Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
по Жива Вервиця (adm)
Автор: credo-ua.org

Сенс смерті

Дата публікації: 03-11-2014
смерть
Жити глибиною духа означає приймати життя цілісно, разом із його завершальним етапом — смертю. Смерть це завжди кінець біологічного життя, фізичний процес розкладу, деструкція, перед лицем якої людина залишається безсилою. Також вона є небуттям несповнених мрій, життя, існування.

Давні монаші статути, наприклад, бенедиктинський чи камедульський, радили щодня згадувати про смерть. Однак не згадувалося про смерть заради тривання в смутку, але навпаки, аби жити свідомо й інтенсивно. Якби ми щодня думали, що можемо не дочекатися світанку, то кожен день переживали б у спосіб більш свідомий та інтенсивний.

Ми всі маємо схильність жити минулим або майбутнім. Минуле приводить із собою спогади, незагоєні рани, жалкування. Майбуття викликає в нас неспокій, страхи за себе та близьких, або робить так, що ми втікаємо у світ нереальний, світ мрій, ілюзій. Усвідомлення, що кожна мить це дар і ніхто з нас не має певності у завтрашньому дні, дозволяє жити повніше, глибше.

Смерть це духовне визволення. Дитина, приходячи на світ, звільняється від матері. Вона дозріває і дорослішає, стає готовою покинути своє дитинство. Духовне життя вимагає, щоб ми дозрівали до свободи; щоб ми покидали, полишали позаду себе речі, здоров’я, зіграні ролі, безпеку, друзів, дітей… Ми також мусимо покинути свою стару людину, аби в нас могла народитися нова. З досвіду знаємо, що визволятися нелегко. Ми так призвичаєні до старого, ми так добре вміємо ним жити, навіть якщо це пов’язане зі стражданням… Нове викликає страх, жахає. І тому нам так важко його прийняти.

У «Фундаменті» Духовних вправ св. Ігнатій Лойола пише, що потрібно ставати людьми байдужими (відсилання до відомої «святої байдужості» єзуїтів. — Прим. пер.). Зауважмо: він пише СТАВАТИ, а не БУТИ! Справжня свобода це не миттєвий досвід. Дозрівання до неї становить тривалий процес, внутрішню переміну, яка вимагає зусилля, терпеливості, здорової аскези, внутрішнього вмирання, а насамперед — благодаті, молитви…

Допіру смерть нас визволяє повністю. Тоді спадають усі маски, які ми носимо, і відпадають ролі, які ми граємо перед іншими, перед світом. Ми перестаємо перейматися осудами та оцінками інших. Опадає з душі страх перед компрометацією чи відкиненням. Перестають бути важливими успіх, багатство, амбіції, плани… Смерть скасовує мірки, застосовувані протягом життя. Вона звільняє від мислення суто людського, світського, і вводить у новий світ, повністю проникнутий Богом. Тому потрібно все життя думати про смерть, відкривати її мету і сенс. Хто бачить у смерті її сенс, тому набагато легше розставатися з тим, що минуще.

Французька містичка Габріела Боссі почула від Ісуса слова: «Чи ти усвідомлюєш, що ти ще не народилася? Справжнє народження — це входження у життя поза гробом. Приготуйся. Згадай хробачка, смиренного, який по землі повзає. Потім личинку. Це життя потаємне і приховане. А потім нарешті метелик прекрасних кольорів, вільний у просторах блакиті! О, радій, що незадовго ти народишся до життя у повноті».

Своєю чергою, св. Василій Великий порівнює смерть із бігом спринтерів: «Як ті, що добігають у перегонах до кінцевої межі стадіону й повертаються назад, і мусять на мить зупинитися, щоб розпочати біг у зворотному напрямку, так видається обов’язковим, щоб і при зміні життя, поміж старим і новим існуванням смерть була посередником, який кладе межу тому, що відходить, і початок тому, що настає».

