Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Редакція журналу

Стоячи в обороні Своєї Церкви

Дата публікації: 11-01-2010
16

Вийшов у світ черговий номер журналу "Голос Живої Вервиці", основна стаття якого звучить: "Стоячи в обороні своєї Церкви". Ось уривок зі статті: "Головне завдання кожного християнина полягає в тому, щоб не лише врятувати свою душу, але також турбуватися про процвітання Церкви Христової, завдяки якій він отримує доступ до Святих Тайн та здійснює своє спасіння. Хоча Церква Христова заснована Ісусом Христом, вона складається з людей, які є членами цієї Божої установи. Для того, щоб ефективно виконувати свою місію, Церкві потрібно єдиним серцем і устами прославляти Господа та вести вірних до вічного спасіння..."

Також ви зможете прочитати:

Редакційне звернення
Звернення головного редактора
Голос пастиря
Слово владики Ігора на Різдво ГНІХ
Життя у Христі
Стоячи в обороні своєї Церкви
Духовна сила Живої Вервиці
Свідчення про отримані ласки
Духовність Живої Вервиці
Діва Марія - свідок Христа
Катихизмова частина
Містерія Різдва. Містерія дитинства Ісуса
Мистецтво молитви
Молитовна підготовка доРіздва
Я вірю, щоб розуміти, і розумію, щоб вірити
Чому ми хрестимо малих дітей у Церкві?
Повчання про совість
Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередені - вовки хижі
Біблія - слово Боже, адресоване до кожного з нас
Домашня Церква
Християнське святкування - це школа виховання
Християнський спосіб життя
Погляд християнства на реінкарнацію
Запитуйте-відповідаємо
Дитина виростає з колиски
Сторінка для дітей
Ой хто, хто, Миколая любить
Листівка - саморобка
На допомогу подружжю
Життя пліч-о-пліч

---------------------------------------------------------------------------------------------

Для замовлення цього та інших номерів часопису телефонуйте:

Тел/Моб.: +38 067 314-22-09 (о. Іван)

Також пишіть нам на адресу:

Українське представництво Всесвітньої Організації Живої Вервиці святої Філомени
А / C – 841
Львів – 8
79008 Україна

Наш е-мейл: livingrosary@gmail.com

Попередні номери ви можете завантажити на сайті

---------------------------------------------------------------------------------------------

Пропонуємо короткі уривки з деяких статей нового номеру:

о.Іван Колодій

Стоячи в обороні Своєї Церкви

tl_files/articles/16-1.jpgЄдність Церкви є настільки важливою, що у Новому Завіті церковна традиція приділяє велику увагу цьому питанню та ставить його на одному рівні з проблемою спасіння власної душі. Бог бажає, щоб ми були єдиними і перебували у гармонії як з Ним, так і між собою. Саме тому єдність є найважливішою ознакою, яка дає Церкві Христовій силу для сповнення свого покликання. Вчитель Христової Церкви Оріген говорить важливі слова: «Там, де є гріх, також є множинність, там – схизми, там – єресі, там – незгоди, але там, де є чеснота, там є і єдність, і злагода, тому всі віруючі мають одне тіло й одну душу». Говорячи про їдність, яка повинна панувати у Христовій Церкві, Бог бажає показати кожному з нас, якими ми, християни, повинні бути цілісними, зібравшись біля Божого престо лу. Найбільшим та найкращим взірцем єдності є приклад Пресвятої Трійці. Катехизм Католицької Церкви говорить: «Церква є одна, зважаючи на своє джерело. Найвищим взірцем і головною причиною цього таїнства є єдність одного Бога Отця і Сина у Святім Дусі в Особах Трійці». Так як кожна родина прагне гармонії та спокою у своєму житті, так і наш небесний Отець радіє, коли Його діти у Церкві Христовій перебувають у спокої, мирі та злагоді між собою. Недарма наш Божественний Спаситель Ісус Христос перед своїми животворящими стражданнями, молячись у Гетсиманському саді, ревно просив у Небесного Отця, щоб усі були єдиним цілим. Питання єдинства турбувало Ісуса Христа, адже Він заплатив за це сповна – віддав Своє життя, і тому не дивно, що Він бажає ЇЇ захоронити від руйнівної сили, що спричиняє поділи, конфлікти і суперечки. Кипріян Карфагенський повчає: «Хто не зберігає єдності у Церкві, той не зберігає Божого закону, не зберігає віри в Отця і Сина, не тримається правдивого шляху, аби досягти спасіння». Якщо ми, християни, є частиною Божої родини, тому наш найважливіший обов’язок - разом з Ісусом Христом брати участь у збереженні єдності нашої Святої Апостольської Католицької Церкви...

