Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
по Жива Вервиця
Автор: credo.ua

Труднощі щирої сповіді

Дата публікації: 06-09-2013

Напевно кожен з нас принаймні раз у житті стикався з труднощами сповіді. Для когось ця таємниця відпущення гріхів стає справжнім випробуванням, для когось — нездійсненним завданням навіть раз на рік. І це страшно й прикро.

Людина своїми власними зусиллями віддаляє себе від Бога, щодня роблячи крок назад замість того, щоби зробити крок уперед. А найпершим і одним із найважливіших кроків є саме сповідь, щира сповідь перед священиком, який призначений бути «свідком» нашого інтимного діалогу з Богом.

Ну то що ж нас так лякає? Що нам перешкоджає стати вільними від гріхів?

Найчастіше можна почути такі відповіді:

«Я не люблю ходити до цього (конкретного) священика»,

«Я боюся почути неприємні слова від священика за мої гріхи»,

«Так я ж маю обіцяти більше не грішити, а потім же все одно за місяць повинен буду прийти з таким само гріхом до сповіді» тощо.

І ще більше думок не озвучуються взагалі. Може, ти тут упізнаєш свої: «Ай, потерплю ще пару тижнів, нічого не станеться», «Я не встиг приготуватися, піду пізніше», «Піду, але ось цього не скажу, воно таке дрібне, і може, це взагалі не гріх», «Це було вже давно, тоді я про це забув, а тепер уже стільки часу минуло, чого його згадувати!»

А в цей час Господь Ісус безрезультатно стукає у наші двері та наші серця. Ми ж зачинили їх перед Богом і вважаємо, що так буде спокійніше. Але ж ні! Мир не приходить, різні думки атакують наше серце, сумління не дає спокійно спати. Що ми тоді робимо? Дехто поборює опір і йде до храму, щоб упасти навколішки перед конфесіоналом і очиститися. Але, на жаль, чимало людей ідуть в іншому напрямку, а саме — у напрямку заглушення голосу совісті.

Для цього  ми вигадуємо різні засоби. Спершу перестаємо ходити до храму, щоби голос священика з амвону не нагадував про тягар на серці. Потім прямуємо до світу приємностей і забав, щоб нашому сумлінню забракло голосу докричатися до нас. Однак воно й під час сну або тихого відпочинку пробивається своїм тихим, але настійливим шепотом: «Піди посповідайся…» Але ми тримаємося до останнього і впадаємо у дедалі більші гріхи, потроху занурюючись у справжнє болото, з якого вибратися вже не так легко. Час від часу роззираєшся навсібіч, оглядаєш людей обік себе, які розділяють з тобою твою «важку ношу» заглушування голосу совісті, голосу самого Бога всередині тебе. Ти дивишся на них і на якусь мить розумієш, що нічого спільного у вас немає, окрім безпробудних веселощів з алкоголем, танцями і т.д. Але ці думки ти хутенько проганяєш і починаєш себе нахвалювати: що тепер ти став більше схожий на більшу частину людей, молоді, що тепер тебе не цураються, а запрошують на різні «заходи» тощо. Цього на деякий час вистачає, але ненадовго.

Людина, ти і я, є створінням Божим, створінням, яке має у своїй основі Божу частку. Найголовніші наші думки, мрії, питання випливають із природи, яку дав нам Господь Бог. Але часто видається, ніби на землі справжнім Богом є людина, ми самі, що ми можемо робити зі своїм життям, що нам сподобається, зі своїм тілом — чого самі забажаємо. І таким чином ми забуваємо про душу, про її безконечне існування у Божому світлі. Життєвий шлях самого лише тіла — це невеликий відрізок часу порівняно з безконечним життям нашої душі. А ми так легко це розмінюємо на хвилини задоволення своїх пожадань. Але Бог наш безконечно добрий, і Він до останнього чекає на нас і кличе до себе. І наше завдання — вхопитися з усіх сил за цей шанс, даний Богом, опам’ятатися і вийти з гріховного забуття. Для того ми обдаровані розумом, щоби мати змогу аналізувати свої вчинки та робити висновки.

 

" Пригадай, як ти почувався до того важкого гріха, з якого не захотів посповідатися. Пригадай, як легко було на душі та в серці. Пригадай, як хотілося бути у храмі й довго-довго розмовляти з Христом у Пресвятих Дарах.

 

Пригадай, як ти почувався до того важкого гріха, з якого не захотів посповідатися. Пригадай, як легко було на душі та в серці. Пригадай, як хотілося бути у храмі й довго-довго розмовляти з Христом у Пресвятих Дарах. Пригадай, що тоді у тебе були добрі стосунки і порозуміння з найближчими. У тебе були ті, хто цікавився тобою як особистістю, а не тільки як приятелем для спільної випивки абощо. Пригадай те, що було тоді, й порівняй із тим, що маєш, сидячи у багні. Де ти був щасливий? Де ти почуваєшся справжнім Божим дитям? Де ти відчуваєш у собі Бога?

