише простий тесля з Назарету...

Ти так багато говорив... Говорив прості байки для такого ж простого люду. Пусті були твої слова, ти нас обдурював, і більше того,- закликав коритися нашим загарбникам і давати податок кесареві, КЕСАРЕВІ, - нашому ворогові, та ще й наказував, що ми повинні його любити! Ах, ця твоя любов і заклик любити один одного, інколи вони доводили мене до божевілля!!! Про яку любов ти, Ісусе з Назарету, можеш говорити у той час, коли твоїх співбратів катують, знаважають, а навіть і вбивають! А де ж додержання закону наших прабатьків, - око за око і зуб за зуб?! Боягуз! Так, тільки слабкі люди бажають подобатися і любити всіх! Ти хотів і нас такими зробити! Але ти програв... і залишився сам на сам з своєю слабкістю.

Народ потребує героїв, героїв, які сповнять їхні очікування та бажання не лише на словах, але потвердять їх ділом! Не можна йти проти меча зі словом любові та прощення, не можна плакати над долею Єрусалиму, а в той же час бути незворушним на сльози свого поневоленого народу! Лицемір! Так, саме ти, Ісусе, був лицеміром та сліпим провідником народу, хоча такими словами ти називав усіх, але не себе.

Твої постійні загадки та гарні слова про Бога. Ми, твої найближчі (принаймні ти так нас називав) друзі, ніколи не могли зрозуміти хто ти є і для чого ми за тобою ходимо. Ти творив великі чудеса (так це виглядало тоді) – воскрешав померлих, озодоровлював невиліковно хворих, повертав зір, очищував проказу, але так і не відкрив нам таємницю свого приходу так як і те, чиєю силою ти дієш, лише – «то й я вам не скажу, якою владою я це чиню». Чому? Чому ти, великий пророче, чи скажімо МЕСІЯ, - жодного разу відверто і чесно не сказав хто ти, звідки ти і якою силою твориш свої величні діла? Це твоя правда, твоя істина та дорога життя? І за таким месією ми мали іти, за такого месію ми мали віддавати своє життя та терпіти злидні?

Ти задурманив своєю наукою багатьох, багатьох бідних і простих людей, говорячи їм про царство у якому ніхто ніколи не був і з якого ніхто ніколи не повернувся! О ні, повернувся один, - твій улюблений і дорогий Лазар, смерть якого до сліз зворушила тебе і ти пішов його рятувати та потішати його сестер. Звичайно, ти пішов потішати своїх друзів, але не народ, який теж перебував у гробі поневолення та страху і не лише 4 дні, а довгі роки. Однак і цю помилку можна було б виправити, як би ти вчасно та вміло повів на боротьбу той народ, який увірув в тебе коли ти воскресив того Лазаря! А ти знову втратив. Ти завжди втрачав, поки не згубив усе...

Це все тривало занадто довго, тому це беззаконня та лжепророцтво потрібно було зупинити! Однак, ніхто з тих одинадцятьох боягузів, його учнів, не зробив цього, лише я зумів протистояти неправді та облуді. Так, не дуже мені подобаються пихаті та вбрані у дорогі шати первосвященники, однак мій біль за мій народ, а також почуття образи та недооцінення з твого боку, Ісусе, були більші, і тому я відважився. Відважився зробити єдиний правильний крок. Крок, яким керували любов та ненависть, бідність та бажання влади і багатства, бажання здійснити власні плани, а також біль несповнених бажань та образ.

Ісусе з Назарету... Так довго я вдивлявся в тебе, хотів ще раз спробувати зрозуміти тебе під час пасхальної вечері. Хотів побачити того Ісуса, якому я колись довіряв, заради якого залишив усе... І що я побачив? Знову гра і знову напівзрозумілі слова, слова про віру, любов, прощення, навернення. Кому потрібні ці непристосовані до житття повчання? Можливо, оцим, неотесаним і невченим рибалкам, які не взмозі написати своє ім'я? Яким повинно бути твоє царство, якщо кожного пройдисвіта, п'яницю та розпусника ти називаєш учасником того царства?

Ми повинні бути слугами, - це головна ідея твоїх промов! Ми і так є рабами!!! Рабами життєвих ситуацій, рабами сильних цього світу, рабами своєї долі! Невже такі слова мають виходити з уст помазаника Божого, з уст того, хто називає себе царем? Тими словами ти лише хотів нами заволодіти та заманити у ще одну безвихідь. Добре бути царем, а всім говорити про вартість служіння! Краще мати за царя кесаря, хоча його вчинки не є найкращими, однак у ньому ясно видно ворога проти якого потрібно боротися, а не бути під царюванням красномовного, хитрого теслі. Досить театру, досить гри та незрозумілостей! Досить лицемірства!

