Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Св. Альфонс Марія де Ліґуорі

Практикування покори

Дата публікації: 09-08-2010
2598

1. Потреба покори

Той, хто не покірний, той не може по­добатися Господеві Богу, Бог не терпить гордих людей. Він обіцяв вислухати кож­ного, хто молитиметься до нього, але коли до Нього з проханням звернеться горда людина, Господь її не вислухає; покірним, навпаки, уділяє свої ласки: “Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать” (Як. 4,6).

2. Покора почуттів

Покора поділяється на покору почут­тів і покору волі.

Покора почуттів полягає в тому, щоб ми самі визнавали себе негідниками – яки­ми очевидно і є, – які нічого не знають ані нічого не можуть, тільки чинити зло. Отож будь-яке добро, яким володіємо і яке чинимо, дає винятково Бог. Отож що ми повинні чинити на практиці, щоби в цьому значенні бути покірними?

По-перше, ніколи не довіряймо нашим силам і нашим постановам, а навпаки, бій­мося самих себе, не довіряймо собі: “Пра­­цюйте над спасінням вашим в ос­трасі та трепеті” (Флп. 2,12). Св. Фи­лип Нерій мав звичку говорити: “Хто не боїться, той уже зазнав падіння”.

По-друге, ніколи не хвалімося тим, що нам належить: ні своїми здібностями, ні своїми поступками, ні своїм поход­жен­ням, ні своїми родичами тощо. Добре не говорити про те, що робимо, хіба щоби вказати на свої вади. Отож найліпше було б взагалі не говорити про себе як добре, так і зле, тому що навіть тоді, коли гово­римо про себе погано, в нас часто з’яв­ляється пуста гордість тим, що нас вихва­ляють за нашу покору, чи принаймні тим, що нас визнають покірними. І так покора перетворюється у високомірність.

По-третє, не зневажаймо себе, по­пов­нивши якийсь гріх. Це не є вияв по­кори, тільки високомірності. І навіть біль­ше, мета сатани, власне, полягає в тому, щоб ми впали в повний відчай і відкинули прагнення до доброго життя. Коли заува­жимо своє падіння, кажімо так, як гово­рила св. Катерина з Сієни: “Господи, це є плід з мого саду”. При­низь­мо себе і тоді піднесемося з попов­неного зла через акт лю­бові й жалю, по­становляючи не попов­нювати його біль­ше в надії на Божу допо­могу. А коли знову трапиться з нами падіння, посту­паймо завжди так само.

По-четверте, зауважуючи упадки інших, не дивуймося цьому, лише співчу­ваймо їм і дякуймо Богові, прохаючи Його, щоб нас від цього оберігав, адже в протилежному випадку Він покарає нас, дозволивши, щоб учинили ті самі гріхи або навіть гірші.

По-п’яте, вважаймо себе найбіль­шими грішниками на світі, навіть тоді, коли бачитимо, що гріхи інших числен­ніші, ніж наші, бо перед Богом наші гріхи, здійснені після отримання стількох Божих ласк і світел, є важчими, ніж гріхи інших людей, хоча їх не так багато. Св. Тереза Велика писала: “Не вважай, що ти зробив поступ на дорозі досконалості, якщо не визнаєш себе найгіршим зі всіх і не прагнеш бути останнім зі всіх”.

3. Покора волі

Покора волі полягає в тому, щоб любуватися тим, що зневажають інші люди. Хто заслужив собі на пекло, заслуговує на те, щоб його завжди топтали злі духи. Ісус Христос хоче, щоб ми училися від Нього, як бути лагідним і покірним серцем: “Навчіться від Мене, бо Я є лагідний і сумирний Серцем, тож знайте полегшу душам вашим” (Мт.11,29). Більшість є покірними тільки на словах, але не в серці. Вони говорять: “Я є найгіршим зі всіх, заслуговую на тисячу пекел”. А тоді, коли хтось осудить їх або промовить слово, яке їм не спо­добається, високомірно відвертаються. Отож вони подібні до їжаків, які відразу, як тільки їх торкнуться, висувають і наставляють колючки. Як це? Ти говориш, що є найгіршим зі всіх, а не хочеш стерпіти навіть одне прикре слово? “На­справді покірна людина, – говорить св. Бернард, – визнає свою марність і хоче, щоб й інші вважали її людиною малої вартості”.

По-перше, якщо справді хочеш бути покірною людиною, то тоді, коли отри­маєш якесь зауваження, сприйми його спокійно й подякуй тому, хто тобі нагадує. Згідно зі св. Іваном Золотоустом людина справедлива, навіть коли її виправляють, переживає за те, що вчинила гріх, а горда людина, навпаки, переживає тільки про те, що її гріх став відомим іншим. Святі, навіть тоді, коли їх несправедливо зви­нувачують, не захищаються, хіба така охорона є потрібна, щоб уникнути згір­шення інших – в протилежному випадку вони мовчать і тільки звеличують Бога.

По-друге, коли тебе зневажають, знось це терпеливо й ще  більше поглиблюй свою любов до того, хто так виявляє тобі погорду. Це є критерієм того, чи якась особа є покірною і святою. Якщо ця особа обурюється або ображається, то, навіть якщо чинитиме чуда, в душі буде пустою. Отець Бальтазар Альварес го­ворив, що “що час упокорень – період, під час якого можна здобути скарби за­слуг”. Спокійно сприйнявши один акт зневаги, ти осягнеш більше, ніж рішив­шись на десять постів на хлібі й воді. Без сумніву, прекрасно упокорюватися перед іншими, проте ще краще – погоджуватися на упокорення, до якого нас спонукають інші, бо чим менше ми активні, тим більша дія Божа. Тому отримаємо з них більшу духовну користь, коли вмітимемо їх стерпіти. Що ж тоді повинен вчинити християнин, якщо з любові до Бога не в змозі стерпіти вияву зневаги? Скільки ж то погорд мусив перенести Господь Ісус задля нас? Удари по обличчю, знущання, шмагання бичем, обпльовування? Ох, якщо б ми любили Ісуса Христа, то не тільки не відчували б образи через завдані зневаги, але, навпаки, любувалися б ними, пам’ятаючи про те, як зневажали Його.

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 4 й 6.

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...