Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: с. Наталія Мельник

Місце та покликання молодої людини в Церкві

Дата публікації: 18-02-2010
Перед тим, як говорити про місце та покликання молодої людини в Церкві, є необхідно говорити про її покликання бути Церквою, тобто прийняти Христа і підпорядкувати власне життя відповідно до християнського віросповідування, творячи тим самим Народ Божий, тобто Церкву. Лише у світлі цього покликання можна говорити про специфічне, особливе місце молодої особи у Церкві та про її особливе покликання. 

1. БУТИ ДИТИНОЮ БОЖОЮ

Покликання молодої людини, як і покликання кожного християнина полягає в тому, щоб бути (стати) дитиною Божою. “Згідно з Божим задумом кожна людина є покликана стати дитиною Божою у Христі через Святого Духа”. Саме це є глибокою тайною християнського покликання: людина, тварна і обмежена істота, більше того – грішник – призначена стати дитиною Божою”. Таким чином, покликання є великим Божим запрошенням до участі у його любові, до глибокого і тісного спілкування з ним, до перебування у Бозі. В значній мірі можна сказати, що покликання є Божою “мрією” про людину. Святіший Отець Іван Павло II говорячи про покликання називає його “захоплюючою працею”, “прекрасною внутрішньою ціллю людини”, досягаючи яку у людині “розвиваються і вдосконалюються її людські якості і особа набуває внутрішньої зрілості”. Тому, звертаючись до молоді, документ Нові покликання для нової Європи закликає: “щоб у виборі вашого майбутнього прийняли задум, який Бог має щодо вас: будете щасливі і вповні зреалізовані лише тоді, коли будете готові зреалізувати мрію Творця щодо свого сотворіння”.
Бути дитиною Божою, за словами ап. Павла означає бути веденими Святим Духом: “Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони- сини Божі” (Рим. 8, 14). Подібно зазначав Святіший Отець іван Павло II у своєму посланні до молоді: “Бути синами Божими означає прийняти Святого Духа і дозволити Йому вести нас, бути відкритими на Його діяння у нашій особистій історії і в історії всього людства”. Отож, найбільш суттєвими елементами покликання кожного християнина і, покликання молодої людини в тому числі, є прийняти, усвідомити це Боже усиновлення через особисту злуку з Христом у Святому Дусі. Лише тоді можна говорити про християнське покликання. Як зазначив блаженніший Любомир, говорячи про покликання та місце мирян у Церкві, що “Мирянин не є той, хто має партійний квиток у Церкві. Мирянин є той, хто перебуває у зв’язку з Отцем і Сином і Святим Духом”.

Прийняття дару Божого всиновлення здійснюється через втілення у Христа. Тому перше і основне покликання кожного християнина полягає в тому, щоб бути учнем Христа. І це не є вимога чи обов’язок, а знак безмежної Божої любові. “Сьогодні, як ніколи, необхідно, щоб усі християни стали на шлях євангельського відновлення, щиро прийняли апостольську спонуку бути святими у своєму житті”. Чи як стверджує документ Другого Ватиканського Собору Світло Народів: “Усі християни заохочуються і зобов’язуються прагнути до святості та вдосконалення власного стану”.

Причому ця святість повинна стати видимою. Християни є зобов’язані, щоб святість свого “існування” втілити у святість усіх своїх дій”. Ця святість повинна виражатися в усіх моментах їх життя. Християни повинні прагнути до святості у звичайних умовах професійного та суспільного життя. “Ані сімейні турботи, ані інші справи не повинні залишатися поза сферою духовного життя” Саме щоденні заняття слід трактувати як можливість зближення до Бога, до виконання його волі і для служіння іншим, ведучи їх до з’єднання з Богом у Христі”.

Дуже важливим є усвідомлення цього свого покликання. Папа Лев Великий закликав: “Пізнай, християнине, твою гідність!”. Подібно говорить також і св. Августин: “Ми стали не тільки христяинами, але й Христом!. Ми стали Христом!” Молода людина займе належне їй місце у Церкві лише тоді, коли вона переживе особисту злуку з Христом, коли стане його учнем. Буде шукати його, керуватися його Словом у своїх щоденних клопотах. Особа може бути членом Церкви лише тоді, коли вона є втілена у Христа. Хоча в той же час втілення у Христа реалізується у Церкві і через Церкву. Тому не можна відокремити процес обожествлення і уцерковлення (або впровадження у Церкву).

