Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
по Марія Колодій
Автор: Свята Тереза з Авіли

Внутрвшній замок

Дата публікації: 06-07-2012

1. Коли я сьогодні благала Господа, щоб Він озвався до мене, бо не знала, що сказати і з чого розпочати сповнення окресленого вище завдання, мені спало на думку те, про що я зараз і поведу мову та що можна покласти в основу: нашу душу можна порівняти з замком із цільного діаманта або прозорого кристала, в якому багато покоїв, як ото на небі – багато жител чи осель1. Бо ж якщо добре поміркувати, сестри, то збагнемо, що душа праведника – це рай, де Господь, за Його власними словами, радо перебуває2. На що ж, по-вашому, подібна світлиця, де знаходить втіху такий могутній, мудрий, доброчесний і всеблагий Цар? Не знаходжу нічого, що могло б зрівнятися з величною красою і подивугідною ємністю нашої душі; воістину, найгостріший розум ледве чи здатний їх осягнути, рівно ж як і Бога, бо ж Він сам говорить, що створив нас на свій образ і подобу3.

Якщо все це так, то не варто марнувати сили, намагаючись осягнути красу цього замку. Вона, звісно, відрізняється від Бога, як і будь-яке створіння – від Творця, проте Господь сказав, що душа створена на Його образ, тому нам дуже важко осягнути властиву їй високу гідність і красу.

2. Шкода – та ще й соромно, – що ми з власної провини не розуміємо себе і так до пуття і не знаємо, хто ми. Хіба ж не буде то, доньки, вияв неабиякого невігластва, коли когось запитають, хто він, а він не знатиме навіть, хто його батько й мати і звідки він родом? Це велика дурість, та ще більшу дурість виявляємо ми самі, коли не стараємось дізнатися, хто ми такі, а відаємо тільки, що маємо тіло, про душу ж знаємо лишень, так би мовити, з чуток та ще тому, що так говорить віра. Стосовно ж багатств душі, Того, хто в ній перебуває, її благ та великої цінності, то про це думаємо вкрай рідко, а відтак і мало зусиль докладаємо задля того, щоб зберегти її красу. Всю увагу приділяємо знай грубій оправі того діаманта чи то пак зовнішнім замковим мурам, себто нашому тілу.

3. Уявімо собі, що в цьому замку, як я вже сказала4, сила-силенна покоїв, одні – вгорі, інші – внизу, ще інші – обабіч; посередині ж – найголовніша світлиця, де й відбувається щонайсокровенніше спілкування між Богом і душею.

Запам’ятайте це порівняння. Можливо, Бог зволить, щоб саме ним я скористалася, аби хоч трохи пояснити вам, які ласки посилає Він душам і яка різниця між ними – наскільки я сама це розумію, бо ж усі ласки не дано осягнути нікому, що вже й казати про мене, недостойну. Якщо Господь сподобить вас здобути такі ласки, то справжня втіха знати, що це можливо; якщо ж ні, то ви й так прославлятимете Його сугубу благість. Роздуми про небо та про блаженство, що його зазнають там святі, не чинять нам шкоди, а навпаки, приносять втіху і спонукають змагати до того ж; не буде нічого поганого і якщо побачимо, що й тут, у вигнанні, такі сморідні черв’яки можуть спілкуватися з таким великим Богом і відтак любити таку незрівнянну благість і таке незмірне милосердя. Я твердо вірю, що коли хто й засмутиться, дізнавшись, що Бог дарує комусь таку ласку вже тут, у вигнанні, то цим лишень засвідчить, що йому вельми бракує смирення і любові до ближнього, бо інакше чого б ото не радіти, що Господь дає таку ласку одному з наших братів – це ж бо не перешкода, щоб і ми її отримали, позаяк Він розкривається в усій своїй величі перед ким лишень забажає. Іноді чинить так, аби виявити своє милосердя, як сам про це сказав, коли відкрив очі сліпому, а апостоли запитали, страждав той за свої гріхи чи за гріхи своїх батьків5. Отож Господь дарує свою ласку не тим, хто святіший та праведніший за інших, а щоб ми пізнали Його велич і прославляли у створінні; так було з апостолом Павлом і Марією Магдалиною.

4. Хтось може заперечити, що все це, мовляв, неможливо, і взагалі, краще не вводити слабких у спокусу. А проте буде менше шкоди, якщо слабкі нам не повірять, аби лиш ті, кому Господь такі ласки дарує, зуміли належно ними скористатися, а тоді сповнилися радістю і спонукали інших більше любити всемогутнього і всеблагого Бога. Щобільше, я звертаюся зараз до тих, кому така небезпека не загрожує, бо ж вони знають і вірять, що Бог часом дарує ще й більші вияви своєї любові. Певна я й того, що той, хто в це не вірить, нічого й не спізнає, адже Богові не надто до вподоби, коли людина ставить Йому якісь межі. Тому, сестри, остерігайтеся, щоб ті із вас, кого Він не поведе цим шляхом, не сумнівалися в Божій щедрості.

5. Гаразд, вернімося ж до нашого прекрасного та дивного замку – тепер слід розглянутися, як увійти всередину. Вам здається, мабуть, що я правлю тут сущі нісенітниці, бо якщо замок – це наша душа, то навіщо нам у нього входити, якщо він вже у нас всередині. Безглуздо просити увійти до світлиці того, хто й так уже в ній знаходиться. Проте мусите зрозуміти, що перебувати у замку можна по-різному. Багато душ туляться просто за зовнішнім муром, там, де й сторожа; їм і на думку не спадає спробувати потрапити до самого замку, вони не знають, що можна побачити всередині, хто живе у такому дивоглядному домі, ба навіть – скільки у ньому кімнат. Вам, напевне, не раз уже доводилося читати у книгах про молитву, що душі слід увійти в себе6; власне про це я й веду мову.

