Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
по Жива Вервиця (adm)
Автор: ugcc.org.ua

Блаженніший Святослав: «Наші священики перейшли період випробувань, але вони продовжують своє служіння»

Дата публікації: 23-12-2014
УГКЦ
Якою ціною священикам Української Греко-Католицької Церкви дається здійснення богослужінь у Донецьку, що загрожує її конфесіям у Криму, з якими труднощами зіштовхуються капелани на фронті та чому греко-католики спостерігають за процесом об'єднання Українських Церков збоку? Про це в інтерв'ю Цензор.НЕТ розповів Блаженнійший Святослав, Глава УГКЦ.
З архиєреєм зустрічаємося в його резиденції поблизу Патріаршого собору Воскресіння Христового. Придатним для життя тут є лише одне крило приміщення. У решті триває затяжний ремонт, який, зізнається Блаженніший Святослав, невідомо коли закінчиться, тому що сьогодні максимум коштів Церква спрямовує на допомогу армії та переселенцям зі Сходу.

- Блаженніший, у якому стані перебувають парафії УГКЦ на територіях, які опинилися під владою терористів?

- На території Донецького екзархату, який, крім Донецької області, охоплює також Дніпропетровську, Запорізьку та Луганську області, УГКЦ має 67 священиків. Під окупацією незаконних збройних формувань на сьогодні перебувають близько 11 парафій, зокрема в Донецьку та Луганську. Наші священики доїжджають до тих парафій, перетинаючи лінію фронту. У самому Донецьку на місці перебуває двоє наших священнослужителів, які обслуговували всіх вірних. Недавно до них долучився римо-католицький священик.

Наші священики перейшли період випробувань, але вони продовжують своє служіння, щоб наша паства бачила, що не залишається без опіки. Декілька отців змушені долати лінію фронту, їхня можливість досягнути тих територій залежить від інтенсивності бойових дій. Ми сподіваємося, що якщо обстріли бодай трошки стихнуть, то всі наші отці повернуться...

- Ті священики, які знаходяться в Донецьку постійно, мають змогу здійснювати служіння безперешкодно та легально?

- Про якусь легальність на тих територіях взагалі не можна говорити, тому що там немає влади. Але якщо йдеться про те, як відбуваються наші богослужіння в Донецьку, то можу сказати, що вони здійснюються регулярно, і наш катедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці в Донецьку переповнений під час Літургій. Люди переживають кризовий період. Кожного дня вони ризикують життям, тому потребують духовної опіки як ніколи. Тож наші отці мають багато праці, і сам той факт, що вони залишилися зі своєю паствою, є знаком того, що наша Церква є і буде.

- У Криму ситуація є більш сприятливою?

- Питання свободи віросповідання в Криму є дуже складним. Богу дякувати, що там немає бойових дій. Але неодноразово було сказано, що українські Церкви та інші конфесії,а також мусульмани, зазнають певного тиску. Нещодавно так звана кримська влада видала закон, відповідно до якого всі Церкви та релігійні організації мають поновити свою реєстрацію. Там є вимоги, які дуже важко виконати. Наприклад, необхідно вказати свою вищу структуру на території Російської Федерації. Якщо такої нема, для того щоб отримати право на існування в Криму, необхідно пройти релігієзнавчу експертизу в Москві. Де-факто, це є закон про ліквідацію Церков, які не підпадають під уявлення про лояльність до влади, котра там існує. Зокрема, останніми тижнями починають порушувати питання націоналізації церковного майна. Тому є всі підстави остерігатися того, що з 1 січня 2015 року наші громади в Криму можуть бути просто зняті з реєстрації, а майно - націоналізоване. Тому є підстави говорити про релігійну дискримінацію.

- У разі націоналізації майна УГКЦ в Криму ваші священнослужителі зможуть проводити Літургії поза межами храмів?

- Якщо навіть священик залишиться на місці і відправлятиме Богослужіння приватно в квартирі, такі зібрання вважатимуться нелегальними з точки зору так званої кримської влади. А відповідно, підпадуть під юридичні санкції.

- Скільки капеланів вашої Церкви служать в АТО? Чи проходять вони спеціальну підготовку?

