Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: о. Степан Бліхар

Хрест - дорога спасіння!

Дата публікації: 27-09-2011
У свято Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня) виноситься Святий Хрест, як символ нашого спасіння, на середину храму до тетраподу, щоб поклонитися Йому за велич жертовної любові Богочоловіка до людського роду та за звільнення його від гріховного тягару через терпіння Сина Божого. «Так бо полюбив Бог світ, що і Сина свого Єдинородного віддав, пославши вмерти на хресті за людей, щоб усякий, хто увірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ів.3, 16). Тому ж лунає сьогодні від нас, християн, така щира похвала: «Хресту Твоєму покланяємось, Владико, і святе Воскресення Твоє славимо». І лише з огляду віри у воскреслого Спасителя і наше власне можемо зрозуміти значення хреста, хресних страждань Сина Божого і всіх життєвих.

Без дійсності Воскресіння, добровільності страждання смерть Ісуса є ніщо більше, як безрозсудний вчинок, наслідком якого є велика трагедія Його Самого та мільйонів послідовників. Не було б хреста – не було б Воскресіння. Недарма церковне передання говорить, що хрест зроблений з райського дерева, яке залишилося в раю, а на землі замість нього з'явився хрест. Ось чому, добре усвідомлюючи значення хресного дерева у житті християн, Церква виносить його, щоб ми побачили хрест не лише як знаряддя, що стало причиною смерті Ісусової, а як зброю, за допомогою якої Син Божий переміг диявола, котрий спокусив прародичів наших у раю, при райському дереві, що при Хресті Господньому стала ключем, яким Месія відчинив людям двері до Царства Божого. Так що сміло можна висловитися, що хрест – шлях до Неба, це приближення до Хреста, а також спроба підняти народ з морального падіння на рівень праведний.

Сьогодні, схиляючи наші голови перед чесним і животворящим хрестом, ми признаємо, що хрест – це знак Божої любові і знаряддя жертовної смерті Господа нашого Ісуса Христа. Адже хрест є серцем святого Євангелія, бо подія розп'яття Ісуса Христа була головною подією, записаною у книгах Нового Завіту. Адже, читаючи Святе Письмо, ми зауважуємо, що євангелісти присвячують найбільше місця розповідям про терпіння і смерть на хресті Богочоловіка. Тому вони такі щедрі у словах, коли сповіщають про розп'яття? Саме тому, щоб пригадати, що ми спричинилися до Христової смерті. Наші гріхи, наша гордість, наше себелюбство і брак співчуття, нелюдяне поводження із нашим братом, наше небажання змінитися на краще – все це бунт, гріх, який пригвоздив Христа до хресного дерева. Таким чином, євангелісти хочуть нам нагадати, хто ми, яке наше покликання, що ми робимо. Якою повинна бути наша відповідь на жертовну любов страждаючого Христа – це покута та щире признання у провині, щоб звинуватити лише себе. Цей час – роздумування про страсті Христові, це генеральна великодня сповідь.З цією ж метою Божа Церква зосереджує нашу увагу на заповіті, який залишив для нас Ісус Христос: «Хто хоче йти за мною, нехай відречеться від себе, візьме свій хрест і йде за мною» (Мр. 8. 34). Нехай візьме на себе всі обов'язки, християнську побожність та несе їх охоче, нехай спокійно сприймає життєві випробування, нехай обмежить пристрасті та бажання , нехай ступає слідом за Христом. У цих словах наказу Божого подається три умови, що їх треба виконувати кожному з нас, а особливо тим, хто хоче бути Христовим.

По-перше, необхідно зректися себе, що значить – відмовитися від егоїстичних бажань і прагнень, від гріховних тілесних помислів, від нестриманої волі, від лихих почуттів в усьому і назавжди.

По-друге, взяти свій хрест, що значить взяти з собою не тільки всі прикрощі, жалі, біди та спокуси, але й працю, сполучену з самовдосконаленням; це подвиг в ім'я свого народу, це все треба робити добровільно, із щирістю Христовою. По-третє, йти, не оглядаючись, за Христом, тобто не потрібно втікати у пустелю, покидаючи світ із його принадами, хоч подвижництво і чернецтво – це теж слідування за Христом, а залишитися при своїх звичних справах і постійно пам'ятати про обов'язок як перед Богом, так і перед людьми, виконуючи заповіді, творячи добро.

