Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
по Жива Вервиця (adm)
Автор: credo-ua.org

Чи можуть розлучені отримати відпущення гріхів і Причастя?

Дата публікації: 20-05-2014
родина

Питання: Чи можуть розлучені отримати відпущення гріхів і Причастя?

Відповідь: Ми вже неодноразово відповідали на схожі питання, розвіявши поширену помилку, ніби розлучений католик не може долучатися до Таїнств і приймати Причастя. Повернемося ще раз до критеріїв, що визначають можливість для розлучених людей приступати до Таїнств.

По-перше, необхідно проводити розмежування між просто розлученими і розлученими, які вступили в новий шлюб або в співжиття.

Просто розлучені, як і всі інші вірні, не мають ніяких перешкод до того, щоб приступати до Таїнств Примирення та Євхаристії. У першу чергу це стосується людей, що потерпіли від розлучення, тобто невинної сторони.

Винна сторона, тобто особа, яка була ініціатором розлучення, після належного покаяння може приступати до Таїнств. Це покаяння не має на увазі повернення до подружнього життя, якщо розлучена особа вважає, що спільне життя неможливе. Таким чином, кожен з розлучених може приступати до сповіді і Причастя, навіть якщо їх спільне життя припинилося назавжди.

Зовсім інший випадок — це розлучені, які вступили в нове співжиття або зареєстрували новий шлюб (зрозуміло, ні про яке повторне вінчання мови бути не може). Тут можна навести критерії, зазначені в одній з інструкцій кардинала Ратцінгера, коли він був ще префектом Конгрегації віровчення. Інструкція з 1994 р.

Документ підкреслює нерозривність християнського шлюбу, але в той же час рекомендує ставитися до розлучених, які вступили в новий шлюб (йдеться про реєстрацію шлюбу в Державі, а не про таїнство Подружжя) з поблажливістю, як до дітей Церкви, навіть якщо вони не можуть ні отримати відпущення гріхів, ні приймати Причастя.

Цей документ містить правила, які застосовуються до тих, хто після розлучення вступив у новий шлюб або в цивільне співжиття.

По-перше, розлучені, які вступили в новий шлюб, перебувають у ситуації, що суперечить об'єктивній нерозривності шлюбу. Будучи вірною вченню Ісуса, Церква твердо переконана, що шлюб нерозривний. Другий Ватиканський собор говорить: «Глибоке єднання і взаємовіддача двох людей, так само як і благо дітей, настійно вимагають від подружжя повної вірності і нерозривної єдності» (GS 48).

Церква переконана, що ніхто, навіть Римський Папа, не має влади розірвати дійсний та звершений шлюбний зв’язок (під звершеним зв’язком мається на увазі взаємна віддача подружжя один одному в акті подружнього єднання). «Схвалений і звершений шлюб не може бути розірваний жодною людською владою і жодною причиною, крім смерті», — читаємо в каноні 1141. Церква, таким чином, навіть в особі Папи, не може визнати дійсність другого шлюбу, якщо попередній шлюб був дійсним. Тому заборонено проводити, з якої б то не було причини, нехай навіть і пастирської, обряди і церемонії, що відносяться до укладення другого шлюбу.

Другошлюбні розлучені — говорить далі документ Конгрегації віровчення — залишаються членами Народу Божого. Вони, як і всі вірні, покликані жити любов'ю Христа і материнської близькістю Церкви. Хоча такі віруючі знаходяться в ситуації, що суперечить Євангелію, вони не відлучені від Церкви і залишаються в її лоні, залишаються в церковному спілкуванні. Вони є членами Церкви, оскільки отримали Хрещення і прийняли християнську віру.

Керівництво з пастирського піклування сім'ї Італійської єпископської конференції містить такі уточнення: «Ті, хто перебуває в неканонічній ситуації, хоча і як і раніше належать до Церкви, не перебувають у повному з нею спілкуванні. Це відбувається тому, що їх життєвий статус суперечить Євангелії Ісуса, що пропонує християнам і вимагає від них вчинення нерозривного і вірного шлюбу в Господі». Слідом за Ісусом, який нікого не виключав з Своєї любові, Церква теж повинна бути близька до всіх, пропонуючи свої знаряддя спасіння.

Пастирі повинні розпізнавати різні ситуації: деякі зруйнували свій шлюб тяжкою провиною, інші були покинуті подругом; деякі переконані в неспроможності попереднього шлюбу, а хтось вступає в шлюб для того, щоб виростити дітей, народжених від нових відносин. Серед розлучених другошлюбних, нарешті, є й такі, хто долучився до віри і пройшов довгий шлях покаяння.

