Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
по Жива Вервиця (adm)
Автор: credo-ua.org

«Не приміряйте ролі Бога!»

Дата публікації: 16-10-2015
дитина

Три з половиною роки тому я перерила весь інтернет у пошуках такої історії. І нічого не знайшла. Тому, якщо вже моя історія стала першою такою, то я повинна її розповісти — можливо, вона комусь допоможе.

Тим більш, що є причина.

Отже. На початку 2011‑го я дізналася, що в мене буде дитина, і була неймовірно щаслива. Нове життя, що зародилося в мені, я відчувала, здається, з перших днів, одразу ж полюбила його й рахувала дні до зустрічі з ним. Це був не плід, як пишуть лікарі, не зародок, а Людина — моя дитина. Я не вірила своєму щастю, щодня розмовляла з нею, голубила подумки.

Щастя моєї вагітності продовжувалося, доки я не потрапила на планове УЗД (17 тижнів, якщо я не помиляюся). Лікар, насупившись, довго щось розглядав на екрані й хитав головою. Висновок — кіста пуповини. У відповідь на мої розпитування лікар сказав: «Величезний ризик… якщо пощастить… я не можу вам нічого порадити, йдіть до гінеколога». Гінеколог, також співчутливо хитаючи головою, відрядив мене здати скрінінгові аналізи (матусі знають, що це тест на ризик хромосомних аномалій).

Результати невтішні — гормони зашкалюють. Я втішаю себе тим, що це від хвилювань, але сумніви почали гризти душу: а що як… Пізніше перездаю аналізи та УЗД — на жаль, результати ті ж самі.

Мій гінеколог не захотів мати справу з таким складним випадком і скерував мене до іншого гінеколога — кандидата медичних наук, професора, головного обласного акушера, дуже відомої жінки, бо в неї вже були подібні випадки й один навіть закінчився добре.

(Примітка: кіста пуповини — маркер хромосомних аномалій, або генетичних відхилень, що свідчить про 50 % загрозу народити особливу дитину.)

Страшенно хвилюючись, того ж дня їду до пані професор. Вона мене вислуховує і дає направлення до головного генетика області, щоби ще раз перевірити УЗД на терміні в 20 тижнів і ще раз зробити скрінінг.

Тим часом, життя під моїм серцем дедалі більше давало про себе знати: дитина почала відчутно рухатися, й ці рухи викликали в мене то радість, то сльози. Я боялася далі любити цю дитину, розуміючи, що, можливо, доведеться її вбити.

Я чекала й надіялася, що результати УЗД — лише помилка, збіг, що дитина здорова. До того ж, маркери свідчать лише про ризик…

Вирок лікаря наче ошпарив мене: знайдено всі маркери генетичних аномалій, які лиш могли бути. Кіста пуповини; гіперехогенний кишковник; кісти судинного сплетіння головного мозку; очі були занадто великі для середнього показника (забула наукову назву), що також вважається маркером наявності вад; форма голівки також не відповідала нормі.

«До речі, у вас дівчинка», — неначе з того світу лунає голос лікаря. Беру висновок, іду до генетика, вона дивиться на ризики й каже приблизно таке: «Не хвилюйтесь, у вас ще є час на штучні пологи. Скоріш за все, у вас хвора дитина. Звісно, є невеличкий шанс, що це лише особливості, а не аномалії, але він дуже маленький. Ви ще молода. Не плачте. Ще народите» — дає мені направлення на амніоцентез.

Амніоцентез — та ще процедура. Величезною голкою вагітній проколюють живіт і беруть забір навколоплідних вод, клітини з яких відправляють на виявлення набору хромосом. Тобто це, можна сказати, найточніший аналіз, здорова дитина чи ні. Варто відзначити, що під час або після цієї процедури деякі жінки відчувають перейми, а 1 зі 100 просто втрачає дитину. Тобто ризик втратити дитину після проколу вищий, ніж народити хвору.

Під владою таких сумних думок, у напівнепритомному стані я пішла до професора. Вона дивиться на результати УЗД й при мені дзвонить, щоб домовитися про штучні пологи.

Я сповзаю в кріслі й починаю плакати. Дитина, як ніколи раніше, почала шалено лупити ногами…

Далі мені залізним тоном пояснили, що якщо я буду так поводитися, то нікому буде мені допомогти і я сама буду розплачуватися за все, що в мене вийшло. А вийшло так, бо я не готувалася до вагітності, не пила вітаміни й т. ін. Далі — лекція про те, що ми народжуємося для щастя, а не для того, щоб обтяжувати себе тяжким тягарем — хворою дитиною, яка зруйнує моє життя. І про те, що ми гуманісти й не можемо приректи нещасну дитину на життя в муках. Що багато дітей із хромосомними аномаліями народжуються нежиттєздатними і помирають у страшних стражданнях одразу після народження чи в юнацькому віці, а зараз у нас є шанси обійтися менш болючим (для нас обох) шляхом. Що вона часто бачить діток із ДЦП і нещасних самотніх мам поруч із ними (бо чоловіки не витримують і йдуть), що я молода, гарна і в мене ще будуть діти, і так далі.

Після цієї лекції я записалась на амніоцентез і пішла готуватися до процедури. Морально. Але не змогла. Адже після неї мені потрібно було вирішити: залишати життя моїй донечці чи ні. Вона, здається, все розуміла й відчайдушно лупцювала ніжками.

Я мала два тижні, щоб вирішити, тому що пізніше штучні пологи, за законом, робити заборонено. Із тяжкими думками я поїхала додому приймати рішення. За цей час перерила купу літератури, досліджень… Довго шукала на медичних і материнських форумах подібні випадки — мені так важливо було знайти один, єдиний, де все закінчилося добре, який би міг дати мені надію… Але, на жаль, їх не було. Були дівчатка з одним, із двома маркерами, де ризик був незначний, але одразу стільки… всі одноголосно запевняли: щось там не те.

Мої тодішні почуття, певно, зрозуміє тільки жінка. Хотілося ридати, але розуміла, що цим завдам шкоди дитині — заборонила собі, але від цього було тільки гірше.

В одну з безсонних ночей я проглядала медичні форуми і знайшла відгук однієї вагітної дівчини, над яким, разом із батьком дитини, проплакала всю ніч, а зранку, нарешті, прийняла рішення.

Дівчина була вагітна дитиною із синдромом Дауна. Всього тексту не пам’ятаю, але ці слова запали в душу на усе життя: «Дзуськи вам, шановний професоре. Мій син має право на життя незалежно від стану здоров’я. Не приміряйте роль Бога, в цієї дитини є батько й мати, які захистять її —від вас також».

Зібравши волю в кулак, я змусила себе повірити, що все буде добре.

До самих пологів я більше не зронила жодної сльози, заборонивши собі сумніватися у здоров’ї дитини.

15 вересня 2011 року о 6:20 лікар, одразу після прийому пологів, вигукнув: «Який там амніоцентез! Погляньте, яка здорова дівка!»

Ліза народилася повністю здоровою.

Колись ти це прочитаєш, дівчинко моя, тому — прости мене за ті жахливі думки.

амніоцентез.2jpg

Зоя Мельник



Джерело: CREDO

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 2 + 6.

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...