Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: о. Іван Колодій

Радуйся Вселенної похвало...

Дата публікації: 29-07-2010
6985
Вшанування Богородиці — найкраща можливість досягнути святості на землі і спасіння після смерті. Усі Святі відчували дитячу повагу до Богородиці і якраз завдяки цьому отримували від Бога найбільші ласки.
Коли гортаємо сторінки книг Нового Завіту, можемо легко зауважити, що про Марію розповідають небагато. І слушно, тому що богонатхненні автори мали на меті передати на письмі все те, що стосується спасительної місії Христа, тобто його народження, проповіді, терпіння, смерть на хресті і воскресіння. Постать Марії залишається немовби в тіні Христа Спасителя. Цей акцент у подальші віки дуже влучно розвинули іконографи, які ніколи не зображали Марію – Матір Божу - саму, але тільки у присутності її Сина. І то завжди в такий спосіб, що вона однією рукою тримає на своїх руках Христа-Месію, а іншою вказує на нього, як на того, якого від віків очікувало людство, не відвертаючи свого взору від нас, людей, тих, які на неї споглядають і пред нею (іконою) моляться.

Незважаючи на різноманітність симфонії цитат, усі вони переважно зосереджують свою увагу на чотирьох основних подіях історії спасіння, у яких участь Марії є надто видимою:1) Благовіщення; 2)Різдво Христове; 3) страсті і розп’яття; 4)очікування на зіслання Святого Духа в спільноті з Апостолами.

Погляньмо на те, як описують ці події богонатхненні автори книг Нового Завіту і яке місце в них приділяють Марії. Опис події Благовіщення знаходимо тільки у Євангелії від Луки. Про цей момент автор розповідає з делікатною богословською чутливістю. «Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія» (Лк. 1,26-27). Як бачимо, свій опис євангелист Лука розпочинає з конкретизації місця і часу, коли ангел Божий сповістив Марію про прихід Спасителя світу. Цими словами він підкреслює, що Благовіщення сталося не в апокаліптичному видінні, а у чітко визначеному часі людської історії. Євангелист також звертає увагу на родовід Марії – вона була з дому Давида, царя, якому вже сам псалмопівець пророкував народження Месії з його роду. Однак звернімо увагу на поведінку Марії. Деякі ранні християнські апокрифи, які намагалися заповнити біографічну прогалину Матері Месії, що її зустрічаємо в Євангеліях, уточнюють, що ангел Господній прийшов до неї саме у той час, коли вона читала книгу пророка Ісаї (саме тому у християнській іконографії доволі часто зустрічаємо образи Марії, де вона постає з книгою в руках, а обличчя виражає здивування від прочитаного). Євангелист Лука не описує цих деталей, але звертає увагу на те, що у момент приходу ангела Гавриїла її, як це властиво людській природі, пройняв страх. Тому перші слова, які вона почула, були: «Не бійся, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні та народиш сина, й даси йому ім’я Ісус» (Лк. 1,30) Після цих слів між ангелом і нею зав’язується діалог, який сміливо можна вважати взірцем молитви, де з одного боку є Господь, який сповіщає людині через посланця свою волю супроти неї, а з другого боку - сама людина, яка намагається зрозуміти Господній клич. Бажаючи зрозуміти до кінця суть місії, яку Господь планує здійснити через неї, зрозумілим стає її запитання: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» (Лк 1,34). Відповідь ангела проста: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк 1,35). Проте таку відповідь може сприйняти тільки людина, яка дійсно цілковито довіряє Богу своє життя, для якої аргумент «Так бажає Господь» є основним у прийнятті будь-яких рішень. Відповідь Марії розкриває її як таку, для якої Господь і його воля є усім: «Ось я, Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1,36). Саме ці її слова, які передовсім є словами відданості Богу, стали тими, що дозволили Господеві здійснити задум спасіння людства. Не дивно, що літургійна традиція Східної Церкви, намагаючись зрозуміти суть і велич отого Богородичного послуху Господній волі, протиставляє її праматері Єві. Автори стихир у дуже багатьох місцях служби Благовіщення наголошують на тому, що, розігнавши сумнів, якого допустилася Єва, і прийнявши з вірою привітання Гавриїла, Марія спричинилася до спасіння людського роду. Своїм «Так» вона поєднала людину з Богом. Саме тому автор однієї зі стихир так оспівує її вчинок: «Сьогодні радість благовіщення, звеличення дівства: низи з висотами з’єднуються, Адам обновляється і з первісної журби визволяється Єва, а тінь нашого єства сприйняттям і злукою з Божеством стає церквою Божою. О, таїнство! (…) У ній і нею ми спаслися, тож до Діви з Гавриїлом закличмо: Радуйся благодатна! З тебе наше спасіння – Христос Бог наш (…)». Якою постає перед нами Марія у Благовіщенні? Передовсім як та, яка у своєму житті намагається зрозуміти і реалізувати те, чого від неї хоче Господь. Кажучи іншими словами, – Божу волю. Однак навіть приклад її життя показує нам, що нелегко зрозуміти Божий промисел щодо людини, а ще складніше його виконувати. Щоб виявити Богу послух, потрібно немало довіри до нього, а ще більше звичайної людської мужності. Оскільки послухати Бога – означає ризикувати тим, що є логічним з погляду людського розуму. У книзі Буття прикладом такого ризику є для нас Авраам. Старший чоловік, якого вже підхоплювала неміч, який був призвичаєний до стабільного життєвого побуту, чує в певний момент Господній заклик: «Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, з дому батька твого в край, що його я тобі покажу» (Бут. 12,1). Звичайна людська логіка порадила б насамперед засумніватися в доцільності такого кроку. Але Авраам повірив, пішов на ризик, і тому був названий батьком віри. Отож коли поглянути на життя Марії у світлі Благовіщення як на приклад для наслідування для кожного із нас, то насамперед ми повинні від неї вчитися отієї ревності в пошуку Божої волі у своєму житті і намагатися її сповнити.