2. МІСЦЕ МОЛОДОЇ ОСОБИ В ЦЕРКВІ

Щоб зрозуміти роль молоді в Церкві, є необхідно переосмислити розуміння Церкви, перейти від розуміння Церкви, як ієрархічної структури, до розуміння Церкви, як народу Божого. Як говорить Папа Пій XII про мирян: „Вони повинні мати свідомість, що вони не тільки належать до Церкви, але що вони є Церквою, тобто спільнотою вірних на землі ... Вони є Церквою!”Отож паралельно із процесом обожествлення, повинен відбуватися процес уцерковлення, або усвідомлення себе членом спільноти, членом тіла Христового. І як кожен член у тілі, так і кожен член містичного Тіла повинен зайняти своє, властиве місце, виконати свою властиву ціль, свої функції. Без усвідомлення цієї приналежності до спільноти. Без усвідомлення себе часточкою єдиного організму є неможливо означити роль молодої особи у Церкві.

Особливість же покликання молодої людини полягає у особливості її розвитку. Адже саме молодість характеризується творчістю, ініціативою, запалом. Без цих характеристик Церква в певній мірі відчуватиме брак рушійної сили, яка спонукує до поступу.

Молодь завжди займала особливе місце у суспільстві. Вона визначала і визначає шляхи його розвитку, його майбутнє. Тому недаремне молодь називали і називають майбутнім нації і майбутнім всесвіту. В особливий спосіб зростає ця роль молодих людей у час стрімкого розвитку технології. Адже молоді люди мають більші схильності до сприйняття нового, до пристосування до нових умов життя та праці. Тому сьогодні все частіше зустрічаємо молодих осіб у бізнесі, політиці, тобто у провідних сферах життєдіяльності людського суспільства. Не є винятком і Церква.

II Ватиканський Собор називає молодь "надією Церкви". Ще гостріше молодіжне питання стоїть у нашій Українській Греко-Католицькій Церкві, адже часто саме молодь стає осередком відродження духовності. Тому ще в 1996 році на патріаршому соборі УГКЦ, було вказано, що молодь є не тільки майбутнім, але й теперішнім Церкви. Тобто вона вже зараз становить значну і суттєву її частину. Реальний стан духовного життя окремих парохій потверджує цю істину. Там, де молодіжний запал переріс у глибоку віру, спостерігаються виразні тенденції до укріплення церковних спільнот, до будування міцного фундаменту релігійності, духовності, і, апостольського свідчення. Там же, де цей молодечий запал є відсутність, часто стається так, що церковна спільнота не має що сказати цьому світу і сучасній людині. Адже як правдою є те, що Церква повинна зберігати і передавати правди віри, так і правдою є те, що вона повинна вміти передавати їх відповідно до обставин часу. Саме цю чутливість на “знаки часу” несе в собі молоде покоління. Як зазначав Святіший Отець Іван Павло II, звертаючись до молоді: “Ви потрібні Церкві, щоб вона і в цьому поколінні, і в наступних залишалася юною”.

3. УЧАСТЬ МОЛОДІ В АПОСТОЛЬСЬКОМУ СЛУЖІННІ

Першим завданням кожного християнина є свідчити Христа, а точніше “засвідчити життя вкоріненне в Христі у сім’ї, в професійній діяльності, культурі, науці, соціальному служінні, економічній та політичній діяльності”. Йдеться про те, щоб у буденних обставинах життя керуватися євангельськими вартостями шукаючи спільного добра та спасіння світу.

Живучи євангельськими вартостями діти Божі “будують нову цивілізацію, цивілізацію істини і любові: вони є світлом світу і сіллю землі” (пор. Мат 5, 13-16). І світ сьогодні “вкрай потребує людей, здатних, з допомогою Святого Духа, жити як істинні Божі діти”.

