Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: Віктор Березовий

Духовна вартість посту

Дата публікації: 03-03-2010

Увійшовши в час Великого посту, кожен добрий християнин дає собі постанову максимально скористати з нього. З усіх сторін лунають поради, як правильно постити. Сьогодні виходить друком багато кулінарної літератури, в якій подаються різноманітні рецепти смачних страв на будь-який смак. Зрозуміло, що збалансоване харчування і поміркованість у споживанні ще нікому не зашкодили. Деякі особи, наприклад, що мають певні проблеми зі здоров’ям, перебувають на дієті усе своє життя, і це їм тільки на користь. Скільки проблем зі здоров’ям можна було б уникнути, елементарно обмеживши себе у споживанні шкідливої їжі. Слід зазначити, що всі автори духовної літератури закликають до поміркованості у практиці тілесного умертвіння. Приборкання нашого тіла та використання фізичного терпіння для стимуляції душі є доброю справою. Проте доводити організм до хвороби, пригнічувати свою людську природу через нерозважні страждання, - це неприпустимо! Про це навчає багато святих.

Існує дві небезпеки для тіла і, отже, для душі: надмірні умертвіння і легковажні старання. У практиці інших чеснот надмірність не має такого пагубного наслідку, як у цьому. Отож диявол використовує таку хитрість: якщо бачить завзяту у пості людину, то нашіптує їй кинутись у надто строгу відмову від їжі і у безконечні чування, які можуть довести людину до крайнього виснаження, до хвороби, що опісля примусить її харчуватись і відпочивати більше за інших. Пам’ять про перенесену хворобу та інші неприємні духовні поразки не дозволять знову приступити до практики посту.

Зрозуміло, що дієта сама по собі не має духовної вартості. Тільки душа віруючого надає їй духовного значення. Навіть сини Ізраїля запитували у Господа: „Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?” І Господь відповідає їм устами пророка: „Та ж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших. Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком” (Іс. 58:3-4). Не у цьому полягає піст, щоб „схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати”, - говорить Господь устами пророка. Ось який піст угодний Богові: „Кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись (...) Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу” (Іс. 58:5-10).

Така відповідь буде достатньою, щоб показати прірву між дієтою і релігійним постом. Він повинен бути духовним і тілесним водночас. Св. Василій Великий каже, що „ справжній піст полягає у стриманості від усяких шкідливих звичок”. А св. Августин додає: „Чому відкидаємо поживу для тіла, якщо наповняємо нашу душу гріхами? Для чого забороняти собі споживання м’яса, що дане нам на поживу, якщо одним тільки ненависним обманом роздираємо плоть наших братів?” Св. Григорій Нісський порівнює тих, хто постить, не умертвляючи своїх пристрастей, із Симоном Киринейським, який ніс хрест Господній, але не помер з Ісусом.

Отже, піст не можна розглядати тільки як просту стриманість у споживанні їжі, приписану церковними правилами, але як акт благородної і глибокої побожності, якій всі святі надавали великого значення, бо могутньо підносить нас до Бога.

Отож погляньмо коротко на богословські основи християнського посту.

1. Умертвіння нашого тіла виконує роль запобіжної сили, щоб заспокоїти і приборкати імпульси тіла і, відповідно, спокуси, що походять від нього. Бо ж ап. Павло каже: „Бо тіло пожадає проти духу, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б” (Гал. 5:17). Або також: „Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть” (1 Кор. 15:50). Після гріхопадіння людина, хоч і наділена здоровим тілом, та однак втратила дар панування над пристрастями. Наші прародичі в Едемі, на відміну від нас, усі тілесні інстинкти досконало контролювали своїм розумом і волею. У нас же завжди йде відкрита боротьба між бажаннями добра і невпорядкованими бажаннями чуттєвих приємностей, як і, зрештою, схильність до гордині. Щоб зменшити силу пристрастей і надати можливість вищим властивостям душі контролювати наші тілесні бажання, можемо і мусимо протиставляти їм деякі упокорення і жертви, що є основою тілесного умертвіння. Ісус Христос говорить нам про необхідність постити і молитись, адже це необхідна умова у боротьбі з дияволом: „А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом” (Мт. 17:21).

2. Така побожна практика зміцнює нашу душу і посилює її панування над тілом. Добре відомо, що коли чинимо опір нашим тілесним бажанням і підпорядковуємо їх строгим правилам нашої волі, то стримуємо ці бажання і чинимо їх більш слухняними нашому духові. Регулярність і зобов’язуючий характер таких практик являється найкращим засобом панування над собою. Практика посту у визначені дні, коли не зважаємо на наші інстинкти і смаки, - це справді винятковий засіб панування над собою і вдосконалення власної моральної і духовної особистості.

3. Піст не тільки запобігає спокусам та збільшує нашу особисту вартість, але й набуває свого духовного значення жертвоприношення Богові, яким втішаємося, дякуючи його благості. Ще у часи Старого Завіту вірні визнавали найвищу владу Бога над усією землею і над усім тим, чим людина могла розпоряджатися, коли, взявши найкращих тварин, найсмачніші фрукти, вона приносила їх, щоб покласти на Господній жертовник. Через піст ми звільняємося від панівного впливу дочасного добра над нашими душами.

4. Такий вияв пошани до Бога, така жертва іноді може супроводжуватися терпіннями, що виявляє її покутний характер, відшкодування за наші гріхи та гріхи інших. Св. апостол Павло навчає, що ті, хто не служать Господеві, „милими та піднесеними словами зводять серця простодушних та творять зі свого живота ідола, - Царства Небесного не успадкують’’ (Рм. 16:18). Піст прямо впливає на викорінення гріховних нахилів, пов’язаних з харчуванням, а також інших нахилів, в яких плоть тріумфує над духом.

5. Для всіх християн піст – це згадка про піст Ісуса Христа. Він, будучи вищим від усякої спокуси, пануючи над тілом у досконалій гармонії, будучи Творцем світу, не маючи жодної провини для покути, дав нам приклад жертви, покути через піст. Чи не приписував сам Христос посту тим, хто ходив слідом за ним, відповідаючи учням ап. Івана: „Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити” (Мт. 9:15). Ми живемо в епоху, пророковану Учителем, тому Церква закликає до вірності словам Господнім. За допомогою посту ми єднаємося з Господніми терпіннями, даними нам як необхідний засіб для спасіння. Завдячуючи такій духовній єдності, наша покута підсилюється усіма заслугами Христової покути. Чи не являється тріумф Ісуса Христа над диявольськими спокусами після його посту в пустелі символом і доказом живої надії для нас? „Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати” (Мт. 4:11).
Піст та інші умертвіння належать до тих практик, які мають бути дорогими кожному християнському серцю, повинні виконуватися не у наріканнях і смутку, а в радості щирого жертвоприношення. Християнин, який приписаними чи добровільними практиками тілесного умертвіння пильно звертає свій погляд у небо, прямуючи до найвищої досконалості: „Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий” (Мт. 5:48), – намагатиметься цілковито віддалитися від чуттєвих приємностей та уподібнитися до Христа у його Страстях, щоб взяти участь у відкупительних терпіннях Спасителя: „Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною” (Мт. 16:24). А нам залишається відповісти на Господній заклик словами ап. Павла: „Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква” (Кол. 1:24).

"Голос Живої Вервиці" №2 (2010)

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 8 й 8.

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...