…Нарешті ти вирішив піти до сповіді. Й тут виринають ті ж самі заперечення: той самий священик, ті самі упередження, те саме небажання давати обіцянку виправитися… Все це говорить наша «людська», не найкраща частина. У таких думках ми забуваємо про справжню мету священика, який є посередником Бога. Пам’ятай, що священик (а через нього Бог) не має на меті образити чи принизити тебе, чи засудити. Бог через нього хоче показати тобі свою любов у таємниці відпущення гріхів. Ти не йдеш до сповіді, бо не віриш, що гріхи будуть насправді відпущені, знищені, так ніби їх і не було? Ну то ти ж маєш справу з Богом, а не аби з ким. І тому, власне, сповідь є таїнством і таємницею: Бог спроможний зробити те, чого ти не розумієш. Перевір.

 

" Ти не йдеш до сповіді, бо не віриш, що гріхи будуть насправді відпущені, знищені, так ніби їх і не було? Ну то ти ж маєш справу з Богом, а не аби з ким. І тому, власне, сповідь є таїнством і таємницею: Бог спроможний зробити те, чого ти не розумієш. Перевір.

 

Щоби приступити до щирої сповіді, ти маєш пам’ятати про молитву за свого сповідника, який також є тільки людиною, із власним світоглядом, життєвим досвідом. Він має справжню потребу в молитві про добре розуміння тебе під час сповіді. Але, підходячи до конфесіоналу, ти маєш забути про людину, яка там сидить, і пам’ятати тільки про Бога, який хоче почути твій голос, твою згоду визнати гріхи (які Він знає, але потребує, щоб ти їх визнав, аби вони були відпущені). Стань навколішки, перехрестися, привітайся: «Слава Ісусу Христу». Заплющ очі, аби ніщо не відволікало твоєї уваги. Можеш уявити себе малою дитиною, яка прийшла до люблячого Батька зізнатися у своїй шкоді та помилках. Перекажи свої гріхи щиро, без затаювання, без неправильної сором’язливості (перед людиною складно це вимовити, а як буде перед Богом, ангелами і всією Церквою потім? Краще, нехай це залишиться на землі, у таємниці конфесіоналу, і зникне разом із зникненням часу в кінці віків). Обіцяй виправитися і не думай наперед, що не зможеш. Кожне «Так», сказане Богові, полегшує наступне «Так».

Тепер перетворися на слух і будь уважний до того, якого повчання тобі вділить Отець вустами священика. Прийми його слова відкритим серцем, і тієї миті, коли почуєш «я відпускаю тобі твої гріхи в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» — твоя душа скине тягар, який ти так довго ніс. Твої очі виливатимуть сльози щастя, твої вуста співатимуть пісню прославлення з новою міццю, твоє серце сильно битиметься у мить прийняття Святого Причастя, бо ти очистився.
Немає на світі більшої радості, аніж щира сповідь і прийняття Тіла і Крові Господа Христа!

 

За матеріалами: Надія Краснянкова, Каталіцкі Веснік

http://www.credo-ua.org/2016/03/108574



Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 4 і 1?

Дорога спасіння

ДЕПРЕСІЯ

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ МАЄТЕ ДІЗНАТИСЯ ВІД СВЯЩЕНИКА ПРО ДЕПРЕСІЮ

У мережі почався новий флешмоб – #faceofdepression. Його мета – показати, що людська депресія – це доволі неочевидний для сторонніх факт. І навіть якщо ви, або хтось із ваших близьких, щиро посміхаєтеся ...

спеції

Приправи до… Великого Посту

Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в ...

піст

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ В ПІСТ

Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначеня. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ...

думки

20 думок святого Хосемарії Ескріви про духовність, молитву та життя

Є речі, які видаються нам очевидними. Однак, пропущені через особистий досвід, вони промовляють значно більше. Пропонуємо 20 тез отця Хосемарії Ескріви про речі, які стосуються кожного...

поради

Перемогти стрес: 5 практичних порад

Прокинувшись вранці, ви, можливо, вирішили, скільки разів натисните на кнопку будильника, у що одягнетесь чи скільки чашок кави вип’єте. Однак виникають проблеми, над якими ви не задумувались заздалегідь. Про що йдеться? Ви обирали ...

людина

10 ознак того, що ти приймаєш себе

Ми схильні прив’язуватися до речей і поглядів. Неохоче розстаємося з колись установленими уявленнями про самих себе. Проте cаме вміння полишати старі погляди є основою розвитку ...

молитва

Божі Дари є для того, щоб сховати в собі чи щоб послужити іншим?

Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від Матея 25:14-30 Ісус оповідає нам притчу про Таланти та їх помноження. Зауважуємо, що ці дари не беруться з нічого, а є їх ...

любов

Крізь вушко голки побачити Іншого

Книжка "Крізь вушко голки" – це чотирнадцять історій людей, які мають розумову неповносправність, які живуть поряд із нами, які люблять, страждають, відчувають і радіють...

Архів новин