* * *

Віктор Березовий

Діва Марія – Свідок Христа

tl_files/articles/16-2.JPGКожна людина шукає у своєму житті засоби, які б дозволили їй реалізуватися в суспільстві. Це стосується всіх ланок соціального життя: роботи, сім’ї, друзів, захоплень. Що ж потрібно робити, аби досягти своєї мети? Якщо ти християнин, то сама мета і посередники мають бути гідними та чесними. Загальних ознак у даному випадку дуже багато: це і моральні приписи, і канонічні, і християнська духовність, - усе служить для правильного вибору в духовному та повсякденному житті. Однак це переважно теорія, тому простому вірному не завжди легко віднайти необхідні правила поведінки для себе. Знаємо, що найкращим заохоченням до вчинку є приклад: добрий чи злий.

Сьогодні, на превеликий жаль, поганих прикладів дуже багато, сучасне життя аж кишить ними. Легко можна втратити орієнтир та засумніватися в істинності усіх моральних приписів. Звернути свій погляд на реальний приклад і зразок поведінки майже неможливо, він постає сильно затертий.

Суперечливі оцінки людських вчинків, поверховість пропозицій, на які закликають нас орієнтуватися, заставляють задуматися над серйозними, глибокими зразками моральної поведінки, які б не були прив’язані до мінливої моди...

* * *

Катехизм Католицької Церкви

Містерія дитинства Ісуса

tl_files/articles/16-3.jpgОбрізання Ісуса восьмого дня після народження(Лк. 2, 21) є знаком Його входження в потомство Авраама, у народ Союзу, знаком Його підпорядкування Закону(Гал. 4, 4) і Його призначення до культу Ізраїля, у якому Він братиме участь ціле життя. Воно є прообразом того «обрізання Христового», яким є Хрещення (Кол. 2,11-13).
Епіфанія (Богоявлення) - це явлення Ісуса як Месії Ізраїля, Сина Божого і Спасителя світу. Разом із Хрещенням Ісуса в ріці Йордані і весіллям у Кані Галилейській (Літургія Годин, величальна пісня Богородиці другої Вечірні на Епіфанію) в Епіфанії святкується поклоніння Ісусові «волхвів», що прийшли зі Сходу (Мт. 2,1). У цих «мудрецях», представниках навколишніх поганських релігій, Євангеліє бачить початки народів, що приймають Добру Новину про спасіння через Втілення. Прихід мудреців до Єрусалима, щоб «поклонитись» Цареві Юдейському (Мт.2,2) показує, що вони шукають в Ізраїлі, у месіанському світлі зорі Давидової (Чис. 24, 17; Од. 22, 16), Того, Хто стане Царем народів (Чис. 24, 17-19). Їх прихід означає, що поганам неможливо інакше пізнати Ісуса і поклонитися Йому як Синові Бога і Спасителеві світу, як тільки звернувшись до юдеїв (Ів. 4, 22) та перебираючи від них месіанську обітницю такою, якою вона є у Старому Завіті(Мт. 2, 4-6). Епіфанія виявляє, що «повнота поган входить у родину патріархів»( Св. Лев Великий, Проповіді, 33 , 3) і здобуває «гідність Ізраїля»( Римський Мисал, Надвечір'я Пасхи).

Представлення (Стрітення) Ісуса у Храмі (Лк. 2, 22-39) показує Його як Первородного, що належить Господеві(Вих. 13, 12-13). Разом із Симеоном та Анною увесь Ізраїль в очікуванні...

* * *

о. Михайло Кушнір

Молитовна підготовка до Різдва

Людина, котра почала молитовне життя, повинна бути дуже обережною, переходячи до вищих етапів молитовного і духовного життя. Органічне і здорове розкриття духовних сил повинно розвиватися поступово. Таким чином, свята Церква, знаючи людську немічність у цьому духовному удосконаленні, подає різні допоміжні середники, одним з яких є піст.

У традиції Церкви існує чотири пости, однак ми розглянемо піст різдвяний, котрий готує нас до приходу Ісуса Христа. Цей піст ще називають “адвент”, що з латинської мови означає “прихід”, тобто прихід Христа як Сонця Правди, що просвітило темряву гріховну, у якій жило людство через первородний гріх. Існує ще одна назва цього різдвяного посту - Пилипівка, оскільки він розпочинається від дня святого апостола Пилипа. 
У літургійній традиції перед Різдвом ми бачимо дві неділі, що передують святові: це неділя Святих Праотців та неділя Святих Отців. Обидві неділі поєднують попередників Христа. Щодо змісту їх богослужень, то суттєвої різниці немає. У першу неділю більшість гімнів розповідають про Даниїла та трьох юнаків у печі (свято їх припадає на 30 грудня). На другу неділю в гімнах та канонах справді згадуються імена багатьох попередників Христа, де ідея передріздвяного часу як образу Старого Завіту (часу очікування приходу Христа) виражена більше. За традицією Церкви, вірні завжди готувалися до величних подій молитвою і постом, тому різдвяний піст є для нас часом, коли очікуємо на прихід Спасителя.

Святий Симеон Солунський каже, що цей різдвяний піст подібний...

* * *

о.Володимир Сампара

Чому ми хрестимо малих дітей у Церкві?