- Питання капеланської служби в нашій Церкві вивчається та здійснюється вже понад 14 років. При Патріаршій курії існує окремий відділ капеланства, який очолює єпископ Сокальсько-Жовківський Михайл (Колтун).

Та ми ніколи не думали, що наші військові капелани будуть змушені надавати душпастирську опіку солдатам під час бойових дій. Багато наших священиків поїхало за військовими, які перемістилися на Схід України. Час від часу відбувалася ротація цих капеланів. Зараз через зону вже перейшло близько 60 капеланів УГКЦ. Трьох із них було поранено. Очевидно, що вони також проходять певний вишкіл, але тепер ми їм почали надавати і певну реабілітацію, коли повертаються додому. Адже ці отці жертвують своїм життям і здоров'ям.

Ми відчуваємо великі недоліки українського законодавства, яке не передбачає повноцінної капеланської структури в нашій армії. При Міністерстві оборони існує так звана Пастирська рада, до якої входять представники різних конфесій. Опрацьована інструкція щодо капеланського служіння. Хоча ми ще не задоволені рівнем співпраці з Міністерством, тому що де-факто всі наші капелани мають статус волонтерів. Поки лише один наш отець отримав статус учасника бойових дій. Сподіваємося, що служіння, яке сьогодні чинять священики нашої Церкви, у майбутньому буде відображене в законі про капеланство, котрий може стати важливим інструментом для необхідної допомоги нашим службовцям.

- В українському війську пліч-о-пліч воюють православні, греко-католики, римо-католики та представники інших конфесій. А капелан, як правило, один. Яким чином на фронті вирішується міжконфесійне питання?

- Очевидно, що присутність наших капеланів не ставить на меті перетягнути когось до нашої конфесії. Наші священики не втручаються в життя місцевих громад. З іншого боку, проводячи духовну роботу серед солдатів, вони не роблять жодної міжконфесійної різниці. На передовій солдати раді і православному священику, і греко-католицькому, і протестантському пастору, які Божим словом однаково підносять бойовий дух наших солдатів.

- Ваша капеланська структура фактично діє в рамках мережі волонтерської допомоги. Крім молитви і духовної опіки чим ще капелани намагаються забезпечити людей?

- У наших парафіях регулярно проводяться збори коштів, на які закуповуються автомобілі, уніформа, обмундирування, технічні засоби та інші необхідні речі. Тільки одна з наших парафій за цей час зібрала 9 мільйонів гривень. Допомогу в зону АТО ми доставляємо регулярно. Наприклад, недавно в нас ночував священик, який повертався з Костянтинівки, куди він доставив бус швидкої допомоги, що його закупила Стрийська єпархія. Ми намагаємося робити все, що можемо, для того щоб підтримати наше військо і весь український народ.

- Відомо, що ваша Церква допомагає і біженцям.

- Сьогодні офіційна статистика говорить, що в Україні кількість переміщених осіб через бойові дії сягнула півмільйона. Притому свої домівки насамперед покинули багатодітні сім'ї. За міжнародними категоріями ми опинилися на порозі гуманітарної катастрофи. Перед усіма нами стоїть питання інтеграції цих людей у наше суспільство. Днями до України приїхав папський легат, кардинал Відня Кристоф Шенборн. Він відвідав біженців, які перебувають у Києві. Спілкуючись з тими людьми, ми побачили, що вони потребують особливої уваги. Ми чули від них багато нарікань на органи державної влади, які не мають змоги подбати про них.

В Українській Греко-Католицькій Церкві існує структура "Карітас України". Вона через свої регіональні структури здійснює величезний проект з допомоги біженцям. Найперше, її працівники шукають необхідні ресурси для того, щоб забезпечити переселенців житлом та харчуванням, а також медичною і психологічною опікою. Наприклад, у Слов'янську "Карітас України" здійснює проект зі встановлення вікон у будинках, які були розбиті.

Крім того, не можна забувати про тих, хто опинився з того боку лінії фронту. На окупованій території люди справді вмирають з голоду і холоду. Ми намагаємося шукати, як доносити до них допомогу і щоб дорогою її не розікрали. Я переконаний, що сьогодні саме церковні інституції можуть стати дорогами життя, що рятуватимуть людей, які опинилися на межі виживання на Донбасі.

