Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: о. Михайло Кушнір

Бо де твій скарб, там буде і твоє серце (МТ. 6:21)

Дата публікації: 08-05-2009
nika

«Той, хто намагається побороти противні помисли і заворушення, - говорить преподобний Теодор Едеський, - нехай побільше прикличе собі на допомогу проти противника - покору душевну, працю тілесну і всяке інше подвижниче самоумертвлення, а особливо молитву». Не слід культивувати різноманітні  необхідності, що можуть заволодіти розумовою сферою. Потрібно уникати мрійливості та привчати розум повертатися до думок про Бога, як радять подвижники, – «зводити ум в серце». Це останнє висловлює перемогу над розколом людського єства, відбудову його цілісності, коли розум та почуття спрямовані до єдиного Центру – Бога.

Справжнім зразком  уваги та молитви (…) є такий: розум нехай охороняє серце в той час, коли людина молиться, нехай обертається довкола нього і не відходить, нехай підносить з глибин серця молитви до Бога. Наше «Я» повинно жити у такий спосіб, щоб цілковито з’єднатися з Божою волею. Потрібно намагатися виконати якомога краще ту справу, якою ви зараз зайняті, відкидаючи турботи про майбутнє чи минуле. Людина повинна оволодіти усіма силами свого єства -  не для гордого усвідомлення влади над собою, а для підчинення волі Божій. Дух може також потрапити у неправильний напрямок, коли устремління до абсолютного, прекрасного, справедливого може  стати егоїстичним. Слід перевіряти і у разі необхідності виправляти наші наміри. Найвища ціль християнського життя – тільки Бог. Під час кожної молитви потрібно свідомо спрямовувати  свою особистість і своє життя до Нього. «У певний момент  у нашому дусі пробуджується туга за Богом», - каже старець Силуан. Але через неї також може проникнути в серце спокуса егоїзму, наприклад, стремління ізолювати себе від усіх, цілковито поринути у свій внутрішній світ. Ми маємо пригадувати собі, що служіння ближньому - це служіння самому Господеві.  «Істину кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, – ви мені зробили» ( Мт. 25.40). Однак таке служіння повинне бути  самозаглибленим, потрібно вміти постійно повертатися до свого духу, до цього місця перебування Духу Божого, щоб черпати у ньому нові пориви віри, надії та любові, адже вони зміцнюють наш зв'язок з Богом, бо ми очікуємо на той день, коли безнастанна молитва промовить всередині нас. Не слід впадати у відчай від безлічі перешкод, що виникають при молитві. Такий процес невідворотній, певною мірою навіть корисний для душі. Старець Макарій Оптинський навчав, що зосереджена молитва – це справа досконалих, а якщо б завжди ми мали таку молитву, то не уникнули б марнославних та гордих помислів, що їх насилає ворог. А ще  Макарій розмірковує про важливість постійного чування і про боротьбу зі спокусами, що порушують таку молитву. Труднощі, що виникають під час молитви, породжують змагання. Розсіяність є головною перешкодою для доброї молитви. Основною з причин розсіяння вважаються життєві справи, і це доволі слушно. За словами Феофана, розсіяння породжують не певні життєві клопоти, а лише наша неуважність, що допускає потривожити нас думками, клопотами, бажаннями та почуттями. Усіх цих чинників могло б і не бути, якби все починалося з молитви, продовжувалося б упованням та завершувалося подякою. Небажане спрямування нашої душі, її заклопотаність проявляються саме через неуважність. Спочатку нам потрібно з’ясувати джерела наших прихованих прагнень, а тоді скеровувати  їх у потрібне русло чи брати під контроль. Коли розсіяння не проходить, потрібно сприймати  його терпеливо, не дратуючись, немов це певне випробування. Поки неуважність ще не заволоділа нашим «Я», поки ще свідомо звернена до Бога, а не до свого першоджерела, то молитва ще буде жевріти. Якщо зайві думки нас пригнічують, якщо ми потерпаємо від них, то це добрий знак того, що наше «Я» ще не переможене, а значить ми потребуємо Божої допомоги та власних зусиль для остаточного тріумфу.

о. Михайло Кушнір

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 3 й 2.

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...