Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: Микола Білецький

Беатифікація Слуги Божого Івана Павла ІІ

Дата публікації: 01-05-2011

Наймолодший єпископ Кракова, наймолодший за віком і перший серед слов’ян Папа Римський, видатний теолог і філософ, талановитий літератор, драматург, спортсмен, непересічний ерудит і поліглот, найзнаменитіший у світі паломник ... Перелік неабияких чеснот, заслуг та здобутків можна продовжувати ще довго, адже Папа Іван Павло ІІ (Кароль Войтила) був особистістю, в якій втілилися насправді незмірні таланти, а його духовна та філософська спадщина вивчатиметься багатьма поколіннями вдячних нащадків та послідовників.

263-й володар Апостольського Престолу правив католицькою церквою впродовж 26 років. Тільки двоє осіб в історії Вселенської Церкви володіли папськими регаліями довше: Святий Петро, який вважається першим Святішим Отцем, і Пій IX, понтифікат якого тривав 31 рік. Іван Павло II канонізував більше святих, ніж усі попередні понтифіки разом. Він здійснив понад 100 подорожей світом, під час яких відвідав більше ніж 130 країн в усіх куточках планети. Аудієнції Папи Римського відвідали майже 18 мільйонів вірних християн-католиків та представників інших світових церков.

Папа Іван Павло II помер 2 квітня 2005 року в Апостольському палаці Ватикану. Слуга Божий, людина молитовного життя, невтомимий Пастир Вселенської Церкви і відважний свідок Євангелія Христа. Цілком віддаючись волі Бога та Пресвятої Богородиці, підтвердив в своєму навчанні центральне місце Євхаристії в житті Церкви. Визначив основне завдання кожного християнина – прагнути до святості, що полягає у «високій мірі християнського життя».

Славомір Одер, у своїй книзі «Чому він святий: справжній Іван Павло очима постулятора справи про його беатифікацію» розповідає, що віруючі, котрі прийшли на його похорони, тримали транспаранти і вигукували «Santo subito!», що можна перекласти з італійської як «Святий негайно». За церковними канонами, збір свідчень на користь прославлення людини в лику блаженних може починатися лише через п’ять років після її смерті. Проте Папа Бенедикт XVI особисто відмінив це правило відносно справи про беатифікацію свого попередника.

Причинами такого рішення Папи Бенедикта XVI стало те, що ще будучи кардиналом Йозеф Ратцінгер працював з Іваном Павлом II впродовж багатьох років як найближчий його співпрацівник. Тому у випадку цього рішення співпали дві речі. По-перше, особистий досвід Бенедикта XVI, який він висловлював в дуже однозначний спосіб під час відправи Літургії в кожну річницю смерті свого попередника. Кожного разу він хотів в особливий спосіб пошанувати пам’ять Івана Павла II, а проповіді, виголошувані тоді , могли б з успіхом бути виголошені в день беатифікації. Було видно глибоку і особисту участь Бенедикта XVI в беатифікаційному процесі.

З другого боку, перш ніж почався конклав (вибори нового Папи), кардинали консультувалися і виникла ініціатива, щоб новообраний понтифік якнайшвидше дав початок беатифікаціному процесу. А ще раніше люди, зібрані у великій кількості на Площі святого Петра під час поховання піднімали оклик «Santo subito!», тобто – «Святий негайно!».

Про останній період життя Івана Павла ІІ теперішній Папа сказав: «Можна керувати і з допомогою терпіння. Після довгого понтифікату і настільки активного життя багато значущим і промовистим був час терпіння, яке стало майже видом управління». Бенедикт XVI сказав, що бачив Івана Павла ІІ «терплячим, але ніколи сумним».

У радісній атмосфері Папа оголосив дату 1 травня 2011 року беатифікацію Івана Павла II і тим самим закінчення беатифікаційного процесу.