- Відома офіційна позиція Папи Римського Франциска щодо подій в Україні. Чи мали ви змогу спілкуватися зі Святішим Отцем з цього приводу? Що він говорить у приватних розмовах?

- Я мав нагоду багато разів спілкуватися особисто зі Святішим Отцем. Одразу після розстрілу людей на Майдан і втечі Януковича в мене була приватна аудієнція в Папи. Протягом майже 45 хвилин ми говорили про ситуацію в Україні. Папа Франциск був дуже схвильований тим, що в нас діється, і запевнив мене, що робитиме все для того, щоб рятувати людей.

Наступна наша зустріч відбувалася під час Папського Синоду, на якому Святіший Отець висловив солідарність з українським народом. А саме перед Днем Незалежності, коли відбулася явна збройна агресія проти України, я написав Папі листа, в якому його докладно інформував про всі вбивства та ознаки гуманітарної катастрофи, що вже тоді розпочиналася. Папа Франциск навіть сказав про це привселюдно в неділю під час молитви. Тоді на площі перед його вікном зібралася величезна кількість українців з синьо-жовтими прапорами, і вони разом з Папою молилися. Тож Єпископ Рима не просто є поінформований, а він співстраждає з нами. Те, що днями в Україні був його легат, - це чіткий знак того, що Папа є на боці українського народу. Тому сподіваємося, що він буде голосом України там, де наш голос, можливо, не хочуть чути. Сподіваємося, що його служіння допоможе тому, щоб в Україні запанував справжній мир.

- Ви заявляли про необхідність примирення з Українською Православною Церквою (Московського патріархату) як єдиною канонічною Православною Церквою в нашій державі. Як це можна трактувати в контексті розмов про створення єдиної помісної Церкви в Україні?

- Усе трохи складніше, ніж ви кажете. Розділення колись єдиної Київської Церкви ми вважаємо аномалією. Та потрібно відповісти на запитання, що таке Церква. Церквою ми називаємо ту спільноту віруючих, в якій збереглася апостольська преємственість. Вона передається через рукоположення. Сьогодні в Україні є чотири Церкви, що є спадкоємцями Володимирового Хрещення - тобто колись єдина Київська Церква існує в чотирьох конфесіях. Це Українська Греко-Католицька Церква, Українська Православна Церква(МП), Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква. Між собою ми намагаємося вести діалог із приводу возз'єднання в єдину помісну українську Церкву.

Але крім тої церковної благодатності є ще інший вимір - питання євхаристійного сопричастя і єдності Церкви з іншими помісними Церквами. УГКЦ належить до католицького церковного сопричастя. Православні Церкви в Україні не всі мають сопричастя з іншими помісними Церквами, але ж завтра вони можуть його отримати. Тому це не впливає на їхню внутрішню церковну сутність. Тож нам усім необхідно знайти сопричастя між нами.

- Яким може бути шлях до єдності Церков?

- Першим кроком на дорозі до єдності має бути об'єднання православної сторони, тому що вони не мають догматичної різниці. Ми молимося за це. Дискусія про дисциплінарні речі - це внутрішня справа православ'я, в яку ми не втручаємося. Коли буде створена єдина Православна Церква, наступним кроком має бути єднання православної і католицької сторони. Згідно зі словами Святішого Папи Франциска, який нещодавно відвідав Стамбул і мав зустріч з Патріархом Варфоломієм, шлях об'єднання не полягає в підпорядкуванні чи поглинанні однієї Церкви іншою. Єдність Церкви полягає в сопричасті - євхаристійному спілкуванні і можливості спільно служити Божественну Літургію.

- Зважаючи на те, як сьогодні складаються взаємини між Православними Церквами в Україні, не видається, що їхнє об'єднання станеться найближчим часом. Зокрема, каменем спотикання може стати думка УПЦ.

