Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
по Марія Колодій
Автор: Milites Christi Imperatoris

Внутрішні клятви

Дата публікації: 29-06-2010
тиша

В Святому Письмі прямого вислову про внутрішні клятви немає, але деякі речі говорять про них.

Ісус чітко каже: «Не кляніться ні небом... ні землею... ні Єрусалимом» (див. Мт. 5,34-35). Ісус забороняє будь-яку клятву в будь-якій формі: «А я кажу вам не клястися зовсім».

Чому ця заборона така важлива?

Людина функціонує в той спосіб, що вона є дух, душа і тіло. Основним «мотором» людини, основним джерелом її єства є не її емоції, а її дух. Людська воля має свій осередок в дусі (навіть якщо тіло немічне чи не функціонує, дух може приймати рішення). Душа є продуктом духа і тіла. Психологи називають душу «емоціями». Свобідна воля дуже далека від емоцій: емоції можуть впливати на свобідну волю, але свобідна воля є незалежна від психологічного стану людини. Якщо людина є обмежена своїми внутрішніми клятвами, то відповідно її дух не є вільний від емоцій.

Клятва - це постанова свобідної волі. Тобто, своєю волею людина вирішує, що буде поводитись певним чином, і своєю свобідною волею людина закріплює в собі ту постанову клятвою. Ця постанова має потім вплив на все її життя - хоче вона цього чи не хоче.

Спершу коротко проаналізуємо зовнішні клятви.

Перш за все, перші християни приносили «клятву» Богові на вірність. Потім, коли держава стала християнською, в християнському володарі бачили Божого помазаника - що йому Бог делегував певну частину функцій, щоб він дбав за державу. Тобто, коли приносили клятву державі, то не приносили клятву в ім'я держави - приносили на ім'я володаря, бо в володареві бачили Божого помазаника, і тим самим вважалося, що клятва складається Богові. Ісус забороняє клятви не Богові, а в ім'я Боже(Це було заборонено і в Старому Завіті).

Деколи ми дивуємося, що старші люди в нашій країні поводяться так, ніби далі живуть за часів комунізму. Тут, взагалі-то, немає нічого дивного. Піонерська клятва, комсомольська клятва, клятва вступу в КПРС - вони так чи інакше продовжують діяти на наш народ і він далі продовжує рухатися до «світлого майбутнього». Хіба не цілком комуністичне переконання: коли прийде новий президент, нам не треба мінятися, ми далі будемо поводитися так, як поводилися, все далі буде йти своїм шляхом, а от президент наведе порядок і ми відразу будемо всі жити як в Америці. Це - віра в світле майбутнє. Ми обираємо президента, навіть за нього не молимось, і чекаємо, що він буде робити свою роботу і поведе нас до «світлого майбутнього», а нам думати не треба.

Ось ще один цікавий приклад. В Ірландії ніколи не міг прижитись протестантизм. Ірландці - затяті католики. Справа в тому, що їх предки, коли приймали християнство (їх христив Св. Патрік), зібралися всі на побережжі Ірландії, крім жителів Ульстера (звідти ніхто не прийшов), і присягнули на вічну вірність Христові і Його намісникові - Папі. Що цікаво: згідно статистики, сьогодні в Ірландії католики складають близько 87% населення. У Північній Ірландії (офіційна назва Ульстера) католики складають всього 2/5 населення, і присутня постійна напруга між католиками і протестантами. Таким чином ця присяга діє на життя цілої нації. Клятва предків діє по сьогоднішній день.

Яскравим прикладом зовнішньої клятви є прийняття целібату або монашого стану. У випадках, коли колишні священики (монахи чи ті, що прийняли целібат) вступають в подружжя, їхні сім'ї не функціонують. Справа в тому, що вони своєю свобідною волею зробили постанову перед Богом, що ніколи не одружаться, що вони не будуть жити в шлюбі. Тому така людина, поки не відкличе цієї клятви, жити в шлюбі не може. Ці сім'ї просто не функціонують, хоча з однієї і з другої сторони є свобідна воля і постанова жити разом.

