Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Іван

Як часто слід молитися?

Дата публікації: 09-07-2009

Молитва, як спілкування з Богом, є найбільш вартісно проведеним часом. Постійне перебування з Богом було найбільшою радістю «раю» Адама і Єви. Гріхопадіння трагічно обірвало зв’язок із Богом і, тим самим, райський стан. Відтоді й досі людина відчуває складнощі в спілкуванні з Богом. Вони проявляються в труднощах молитви – розсіянні уваги, почутті вимушеності чи «обов’язковості», механічному і бездумному вимовлянні слів, більшому зацікавленні власними, «приватними» справами, ніж розмовою з Богом. Часто для молитви залишається декілька хвилин вранці і ввечері, під час яких похапцем і неуважно змовляється якийсь елементарний «текстик». Всі ці труднощі – це діючі й понині «втрати» кожної людини. Проте, в Ісусі Христі розрив між людиною і Богом було подолано.

Христос-Богочоловік – це нерозривна єдність Бога і людини, Він – єдиний Посередник і підстава відновлення спасительного контакту з Богом для кожної людини. Бог Отець у Христі показав, що перебуває у зв’язку з людиною завжди, натомість з боку людини потрібна турбота про розвиток і поглиблення зв’язку з Богом, тобто про зростання в молитві. Відбувається воно поступово, в міру зростання готовності людини. Ще не бувши готовою до повсякчасного контакту, людина має дбати про нього хоча б у певний час. Якщо людина відчує радість молитви, то сама шукатиме можливостей присвятити їй все більше часу. Остаточно людина може пережити «повернення до раю», коли молитва її стане постійною тобто безперервною.

Церква супроводжує людину на шляху її молитви і пропонує спертися на свій тисячолітній досвід. Полягає цей досвід у тому, що потрібно відвести для розмови з Богом конкретно окреслений час, мінімально двічі на день – вранці і ввечері. Відповідно підібрані тексти таких молитов знаходяться у великому молитовнику під назвою «Часослов». Ми зауважимо, що ранішніх і вечірніх молитов набагато більше, ніж звичайно відмовляємо – ці молитви нам «на виріст». Ми також побачимо, що в «Часослові» молитви передбачені для ще інтенсивного вжитку – і вночі, і вдень, до того ж декілька разів (так звані «Часи»). Приурочуються молитви практично до всього, що ми робимо – до праці, приймання їжі, відпочинку, сну. Тісне поєднання і переплітання молитви з щоденною діяльністю руйнує стереотип молитви як рідкісної екзотики, винятку із загального життєвого «правила». Навпаки,
саме молитва і вважається головним правилом життя – «правилом молитви». 

Молячись частіше, ми поступово зближуємо між собою молитву і наші щоденні справи, щоб у перспективі молитва стала для нас важливою щоденною справою, а всі інші справи сповнилися духом молитви. В життєвому гаслі «молися і працюй» (по-латині «ora et labora») йдеться не про два окремі напрями людської активності, а про дві взаємопов’язані сторони християнського способу життя. Формою молитви має стати не тільки праця, але й відпочинок, сон, споживання їжі. І, зворотньо, молитва буде відчуватися, як важлива праця духа, душі і тіла (подвиг, «ділання ума»), а також щоденна пожива, відпочинок у Господі. Життя, насичене контактом з Господом, стане «раєм», а рай, описаний Біблією, увійде в щоденне життя і перетворить його в щоденне свято, під час якого людина освячуватиме себе і преображуватиме навколишній світ. Молячись спочатку «час від часу», а потім безнастанно, людина відчує сенс і цінність свого життя в цілому і кожної його хвилини зокрема. Її молитовність проявлятиметься не в постійному рухові уст, а у внутрішньому спокої – знакові перебування в Господі. В цьому спокої людина проводитиме час свого життя, в спокої, який є знаком «нового часу спасіння» тобто вічного життя. Адже тільки відчуття «нового життя в Господі» дарує спокій, у котрому нема більше страху кінця «цього життя» і втрати Господа навіки, тому цей молитовний мир перевершує «всіляке розуміння».

"Голос Живої Вервиці" № 6 (08) 2008

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 8 + 3.

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...