Благовіщення Богородиці Діви пригадує нам про тихе оповіщення події, котра стала гучною завдяки Євангелією, пригадує скромний початок великого дійства. Господь дуже часто поводиться з нами, людьми, у подібний спосіб. Він відкриває себе поступово. Так само поступово виявляє нам свої плани щодо нашого спасіння. Він шанує нашу недосконалу природу. Знає, що ми можемо не витримати раптових речей, які відбуваються в нашому житті, можемо навіть вмерти. Тому Він підготовлює нас і поступово все об’являє. Деколи це буває для нас випробуванням. Бо, щоб пізнати Бога, потрібно бути дуже уважним, щоб почути Його голос, потрібно бути дуже тихим. Богородиця була такою. Саме вона нам показує приклад, якими ми маємо бути – уважними і тихими. У такий спосіб ми зможемо розрізнити серед всього, що бачимо і чуємо, саме те, що нам дійсно потрібно, що Бог хоче для нас донести. План спасіння для Марії і для нас також є певним планом. Господь Бог об’явив Марії про хід спасіння для цілого людства. Подібний план спасіння він оголошує для кожного з нас. Він кожного запрошує взяти участь у плані спасіння своєї душі та душі ближнього. Він кожного з нас запрошує носити Бога у свому серці, як це було з Марією. Він кожного з нас запрошує дати Бога іншим, як це сталось із Богородицею. Він кожного з нас запрошує наслідувати Його, як це ми бачимо у житті Матері над матерями. Саме тому, роздумуючи над подією Благовіщення Пречистої Діви Марії, ми можемо сьогодні пригадати своє благовіщення. Це була наша перша щира молитва, було перше розуміння Божого слова, була перша зустріч із духовною людиною, котра оголосила нам план нашого спасіння. Так було, а як буде далі? Якщо зосереджено пригадаємо наше життя, то зможемо зауважити, що можливостей благовіщення було у нас багато. Тільки не завжди ми були уважними. Не завжди були настільки тихими, щоб почути голос нашого Спасителя. Не завжди були. Але це не означає, що ми будемо поводитися так у майбутньому. Тому той, хто хоче змінитися, хай найперше шукає тишу та уважність, щоб знати, що і як змінювати.

"Голос Живої Вервиці" № 6 (15) 2009

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 5 + 6.

Останні новини

І не будь ти невіруючий, але віруючий!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, у неділю після величного торжества Святого Воскресіння Господнього, згадуємо святого апостола Тому, що зробив визнання віри, кажучи :”Господь єси і Бог мій!”...

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

У цей урочистий день Воскресіння Христового Його Церква, сповнена небесним світлом, оспівує Господа, який переможно виходить із запечатаного гробу. «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява», – проголошує у цю пасхальну ніч євангелист Іван (Ів. 1, 5)....

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають Благовіщення

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають один з найбільших дванадесятих празників у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового...

Чи існує справжній образ Ісуса?

Спробуємо відповісти на це запитання, зіславшись на історію всім відомої Туринської Плащаниці. Плащаниця, що знаходиться у Туринському катедральному соборі, – це лляне полотно, на якому відбився...

1579

Нові свідчення

Хочу подякувати за молитву і перепрошую, що роблю це з великою затримкою. Я є в спільноті "Жива вервиця" з 28 серпня 2011 р. А 15 жовтня надіслала Вам наміри на Служби Божі. Один з намірів був: За зцілення від безпліддя та дарування дітей...

Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві

Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха...

Неділя сиропусна.

У неділю сиропусну ми творимо спомин про вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви. Воно сталося через переступ ними Божої заповіді та їхню зачерствілість та не розкаянність. Тому цим прикладом Свята Мати Церква на початку святої Чотиридесятниці, показує ...

Апостольський лист Porta Fidei (Двері віри)

«Двері віри» (Ді. 14,27) завжди відкриті для нас, проводячи нас до життя у спільності з Богом і пропонуючи приєднатись до Його Церкви. Цей поріг можна переступити, коли проголошується слово Боже...