Варто знати, що влада Апостольського Престолу має владу над цими клятвами. Ісус сказав Петрові: «Даю тобі ключі Царства Божого. Що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небі; і що розв'яжеш на землі, те буде розв'язане на небі.» (див. Мт. 16,19). Тому Папа (чи його уповноважений намісник) має владу «розв'язати» ці клятви.

Ще одним прикладом наслідків зовнішньої клятви є другий шлюб. Цей шлюб, якщо він «нелегальний» (якщо партнери мали попередній шлюб і розійшлися) теж не функціонує. Ці люди актом свобідної волі перед Богом пообіцяли, що житимуть з тією людиною до кінця життя. Це відкликати неможливо. Те, що перед Богом запечатане, відкликати неможливо. Хоча другі шлюби можуть ззовні на вигляд функціонувати, в них ніколи немає до кінця всього, що має бути в шлюбі. (Уневажнення шлюбу в Католицькій Церкві - це коли Церковний суд в ім'я Церкви встановить, що дійсно наміру і акту свобідної волі жити з тією людиною до кінця не було.)

Щоб краще зрозуміти, як функціонують клятви, наведу просту асоціацію: людський дух дуже в дечому подібний до поїзда або до трамвая - він може рухатися тільки по певній колії, він не може звернути вліво чи вправо. Наша клятва - це стрілочник, який переводить стрілки і змінює напрям руху поїзда. Коли ми виносимо якусь клятву - змінюється напрям руху «поїзда». Поки ми того стрілочника не закличемо назад, щоб він знову повернув стрілки і поїзд міг їхати туди, куди йому треба їхати, ми нічого доброго не осягнемо. Осягнути зміну траєкторії руху без відкликання клятви неможливо.

Внутрішня клятва є дещо гірша від зовнішньої. Справа в тому, що ми запам'ятовуємо переважно ту інформацію, яка приходить до нас через очі і через вуха. 99,99% інформації ми сприймаємо через очі і вуха. З них 90% - через очі. Зовнішню клятву ми пам'ятаємо, бо вона була сказана, вона відбулася в якихось обставинах, які ми візуально запам'ятали.

Внутрішня клятва переважно виноситься після довгого роздумування і розчарування. Дуже часто людина автоматично стирає з пам'яті ці події, особливо якщо вони відбувались в ранньому дитинстві. Потім, коли людина виростає, то ці клятви впливають на її поведінку, життя, відносини з іншими людьми і з Богом.

Наприклад, мама дуже часто обіцяє дитині, що щось їй купить і не купує. Дитина роздумує над тим. Вона, як і кожна дитина прагне бути щасливою, і думає: «Мама мене обдурила раз, мама мене обманула другий раз, потім третій раз. Вона мене обдурить і четвертий раз. Я не мушу мати ту річ, щоб бути щасливою.»

Внутрішня клятва характерна для тих людей, які не можуть прийняти любов. Їм можуть показувати любов різними способами, а вони її не приймають. Часто ця клятва присутня в людей, які, ще будучи дітьми, хотіли більше батьківської уваги, а батьки через свою зайнятість не могли їм тої уваги приділити. Тоді ті діти закривались в собі і казали: «Мені не треба, щоб мене хтось любив, щоб я був щасливий. Мені не треба нікого, щоб бути щасливим. Я можу бути щасливий сам». Поки та особа не відкличе ті клятви, реальні зміни в її житті не можуть наступити. Бували випадки, коли людина, відкликавши таку клятву, в момент сповнювалась Божою любов'ю і переживала хрищення Святим Духом, які до того не могла відчути. Окрім того, змінюється все життя людини і ставлення до близьких та інших людей.