Префект Конгрегації канонізації святих архиєпископ Анджело Амато у своєму інтерв’ю для Радіо Ватикану каже: «Великий Іван Павло II продовжує освічувати Церкву своїм життям і своїм вчительством Верховного Понтифіка. Але перш за все він продовжує надихати всіх вірних, особливо молодь, своїм прикладом святості і апостольства. Тому очікування його беатифікації є сприятливим часом для навернення всіх вірних до благої звістки Євангелія Христа».

Святість Івана Павла ІІ була присутня в цілому його житті. ЇЇ можна було зауважити як в його відношенні до Господа Бога, так і в його відношенні до іншої людини.  Святість проявлялась в його величезній внутрішній дисципліні і у великій любові.  Власне любов була початковим мотивом його поступків.

Зовнішнім виразом святості папи була його молитва. Іван Павло ІІ був людиною великої молитви. В часі одної із зустрічей з молоддю Святіший Отець сказав, що молитва є говорінням до Бога і слуханням Бога. Папа був містиком – людиною, зануреною в Бога. Вмів говорити до Бога, але над усе вмів слухати, чого ж Бог хоче від нього, і це виконувати.

Джерелом енергії, ентузіазму і глибини Святого Отця були зустрічі з Богом, любов до Христа і знання, що Господь любив його. Молитва була повітрям, яким він дихав, водою яку він пив, їжею, яка живила його. Саме завдяки молитві, його справи давали плоди. Коли понтифік попросив співробітників запропонувати рішення для конкретних проблем, і вони казали, що вони не знайшли відповідей, він повторював: «рішення будуть, коли ми будемо молитися більше».

Ціле його життя було єдиною великою молитвою.  Кожного дня він вставав дуже рано. Свій день розпочинав молитвою: медитація, розважання, потім Літургія. Весь його день був переплетений молитвою, адорацією, духовним читанням. Перед сном він коротко молився в каплиці. Йшов у спальню, виключав світло, ставав біля вікна, молився і благословляв Рим, Церкву і весь світ. Це був приватний жест, ніхто про це не знав. Папа пам’ятав про свою відповідальність за Церкву і світ. Часто вставав вночі і йшов до каплиці, там впівголоса говорив до Бога, деколи навіть співав. Коли був молодший, молився лежачи хрестом або в каплиці, або у себе в кімнаті.

Під час трагедій, воєн, катастроф, які траплялись, він ніколи не панікував. Він казав: «О, Боже…» і йшов до каплиці молитись. Потім скликав на нараду співпрацівників, міністрів закордонних справ і радились, що може зробити і чим допомогти Апостольська Столиця.

Покійний Папа Римський Іван Павло II часто спав на голій підлозі, бичував себе ременем, а перед тим, як висвячувати священиків чи єпископів, строго постив. Ці та інші, раніше невідомі особливості приватного життя понтифіка, описує польський монсеньйор Славомір Одер, який очолював справу про беатифікацію покійного Папи. Відомо, що умертвіння плоті Войтила практикував ще будучи архиєпископом Кракова, і продовжував спричиняти собі фізичний біль і після обрання на Папський престол. «Часто він проводив всю ніч на голій підлозі», – пише монс. Одер. Співробітники архиєпископської резиденції в Кракові знали про це, не дивлячись на те, що кардинал Войтила старанно це приховував. «Члени його найближчого оточення і в Кракові, і у Ватикані чули, як Кароль Войтила бичує сам себе. У його шафі, окрім сутан, був спеціальний гак, на якому висів ремінь для самобичування, – пише монс. Одер, – Цей ремінь Папа привозив з собою і в Кастельгандольфо» (літню резиденцію в околицях Риму).

В часі Великого Посту Папа не їв м’яса. А ще він дуже любив солодощі, але в часі посту від них відмовлявся. Внаслідок строго дотримування Великого посту завжди худнув перед Пасхою. Понтифік також постив перед висвяченням священиків та прелатів й перед іншими важливими заходами.