Аналізуючи кожну ситуацію, враховуючи особисті обставини кожного, пастирі покликані вказувати вірним конкретний шлях покаяння та участі в церковному житті.

У кожному разі, Церква молиться за них, підбадьорює їх і намагається проявляти материнське милосердя, підтримуючи розлучених людей у вірі й надії.

Будучи охрещеними, розлучені другошлюбні покликані активно брати участь у житті Церкви, в тій мірі, в якій це може бути сумісним з їх об'єктивною ситуацією.

Як дітей Церкви, їх закликають слухати Слово Боже, відвідувати Святу Літургію, невпинно молитися, здійснювати справи милосердя, виховувати дітей у християнській вірі і жити в дусі покаяння, день за днем просячи Божої благодаті.

Що стосується Євхаристії, то в документі Конгрегації віровчення підкреслюється важливість духовного причастя. Кардинал  Ратцінгер нагадує також, що участь у церковному житті не може бути зведена лише до прийняття Причастя.

В силу їх об'єктивної ситуації, розлучені, які вступили в новий шлюб, не можуть бути допущені до Святого Причастя і не можуть підходити до нього з власної ініціативи. Це є не дисциплінарною нормою, а природним наслідком об'єктивної ситуації, яка перешкоджає приймати Євхаристію. Це не Церква виключає їх, а сама їх ситуація, що суперечить союзу любові між Христом і Церквою, який вершиться в Євхаристії. Євхаристія — це їжа, яка допомагає подружжю зростати у взаємній любові і взаємовіддачі. При розлученні ця любов і взаємовіддача компрометуються. Існує й пастирська причина, через яку другошлюбні не допускаються до Причастя: якби вони були допущені, то вірні могли б впасти в оману щодо доктрини Церкви про нерозривність шлюбу. Окремі епізоди причащання з власної ініціативи або за згодою священика, що мали місце в пастирській практиці, про які повідомлялося в засобах масової інформації, абсолютним чином суперечать учительству Церкви.

Деякі священики проводять відмінність між офіційним допущенням до Причастя і тими нібито «допустимими» випадками, коли сама совість віруючого авторизує його приступати до Таїнства. Документ Конгрегації віровчення стверджує, що такий підхід помилковий: жоден із розлучених подругів, що співживе не з законним подругом, а з новим партнером, не може приступати до Євхаристії. Кардинал Ратцінгер підкреслює, що це є своєрідним християнським свідченням розлучених, які таким чином продовжують підтверджувати нерозривність свого першого шлюбу і свою вірність Церкві.

Розлучені другошлюбні не можуть бути наділені певними видами відповідальності в Церкві — такими, які вимагають повноти спілкування з Церквою і повноти християнського свідчення. Вони не можуть виконувати літургійне служіння, наприклад, бути читцями, не можуть бути катехитами, не можуть бути хресними батьками. Про все це йдеться в документі Конгрегації віровчення від 1994 року. Розлучені, які вступили в нове співжиття, не можуть бути допущені до участі в парафіяльних радах, оскільки їх члени в певній мірі виступають як представники всієї християнської громади.

Однак, немає жодних перешкод для участі розлучених другошлюбних в вінчаннях як свідків, хоча — уточнюється в документі — пастирська мудрість спонукає уникати цього через суперечності між роллю свідка Таїнства Шлюбу і тим фактом, що сама людина порушила нерозривність цього Таїнства в своєму житті.

Якщо розлучені, що вступили в новий шлюб, розходяться або живуть як брат з сестрою, припиняючи гріховне співжиття, то вони можуть бути знову допущені до Таїнств. Такі вірні повинні бути серйозно готові змінити своє життя, визнавши порушення нерозривних шлюбних зв’язків і вирішивши розійтися з тим, хто не є їх законним подругом. Якщо це неможливо з серйозних мотивів, наприклад, через виховання дітей, то вони повинні бути готові жити в повному утриманні. За допомогою благодаті, підтримуючої їх намір, їх відносини повинні все більше перетворюватися на дружні, на відносини взаємної підтримки та поваги.

При цьому залишається в силі припис «уникати спокуси» для інших вірних: хоча вони й можуть сповідатися і причащатися, краще це робити в іншій парафії, а не там, де відомо про їх співжиття, — адже навіть якщо вони живуть як брат з сестрою, у них це «на лобі не написано».