Внутрішні клятви можуть бути різноманітними. Часто вони виникають у тих людей, які в дитинстві через фінансовий недостаток батьків мусіли доносити одяг після старших братів-сестер. Спостерігаючи за дітьми з багатших родин, яким батьки купували нові речі, вони думали: «Мої батьки добрі, але вони мені того не можуть дати. А мені того не треба, щоб я був щасливий.» В кінцевому результаті, вони можуть сказати: «Мені не треба багатства, щоб я був щасливий.» І потім багатство може бути навколо тих людей, але вони не можуть його втримати. Ми всі прагнемо до щастя, а коли людина каже: «Я не буду щаслива з грошима, мені не потрібні гроші для щастя», то таким чином вона закривається на те, щоб мати достаток грошей. Ще в такому випадку можливе протилежне формулювання: «Як я буду мати гроші, то не буду щасливий.»

Щоб відкликати внутрішні клятви, треба відкритися на Божу дію. Треба дати Богові можливість діяти в нашому житті і тоді досягнемо успіху. Усвідомивши, що знаходимось перед Богом, в Його присутності, можемо відкликати ті клятви, які пригадуємо.

Варто роздумувати над своїм життям і над своїми вчинками, щоб побачити, що є джерелом нашої поведінки і які фактори мають на неї вплив.

Можливо, під впливом суворої вчительки ми подумали, що нам не треба, щоб нас хтось вчив, і тепер не можемо сприйняти науку Церкви? Або після того, як дівчину покинув хлопець, вона постановила, що їй не треба чоловіка, щоб бути щасливою, і тепер з новим хлопцем, незважаючи на бажання бути разом, нічого не виходить? Чи, відкинувши батьківську любов, тепер не можемо прийняти Божу?

Внутрішні клятви сковують нас і тримають наш дух в полоні. Ми покликані до свободи, а не до того, щоб бути рабами. Ісусові не потрібні раби, Він хоче вільних людей, які своєю вільною волею стали на Його сторону.

В Святому Письмі прямого вислову про внутрішні клятви немає, але деякі речі говорять про них.

Ісус чітко каже: «Не кляніться ні небом... ні землею... ні Єрусалимом» (див. Мт. 5,34-35). Ісус забороняє будь-яку клятву в будь-якій формі: «А я кажу вам не клястися зовсім».

Чому ця заборона така важлива?

Людина функціонує в той спосіб, що вона є дух, душа і тіло. Основним «мотором» людини, основним джерелом її єства є не її емоції, а її дух. Людська воля має свій осередок в дусі (навіть якщо тіло немічне чи не функціонує, дух може приймати рішення). Душа є продуктом духа і тіла. Психологи називають душу «емоціями». Свобідна воля дуже далека від емоцій: емоції можуть впливати на свобідну волю, але свобідна воля є незалежна від психологічного стану людини. Якщо людина є обмежена своїми внутрішніми клятвами, то відповідно її дух не є вільний від емоцій.

Клятва - це постанова свобідної волі. Тобто, своєю волею людина вирішує, що буде поводитись певним чином, і своєю свобідною волею людина закріплює в собі ту постанову клятвою. Ця постанова має потім вплив на все її життя - хоче вона цього чи не хоче.

Спершу коротко проаналізуємо зовнішні клятви.

Перш за все, перші християни приносили «клятву» Богові на вірність. Потім, коли держава стала християнською, в християнському володарі бачили Божого помазаника - що йому Бог делегував певну частину функцій, щоб він дбав за державу. Тобто, коли приносили клятву державі, то не приносили клятву в ім'я держави - приносили на ім'я володаря, бо в володареві бачили Божого помазаника, і тим самим вважалося, що клятва складається Богові. Ісус забороняє клятви не Богові, а в ім'я Боже(Це було заборонено і в Старому Завіті).

