Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
по Жива Вервиця (adm)
Автор: credo-ua.org

Український розлам

Дата публікації: 03-06-2014

Події в Україні стали лакмусовим папірцем для переконань і поглядів багатьох християн, оголили «приховане в пітьмі» та порушили безліч серйозних і важких питань.

Будь-яка криза або конфлікт — міжособистісний, міжнаціональний чи міждержавний, — за всього супровідного болю й неминучих втратах, має і свою позитивну сторону. Він показує, хто є хто, хто у що і в кого вірить; він оголює те, що за звичних умов залишається непоміченим або відсувається на периферію як малозначуще.

Криза надає змогу вдивитися в себе та в оточуючих. Перевірити свої особисті переконання, підходи, погляди. Сформулювати позицію. Об’єднатися і… розмежуватися.

Звичайно, події в Україні ще тривають у повному розпалі, й треба буде часу, аби осмислити й розібратися з тим, що сталося і що відбувається; але дещо вже можна сказати сьогодні.

По-перше, стало зрозуміло, що попри те, що ми брати і сестри у Христі, ми маємо різні, а інколи й діаметрально протилежні погляди на роль Церкви в суспільстві. Здається, ми й раніше про це знали, але такої поляризації поглядів, такої нетерпимості до інакшої думки не було.

В цьому б не було нічого страшного, зрештою, різні думки — це нормально і навіть корисно для Церкви. Якби не одне «але», а саме певна категорія віруючих, від якої хочеться, а навіть і необхідно, триматися подалі.

Хто ж вони? Це ті, хто з недоумства або умисно поширюють брехню, ображають тих, хто думає інакше, вішає на них ярлики та сприяє розпалюванню ненависті між людьми.

Хто ще? Ті, хто чують тільки себе, а свій підхід/погляд вважають єдино правильним і нав’язують його довколишнім. І роблять це широко, цитуючи Писання.

Дискутувати з такими  людьми безглуздо і навіть шкідливо.

Комусь може видатися, що це не християнський підхід: мовляв, у нас свобода слова й думки, і треба спілкуватися з усіма.

А на мій погляд, дистанціюватися від таких людей буде дуже навіть по-біблійному. Особливо якщо згадати 1-й псалом, або ж Ісуса, який нечасто відвідував тих, хто заносився у своїй релігійній правоті. Або Павла з його закликом навіть не їсти з деким. Це просто питання безпеки, питання вашого душевного і духовного здоров’я.

По-друге, з’ясувалося, що ми частіше віримо пропаганді, аніж своїм братам і сестрам. Звичайно, всі можуть помилятися і неправильно оцінювати становище, але впадати в інші крайнощі й вірити пропаганді, як на мене, нікуди не годиться.

Кожен з нас має друзів, близьких, родичів, яких ми добре знаємо і довіряємо їхнім поглядам, думкам, оцінкам. Вірмо ж їм більше, ніж пропаганді «міністерства правди» [автор — російський баптист. — Прим. пер.].

По-третє, на порядку денному гостро постало питання, як навчити людей протистояти маніпуляції, як їм допомогти зберігати здоровий баланс у мисленні, в оцінках поточних подій. Не просто затулити вуха й очі та сховатися у свою нірку/спільноту, але навчитися відрізняти брехню від правди, зважувати інформацію, розрізняти й не піддаватися провокаційній істерії.

По-четверте, більш виразно проявилося, що ми не вміємо конструктивно обговорювати питання, які нас розділяють, не вміємо уважно слухати і чути одне одного. Нам важко не переходити на особистості, не принижувати й не навішувати ярликів. Дуже важко подолати спокусу звинувачувати брата у неправильному тлумаченні Писання, у відході від Божої істини. А питання «Він/вона/вони віруючі?» лунає сьогодні як ніколи часто.

Нам здається, що ми чітко й виразно бачимо всю картину, і ніхто не може туди нічого додати, а тому ми маємо право критикувати, викривати, нав’язувати іншим свої мудрі поради.

На жаль, процес самопізнання посувається повільно. Непросто Святому Духові працювати з таким непіддатливим матеріалом, як наші самовпевнені й самозакохані серця та зашорені уми. Кажуть, що мудрість приходить з роками, але інколи приходять тільки роки.

Повертаючись до питання про призначення Церкви, її місце та роль у житті суспільства, необхідно відзначити, що різні люди дають на нього різні відповіді. А звідси походить і різний спосіб життя, різне ставлення до нашого нинішнього життя. Для одних життя після навернення до Бога — це тільки вимушене очікування або на пришестя Христа, або на власну смерть. І весь сенс земного існування Церкви зводиться до благовіщення якомога більшій кількості людей. Вони бачать Церкву як корабель, що пливе морем зла і смерті. Головне — зберегти корабель, наповнити його пасажирами і допливти до місця призначення.

Інші вважають, що призначення Церкви — бути світлом цьому світові, осолювати його, впливати на нього. Вони вважають, що Церква покликана проголошувати, що Бог є Господом не тільки того, нового світу, а й цього, нинішнього. І треба не тільки молитися, щоби воля Божа збувалася тут, на землі, й Царство Його поширювалося, але й ділом сприяти утвердженню справедливості на цій землі.