Отже, станьмо побожно перед хрестом, схилімо у щирій християнській покорі свої голови і серця перед Розп'яттям, задумаймося над тим, чим є для нас, християн, Животворящий хрест. Адже Святий Хрест є символом страждання, а разом із тим – і спасіння нашого. Хто благоговійно, поклоняючись, дивиться на нього, той розуміє стан подорожуючого, який у морозну ніч збився з дороги, є близько смерті, але коли бачить збоку чи перед собою вогонь, напружує останні сили, досягає його і тішиться своїм спасінням.

Усі ми блукаємо у темряві гріхів, які породжують страждання і різні небезпеки, але завжди перед нами блимаючий вогник Христа, що манить до себе, освічує дорогу, гріє теплом і дає спасіння. Отже, страждання очищають та освячують людину, допомагають краще пізнати Бога. З історії переслідування християн бачимо, як вони їх надихали, робили стійкими та мужніми. Так як тільки вночі ми маємо можливість бачити красу зоряного неба, так тільки у скорботі можемо зрозуміти велич його любові до нас. Саме на хресті Ісус віддав своє життя у жертву Отцеві за гріхи всіх людей, витерпівши муки і хресну смерть, як ціну викупу із кайданів диявола та смерті, повертаючи їм втрачену гідність та свободу, дозволяючи їм стати спадкоємцями неба. «Бо в Адамі всі вмирають через гріх, так у Христі всі воскресають до життя вічного» (Рим. 8, 17).

Отже, хрест, який, на думку ворогів Спасителя, повинен був знищити вчення Ісуса, вкривши розп'ятого на ньому кривавою ганьбою; хрест, який від часів апостола Павла для юдеїв був спокусою, а елінам здавався безумством (Кор. 1, 23), тепер кладеться у храмі для освячення та спасіння людства. Пригадаймо собі, як із неволі єгипетської євреї поверталися до обітованої землі, переходячи через велике випробування, йдучи тижнями у неймовірну спеку, перебуваючи довгий час без води. Аж раптом вони побачити джерело. Люди кидаються до нього, хочуть пити, але одразу випльовують воду, тому що вона солона, як морська, непридатна для вжитку. І люди заплакали від образи, туги та відчаю. Тоді Мойсей занурив дерево у воду, потримав його там - і вода поступово стала питною.

Це оживлення джерела, яке було отруєним, нагадує нам про друге дерево, поставлене нам посеред нашого життя, дерево хресне, воно перетворює гіркоту нашого життя на чисту, прохолодну, живу воду – спасіння, що йде від Господа. Недарма у Євангелії Ісус говорить: «Багато хто із тих, що тут стоять, побачать Царство Боже, яке приходить через Хрест Ісуса Христа».Ось чому Мойсей зумів зарадити людям від смертельних укусів гадюк, запропонувавши їм із вірою споглядати на зроблений ним мідний хрест, як праобраз Господнього Хреста, даючи всім життя. У розп'ятому Ісусі під терновим вінком ми зможемо побачити сяючу славу, у слабкості побачимо Його могутність, у приниженні – торжество. Ми бачимо, що Він всьому світу приносить потіху. Ми бачимо Його у боротьбі з печалями, яких на землі ніщо не втішає, а Він перемагає їх. Ми бачимо Його таким, що приносить заспокоєння у останній смертельний час серцям, що впали у розпач.