Молодь є покликана засвідчити Христа у світі, і перш за все у світі однолітків, у світ молоді. Як зазначає документ Світло народів: “миряни є покликані “ уприявнити та здійснити Церкву в тих місцях і обставинах, де вона може стати сіллю землі тільки через них”. Соборів документ Світло Народів твердить: „Властиве покликання мирян полягає у тому, щоб шукати Царство Боже через заняття світськими справами, якими вони керують згідно з Божою волею. Вони повинні особливим чином висвітлювати й скеровувати всі світські справи, з якими вони тісно пов’язані, так, щоб ці справи виконувалися і розвивалися завжди згідно з Христом і були на славу Творця і відкупителя”. Мирянам належить стараючись про земські речі та впорядковуючи їх по Божому, шукати Царства Божого. Вони живуть у світі, в звичайних обставинах життя (сімейного та громадського) і покликані виконувати будь-яку свою службу по- євангельському, і тим самим стати закваскою на освячення світу з нутра, і свідченням життя вірою, надією і любов’ю, об’являти Христа (СН 31). Вони повинні так порядкувати всі свої справи, щоб завжди були на славу Творця.

Подібним є завдання християнської молоді: засвідчити присутність Христа у їх щоденному житті, і, більше того, засвідчити красу і багатство свого перебування у Бозі. Особливість цього свідчення та його важливість полягає у тому, що місцем його є таке ж молодіжне середовище. Тому першим завданням молодого християнина є нести Христа, робити Його присутнім у середовищі своїх однолітків. Таке їх свідчення часто стає причиною, поштовхом до навернення молодих людей.

Про цю місію, це завдання молоді неодноразово наголошував у своїх посланнях до молоді Святіший Отець Іван Павло II. Його промова до молоді у Флоренції, має назву: “Молодь, облагороднюйте землю”. Тобто сьогоднішній світ потребує свідчення великої людяності, щирих людських взаємин, у яких особа шукає не власного добра, а добра іншого. Саме молоді люди є покликані “віддавати всі свої сили.... для створення більш справедливого світу”, “служити людині, захищаючи її права і гідність”.

Крім такого свідчення загальнолюдських вартостей, світ потребує також і свідчення віри. Той же Святіший Отець, у іншому посланні називає молодь “апостолами нової євангелізації”, “покликаними побудувати цивілізацію любові”. Саме їх він запрошує “слухати слово Боже і вміти донести його до світу”.

Крім світу, як місця в якому молодь є покликана свідчити Христа, іншим особливим місцем присутності молоді, є парохія, молодіжні християнські організації та інститути богопосвятного життя.

А) Парохія


Молодь є покликана до діяльної і живої участі у парохіяльному житті. Адже саме вона є найбільш творчою, винахідливою, ініціативною частиною Церкви. Однак для цього є необхідно, щоб парохія перестала бути “будинком”, “структурою, територією”, а стала перш за все “Божою родиною”, ... братерстовм, одухотвореним духом єдності, ... “спільнотою вірних”.

У такій спільноті молодь повинна займати місце творчого рушія. Адже хто, як не молодь може організовувати цікаві зустрічі, різні моменти спільнотного життя. Хто, як не молодь може оживляти буденне парохіяльне життя.

Для того, щоб залучити молодь до більш активного парохіяльного життя є необхідно:
- вишколювати її, допомагати зростати у духовності, йти шляхами Божими
- вміти зорганізувати молодь, творити спільноту, у якій кожен може проявити себе
- довіряти їм важливі, відповідальні завдання

В той же час молодь є покликана проявляти ініціативу, бути творчою, бути не лише споживачами спасіння, але і брати участь у спаситель ній місії Христа.

Б) Участь у молодіжних організаціях

Одним із дуже важливим елементом апостольського служіння є християнські спільноти, об’єднання, асоціації. Вони дають можливість поєднювати зусилля через вазємний обмін дарів, і тим самим роблять апостольське служіння більш виразним. Крім цього участь у молодіжних організаціях забезпечує належний духовний вишкіл та взаємне збагачення і підкріплення одні одних.