Деколи ми дивуємося, що старші люди в нашій країні поводяться так, ніби далі живуть за часів комунізму. Тут, взагалі-то, немає нічого дивного. Піонерська клятва, комсомольська клятва, клятва вступу в КПРС - вони так чи інакше продовжують діяти на наш народ і він далі продовжує рухатися до «світлого майбутнього». Хіба не цілком комуністичне переконання: коли прийде новий президент, нам не треба мінятися, ми далі будемо поводитися так, як поводилися, все далі буде йти своїм шляхом, а от президент наведе порядок і ми відразу будемо всі жити як в Америці. Це - віра в світле майбутнє. Ми обираємо президента, навіть за нього не молимось, і чекаємо, що він буде робити свою роботу і поведе нас до «світлого майбутнього», а нам думати не треба.

Ось ще один цікавий приклад. В Ірландії ніколи не міг прижитись протестантизм. Ірландці - затяті католики. Справа в тому, що їх предки, коли приймали християнство (їх христив Св. Патрік), зібралися всі на побережжі Ірландії, крім жителів Ульстера (звідти ніхто не прийшов), і присягнули на вічну вірність Христові і Його намісникові - Папі. Що цікаво: згідно статистики, сьогодні в Ірландії католики складають близько 87% населення. У Північній Ірландії (офіційна назва Ульстера) католики складають всього 2/5 населення, і присутня постійна напруга між католиками і протестантами. Таким чином ця присяга діє на життя цілої нації. Клятва предків діє по сьогоднішній день.

Яскравим прикладом зовнішньої клятви є прийняття целібату або монашого стану. У випадках, коли колишні священики (монахи чи ті, що прийняли целібат) вступають в подружжя, їхні сім'ї не функціонують. Справа в тому, що вони своєю свобідною волею зробили постанову перед Богом, що ніколи не одружаться, що вони не будуть жити в шлюбі. Тому така людина, поки не відкличе цієї клятви, жити в шлюбі не може. Ці сім'ї просто не функціонують, хоча з однієї і з другої сторони є свобідна воля і постанова жити разом.

Варто знати, що влада Апостольського Престолу має владу над цими клятвами. Ісус сказав Петрові: «Даю тобі ключі Царства Божого. Що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небі; і що розв'яжеш на землі, те буде розв'язане на небі.» (див. Мт. 16,19). Тому Папа (чи його уповноважений намісник) має владу «розв'язати» ці клятви.

Ще одним прикладом наслідків зовнішньої клятви є другий шлюб. Цей шлюб, якщо він «нелегальний» (якщо партнери мали попередній шлюб і розійшлися) теж не функціонує. Ці люди актом свобідної волі перед Богом пообіцяли, що житимуть з тією людиною до кінця життя. Це відкликати неможливо. Те, що перед Богом запечатане, відкликати неможливо. Хоча другі шлюби можуть ззовні на вигляд функціонувати, в них ніколи немає до кінця всього, що має бути в шлюбі. (Уневажнення шлюбу в Католицькій Церкві - це коли Церковний суд в ім'я Церкви встановить, що дійсно наміру і акту свобідної волі жити з тією людиною до кінця не було.)

Щоб краще зрозуміти, як функціонують клятви, наведу просту асоціацію: людський дух дуже в дечому подібний до поїзда або до трамвая - він може рухатися тільки по певній колії, він не може звернути вліво чи вправо. Наша клятва - це стрілочник, який переводить стрілки і змінює напрям руху поїзда. Коли ми виносимо якусь клятву - змінюється напрям руху «поїзда». Поки ми того стрілочника не закличемо назад, щоб він знову повернув стрілки і поїзд міг їхати туди, куди йому треба їхати, ми нічого доброго не осягнемо. Осягнути зміну траєкторії руху без відкликання клятви неможливо.

Внутрішня клятва є дещо гірша від зовнішньої. Справа в тому, що ми запам'ятовуємо переважно ту інформацію, яка приходить до нас через очі і через вуха. 99,99% інформації ми сприймаємо через очі і вуха. З них 90% - через очі. Зовнішню клятву ми пам'ятаємо, бо вона була сказана, вона відбулася в якихось обставинах, які ми візуально запам'ятали.

