Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: о. Юліан Катрій, "Пізнай свій обряд"

Празник Покрову Пресвятої Богородиці

Дата публікації: 13-10-2011

"Величаємо тя, Пресвята Діво, 
Мати Христа Бога нашого, 
і славимо всеславний покров твій"
(Величання з XVI віку).

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на особливу увагу заслуговує празник Покрову Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж до сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покрови­тельки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земне і людське, але небесне й могутнє заступництво. А такого заступ­ництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми постійно мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому празник Покрову завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности до Пресвятої Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.

Празник Покрову Пресвятої Богородиці

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА ПОКРОВУ

Головний мотив, який причинився до встановлення цього праз­ника, це видіння святого Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ перебували у великій тривозі. У храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де зберігалася її риза, правиться всеночне. Молячись, народ переповнив церкву. Між народом ревно молиться про охорону міста святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфанієм. Відправа закінчується. Святий Андрій бачить, як від царських дверей — так звалися у греків головні вхідні двері церкви — йде світлом осяяна Пресвята Бого­родиця у супроводі святого Йоана Хрестителя і святого Йоана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підходить до престолу, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омо­фор, по-грецьки мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Святий Андрій та Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богомати прийшла, щоб врятувати місто. Звістка про чудо блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.

Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Ким був святий Андрій Юродивий? Назагал історики вважа­ють, що він за походженням був скитом-слов'янином з південних земель Руси-України. Разом з иншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут пізнав і полюбив христи­янську віру. Роздумуючи над словами святого апостола Павла: "Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні" (1 Кор. 4, 10), — він почав поводитися, як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив у молитві й читанні святих книг.

Коли жив святий Андрій і коли було чудо покрова? На це питання тяжко дати чітку й задовільну відповідь. Думки істориків розділилися. Одні кажуть, що святий Андрій жив за панування цісаря Льва І Великого (457-474), тобто у V ст., більшість пере­суває роки життя святого Андрія на часи цісаря Льва VI Мудрого (886-911), тобто на початок X ст.

Празник Покрову Пресвятої Богородиці

Свято Покрову у греків було місцевим празником і після падін­ня Царгорода в 1453 р. його перестали святкувати. Не знати також, чому якраз 1 жовтня стало днем празника. Можливо, що того дня святий Андрій мав видіння, а можливо тому, як дехто думає, що того дня Східна Церква відзначає пам'ять святого Романа Сладко­півця, який склав багато гимнів у честь Пречистої Діви Марії. Наступного дня після празника наша Церква святкує пам'ять свя­того Андрія Юродивого.

Празник Покрову має службу великих свят зі всеночним, але не належить до 12 великих празників. Він не має ані перед- ані попразденства. Львівський Синод 1891 p., редукуючи празники, наказав цей празник переносити на неділю.

ПРАЗНИК ПОКРОВУ В УКРАЇНІ

Східна Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найбільші привілеї Пресвятої Богородиці: її богоматеринство, її вседівицтво і її заступництво за нас перед Богом. І якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народо­ві. Наші князі, королі, військо, козаки й гетьмани радо вибирають Пречисту Діву Марію за свою покровительку й опікунку.

Князь Ярослав Мудрий у 1036 році розбиває печенігів і з вдяч­ности до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. У 1037 році у церкві Благовіщення він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого народу.

До неї в тяжкі хвилини звертаються наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, що княжив у Тьмуторокані, у бою з черкесами обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо вона допо­може йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.

Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що пере­могу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Він навіть укладає окрему молитву в її честь. Наші князі і їхнє військо, йдучи в похід проти половців у 1103 p., складають обіти Богові і Пречистій Діві Марії і вщент розбивають половців. Князь Ігор Свято­славич, герой епосу "Слово о полку Ігоревім", після втечі з неволі, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері Пирогощі, щоб подякувати їй за допомогу і рятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію поспішає з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та складає до її стіп багаті дари.

Деякі наші князі на своїх печатках використовують іконки Божої Матері або молитви до неї. У нові часи в Україні знайдено дуже старовинні золоті, бронзові й мідні нашийні іконки, які по-грецьки називають енколпіями. Один з таких енколпіїв має грець­кий напис: "Богородице, будь моїм покровом і охороною, амінь".

