Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
по Жива Вервиця
Автор: credo-ua.org

Життєва мудрість – проста

Дата публікації: 15-01-2013

Якщо пошукаємо у Біблії відповіді на питання, як нам жити на щодень, то знайдемо три види порад. Насамперед Біблія містить веління, дані самим Богом, тобто Декалог. Потім – конкретні вказівки, що виводяться з культурної традиції Ізраїля, законодавства щодо храмового культу, приписів про складання жертв або основ поведінки чоловіка й жінки.

Третій, найглибший рівень становлять правила, що випливають із роздумів окремих осіб, досвіду, з якого складається «життєва мудрість». Вони, наприклад, містяться у Книгах мудрості (або дидактичних: Йова, Псалмів, Приповідок, Пісні пісень, Еклезіаста, Мудрості, Сираха). Це не повчання серця, зануреного у роздуми, а конкретні вказівки стосовно практичних справ.

Ці три види вказівок вочевидь мають різну зобов’язувальну силу. Декалог, приміром, не говорить, як я маю розпоряджатися своїм майном або як влаштовувати своє подружжя. Я сам маю це вирішувати. Можу при цьому пошукати поради у досвідченої людини. Ісус, звертаючись до багатого юнака, який запитував його, що має робити, аби осягнути вічне життя, – вказав на доконечність виконання Десяти Заповідей. А як той відповів, що дотримувався їх змалку, Ісус пішов у тій розмові далі, виходячи зі свого знання людей, із досвіду, що його Біблія зве мудрістю: тебе поневолює твоє багатство. Зроби з ним щось,  і я допоможу тобі визволитися до істинного життя.

Знаменне тут, що Біблія виразно покликається на людський розум. Вона визволяє розум, дає йому права і накладає на нього обов’язки. Постійно підкреслює, що Бог дав людині не лише віру, а й здатність думати.

Отак читаємо в Книгах мудрості Старого Завіту: «Той ловить пса за вуха, хто, мимо йдучи, втручається до сварки інших» (Прип 26,17). Або: «Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, і той, хто гнів опановує, – ніж той, хто здобуває місто» (Прип 16,32). І ще: «Багато не вчащай до дому друга твого, а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить» (Прип 25,17). Знаходимо там сотні таких стверджень. Можемо прочитати також і про границі людського розуму: «Ти бачиш чоловіка, що себе за мудрого вважає? На дурня більше надії, ніж на нього» (Прип 26,12). Або: «Хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, хай не хвалиться сильний силою своєю, хай не хвалиться багатий своїм багатством. Ні! Хто хвалиться, хай хвалиться тим, що розуміє і знає Мене, що я – Господь [Ягве], який творю милість і суд, і справедливість на землі, бо Мені це до вподоби» (Єр 9,22-23).

Також і Господь Ісус вимагає, щоб ми користувалися власним розумом. Можемо знайти чимало слів, подібних до цих: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі… бо де скарб твій, там буде і серце твоє». «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а іншого буде любити, або триматиметься одного, а того – знехтує. Не можете Богові служити – і Мамоні» (Мт 6, 19-21 і 24).

До таких афоризмів належать також і висловлювання з Нагірної проповіді: ви чули, що сказано… – а Я кажу вам. І нехай слово ваше буде: так – так, ні – ні, а що понад це, те від лукавого (див. Мт 5). Отже, Господь Ісус переносить акцент із самого вчинку на мотиви та упередження, які впливають на дію, і тому їх варто розглядати нарівні з виконаними вчинками.

Він говорить також про вірогідність учинків: коли даєш милостиню – не труби перед собою, як облудники. Милостиня має залишатися даром Богові, таємним перед людьми (див. Мт 6,2-4).

Або: не судіть, аби вас не судили, бо якою міркою ви міряєте, такою і вам відміряють (пор. Мт 7,1-2; Лк 6,23). В іншому місці суд представлений через образ скалки в оці (Лк 6,41-21). Як тільки не намагалися оминути неприємність цих слів Ісуса!... Говорилося, що «око» може також єврейською означати «озеро» або «криницю». Отже, то була би мова про колоду в криниці сусіда. Або притча про верблюда, яку тлумачать також через слова «канат» і «малі міські ворота». Однак усі ці додаткові спроби інтерпретації не пояснюють безпосереднього сенсу притчі. Зачепити до живого – ось характерна риса слів Господніх. Саме надмірність, закладена у притчах, і духовний ригоризм мають підштовхнути розум до замислення.

До цієї само групи приказок на тему практичної життєвої мудрості належать сентенції про здатність розрізнення: «Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свинями, щоб не потоптали їх ногами та, обернувшись, вас не роздерли» (Мт 7,6). Хто так діє – не тільки марнує цінні речі, але провокує злість тварин, переконаних, що їм дали щось їстівне, а воно не годиться. Не потрібно поєднувати того, що не пасує одне до одного. Нове вино і старі бурдюки не пасують одні до одних. Латка з нового полотна не пасує до старої одежі. Неможливо керуватися принципами старої побожності і водночас бути вільними для Царства Божого. Не можна постити, коли провіщено свято, як і святкувати в час жалоби.

До афоризмів, сповнених глибокої мудрості, належить також і ця порада Ісуса: «Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми. Хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви?» (Мт 7,15-16).

Посилаючись на людську мудрість, Ісус промовляє своє славнозвісне: «Поглянь!» Розплющ очі. Подивися! Поміть те, що видно лише з другого чи й третього погляду. І зрозумій, що те, що виглядало як утопія, можливе в майбутньому. У притчах Ісуса про Царство Боже утопії не було. Таке бачення майбутнього випливає з мудрості, яка бачить далі та глибше, аніж око, скероване на земні речі та буття. Утопія – це думка про такий стан дійсності, який насамперед є предметом роздумів і надій, поступово стаючи предметом публічних дискусій, аби врешті стати якоюсь дійсністю, що певним чином змінює панівні стосунки. Утопія є думкою, яка ще не має свого місця у конкретній реальності, але яку розглядаємо як прийдешню і яка остаточно буде колись реалізована на цій землі. Мудра людина не вважає утопії чимось геть нереальним, а вбачає у ній можливість перемін.

Усе те, що Господь Ісус переказав нам у формі порад або життєвих принципів, міститься у цьому напруженні поміж нинішнім і прийдешнім. Кульмінаційним пунктом є відкритість на те, що надходить – тобто на те, що походить від Бога, не будучи досягненням людини.

Йорг Цінк, deon.pl

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 3 і 9?

Духовність

папа

МАЙБУТНЄ — ЦЕ НЕ „Я“, А „МИ“

Папа Франциск виступив на відомій конференції TED ...

блаженіший

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!...

радість

2 речі, які треба зробити

ще до кінця Великого Посту: більше доброзичливості, менше нарікання ...

Христос

УРОКИ ДОБРОЇ СПОВІДІ ВІД ЄФРЕМА СИРИНА

Іншому ворог навіює такий помисел: «Ти ще молодий – під старість каятимешся...

Бог

Бог не запитає

Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але ...

постимо

ЧАС РЕАНІМУВАТИ ДУШУ

Після темної ночі настає світанок. Кожного ранку, коли ми відкриваємо очі...

блаженіший

20 ТЕЗ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

В ефірі проекту “Відкрита церква” глава УГКЦ відповів ...

чистилище

5 міфів про чистилище

5 міфів про чистилище, в які вірить багато людей (Можливо, навіть ви!) ...