Отже, хрест дає насамперед найправильніше і найкоротше визнання віри, хто робить на собі знак хреста, той визнає віру у те, що він викуплений Господом на хресті, що через смерть Спасителя він став Божим сином, наслідником і співпрацівником Христовим. Саме хрест робить лиху людину – доброю, розпусну – доброчесною, суєтну – тихою, боязку – мужньою, непевну – вірною. Ось чому усе зло гине від одного погляду на хрест, ось чому нам треба часто складати знак хреста на собі: на чоло, на груди і рамена, благословляючи хрестом себе, близьких і далеких, працю і всяку справу, подорож і різні обставини.Перші християни не обмежувалися тільки культом святого хреста, вважаючи його знаряддям Христових мук, але споглядали на Ісусову жертву на хресті, бо вона, властиво, єднала світ із Богом, і саме тоді, коли люди зрозуміли Христову смерть на хресті, як жертву, тоді почали дивитися без страху і ненависті на гору Голгофу, на терновий вінець і передусім на хрест, бо у тому всьому побачили безмежну любов втіленого Бога до всього людства. Саме Божа любов поставила на землі хресне дерево, вознесла на нього сина Божого і освятила цей хрест кров'ю і смертю Богочоловіка. Згодом люди почали відплачувати розп'ятому Христу взаємною любов'ю, а потім ця любов почала звертатися до всього того, що було знаряддям христових мук, — спершу до хреста, якого називають цінним, святим, животворним. А пізніше християни стали разом із апостолом Павлом хвалитися: «Не доведи ж, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Гал. 6,14).

Згодом святі апостоли із хрестом поширювали віру у поганському світі, священики проповідували із хрестом у руках. Апостол Андрій, тримаючи хрест у руках, став на горах у Києві, згодом — Володимир Великий під знаменом хреста започаткував християнську державу. Святий Констянтин Великий під цим знаменом здобував свободу християнам. Сьогодні, любі християни, ми вже привикли до хреста, бо бачимо його на найвищих вершинах гір, оглядаємо його на храмах, на престолах, на гробах, на роздоріжжях та носимо на грудях. Ним ми починаємо і закінчуємо день, благословляємо їжу , починаємо та закінчуємо працю.

На жаль, знаходяться люди, котрі від хреста не тільки відвертаються, але й ненавидять його, поборюють і, де лиш можуть, намагаються його знищити. Так робили атеїсти та їхні послідовники. Тут можна процитувати слова апостола Павла до коринтян: «Слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, — сила Божа» (Кор. 1. 18). Адже лукавий диявол також торжествував, вивівши Христа на Голгофу. Із розп'яттям Ісуса він вважав себе цілковитим переможцем. Відвернувшись від Бога, не міг зрозуміти диявол глибини Божої любові і самопожертви. Але любов, що є Господом, все перемагає, а саме у цьому є повна поразка диявола, і у цьому наше цілковите спасіння. А тепер запитаймо себе, невже Христос справді не має у своїй науці нічого приємнішого нам сказати, як тільки про хрест та терпіння? Невже ми усе життя мусимо терпіти та нести хрести? Це правда, що ніхто не любить терпіти, і всі хотіли б жити щасливим життям. Хотіли б дати волю своїм пристрастям та побажанням. Дорога до Бога сповнена терпіннями, хоч Бог не хотів нас вести шляхом випробувань. Про це говориться у книзі Буття: « Прародичі не терпіли зовсім, а навпаки, їхнє тіло було захоронене від усіх терпінь та смерті. їхнє тіло не підлягало старості та смерті, лиш переступивши заповідь, вони самі стягнули на себе земне терпіння. І щоб знову відновити цей блаженний стан, вони змушені боротисяз гріхом, щоб прагнути єдності з Богом». Як про це влучно сказав святий Августин: «Неспокійне моє серце, доки не спочине у Тобі, мій Боже».

Наше життя - це життя християнина, котрий поставив перед собою обітницю іти за Христом, він віднаходить первісний блаженний стан наших прародичів, які спілкувалися з Богом. Бути християнином – означає проповідувати, жити і працювати – по-Христовому. Також страждати разом із ним, разом із Симеоном Киренейським допомагати Христу  нести святий хрест. Коли наш Спаситель знеможений, падає      під ним,    разом із блаженною Веронікою обітремо кривавий піт і сльози із його   Божого обличчя. Разом із   Пречистою Дівою Марією іапостолом Іваном Богословом будемо свідками розп'яття Ісуса Христа. Христос віддає своє життя на хресті, щоб хрест став нам всім до помочі. Не усвідомивши значення хреста Господнього, ми часто оминаємо глухих, сліпих, збіднілих, але коли нам загрожує подібна біда, тоді всі нещасні вмить стають для нас близькими. Тоді ми починаємо розуміти Христову Церкву та її місію на землі, котра перемінює світ, в істоті збудована на тому стражданні, єдиному у своєму роді, незрівнянному і невимовному, яке відбулося на Голгофі.