Монсеньйор Одер також відзначив рису Івана Павла ІІ «говорити правду без страху», тобто Папа був палким прихильником й оборонцем істини. Його внутрішня свобода була також виражена в відреченні від матеріальних благ, зазначав постулятор, назвавши Папу «людиною радикальної бідності».

Він розповів свідчення з Кракова про те, як люди прали відразу кілька разів новий одяг, щоб він виглядав вживаним, і завдяки цій хитрості Кароль Войтила приймав його (одяг) у подарунок і не казав віддати ці речі бідним. Його внутрішня свобода виявлялась також у стосунках з іншими людьми. Папа був людиною, яка вміла приймати критику і не уникав важких і незручних ситуацій через страх – ні зі страху перед владою під час його перебування в Польщі, ні через страх з боку громадської думки під час свого понтифікату.

Успіх ніколи не був його метою, стверджує монсеньйор Одер. Його метою радше було: «проголошувати істину Євангелія і захищати істину про людину». З цієї свободи, яка була закорінена в його стосунках з Богом, народилось його гасло: «Не бійся», як початок і девіз його понтифікату.

Ввечері 13 травня 1981 р. увесь світ був вражений звісткою про замах на життя Святішого Отця. Турецький терорист Мохаммед Алі Аджа кілька разів вистрілив в Івана Павла II (після четвертого пострілу пістолет заклинило), ранивши його в черевну порожнину і праву руку.

Те, що Папа залишився живий, було чудом. Професор Кручітті, що після багатогодинної операції, сказав, що 9-міліметрова куля простромила тіло Святішого Отця, неправдоподібним образом минаючи всі життєво важливі органи, немов невидима рука керувала нею; вона пройшла в декількох міліметрах від головної аорти, ушкодження якої спричиняє миттєву смерть. «Це було дійсне чудо, і я знаю, кому бути вдячним за нього. Одна рука направляла пістолет, а інша – змінила напрямок кулі», – так прокоментував цей факт сам Іван Павло II. Алі Аджа, якого Папа відвідав у римській в’язниці, запитав з подивом: «Як це трапилось, що Ви залишилися живі? Це неможливо. Я дуже добре прицілився, знаю, що постріл був смертельний... але все рівно не убив. Чому? Що це за Фатіма, про яку усі говорять?» Прийшовши в себе після операції, Святіший Отець попросив принести прямо в клініку всі документи, що стосуються Фатімських об’явлень. Потім сказав: «Я зрозумів, що єдиний спосіб уберегти світ від війни, від атеїзму – навернення до Бога згідно Фатімським посланням».

1 грудня 1989 року відбулась «історична» зустріч у Ватикані Папи Римського Івана Павла ІІ з керівником СРСР Михайлом Сергійовичом Горбачовим, котра започаткувала офіційну легалізацію Української Греко-Католицької Церкви. Це була переломна подія, котра дала початок падінню усієї радянської системи.

Хрест це ще одна складова життя Войтили, яку не слід випускати з уваги. Папа переносив страждання з гідністю, і, врешті-решт, в тиші, яка говорить більше, ніж слова. Мільйони людей у світі зберегли в пам’яті сюжет по телебаченню про Папу в його особистій каплиці, де він молиться обіймаючи хрест під час служби Страсної п’ятниці. Беатифікаційний процес додав інтенсивності і сили до вже відомих рис Папи Івана Павла ІІ, а також перед тими хто провадив процес відкрилось багато нових фактів і свідчень.

Речник Ватикану отець Федеріко Ломбарді сказав, що спосіб, в який Іван Павло II переживав свою хворобу, «є однією з основних причин того, чому ми всі переконані в його святості».

Отець Ломбарді підкреслив, що власне Папа-поляк прийняв рішення, що щороку 11 лютого Церква відзначатиме Всесвітній День Хворого. Ватиканський речник додав: «Ми готуємося до беатифікації Івана Павла II, великого свідка хвороби, пережитої у вірі. Він є великим приятелем і заступником кожного хворого».

