Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
по Жива Вервиця
Автор: о. Олег Новосад

Покаяння у світлі вчення Святого Єфрема Сирійського

Дата публікації: 13-03-2013

Святий Єфрем Сирійський (306 - 373) є одним з великих вчителів Церкви IV століття, християнський богослов і поет. Народився в місті Нізібії в Сирії. Єдиний із сирійських Отців Церкви, якого почитають усі християни. В 1920 року Папа Венедикт XV проголосив його вчителем Христової Церкви. Він є автором багатьох творів. Але найбільш всього у своїх творах  він писав про сердечну скруху.

Святий Єфрем був великим вчителем покаяння. Він не стільки щось доказує у своїх творах, як виявляє свої думки і почуття. У його вченні завжди звучить заклик до покаяння. Покаяння вимагає від людини зусиль, адже для того, щоб до нього прийти необхідно відмовитись від старого і гріховного способу життя. Людина повинна до цього прагнути, тому що в покаянні вона повертається до Бога. Ісус Христос сказав: «Покайтесь, бо наблизилося Царство Небесне» (Мт. 3, 2). Тому без покаяння неможливо ввійти в Царство Небесне. Що таке покаяння? На грецькій мові це є метаноя – означає зміну розуму, переосмислення, вихід на зустріч Богу, підкорення своєї волі Божественній волі. Святий говорить: «Наскільки зростиш тут крила свої до світу горішнього, настільки злетиш там; наскільки очистиш тут ум свій, настільки там побачиш славу Господню; і наскільки возлюбиш Бога тут - настільки там наситишся Його любов'ю» (Заклик до покаяння… 37)[1]. В широкому значенні під покаянням потрібно розуміти фундаментальну зміну в житті: перехід людини від самодостатнього, гріховного і самолюбного стану – до життя згідно Божих заповідей, в стремлінні любити Бога.

Він говорить про покаяння, про віддалення від суєти світу цього, про боротьбу із спокусами. Ця боротьба повинна супроводжуватися людськими сльозами. Але сльози повинні бути правдиві, які виражають глибокий жаль за скоєні гріхи. Тому Святий Єфрем розрізняє три роди сліз: «Чи знаєте, що сльози бувають троякі? Бувають сльози про речі видимі. Такі сльози дуже гіркі та суєтні. Бувають сльози покаяння, коли душа забажає вічних благ: такі сльози дуже солодкі й корисні. Бувають також сльози розкаяння там, де плач і скрегіт зубів (Мт. 8:12), - такі сльози гіркі й марні, адже яка з них користь, коли вже збіг час для покаяння?» (Уроки про покаяння 9). Саме тому сльози покаяння виражають істинне розкаяння. «Святі й чисті сльози перед Богом завжди омивають душу від гріхів і очищують її від беззаконня» (Уроки про покаяння 27).