- Наша позиція різниться від позиції Православної Церкви Московського патріархату. Вона стверджує, що в Україні вже існує єдина помісна православна Церква, і власне вона сама нею є. На їхню думку, дорога єднання полягає в підчиненні всіх тих, хто перебуває поза їхньою структурою. Це як у відомому вислові: є дві думки - одна моя, а інша неправильна. Якщо Московський патріархат дотримуватиметься такої логіки життя довго, тоді можливість створення єдиної Церкви чесним шляхом є дуже примарною, а дорога до об'єднання є майже неможливою.

- Та, очевидно, для цього має бути воля з Москви…

- Я думаю, що доки якась держава використовуватиме Церкву як інструмент геополітики,доти та Церква страждатиме і втрачатиме свою суть і завдання. Раніше чи пізніше такий геополітичний проект зазнає фіаско. Ми в Україні сьогодні маємо унікальну нагоду, якої ніколи не було в нашій історії - щоб Церкви були Церквами, а не займалися політикою і втіленням проектів різних держав.

Ольга Скороход, Цензор.НЕТ

ugcc.ua

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 7 + 3.

Суспільство

папа

15 простих учинків милосердя, про які ми часто забуваємо

Папа Франциск слушно зазначає: «Він [Господь] цікавиться кожним з нас; Його любов не дозволяє Йому бути байдужим до того, що відбувається з нами...

життя

Чи можна дітям дивитися телевізор?

Персонажі з телеекрану близькі нам — вони постійно входять у наші домівки, щоденно гостюють у них і можуть впливати на нас. Зайве доводити, що саме діти найбільше на це вразливі. Дитина «живиться» нашим прикладом, цінностями, які їй передаємо, радісною атмосферою в родині, стосунками, що поєднують її батьків. То ж чому маємо звертати увагу на те, що показує телебачення? ...

життя

Анорексія: медична проблема чи гріх?

Проблеми, пов’язані з харчуванням (так звані розлади травної системи) поширеніші, аніж може здатися більшості з нас. Вік цих розладів постійно знижується; вони охоплюють не лише дівчат, але й юнаків; страждають від них також і дорослі — можливо, у менш очевидних формах...

життя

Як подолати страх?

Ніщо не викликає у людей такого страху, як… інші люди. Та як це працює? Адже я боюся тих, хто мені просто не подобається, чи не так? Про що ні з ким — навіть із самим собою — я не наважуюсь розмовляти? Невже особи, що нині пробуджують у мені страх, нагадують людей, яких я боявся у минулому? ...

блаженіший

Докотилась Україна…

У народі з’явилися анекдоти про вітчизняні суди. Коли під час судової розправи підсудному нададуть слово, він повинен починати таким запитанням: «Достойний пане суддя, прохаю мені відразу сказати, скільки я маю вам заплатити за прихильний вирок», або «Достойний пане суддя, відповідатиму на ваші запитання тільки після того, як ви, поклавши руку на Біблію чи на Конституцію, заявите перед нами всіма, тут зібраними, що видаючи судовий вирок, не приймали хабарів та не слухали наказів влади» ...

митрополит Андрей

10 правил бізнесу від Андрея Шептицького

У липні минуло 150 років від дня народження митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Він мислив out of the box, мав надзвичайний підприємницький хист і був відкритим до інновацій. Він інвестував у нафтовидобуток, нерухомість у Європі та навіть золоті копальні на о. Суматра в Індійському океані. Доходи від бізнесу спрямовував у майбутнє: освітні, соціальні проекти, чимало з яких працюють і розвиваються тепер (Український Католицький Університет, Народна лічниця, Національний музей і таке інше). Сьогодні, на основі вчення Шептицького, викладач соціальної економіки Зеновій Свереда заснував Академію Етики та Економіки, яка має амбітну мрію підвищувати добробут українців ...

Україна

70 років тому закінчилася Друга світова війна

2 вересня світ відзначає 70-ту річницю завершення Другої світової війни. У цей день 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко ...

аборт

Чому центр «планування батьківства» не може обійтись без абортивної клініки?

Відомий американський блогер та журналіст Нью-Йорк Таймс Росс Доутат, відомий своїми консервативними поглядами, засуджує найпоширеніші методи планування батьківства у бізнес‑імперії «Planned Parenthood» («Плановане батьківство») ...

Архів новин