Французький часопис «Le Figaro» взяв коротке інтерв’ю у французької монахинині Марі Сімон-П’єрр, яка за заступництвом благопокійного папи Івана Павла ІІ оздоровилася від хвороби Паркінсона. Цією ж недугою  хворів і Папа.

«Папа Бенедикт ХVІ підтвердив чудесність мого оздоровлення. Це є велика ласка і знак для цілої Церкви, для цілого світу, а особливо для Франції. Після того, як я почула звістку про майбутню беатифікацію Івана Павла ІІ, мені постійно згадуються слова цього Папи “Франціє, найстарша дочко Церкви, що ти вчинила зі своїм хрещенням?”.  Після смерті Івана Павла ІІ, я звернулася до своєї настоятельки, щоб отримати звільнення від свого служіння, яке більше не була в силах сповнювати. А в міжчасі попросила благопокійного Папу, щоб він заступався в небі за мене. В ніч з 2 на 3 червня 2005 року я пробудилася о 4.30 ранку і відчула, що щось змінилося: я більше не відчувала болів, я змінилася» – свідчить монахиня про своє оздоровлення.

Сестра Марі Сімон-П’єрр була чудесно зціленна в момент, коли вже готувалася залишити своє служіння через хворобу, яка їй майже унеможливлювала рух. Спираючись на висновки комісії, яка займалася вивченням цього випадку, папа Бенедикт ХVІ визнав надприродність цього оздоровлення, що стало одним з чинників майбутньої беатифікації Івана Павла ІІ. 49-літня сестра Марі Сімон-П’єрр буде особливою гостею на святковій беатифікації Івана Павла ІІ, яка відбудеться 1 травня цього року в Римі.

Доктор Запоточна, молода журналістка з Польщі, розповідає про багато листів, де говориться про чудесні зцілення за посередництвом Івана Павла ІІ. Ці листи допомагають в беатифікаційному процесі, надаючи дані, які використовуються як свідчення святості покійного Папи. Інколи ці зцілення настільки неймовірні, що люди додають медичні документи як докази чудесної природи зцілення.

Глибоко вражає історія 50-річної жінки, хворої на рак. Пухлина поширилася по всьому її тілу, так що її виписали з лікарні, щоб вона могла померти у себе вдома. Вдома вона готувалася до смерті, молячись до покійного Папи. У своїй молитві вона просила в Господа зцілення, але завжди додавала фразу «Хай буде воля Твоя». Вона вже навіть купила одяг, в якому хотіла, щоб її поховали. Несподівано вона відчула себе краще. Після огляду лікарі були просто приголомшені – всі сліди ракових клітин з її тіла зникли. Вона повністю видужала.

Інше чудесне зцілення сталося в Польщі. У хлопчика на ім’я Давид був рак нирок. Хвороба була на такій пізній стадії, що оперувати вже було пізно. Його батьки випробували все – від хіміотерапії до новітніх американських ліків, але все було марно. Пухлина пустила метастази в легені, і хлопчик міг задихнутися.

Вичерпавши всі засоби, його батьки у відчаї вирішилися привезти хлопчика до Риму, щоб молитися на могилі нашого покійного Понтифіка. Проте сам Давид відмовлявся, він стверджував, що не вірить у все це. Але батьки наполягли і, врешті-решт, умовили його. Хлопчик був такий слабкий, що його довелося нести до могили на носилках. Батьки ридали і молилися, а Давид мовчки спостерігав. Потім сталося щось абсолютно неймовірне. Давид раптово відчув себе краще. «Як тільки ми вийшли з базиліки, – пише в своєму довгому листі його матір, – Давид побіг, але йому доводилося тримати власні штани, тому що за час хвороби він жахливо худнув». Молодий чоловік зцілився і тепер абсолютно здоровий. Якою б неймовірною не здавалася ця історія, таких свідчень багато.