Питання про сенс смерті знаходить найповнішу відповідь у перспективі смерті й воскресіння Ісуса. Смерть, якої зазнає людина віруюча, відкриває шлях до Бога Отця, й тому вона завжди має вимір надії та любові. Святий Павло у Посланні до Филип’ян пише: «Для мене бо життя — Христос, а смерть — прибуток» (Флп 1, 21), і в Посланні до Тимотея: «Вірне слово: коли ми разом з Ним померли, то разом з Ним будемо й жити» (2 тим 2, 11).

Перші християни були захоплені особистістю Ісуса і чекали на Його швидке повернення. Кожна Євхаристія була сповнена звіщанням Господа, доки прийде (пор. 1 Кор 11, 26). Особливим часом очікування була Великодня ніч. Тоді молилися про прихід Воскреслого у славі. Це очікування виражає також і останнє слово Нового Завіту: «Так, приходжу скоро. Амінь. Прийди, Господи Ісусе!» (Одкр 22, 20). Очікування перших християн має своє значення. Спершу вони і справді вважали, що кінець світу близько. Але пізніше прийшло усвідомлення, що Господь завжди близько біля нас: Він приходить щомиті.

Смерть — це завершення земного паломництва. Це завершення часу благодаті й милосердя, що його Бог пропонує нам, аби ми виповнили своє земне призначення. Коли завершиться цей єдиний і неповторний біг нашого життя, ми не повернемося до наступного земного життя (реінкарнацій не існує). У хвилину смерті ми пізнаємо істинне обличчя Бога. Розпізнаємо обличчя Христа, який супроводив нас у земному житті в особах наших ближніх. Буде знято заслону, яка відділяє нас від таємниці Пресвятої Трійці.

У мить нашої смерті ми пізнаємо любов абсолютну, безумовну, і в світлі цієї любові побачимо весь свій егоїзм. Зустріч із Богом — це найбільш болісне пізнання себе самого. Однак Бог, якого ми пізнаємо уповні, то не бухгалтер і не суворий суддя. Він завжди Бог Люблячий, який являє себе як Любов і Світло. І нам не потрібно лякатися, що в момент смерті наші руки будуть порожні. Зрештою, хоч би як ми старалися, а перед Богом завжди будемо «слугами непотрібними» (пор. Лк 17, 10). Натомість достатньо вірити, довіряти, любити. Це дуже мало — і дуже багато!


http://www.credo-ua.org/2014/11/124994

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 2 + 5.

Дорога спасіння

ДЕПРЕСІЯ

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ МАЄТЕ ДІЗНАТИСЯ ВІД СВЯЩЕНИКА ПРО ДЕПРЕСІЮ

У мережі почався новий флешмоб – #faceofdepression. Його мета – показати, що людська депресія – це доволі неочевидний для сторонніх факт. І навіть якщо ви, або хтось із ваших близьких, щиро посміхаєтеся ...

спеції

Приправи до… Великого Посту

Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в ...

піст

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ В ПІСТ

Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначеня. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ...

думки

20 думок святого Хосемарії Ескріви про духовність, молитву та життя

Є речі, які видаються нам очевидними. Однак, пропущені через особистий досвід, вони промовляють значно більше. Пропонуємо 20 тез отця Хосемарії Ескріви про речі, які стосуються кожного...

поради

Перемогти стрес: 5 практичних порад

Прокинувшись вранці, ви, можливо, вирішили, скільки разів натисните на кнопку будильника, у що одягнетесь чи скільки чашок кави вип’єте. Однак виникають проблеми, над якими ви не задумувались заздалегідь. Про що йдеться? Ви обирали ...

людина

10 ознак того, що ти приймаєш себе

Ми схильні прив’язуватися до речей і поглядів. Неохоче розстаємося з колись установленими уявленнями про самих себе. Проте cаме вміння полишати старі погляди є основою розвитку ...

молитва

Божі Дари є для того, щоб сховати в собі чи щоб послужити іншим?

Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від Матея 25:14-30 Ісус оповідає нам притчу про Таланти та їх помноження. Зауважуємо, що ці дари не беруться з нічого, а є їх ...

любов

Крізь вушко голки побачити Іншого

Книжка "Крізь вушко голки" – це чотирнадцять історій людей, які мають розумову неповносправність, які живуть поряд із нами, які люблять, страждають, відчувають і радіють...

Архів новин