З життєвого досвіду знаємо, що людина у своєму навернені до Бога може бути непостійною. Розкаюючись у своїх гріхах, вона ще багато разів може впасти в ті самі чи інші гріхи. Оскільки впала людська природа на шляху слідування Божественним заповідям завжди зустрічає певний опір, якісь перепони. Тому в русі від гріха до життя з Богом завжди потрібно бути уважним, внаслідок чого покаяння нерозривно пов’язане з напруженням власної волі. Причину цього Святий Єфрем бачить в слабості людської природи, якій важко самостійно протистояти пасткам лукавого. Він говорить: «Перше ніж хто вчинить беззаконня, ворог всіляко применшує це беззаконня в його очах. Особливо применшує він похіть чуттєвої насолоди, начебто задовольнити її - це те саме, що вихлюпнути на долівку склянку холодної води. Лукавий применшує гріх в очах людини перед тим, як вона його вчинить; після гріха, навпаки, він надто перебільшує беззаконня в очах того, хто скоїв його. Обрушує на нього хвилі відчаю, часто озброюється проти нього й приповідками, навіюючи такі думки: «Даремна, марна твоя праця. На що схожа вона? Ось на що: насадив хтось виноградник, охороняв й оберігав його, поки не вродив. А зібравши виноград, наповнивши діжки виноградним вином, потім раптом встав, взяв сокиру й потрощив усі діжки. Вино вилилося і пропало. Ось що нагадує діяння твоє». Це навіює лукавий людині, аби вкинути її до прірви відчаю» (Уроки про покаяння 28). З цього бачимо, що лукавий не тільки різними способами применшує значення гріха в людських очах перед його вчиненням, але и перебільшує його після здійснення, вселяючи у неї душевні страждання, не даючи спокою, і тим самим звинувачує її у в скоєному гріху. Лукавий старається віддалити людину від Божого прощення, штовхаючи її до розпачу, і тим самим збільшує страждання. Якщо розкаяння не переходить в покаяння та одночасно не супроводжується вірою та надією на Боже прощення, то воно може привести до відчаю. В такому стані не потрібно залишатися, а відразу після падіння у гріх встати і принести щире розкаяння. Святий Єфрем говорить: «Якщо ж упав ти в гріх, не залишайся в ньому, не нехтуй Божим довготерпінням і Господнім милосердям… не лінуйся, а кайся, плач, зітхай, що ти піддався спокусі» (Про вісім головних пристрастей і боротьбу з ними 88).

Гріх – боротьба з ним і перемога над ним є фундаментальним положенням християнства. Бог не вимагає від людини безгрішності, тому що Йому відома людська неміч. Єдине, що Він вимагає від людини, - це усвідомити свою гріховність, щоб людина постійно направляла себе на шлях покаяння. Церква – це не тільки зібрання праведників, але й грішників. Перед тим як стати праведними, багато з них були великими грішниками. До праведності вони прийшли через покаяння, через усердну боротьбу з гріхами. Ця боротьба могла тривати певний час. Для цього необхідно терпіння і наполегливість.

Святий Єфрем Сирійський описує особливий досвід боротьби з гріхами, з гріховними помислами. Людина повинна в першу чергу слідкувати за своїми помислами. Ці помисли подібні собаці: якщо її ласкати, то вона не відступить від тебе, але якщо зразу прогнати її, то вона втече від тебе. Потрібно не допускати гріховних помислів у свою свідомість, у своє серце. Якщо людина побачила у своєму серці погану, гріховну думку, то в першу чергу що вона повинна зробити, так це зненавидіти цю пропозицію, цей гріх. Потрібно в ярості відштовхнути, відкинути його геть зі своїх думок, зі свого серця.

Згідно його вченню, покаяння не досягається лише діянням власних духовних сил  людини; воно стає можливим тільки з допомогою Божественної сили – благодаті. Якщо людина має щире бажання покаятись і перебороти гріх, то Бог завжди дає благодать для його подолання. Святий Єфрем Сирійський говорить: «Саме тому, коли вже наперед знаєш підступи ворога, тікай від гріха. Якщо й скоїш якийсь гріх, не скній у ньому, але підведись і звернись до Господа Бога свого всім серцем своїм, щоби спаслася душа твоя. Скажи лукавому помислові: «Хоча й діжки потрощив я, й вино зіпсував і занапастив, але цілий лишився мій виноградник, а Владика довготерпеливий, многомилостивий, милосердний і праведний. Маю надію, що з Його благодаттю знову вирощу й зберу свій виноград, наповню діжки свої, як і колись. Адже через пророка Ісаю говорить Він: Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна (Іс. 1:18)» (Уроки про покаяння 29). Таким чином людині необхідно пізнати саму себе, не боятися аналізувати свій стан. Потрібно пам’ятати, що людина може бути засуджена не тому що грішила, а тому що не каялась. Адже, який би великий гріх не вчинила людина, скільки би їх не було багато, всі вони будуть прощені Богом, якщо людина щиро розкаюється у них.



[1] Цитати подані з книги  Святий Єфрем Сирійський. Подвижницькі настанови/Пер. з рос. Наталії Кочан та Дам'яна Кічі. - Львів: Місіонер, 2001. - 238 с.

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 6 і 1?

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...