Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
по Жива Вервиця (adm)
Автор: credo-ua.org

«Прийнятний гріх»

Дата публікації: 07-09-2015
обїдання

Він — скрізь: у суспільстві й навіть у церковних спільнотах. Та ми про нього намагаємося не говорити.

Більшість сучасних християн, якщо запитати їх про гріх, скажуть, що всі гріхи однаково погані. Вони рівні в очах Бога, і немає шкали, за якою щось гірше, а щось краще. Що маленька брехня на благо і вбивство — однакові гріхи, за які Христу довелося прийняти хресні муки на Голгофі. Але це все в теорії, а на практиці, священика, який трохи збрехав, навряд чи позбавлять сану. А ось за вбивство точно позбавлять.

На практиці, є гріхи, які суспільство готове прийняти. І навіть Церква готова. Є такий грішок, що наповнив наше суспільство і церкви настільки, що ми перестали його помічати. Він полягає у постійному бажанні отримати більше, ніж нам насправді потрібно. Гріх цей — обжерливість.

Коли думаєш про обжерливість, згадуються власні бажання з’їсти не менше десятка еклерів та запити їх гарячим шоколадом. Або загальна схильність закидати картопляні чіпси у шлунок, що вже давно не голодний. Більшість із нас дивиться на гріх обжерливості й думає: «У мене цієї проблеми немає» або «Ну і що такого? Теж мені, гріх». У будь-якому храмі знайдуться гладуни, звичні до переїдання, та їх мало хто звинуватить у недостатній духовності за пристрасть до їжі.

Але обжерливість — це не просто пристрасть до їжі. Говорячи простими словами, обжерливість — це залежність, пристрасть душі до надлишку. Так відбувається, коли смак стає важливішим за голод, бажання — важливішим за потребу. І в споживацькому суспільстві стає важко визначити, що вважати заслуженим трофеєм, а що — надлишковим потуранням власним слабкостям. Із цього погляду то навіть найстрункіші з нас можуть виявитися справжніми ненажерами. Будь-хто.

Пристрасть до надмірності виростає з невдоволеності. Я незадоволений своєю порцією. Неважливо, чи це порція на тарілці, у ліжку чи на банківському рахунку. Мені треба більше. Але оскільки кожна порція — це обмежена частина обмеженого світу, то я прагну задовольнити бажання, яке… зростатиме з кожною отриманою порцією, а тому задоволення не досягти ніяк.

Про це, до речі, йдеться у третьому розділі книги Буття. Що за гріх у райському саду було скоєно, якщо не гріх пристрасті до надмірностей? Адам із Євою дістали у спадщину красу саду і чудовий смак райських плодів, без присмаку сорому. Але рай був навіть не у цьому. Рай називався так, бо Господь був поруч, ходив та розмовляв із ними. І все ж, Адам із Євою визнали усе дане їм за недостатнє. «Порція раю» здалася їм замалою, і вони потягнулися за великим… Наслідки їхніх дій нам відомі.

прийнятний гріх

Ми, як і вони, — істоти спраглі. Ми намагаємося втамувати неспинну спрагу, яка з кожним ковтком стає дедалі сильнішою. Наші апетити подібні смерті, як говориться про це у книзі Притч (27, 20). Ми перебуваємо у постійному пошуку того, що вгамує нашу спрагу. Але вона не минає. І в цьому основа нашої обжерливості. Жага рухає нашою пристрастю до надмірностей.

Тим не менш, жагу до більшого не завжди слід вважати злом. Просто її треба скерувати у правильному напрямку. Ми маємо бути спраглими Бога, спраглими святості. Наші ненаситні душі можуть навернутися і знайти радість у благодаті, яка відкривається у Божій присутності. Є лише одне невичерпне Джерело тамування нашої спраги.

Смаку Його благодаті достатньо, щоб угамувати ненаситні прагнення. Якщо заборонений плід здається солодким, то благодать солодша у сто разів.

І ось вам ще дивний ефект: що більше ми п’ємо з невичерпного джерела Божої любові, то сильніше змінюються наші вподобання і смаки. Солодкі води благодаті з кожною краплею зцілюватимуть наші ненаситні душі.

У гонитві за поживою, що не здатна втамувати голоду і спраги, почуття та смаки у нас притупилися. Ми перестали відрізняти, де наш реальний голод, тамуючи лише свої пристрасті. І тільки повернення до Джерела води живої здатне повернути нам справжні смакові якості.

У Псалмі 33 говориться: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь». Напевно, Павло правильно розумів цей вірш, коли свідчив людям у Лістрі про Бога, Котрий дає їжу та радощі людині, аби та відвернула своє серце від суєти й наситилася Богом (Діян 14, 15‑17).

Отож, коли Бог стверджує, що Його благість можна скуштувати і побачити, у цього твердження є щонайменше два наслідки. По‑перше, кожне земне задоволення має головне призначення: вказувати на втамування усіх наших потреб у Бозі. Моє захоплення світанком не повинне завершуватися поглядом на розпечений сонцем горизонт, а має продовжитися хвалою Богу, який цей світанок створив. По‑друге, якщо наша пристрасть до більшого може потрапити у неправильне русло, то вочевидь вона може потрапити і в правильне!

Чи вважати нашу пристрасть до більшого гріхом? Усе залежить від того, чи це є прагненням душі до чогось тлінного або до нетлінного. Чи прагнемо ми «повнішати» у пізнанні Бога? Чи радіємо ми можливості провести кілька додаткових хвилин у молитві, сховавшись від усього світу заради ще одного ковтка з божественного джерела? Коли ми востаннє не могли відірватися від Біблії, дивуючись медовим ароматам древніх істин? Якщо у Біблії зосереджена вся нетлінна благість, то навіщо нам розтрачувати своє життя біля тлінних столів?

Ми, християни, так сильно звикли стримувати себе у насолоді Богом, що вже навіть і забули, як та насолода може виглядати. Для багатьох із нас насолода в Бозі стала такою ж рідкістю, як і порожній шлунок. Чому ми не можемо дати своїм душам єдине Джерело, здатне втамувати спрагу раз і назавжди? Чому ми женемося за третьосортними смаками світських задоволень: їжею, сексом і грошима?

Якби ми лиш перестали душити свою «обжерливість», а скерували її у правильне русло! Якби ми тільки куштували благість Бога, котрий пропонує нам те саме життя з надлишком, а не харчувалися з мізерних столів цього світу!

Як сказав Джордж Макдональд: «Іноді я заплющую очі, потім розплющую… і все — забув». Мій голод часто втамовується не там. Мені здається, що я хочу чогось тлінного, але насправді я шукаю вічного втамування свого голоду. І щоб про це не забувати, нам потрібно щодня куштувати благість Бога. Отже, давайте харчуватися правильно!

За матеріалами: IESHUA.ORG



Джерело: CREDO

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 6 + 6.

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...