Про молитву Том Райт пише так:

«Нове життя Духа, дароване християнам уже в нинішній час, не зводиться до того, щоби насолоджуватися життєвим комфортом у сховку приватної і приємної духовності, але радше це невпинна боротьба у тайні молитви за те, щоби внести у наш світ мудрий і цілющий Божий лад, і тим самим втілити перемогу хреста й передчуття остаточного викуплення» («Тайна зла»).

І продовжує далі:

«Звертаючись до нашого світу, Бог після смерті й воскресіння свого Сина створив і покликав Духом людей з усіх племен, які свідомо житимуть не у відповідності до нинішнього світу, який він є, але у відповідності до того, яким Бог його задумав…, людей, які, носячи це напруження в собі та перемінюючи його в молитву, стають служителями цього нового світу, так що через них новий світ як зцілення і надія вривається у світ нинішній».

Таке призначення Церкви потребує активної залученості в життя людей, які нас оточують, щирої зацікавленості їхніми потребами і проблемами, розділення з ними їхнього болю та несення їм надії.

Така молитва вимагає велетенського напруження внутрішніх сил, наполегливої праці, суворої самодисципліни й великого серця. (Для багатьох із нас, певно, легше горщики виносити в лікарні, аніж так молитися.)

Але саме така молитва — свідома, осмислена, цілеспрямована — пересуває гори, народи, уряди і утверджує Його Царство тут, на землі.

Давайте використаємо час, який ми витрачаємо, переконуючи одне одного у своїй непорушній правоті, на діяльну спільну молитву про панування Його волі довкола нас. І коли це станеться, буде вже не так важливо, хто був правіший.

http://www.credo-ua.org/

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 9 й 2.

Суспільство

папа

15 простих учинків милосердя, про які ми часто забуваємо

Папа Франциск слушно зазначає: «Він [Господь] цікавиться кожним з нас; Його любов не дозволяє Йому бути байдужим до того, що відбувається з нами...

життя

Чи можна дітям дивитися телевізор?

Персонажі з телеекрану близькі нам — вони постійно входять у наші домівки, щоденно гостюють у них і можуть впливати на нас. Зайве доводити, що саме діти найбільше на це вразливі. Дитина «живиться» нашим прикладом, цінностями, які їй передаємо, радісною атмосферою в родині, стосунками, що поєднують її батьків. То ж чому маємо звертати увагу на те, що показує телебачення? ...

життя

Анорексія: медична проблема чи гріх?

Проблеми, пов’язані з харчуванням (так звані розлади травної системи) поширеніші, аніж може здатися більшості з нас. Вік цих розладів постійно знижується; вони охоплюють не лише дівчат, але й юнаків; страждають від них також і дорослі — можливо, у менш очевидних формах...

життя

Як подолати страх?

Ніщо не викликає у людей такого страху, як… інші люди. Та як це працює? Адже я боюся тих, хто мені просто не подобається, чи не так? Про що ні з ким — навіть із самим собою — я не наважуюсь розмовляти? Невже особи, що нині пробуджують у мені страх, нагадують людей, яких я боявся у минулому? ...

блаженіший

Докотилась Україна…

У народі з’явилися анекдоти про вітчизняні суди. Коли під час судової розправи підсудному нададуть слово, він повинен починати таким запитанням: «Достойний пане суддя, прохаю мені відразу сказати, скільки я маю вам заплатити за прихильний вирок», або «Достойний пане суддя, відповідатиму на ваші запитання тільки після того, як ви, поклавши руку на Біблію чи на Конституцію, заявите перед нами всіма, тут зібраними, що видаючи судовий вирок, не приймали хабарів та не слухали наказів влади» ...

митрополит Андрей

10 правил бізнесу від Андрея Шептицького

У липні минуло 150 років від дня народження митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Він мислив out of the box, мав надзвичайний підприємницький хист і був відкритим до інновацій. Він інвестував у нафтовидобуток, нерухомість у Європі та навіть золоті копальні на о. Суматра в Індійському океані. Доходи від бізнесу спрямовував у майбутнє: освітні, соціальні проекти, чимало з яких працюють і розвиваються тепер (Український Католицький Університет, Народна лічниця, Національний музей і таке інше). Сьогодні, на основі вчення Шептицького, викладач соціальної економіки Зеновій Свереда заснував Академію Етики та Економіки, яка має амбітну мрію підвищувати добробут українців ...

Україна

70 років тому закінчилася Друга світова війна

2 вересня світ відзначає 70-ту річницю завершення Другої світової війни. У цей день 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко ...

аборт

Чому центр «планування батьківства» не може обійтись без абортивної клініки?

Відомий американський блогер та журналіст Нью-Йорк Таймс Росс Доутат, відомий своїми консервативними поглядами, засуджує найпоширеніші методи планування батьківства у бізнес‑імперії «Planned Parenthood» («Плановане батьківство») ...

Архів новин