Наші славні запорожці на Січі збудували церкву в честь Покро­ву Пресвятої Богородиці з іконою її покрову. На іконі понад Пре­чистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя... ", а від запо­рожців, що під іконою, простягнена лента вгору до Божої Матері з написом: "Молим, покрий нас честним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла". Вибираючись в похід на ворога, козаки вислу­хували молебень до своєї Покровительки і ревно співали "Под твою милость". Вернувшись щасливо з походу, поспішали до неї зі щирою подякою. В їхній бойовій пісні "Нумо, хлопці, до зброї" є такі слова: "Нам поможе святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати".

Геройська Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 року проголосила празник Покрову своїм офіційним святом.

Празник Покрову Пресвятої Богородиці

За прикладом своїх провідників й увесь наш народ плекав глибоку набожність до Пресвятої Богоматері як своєї Опікунки, Покровительки і Заступниці. Він завжди з великим довір'ям звер­тався до неї і благав її допомоги чи то в справах особистих, чи родинних, чи в часи всенародного лихоліття. Її свята ікона знахо­диться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала багато чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім під час нападу ворогів на нашу землю.

Хто не знає чудесну охорону почаївського монастиря в липні 1675 року перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіко-вічнила пісня в честь Божої Матері "Ой, зійшла зоря вечеровая, над Почаєвом стала".

Почитання Пресвятої Богородиці в українському народі, як Заступниці і Покровительки, найкраще з'ясовує сільська хроніка Яжова Старого в Галичині. Згадуючи про страшні татарські напади і небесну опіку Пречистої Діви Марії, у хроніці сказано: "Нарід перестрашений і збідований втікав до своєї церковці, падав на коліна перед іконою Божої Матінки, молився гаряче й ніколи не був позбавлений її опіки".

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ ПРАЗНИКА

Богослуження цього празника віддзеркалюють глибоку і давню віру Східної Церкви й нашого народу в заступництво й опіку Пресвятої Богоматері.

На стихирах малої вечірні Церква закликає всіх вірних свят­кувати празник Покрову: "Прийдіть, всі любителі празника, і про­славмо чесний покров Божої Матері. Вона бо до Сина благально руки простерла, а її святим покровом увесь світ покритий. Тому устами й серцем, піснями і співами духовними, з усіма, що при­бігають, празнуймо світло".

У стихирах вечірні й утрені, у тропарі й каноні свята Церква виливає і оспівує свою дитинну любов, беззастережне довір'я в її могутню опіку і швидку допомогу, її значення в нашому спасенні та превелике материнське милосердя. "Богородице чиста, — співа­ємо в першій стихирі великої вечірні, — ти велике заступництво для печальних. Ти скора помічниця, спасення й укріплення світу. Ти глибина милости, джерело Божої мудрости, для світу покров. Величаймо, вірні, і славімо невимовно її світлий омофор. Благодат­на, радуйся з Тобою Господь, що подає світові велику милість".

У сідалні на третій пісні канона сказано: "Ревна й непобідна Заступнице, уповання певне й бездоганне, стіно, покрове і приста­новище прибігаючих до Тебе, Приснодіво чиста, моли з ангелами Твого Сина й Бога, дати світові мир і спасення і велику милість".

Тропар дев'ятої пісні канона славить її привілей зціляти недуги душі й тіла та вибавляти від усіх бід: "Ти приняла від Бога дар, щоб, як Божа Мати, зціляти недуги всіх християн і від бід вибав­ляти і гріхи прощати і з неволі та від усякої нужди спасати. Тож і нами не погорди, Госпоже, бо ти знаєш, чого потребуємо: здоров-ля для тіла і спасення для душі".

Святий Отець Пій X в 1912 році сказав до нашого єпископа Микити Будки такі слова: "Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Ісуса і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти".

Так, ми сильно віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що вона ніколи не опустить нашого народу і заступиться за нього перед своїм Сином та випросить у Нього ту превелику ласку, що на наших рідних землях упаде царство тьми й неволі і знову запанує царство її Божого Сина. А тоді знову, як колись, наш народ сотнями й тисячами попливе до її престолів, щоб віддати їй честь, як своїй вірній і невтомній Заступниці, Опі­кунці й Цариці.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь, благовірні люди, світло празнуємо, отінювані твоїм, Богомати, пришестям, і, спозираючи на твій пречистий образ, покірно мовимо: Покрий нас чесним твоїм покровом і ізбав нас від усякого зла, молячи Сина твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші.

Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

 Послання святого апостола Павла до Євреїв 9, 1-7

Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і земну святиню. Бо зроблено перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься Святе. За другою ж завісою був намет, званий Святе Святих, із золотим жертовником кадила та з кивотом завіту, увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розквітлий жезл Арона і таблиці завіту. А зверху над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол. Але про те тепер не час говорити докладно. При такому влаштуванні всього, у перший намет входили завжди священики, виконуючи службу, а в другий - раз на рік лиш архиєрей, і то не без крови, яку приносив за свої й людські провини.

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що, сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи, отже, їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що кормили Тебе. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають Його.

Проповідь

Кожного року ми святкуємо Великий День – Покров Пречистої Діви Марії. Велике Богородичне свято, яке було встановлене на честь з’явлення Матері Божої в одному із храмів Константинополя біля 910 року. За правління імператора Лева VІ Філософа (886-912 рр.), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенічній службі у Влахернському храмі, де переховувалася її риза (15 липня – окремий ще день спомину свята покладення Ризи Богородиці у Влахерні). Саме в цей час виходець із українських земель угодник Божий Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з’явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів. Матір Божа молилася за весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови покривало (омофор) і покрила ним християн, що молилися тоді у храмі. Святий Андрій із хвилюванням запитав у свого учня Єпифанія (Епіфана): «Чи ти бачиш, брате, Царицю і Владичицю всіх, яка молиться за весь світ?». На що той відповів: «Бачу і жахаюся». Це з’явлення було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їхній боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів. Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії. Згодом цю подію прославили у всьому Константинополі, а на Русі в ХІ столітті поширилось свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке віднесли на 1 жовтня (за новим стилем) і 14 жовтня (за старим).

Ще  історія подає таку цікаву подію, що варварами були не сарацини, а язичники-русичі, які атакували Константинополь. Цитуємо: «Інший переказ уточнює, що напасниками були наші предки-язичники. Коли священики на чолі з Патріархом занурили у води Чорного моря святиню – ризу Цариці Небесної, човни поган стали із громом та тріском битися один об одного. Настрахані русичі на вцілілих суднах повернули геть, а їхні зверхники Аскольд і Дір, збентежений таким чудом, що перевищувало людські можливості й розуміння, прийняли хрещення». Хто насправді нападав, неважно, але нам сьогодні важливо увірувати і пізнати, чи можна підтвердити Духовну силу Покрову Богородиці, чи лише від Неї самої це походить чи Господня Рука діє в усьому цьому?

Почнемо з наших днів. Як кажуть, живе свідчення промовляє найсильніше. 17 жовтня 2010 року владика-єпарх Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій Семенюк зібрав священиків Велико Бірківського деканату на спільну нараду з причини відвідин парафій Чудотворною Іконою Пречистої Діви Зарваницької. Під час зустрічі він розповів, переказую: «Ікона перебувала на одній із парафій Підволочиського району Тернопільської області. На тій території мешкає жінка-підприємець, яка свого часу потрапила до організації свідків Єгови. Почувши, що чудотворна ікона перебуває в Церкві, її здолала цікавість поглянути на неї (хоча знаємо, що свідкам Єгови категорично заборонено заходити до церкви, тим паче, дивитись на ікону). Маючи великі страхи у серці, вона звернулась до Бога-Єгови: «Господи, якщо ікона матері Ісуса правдива та з Твоєї Волі прибула сюди, тоді підтверди це і дай мені знак». Довга черга людей наближалась до ікони в молитві до Бога, та, підійшовши, торкались її. Ця жінка теж хотіла підійти та торкнутись її, в цей момент, коли вона наблизилась до ікони, раптово втратила свідомість і її непритомну винесли на вулицю. Коли вона прийшла до себе, тоді вигукнула: «Невже я стільки часу перебувала в темряві і не знала правдивої віри?!» Вона знову почала ходити до Церкви та молитись до Бога разом із Богородицею.

Ще одне свідчення переказане владикою: «Коло міста Тернополя є село Озерна. Саме туди прибула Чудотворна Ікона Матері Божої Зарваницької. Процесія із Іконою йшла проїжджою частиною дороги. Одна жінка, яка мешкала при дорозі, вийшла глянути на Ікону та процесію, що йшла. Вийшовши на дорогу, жінка не помітила, як з іншого боку над’їхала вантажівка і на швидкості збила цю жінку. Від удару жінку сильно відкинуло у рів. Спочатку всіх огорнув жах, а згодом величезне здивування, коли жінка, ніби нічого не трапилось, встала з рову обтрусила фартушок і спокійно пішла додому, не маючи при тому жодних травм. Цю подію засвідчив сам священик і очевидці цієї події».