В) Прийняття покликання до бог посвяченого життя

Молодь є також тими, до кого Господь звертає своє покликання до більш радикального слідування Христа через дотримання євангельських рад. “Сьогодні, як і завжди, Господь закликає ... приймати більш інтенсивну форму ... : він кличе до священичого служіння, веде шляхом обітів убожества, послуху і чистоти у спільнотах монашого життя”. Звертаючись до молоді Святіший Отець закликає: “Якщо ви почули цей поклик, то слідуйте за ним великодушно і без страху” Світ потребує такого явного свідчення незаперечної самовіддачі, адже в багатьох куточках землі люди прагнуть зустріти саме післанців Божественної любові і справедливості.”

ВИСНОВОК

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що молодь має особливе покликання у Церкві. Вони є надією Церкви, її рушійною силою. Однак часто поза цими глибокими очікуваннями ховається не завжди стільки ж оптимістична дійсність. Не можна заперечувати той факт, що сучасна молодь залишається чутливою на такі цінності, як справедливість, відмова від насильства, мир, братерство, солідарність, пошана до природи, відкритість на правду і пошук сенсу, в тому й числі прагнення духовності. Однак в той же час вона є сповнена тривоги, розчарувань, турбот і страхів, і, крім того, постійно стикається із спокусами, типовими для її віку. Причому йдеться про постійну еволюцію становища молоді. Якщо до 80-х років молоді прагнули якнайшвидше стати дорослими і інтегруватися в суспільстві, то після різких змін в країні зросло прагнення радикальних змін, відсутність яких і погіршення економічної ситуації в країні зродила знеохочення, байдужість, відчуття безперспективності, а ними захоплення алкоголем і наркотиками. В той же час різко зростає споживацька ментальність. Тому сьогодні говорячи про молодь слід бути свідомим різноманітності самого молодіжного середовища, як також бути свідомими труднощів та негативних факторів, присутніх у ньому.

Завданням Церкви є допомогти цій молоді віднайти сенс, розкрити їх творчий потенціал, відкрити красу служіння Богу і ближнім. В той же час не менша відповідальність лежить і на самих молодих людях. Святіший Отець Іван Павло II в часі відвідин України звернувся до молоді із словами: "Майбутнє України в значній мірі залежить від вас і від тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе". Тому завданням держави, Церкви, та всіх виховних інституцій є шукати шляхи для того, щоб допомогти сучасним молодим людям взяти на себе цю відповідальність, перш за все відповідальність за своє життя, щоб справді стати сторожами "нової зірниці надії".

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 9 + 1.

Останні новини

І не будь ти невіруючий, але віруючий!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, у неділю після величного торжества Святого Воскресіння Господнього, згадуємо святого апостола Тому, що зробив визнання віри, кажучи :”Господь єси і Бог мій!”...

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

У цей урочистий день Воскресіння Христового Його Церква, сповнена небесним світлом, оспівує Господа, який переможно виходить із запечатаного гробу. «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява», – проголошує у цю пасхальну ніч євангелист Іван (Ів. 1, 5)....

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають Благовіщення

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають один з найбільших дванадесятих празників у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового...

Чи існує справжній образ Ісуса?

Спробуємо відповісти на це запитання, зіславшись на історію всім відомої Туринської Плащаниці. Плащаниця, що знаходиться у Туринському катедральному соборі, – це лляне полотно, на якому відбився...

1579

Нові свідчення

Хочу подякувати за молитву і перепрошую, що роблю це з великою затримкою. Я є в спільноті "Жива вервиця" з 28 серпня 2011 р. А 15 жовтня надіслала Вам наміри на Служби Божі. Один з намірів був: За зцілення від безпліддя та дарування дітей...

Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві

Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха...

Неділя сиропусна.

У неділю сиропусну ми творимо спомин про вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви. Воно сталося через переступ ними Божої заповіді та їхню зачерствілість та не розкаянність. Тому цим прикладом Свята Мати Церква на початку святої Чотиридесятниці, показує ...

Апостольський лист Porta Fidei (Двері віри)

«Двері віри» (Ді. 14,27) завжди відкриті для нас, проводячи нас до життя у спільності з Богом і пропонуючи приєднатись до Його Церкви. Цей поріг можна переступити, коли проголошується слово Боже...

Архів новин