Пасхальна вечеря та її події були понад мою силу. А ще цей погляд, твій погляд, який так бажав зустрітися з моїм! Для чого? Що ти хотів ним промовити? Чого ти ще не сказав словами, що потребував зустрічі очей? Мало тобі було того, що ти богохулив, кажучи про хліб та вино як про самого себе і своє тіло і кров? Що це? Чергова пастка? Як можна постійно давати їсти своє тіло і як пити свою кров? Хто може це зрозуміти? І такі слова промовляє той, кого послав наш Бог? Яким є тоді наш Бог?..

І це останнє, що мені вдалося знести і на що піддатися, - умивання ніг. Це було нестерпним. Ще одна твоя невдала спроба зустрітися зі мною поглядом, але я переміг, - я не подивився у твої очі!!! Я переміг тебе, і ти стояв переді мною на колінах, як раб, вмиваючи мої ноги, а я гордо споглядав на всіх тих твоїх учнів.

Я не піддався! Я витримав, але не міг більше залишатися разом з вами усіма. На мить жах і страх огорнув мою душу, і лише твої слова, - «Юдо, що робиш – негайно роби», привели мене до свідомості і я вийшов, щоб завершити розпочате діло... Я вийшов. Надворі була ніч. У руках я міцно стиснув той кусень хліба, який ти мені подав, - останнє, що єднало мене з тобою. Хліб обпікав мою руку, а може то був не хліб, а той теплий і ніжний дотик твоєї руки, який немов хотів мене від чогось вберегти?.. Ні, ні, не може бути ніяких сумнівів, ти повинен відповісти за все, і я тобі, Ісусе, в цьому допоможу!..

Темрява, охоплена неспокоєм... Поцілунок... Темрява...

Якою довгою іноді буває ніч... Ніч сумнівів та ніч роздумів. Мені розповіли, що після того як тебе схопили, тобі не один раз довелося зігнутися під ударами безжалісних римськи вояків. Нарешті звершилося!!! Людський суд оскаржував того, хто виддавав себе за божого помазаника.

Десь в глибині душі я радів з того, що долучився до цього торжества справедливості. Однак, незрозумілі почуття щораз частіше та сильніше охоплювали моє серце. Що це, страх, невпевненість? Але через що?! Я зробив те, що мав зробити та ще й зумів на цьому заробити гроші. Гроші, ось вони! У них захована сила, влада і людська любов, вони допоможуть мені забути весь цей жахливий сон.

Однак, цей сон чомусь не проходив, а навпаки, перетворювався у незносимий, реальний біль, біль, який пронизував мене цілого та став каменем у моєму серці. Він збільшувався, аж доки не став занадто важким для мене. Камінь став горою, під тягарем якої тріскали та зникали всі мої мрії, надії та бажання. Зникало все моє життя...

Я зрозумів... Однак було занадто пізно... Була ніч...

http://dyvensvit.org/duhovnist/171/4511

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 7 і 8?

Дорога спасіння

ДЕПРЕСІЯ

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ МАЄТЕ ДІЗНАТИСЯ ВІД СВЯЩЕНИКА ПРО ДЕПРЕСІЮ

У мережі почався новий флешмоб – #faceofdepression. Його мета – показати, що людська депресія – це доволі неочевидний для сторонніх факт. І навіть якщо ви, або хтось із ваших близьких, щиро посміхаєтеся ...

спеції

Приправи до… Великого Посту

Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в ...

піст

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ В ПІСТ

Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначеня. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ...

думки

20 думок святого Хосемарії Ескріви про духовність, молитву та життя

Є речі, які видаються нам очевидними. Однак, пропущені через особистий досвід, вони промовляють значно більше. Пропонуємо 20 тез отця Хосемарії Ескріви про речі, які стосуються кожного...

поради

Перемогти стрес: 5 практичних порад

Прокинувшись вранці, ви, можливо, вирішили, скільки разів натисните на кнопку будильника, у що одягнетесь чи скільки чашок кави вип’єте. Однак виникають проблеми, над якими ви не задумувались заздалегідь. Про що йдеться? Ви обирали ...

людина

10 ознак того, що ти приймаєш себе

Ми схильні прив’язуватися до речей і поглядів. Неохоче розстаємося з колись установленими уявленнями про самих себе. Проте cаме вміння полишати старі погляди є основою розвитку ...

молитва

Божі Дари є для того, щоб сховати в собі чи щоб послужити іншим?

Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від Матея 25:14-30 Ісус оповідає нам притчу про Таланти та їх помноження. Зауважуємо, що ці дари не беруться з нічого, а є їх ...

любов

Крізь вушко голки побачити Іншого

Книжка "Крізь вушко голки" – це чотирнадцять історій людей, які мають розумову неповносправність, які живуть поряд із нами, які люблять, страждають, відчувають і радіють...

Архів новин