Чому приділяємо Богородиці так багато уваги і молитви? Вона гідна такої пошани, бо Святе Писання свідчить про це! Коли ангел Гавриїл був посланий до Марії звістити новину, то звернувся до неї словами, які впевнено назвемо молитвою: «Радуйся, Благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1.28). Те, що каже Гавриїл, є вічним словом його Творця. Тому слово «Благословенна» має постійний характер, тобто та, котра перебуває у славі, яку «благословлять», адже Вона стане Матір’ю Ісуса – Бога і нашого Спасителя! Діва Марія, прийшовши до своєї родички Єлизавети, знову чує звернення до неї від родички: «Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона твого. Звідки мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?» (Лк. 1. 42-43). Євангелист Лука підкреслює, що коли Єлизавета почула привіт Марії, то сповнилась Святим Духом і тоді промовила слова цієї молитви-прослави Матері Господа. Молитва прослави і подяки Пречистій Діві Марії діється за справою Святого Духа.

Марія стає Першою П’ятидесятницею тому, що ангел Гавриїл сказав: «Дух Святий зійде на тебе й сила Вишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.» (Лк.  1.35). Якщо б на це не було Волі Господа та дії Святого Духа, то ангел ніколи б не звернувся до людини (істоти набагато нищої рангом від досконалого піднебесного духа) подібними словами. Далі Марія виголошує Єлизаветі прекрасний гімн прослави Господа, де під натхненням Святого Духа говорить: «…ось бо віднині ублажатимуть всі роди» (Лк. І.48). («ублажатимуть» – тобто, прославлятимуть «Благословенною», а слово «всі роди» – це усі покоління віруючих християн!) Чуючи сильні Слова Божої Ласки від Ісуса, одна жінка з поміж народу вигукнула: «Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили» (Лк. 11.28). Що це було? Пуста фраза похвали чи молитва прослави Господа за Його Матір? Ісус не заперечив жінці, лише додав: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають» (Лк. 11.28). Хто, як не Марія, прийняла Духа Святого і зачала Слово та породила Його нам. Хто, як не Марія, стала досконалим виконанням Волі Отця. Прийнявши Слово у своє лоно, Вона назавжди пішла за Ним, Своїм Сином.

Чи можна стверджувати, що Марія лише мала виконати тимчасову роль земного материнства для Ісуса і все? Якщо це було б так, тоді при сповненні Ісусові тридцяти років, тобто повноліття, вона могла б вести десь собі тихе, окремішнє життя, бо вже  стала так би мовити: «Не потрібною». Господи, прости мене грішного, навіть за такі речення. Чи Бог, приготовляючи собі Святиню, може щось робити «тимчасово» та потім усунути? Звичайно, що ні. Якщо Марія прийняла Слово, Його народила, виховала, берегла і віддала Небесному Отцеві, то на цьому не може зупинитись роль її материнства.

Будь-яка жінка на землі народивши дитину, назавжди отримує титул «Мама». Подібно й Діва Марія.  Вона перебуває з Ісусом на Весіллі в Кані Галилейській – дає вказівку слугам«що, лиш скаже вам,  робіть» (Ів.2,5), бо сама досконало чинить Божу Волю, тому допомагає їм та весільним молодятам побачити в її Сині Спасителя. Марія не наказує Синові на правах земної матері, бо на той час Ісус вже був повнолітній (вільний з-під «влади» батьків над дітьми) і мав своїх учнів. Вона виявляє свою досконалу Віру в Свого Сина Ісуса. Саме ця віра чинить чудо (Ів.2,1-11). Це дія Святого Духа, яка мала великий наслідок – учні його увірували в Нього. Тут бачимо плоди Першої П’ятидесятниці у Богородиці. Пречиста Діва Марія перебуває серед дуже уважних слухачів наук Ісуса. «Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою» (Лк.8,21). Що каже Ісус: «Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують» (Лк.8,21). Коли б Марія не була далі з Ісусом впродовж цілого Його земного життя, служіння і навчання аж до кінця, то не змогла б в повноті бути Його Матір’ю – тобто – Матір’ю Вічного Слова. Марія отримала вічне духовне материнство завдяки Вічному Слову, втіленому в Неї через Святого Духа. Дуже сильним аргументом цього стає подія під хрестом Ісуса розп’ятого: «Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Ів.19,26-27). Дивно говорить Ісус! Коли б йому залежало тільки на опіці над нею, то Він міг би сказати тільки до Івана теж три слова: «Заопікуйся моєю матір’ю», але Господь каже: «Ось матір твоя». Діва Марія була все життя з Ісусом, зберігаючи кожне Його Слово у своєму Серці. Вона для інших стала прикладом досконалого життя вірою в  Ісуса. Значить, її земне материнство, закінчуючись при хресті, переходить у духовне материнство з такими самими завданнями, які вона мала щодо Ісуса: кормити, берегти, жити досконалою вірою, віддати Отцеві Небесному. Отже, не Іван взяв її до себе, а Вона взяла під духовну Материнську опіку апостола Івана та й всіх нас, бо ми Одна Церква дітей Божих.