Внутрішня клятва переважно виноситься після довгого роздумування і розчарування. Дуже часто людина автоматично стирає з пам'яті ці події, особливо якщо вони відбувались в ранньому дитинстві. Потім, коли людина виростає, то ці клятви впливають на її поведінку, життя, відносини з іншими людьми і з Богом.

Наприклад, мама дуже часто обіцяє дитині, що щось їй купить і не купує. Дитина роздумує над тим. Вона, як і кожна дитина прагне бути щасливою, і думає: «Мама мене обдурила раз, мама мене обманула другий раз, потім третій раз. Вона мене обдурить і четвертий раз. Я не мушу мати ту річ, щоб бути щасливою.»

Внутрішня клятва характерна для тих людей, які не можуть прийняти любов. Їм можуть показувати любов різними способами, а вони її не приймають. Часто ця клятва присутня в людей, які, ще будучи дітьми, хотіли більше батьківської уваги, а батьки через свою зайнятість не могли їм тої уваги приділити. Тоді ті діти закривались в собі і казали: «Мені не треба, щоб мене хтось любив, щоб я був щасливий. Мені не треба нікого, щоб бути щасливим. Я можу бути щасливий сам». Поки та особа не відкличе ті клятви, реальні зміни в її житті не можуть наступити. Бували випадки, коли людина, відкликавши таку клятву, в момент сповнювалась Божою любов'ю і переживала хрищення Святим Духом, які до того не могла відчути. Окрім того, змінюється все життя людини і ставлення до близьких та інших людей.

Внутрішні клятви можуть бути різноманітними. Часто вони виникають у тих людей, які в дитинстві через фінансовий недостаток батьків мусіли доносити одяг після старших братів-сестер. Спостерігаючи за дітьми з багатших родин, яким батьки купували нові речі, вони думали: «Мої батьки добрі, але вони мені того не можуть дати. А мені того не треба, щоб я був щасливий.» В кінцевому результаті, вони можуть сказати: «Мені не треба багатства, щоб я був щасливий.» І потім багатство може бути навколо тих людей, але вони не можуть його втримати. Ми всі прагнемо до щастя, а коли людина каже: «Я не буду щаслива з грошима, мені не потрібні гроші для щастя», то таким чином вона закривається на те, щоб мати достаток грошей. Ще в такому випадку можливе протилежне формулювання: «Як я буду мати гроші, то не буду щасливий.»

Щоб відкликати внутрішні клятви, треба відкритися на Божу дію. Треба дати Богові можливість діяти в нашому житті і тоді досягнемо успіху. Усвідомивши, що знаходимось перед Богом, в Його присутності, можемо відкликати ті клятви, які пригадуємо.

Варто роздумувати над своїм життям і над своїми вчинками, щоб побачити, що є джерелом нашої поведінки і які фактори мають на неї вплив.

Можливо, під впливом суворої вчительки ми подумали, що нам не треба, щоб нас хтось вчив, і тепер не можемо сприйняти науку Церкви? Або після того, як дівчину покинув хлопець, вона постановила, що їй не треба чоловіка, щоб бути щасливою, і тепер з новим хлопцем, незважаючи на бажання бути разом, нічого не виходить? Чи, відкинувши батьківську любов, тепер не можемо прийняти Божу?

Внутрішні клятви сковують нас і тримають наш дух в полоні. Ми покликані до свободи, а не до того, щоб бути рабами. Ісусові не потрібні раби, Він хоче вільних людей, які своєю вільною волею стали на Його сторону.

http://christusimperat.org/uk/node/5284

Список коментарів

Коментовано: Oksana | 2010-06-30

Слава Ісусу Христу.
Щиро дякую за цікаву статтю.
Ця стаття дала вичерпну інформацію за задане Вам запитання.

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 5 + 7.

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...