Найкраще можна пізнати людину у її стражданнях, коли вона не відмовляється від спасенного хреста, бо тільки тоді відкривається вартість її серця, коли вона хворіє, зазнає горя, терпить приниження і невдачі. Тоді вона розуміє болі інших людей, коли сама скуштувала їх гіркоту. Як вчинили у свій час євангельська жінка хананейка, начальник синагоги Яїр, котрі благали Христа допомогти виздоровити ї'хніх дітей. Тому не будьмо байдужими до тих, хто ще вагається, чи брати свій хрест і йти за Христом, який є нашим Спасителем. Проповідуймо його могутність, тому що він сокрушив голову «древнього» змія, пишаймося Його силою у здобуванні Царства Божого, як про це говорить стародавнє оповідання.

У Швеції, у старому храмі є великий хрест із зображенням Спасителя, який привертає увагу всіх, хто відвідує цю церкву. Але він повернутий не до людей, а до проповідальниці так, щоб священик - проповідник міг добре його бачити. Історія цього хреста говорить про те, що однієї неділі несподівано увійшов до храму сам король Карл 12, той, що разом із гетьманом Мазепою воював під Полтавою у 1709 році. Коли священик побачив короля, відразу змінив тему проповіді, вихваляючи хоробрість та чесноти короля швецького народу. Через декілька днів після цього випадку король привіз до храму великий хрест і встановив його напроти проповідальниці, щоб він постійно нагадував священику, що його обов'язком є проповідувати про Розп'ятого на хресті. Божі розпинателі не знали, кого катують, але ми вже знаємо, тому нам прощення не буде, адже Господь вийшов на хрест і не сходив із нього. Так і про кожного з нас: якщо ступив на хресний шлях - іди до самого кінця.

«Христові ви, якщо тіло своє розіпнете страстями і похотями» (Гал. 5.24). Тож хочеться піднести скромну похвалу хресту Господньому піснею Хресної дороги: «Тож ми Христу поклонімося і всі щиро помолімося. Христе, славимо Твої страсті, зволь же наші душі спасти».

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 4 + 9.

Дорога спасіння

ДЕПРЕСІЯ

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ МАЄТЕ ДІЗНАТИСЯ ВІД СВЯЩЕНИКА ПРО ДЕПРЕСІЮ

У мережі почався новий флешмоб – #faceofdepression. Його мета – показати, що людська депресія – це доволі неочевидний для сторонніх факт. І навіть якщо ви, або хтось із ваших близьких, щиро посміхаєтеся ...

спеції

Приправи до… Великого Посту

Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в ...

піст

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ В ПІСТ

Більшість християн знає, що у піст не можна їсти м’яса. Та це не зовсім точне визначеня. Виявляється, за деякими винятками більшу частину тижня під час Великого посту Українська Греко-Католицька Церква їсти м’ясо… дозволяє. То як тоді правильно постити? Розповідає о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ...

думки

20 думок святого Хосемарії Ескріви про духовність, молитву та життя

Є речі, які видаються нам очевидними. Однак, пропущені через особистий досвід, вони промовляють значно більше. Пропонуємо 20 тез отця Хосемарії Ескріви про речі, які стосуються кожного...

поради

Перемогти стрес: 5 практичних порад

Прокинувшись вранці, ви, можливо, вирішили, скільки разів натисните на кнопку будильника, у що одягнетесь чи скільки чашок кави вип’єте. Однак виникають проблеми, над якими ви не задумувались заздалегідь. Про що йдеться? Ви обирали ...

людина

10 ознак того, що ти приймаєш себе

Ми схильні прив’язуватися до речей і поглядів. Неохоче розстаємося з колись установленими уявленнями про самих себе. Проте cаме вміння полишати старі погляди є основою розвитку ...

молитва

Божі Дари є для того, щоб сховати в собі чи щоб послужити іншим?

Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від Матея 25:14-30 Ісус оповідає нам притчу про Таланти та їх помноження. Зауважуємо, що ці дари не беруться з нічого, а є їх ...

любов

Крізь вушко голки побачити Іншого

Книжка "Крізь вушко голки" – це чотирнадцять історій людей, які мають розумову неповносправність, які живуть поряд із нами, які люблять, страждають, відчувають і радіють...

Архів новин