І ще одне міркування: якщо розлучений другошлюбний впевнений, що його попередній шлюб точно не був дійсним, то все одно вступ в новий шлюб неможливий, поки недійсність першого шлюбу не буде підтверджена канонічно, оскільки шлюб — це не тільки особиста справа двох подругів, а й громадський і суспільний інститут. Тому необхідне визнання першого шлюбу недійсним з боку компетентного церковного суду.

Розлучені, які вступили в новий союз, ніколи не повинні втрачати надію на спасіння. І хоча Церква не може йти наперекір вимогам істини і загального блага, вона не припиняє любити своїх синів і дочок, які перебувають у складних особистих обставин. Церква розділяє з ними страждання, супроводжуючи їх з материнською любов'ю і переконана, що вони не позбавлені благодатного світла, яке очищає, просвіщає, перетворює і веде до вічного спасіння. Церква закликає цих своїх дітей, які не мають можливості приступати до Таїнств, долучатися до Божого милосердя іншими шляхами, — до тих пір поки вони не досягнуть умов, необхідних для долучення до Таїнств Примирення та Євхаристії.
www.credo-ua.org 

 

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 6 + 4.

Суспільство

папа

15 простих учинків милосердя, про які ми часто забуваємо

Папа Франциск слушно зазначає: «Він [Господь] цікавиться кожним з нас; Його любов не дозволяє Йому бути байдужим до того, що відбувається з нами...

життя

Чи можна дітям дивитися телевізор?

Персонажі з телеекрану близькі нам — вони постійно входять у наші домівки, щоденно гостюють у них і можуть впливати на нас. Зайве доводити, що саме діти найбільше на це вразливі. Дитина «живиться» нашим прикладом, цінностями, які їй передаємо, радісною атмосферою в родині, стосунками, що поєднують її батьків. То ж чому маємо звертати увагу на те, що показує телебачення? ...

життя

Анорексія: медична проблема чи гріх?

Проблеми, пов’язані з харчуванням (так звані розлади травної системи) поширеніші, аніж може здатися більшості з нас. Вік цих розладів постійно знижується; вони охоплюють не лише дівчат, але й юнаків; страждають від них також і дорослі — можливо, у менш очевидних формах...

життя

Як подолати страх?

Ніщо не викликає у людей такого страху, як… інші люди. Та як це працює? Адже я боюся тих, хто мені просто не подобається, чи не так? Про що ні з ким — навіть із самим собою — я не наважуюсь розмовляти? Невже особи, що нині пробуджують у мені страх, нагадують людей, яких я боявся у минулому? ...

блаженіший

Докотилась Україна…

У народі з’явилися анекдоти про вітчизняні суди. Коли під час судової розправи підсудному нададуть слово, він повинен починати таким запитанням: «Достойний пане суддя, прохаю мені відразу сказати, скільки я маю вам заплатити за прихильний вирок», або «Достойний пане суддя, відповідатиму на ваші запитання тільки після того, як ви, поклавши руку на Біблію чи на Конституцію, заявите перед нами всіма, тут зібраними, що видаючи судовий вирок, не приймали хабарів та не слухали наказів влади» ...

митрополит Андрей

10 правил бізнесу від Андрея Шептицького

У липні минуло 150 років від дня народження митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Він мислив out of the box, мав надзвичайний підприємницький хист і був відкритим до інновацій. Він інвестував у нафтовидобуток, нерухомість у Європі та навіть золоті копальні на о. Суматра в Індійському океані. Доходи від бізнесу спрямовував у майбутнє: освітні, соціальні проекти, чимало з яких працюють і розвиваються тепер (Український Католицький Університет, Народна лічниця, Національний музей і таке інше). Сьогодні, на основі вчення Шептицького, викладач соціальної економіки Зеновій Свереда заснував Академію Етики та Економіки, яка має амбітну мрію підвищувати добробут українців ...

Україна

70 років тому закінчилася Друга світова війна

2 вересня світ відзначає 70-ту річницю завершення Другої світової війни. У цей день 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко ...

аборт

Чому центр «планування батьківства» не може обійтись без абортивної клініки?

Відомий американський блогер та журналіст Нью-Йорк Таймс Росс Доутат, відомий своїми консервативними поглядами, засуджує найпоширеніші методи планування батьківства у бізнес‑імперії «Planned Parenthood» («Плановане батьківство») ...

Архів новин