Апостольська місія Папи не могла не торкнутися близької його серцю України. Наша держава також одержала апостольське благословення вселенського патріарха-слов’янина. У червні 2001 року Папа Римський Іван Павло Другий відвідав нашу державу. Це був перший і поки єдиний візит Папи Римського в Україну за всю історію існування Святого Престолу. Під час свого візиту він проголосив блаженними 27 новомучеників УГКЦ.

Святий отець казав: «Я довго очікував цього візиту і ревно молився, щоби він міг здійснитися... Я нарешті зміг поцілувати улюблену українську землю. Дякую Господові за цей дар, яким Він мене обдарував».

Архиєпископ-митрополит Львівський Римсько-Католицької Церкви Мечислав Мокшицький згадує, що під час візиту в Україну Папу Івана Павла ІІ і весь його супровід найбільше вразив Львів. Всі тоді відчули надзвичайно гаряче прийняття на кожному кроці, починаючи від зустрічі в аеропорту. Люди стояли вздовж всіх вулиць, де Папа проїжджав. А після того – глибока молитва, віра людей, їх набожність, як вони клякали в болоті. Це всіх вразило: «Нам розказували, що дехто не мив ніг на знак зустрічі з Папою римським. Ми тоді відчули велику любов і пошану до Петра наших часів».

Папа Іван Павло II увійшов в історію Католицької Церкви як перший найвищий ієрарх, який насмілився попросити пробачення за помилки та прорахунки, допущені Церквою за її багатовікову історію. Вустами Папи Святий Престол вперше вибачився за кривди та гоніння, хрестові походи, злочини інквізиції, переслідування євреїв, поділ християнського світу, терпимість до рабства, приниження суспільної ролі жіноцтва. Святіший Отець сподівався і вірив, що «із пробачення народиться єднання».

Духовний і пастирський подвиг цієї святої людини, яка започаткувала воістину революційні новації щодо ролі та значення католицької церкви у сучасному світі, стала справжнім провісником миру та духовного єднання не лише Сходу із Заходом, а й усієї світової спільноти. Зі сміливістю і твердим переконанням можна сказати, що Іван Павло ІІ є святим, що заступається перед Господом за тих, хто прибігає до нього зі своїми молитвами.

http://issuu.com/church_allsaints/docs/newspaper_may

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 5 й 7.

Останні новини

І не будь ти невіруючий, але віруючий!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, у неділю після величного торжества Святого Воскресіння Господнього, згадуємо святого апостола Тому, що зробив визнання віри, кажучи :”Господь єси і Бог мій!”...

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

У цей урочистий день Воскресіння Христового Його Церква, сповнена небесним світлом, оспівує Господа, який переможно виходить із запечатаного гробу. «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява», – проголошує у цю пасхальну ніч євангелист Іван (Ів. 1, 5)....

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають Благовіщення

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають один з найбільших дванадесятих празників у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового...

Чи існує справжній образ Ісуса?

Спробуємо відповісти на це запитання, зіславшись на історію всім відомої Туринської Плащаниці. Плащаниця, що знаходиться у Туринському катедральному соборі, – це лляне полотно, на якому відбився...

1579

Нові свідчення

Хочу подякувати за молитву і перепрошую, що роблю це з великою затримкою. Я є в спільноті "Жива вервиця" з 28 серпня 2011 р. А 15 жовтня надіслала Вам наміри на Служби Божі. Один з намірів був: За зцілення від безпліддя та дарування дітей...

Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві

Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха...

Неділя сиропусна.

У неділю сиропусну ми творимо спомин про вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви. Воно сталося через переступ ними Божої заповіді та їхню зачерствілість та не розкаянність. Тому цим прикладом Свята Мати Церква на початку святої Чотиридесятниці, показує ...

Апостольський лист Porta Fidei (Двері віри)

«Двері віри» (Ді. 14,27) завжди відкриті для нас, проводячи нас до життя у спільності з Богом і пропонуючи приєднатись до Його Церкви. Цей поріг можна переступити, коли проголошується слово Боже...