Ісус сприймав присутність своєї матері в своєму земному житті, як складову частину Церкви, яку Він сам почав будувати через Зіслання Святого Духа на Марію, Своє Втілення, Народження, Смерть і Воскресіння, Вознесіння і кульмінацію повного народження Церкви – це П’ятидесятниця, Зіслання Святого Духа на апостолів. Хто серед учнів на спільній молитві і прославі Господа в момент сходження Святого Духа? Пречиста Діва Марія! Читаємо в  Діяннях Апостолів: «Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами» (Ді. 1,14)

Щоб зрозуміти і пережити П’ятидесятницю Церкви звернімось до Марії – коли Святий Дух зійшов на неї, вона зачала і породила Ісуса. Усе її особисте чи людське життя розчинилось в Сині. Уся її висока материнська гідність закорінена в Ісусі. Уся слава і подяка, належна їй від нас, має зміст в Ісусі Христі через Святого Духа.

Марія – досконалий взірець Церкви. Містичне Тіло Христа живе завдяки Ісусові, який є Його Центром. Церква жива тоді, коли повністю розчинить усе земне і людське в океані Божественної Благодаті, досконало на взірець Діви Марії, зберігаючи та виконуючи Слово Боже. Хто не віддає належну пошану в молитві Пречистій Діві Марії, може згодом у вічності із сором для себе виявити і побачити Її славу в Господі Ісусі, яка вища від ангелів, а сам перед тим, будучи на землі, не звертався до Неї і не дякував Їй за Сина Ісуса.

Нехай улюблена молитва покійного Івана Павла ІІ Папи Римського – Свята Вервиця Пречистої  Діви Марії і Її «Духовний Покров» допоможе нам глибоко пережити, а радше відновити нашу П’ятидесятницю, отриману на Святій Тайні Хрещення і Миропомазання та в Святому Дусі духовно народжувати Христа у кожній думці, ділі, прагненні і меті життя – спасінні і Царстві Божому . Амінь

о. Володимир Сампара

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 1 + 6.

Останні новини

І не будь ти невіруючий, але віруючий!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, у неділю після величного торжества Святого Воскресіння Господнього, згадуємо святого апостола Тому, що зробив визнання віри, кажучи :”Господь єси і Бог мій!”...

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

У цей урочистий день Воскресіння Христового Його Церква, сповнена небесним світлом, оспівує Господа, який переможно виходить із запечатаного гробу. «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява», – проголошує у цю пасхальну ніч євангелист Іван (Ів. 1, 5)....

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають Благовіщення

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають один з найбільших дванадесятих празників у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового...

Чи існує справжній образ Ісуса?

Спробуємо відповісти на це запитання, зіславшись на історію всім відомої Туринської Плащаниці. Плащаниця, що знаходиться у Туринському катедральному соборі, – це лляне полотно, на якому відбився...

1579

Нові свідчення

Хочу подякувати за молитву і перепрошую, що роблю це з великою затримкою. Я є в спільноті "Жива вервиця" з 28 серпня 2011 р. А 15 жовтня надіслала Вам наміри на Служби Божі. Один з намірів був: За зцілення від безпліддя та дарування дітей...

Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві

Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха...

Неділя сиропусна.

У неділю сиропусну ми творимо спомин про вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви. Воно сталося через переступ ними Божої заповіді та їхню зачерствілість та не розкаянність. Тому цим прикладом Свята Мати Церква на початку святої Чотиридесятниці, показує ...

Апостольський лист Porta Fidei (Двері віри)

«Двері віри» (Ді. 14,27) завжди відкриті для нас, проводячи нас до життя у спільності з Богом і пропонуючи приєднатись до Його Церкви. Цей поріг можна переступити, коли проголошується слово Боже...

Архів новин