6. Нещодавно один учений чоловік сказав мені, що душа без молитви – як тіло розслабленого: у нього є руки й ноги, але він ними не володіє7. Бувають душі такі недужі, настільки перейняті зовнішнім, що зарадити їм годі; увійти у себе вони не здатні. Душі ж ці так звикли мати діло знай із гаддям та комашнею, що роїться поміж зовнішніми мурами замку, що й самі сливе до цих мізерних створінь уподібнилися, і хоч від своєї природи наділені вони великим багатством та здатністю розмовляти з самим Богом, допомогти їм уже не можна. Якщо такі душі не спохопляться і не постараються збагнути свою страшну недугу та зцілитися від неї, то перетворяться на соляні стовпи, як ото Лотова дружина, коли озирнулася назад8.

7. Наскільки я розумію, брама до нашого замку – то молитва і розважання. Втім я зовсім не хочу сказати, що молитва мислена має тут перевагу над усною, позаяк навіть усна молитва не буде молитвою без думки. Якщо не думати, з Ким розмовляєш, про що просиш і в Кого, та хто такий ти сам, то це вже не молитва, хай як довго уста ворушитимуться, шепочучи слова. Часом, правда, особливих зусиль і не потрібно, але хіба внаслідок тривалої звички до молитви. Якщо ж хтось своїм звичаєм звертається до Бога як до слуги, не надто переймаючись тим, як молиться, і говорить що на язик навернеться і що запам’яталося з попередніх разів, то це, як на мене, не молитва, і не дай Боже, щоб хтось із християн отак молився! Що ж стосується вас, сестри, то – плекаю надію на милосердя Господнє – ви так не чинитимете, бо призвичаєні розважати над речами внутрішніми, а це добра оборона перед таким ото брутальним звичаєм.

8. Отож, звертаємося ми не до тих розслаблених душ – якщо сам Господь не звелить їм встати, як тому чоловікові, котрий тридцять літ пролежав у купальні9, то їх чекає немало злигоднів та знегод, – а до тих, хто рано чи пізно увійде до замку. Нехай вони поглинуті марнотою світу, а проте наміри у них добрі; часом вони віддають себе до рук Господа і розмірковують над тим, хто ж вони такі, хоч і похапцем та без особливого старання. Раз чи два на місяць вони моляться, але думки їхні переважно обертаються довкола незліченних клопотів, які не дають їм спокою – а де скарб, там і серце10. Все ж інколи вони намагаються відкинути марноту, а саме лишень бажання поглянути на себе збоку і розуміння того, що обрав хибний шлях, означає дуже багато. Кінець кінцем вони таки входять до перших, долішніх покоїв замку, проте разом із ними туди проникає стільки розмаїтого гаддя, що їм не до снаги вже ні лицезріти красу замку, ні пізнати спокій; що ж, увійшли – і то добре.

9. Вам,.доньки, либонь, здається, що все ці пояснення не надто тут доречні, бо ж ви, хвала Божому милосердю, не такі. Та наберіться терпіння – інакше ледве чи я зумію пояснити те, що сама зрозуміла про молитву. Благаю Господа, щоб Він допоміг мені сказати хоч щось, бо дуже вже важко розтлумачити вам усе це, якщо у вас немає досвіду; якщо ж він є, то ви й самі побачите, що так чи інак довелося б торкнутися того, від чого Господь у своєму милосерді нас визволив.

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 7 + 5.

Дорога спасіння

ДЕПРЕСІЯ

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ МАЄТЕ ДІЗНАТИСЯ ВІД СВЯЩЕНИКА ПРО ДЕПРЕСІЮ

У мережі почався новий флешмоб – #faceofdepression. Його мета – показати, що людська депресія – це доволі неочевидний для сторонніх факт. І навіть якщо ви, або хтось із ваших близьких, щиро посміхаєтеся ...

спеції

Приправи до… Великого Посту

Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в ...

піст

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ В ПІСТ

Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначеня. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ...

думки

20 думок святого Хосемарії Ескріви про духовність, молитву та життя

Є речі, які видаються нам очевидними. Однак, пропущені через особистий досвід, вони промовляють значно більше. Пропонуємо 20 тез отця Хосемарії Ескріви про речі, які стосуються кожного...

поради

Перемогти стрес: 5 практичних порад

Прокинувшись вранці, ви, можливо, вирішили, скільки разів натисните на кнопку будильника, у що одягнетесь чи скільки чашок кави вип’єте. Однак виникають проблеми, над якими ви не задумувались заздалегідь. Про що йдеться? Ви обирали ...

людина

10 ознак того, що ти приймаєш себе

Ми схильні прив’язуватися до речей і поглядів. Неохоче розстаємося з колись установленими уявленнями про самих себе. Проте cаме вміння полишати старі погляди є основою розвитку ...

молитва

Божі Дари є для того, щоб сховати в собі чи щоб послужити іншим?

Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від Матея 25:14-30 Ісус оповідає нам притчу про Таланти та їх помноження. Зауважуємо, що ці дари не беруться з нічого, а є їх ...

любов

Крізь вушко голки побачити Іншого

Книжка "Крізь вушко голки" – це чотирнадцять історій людей, які мають розумову неповносправність, які живуть поряд із нами, які люблять, страждають, відчувають і радіють...

Архів новин