Останнім часом багато людей, які наче є греко-католиками чи православними, чомусь опиняються в інших релігійних спільнотах чи організаціях, де через деякий час їх «перехрещують». Незважаючи на те, чи людина була раніше хрещена, чи ні, її спонукають прийняти так зване «свідоме хрещення». Щоб ми, християни, були стійкими у своїй вірі та Святій Церкві, потрібно знати, чому Свята Церква хрестить малих дітей. А також поговоримо про те, чи важливе Хрещення, підняте до рангу Святої Тайни, яке ми отримали в дитинстві.
Дещо з історії… Колишній англіканський священик Джон Сміт у 1609 році засновує окрему спільноту людей, так званих «видимих святих». Тим знаком видимості мало бути хрещення. Далі, у 1612 році, Генрі Джакоб продовжує практику хрещення дорослих людей як свідомий і зовнішній вияв віри в Ісуса Христа (детальніше про «хрещення» чи «перехрещення» на сайті: http://www.livingrosary.org.ua/pro-sekti/items/xto-taki-baptisti.html). Аргументом на користь цього релігійні спільноти чи християнські церкви протестантського напрямку змальовують момент хрещення Ісуса Христа в річці Йордан пророком Іваном Хрестителем (Мт.3,13-17). Важливим постає і той момент, коли доросла людина готується до хрещення, що є символом покаяння від гріхів (так хрестив Іван у Йордані), та прийняттям Ісуса за Господа і Спасителя (Дії, 8,26-40 ). Так диякон Филип приготував і охрестив царського скопця ефіопської цариці).

Зараз спробуємо пояснити, чому хрещення дітей у Святій Церкві (католицька і православна Традиції тут є однакові) є справді дуже вагомим. У Книзі Буття описано подію про те, як Адам і Єва спожили заборонений...

* * *

Авва Доротей, “Поучення і послання“

Повчання про совість

tl_files/articles/16-6.jpgКоли Бог сотворив людину, то Він посіяв у ній щось Божественне, немовби якийсь помисел, який має в собі, подібно до іскри, і світло, і тепло. Цей помисел, який просвічує розум і показує йому, що добре і що зле, називається совістю, а вона є природним законом. Це ті криниці, які, як тлумачать святі отці, викопував Ісаак, а филистимляни засипали (Бут. 26). Дотримуючись цього закону, тобто совісті, патріархи і всі святі ще перед написаними заповідями догодили Богові. Та коли люди через гріхопадіння закопали й потоптали совість, тоді виникла потреба в законі написаному, стали потрібні святі пророки, конечним зробився сам прихід Владики нашого Ісуса Христа, щоб відкрити і піднести її (совість); щоб засипану цю іскру знову запалити дотриманням святих Його заповідей.

Нині ж у маємо змогу або знову засипати її, або дати їй світитися в нас і просвічувати нас, якщо будемо її слухати. Бо коли наша совість каже нам щось зробити, а ми нехтуємо цим, і коли вона знову каже, а ми не робимо, а продовжуємо зневажати її, тоді ми засипаємо її, і вона не може вже чітко говорити нам через тягар, що лежить на ній, і як світильник, який сяє за завісою, починає показувати нам речі темнішими. І як у воді, скаламученій від великого намулу, ніхто не може впізнати свого обличчя, так і ми після переступу не розуміємо, що говорить нам наша совість, так що нам здається, нібито її взагалі немає в нас. Однак немає людини...

* * *

Галина Гнатів

Стережіться лжепророків

tl_files/articles/16-7.jpgВ останні роки в нашій країні відбулися значні зміни у переліку цінностей та у способі мислення людини. Хоч сьогодні християнин вже не наражається на брутальне переслідування з боку атеїстичного режиму, йому загрожує нова небезпека – бути обдуреним різноманітними релігійними і парарелігійними пропозиціями. І тому, щоб не бути втягнутим у цю новітню гру, християнин повинен вміти оцінити їх у світлі своєї віри і довір’я до Христа.

Щоденно ми зустрічаємося з різноманітними проявами релігійної і парарелігійної поведінки. Вони характеризуються різними ступенями усуспільнення.

Родней Старк і Вільям Сімс Бейнбридж виділили три рівні релігійних структур: аудиторна, культурна релігійність, а також релігійний рух.

Аудиторна релігійність об’єднує читачів певної книжки, журналу на релігійну чи парарелігійну тематику. Клієнтурна релігійність базується на стосунках «терапевт-клієнт». Прикладом можуть бути ворожбити, маги, ясновидці, астрологи. Якщо ж хтось із них вирішить об’єднати свою клієнтуру, то тоді постає релігійний рух. Він вже має свою ієрархію, доктрину і культ, а також видає свій журнал або інформаційний бюлетень.

Типологію нових релігійних рухів, запропоновану Массімо Інтровіне, можна було б назвати типологією чотирьох «ні»...

* * *

о. Володимир Пенцак

Біблія – Слово Боже, адресоване до кожного з нас

tl_files/articles/16-8.jpgБіблія для віруючих християн завжди мала ще одну назву – Слово Боже. Це не означає, що поняття «Слово Боже» слід сприймати виключно як звернення Бога від першої особи. Звичайно, що в текстах Святого Письма трапляється пряма мова Бога, виражена в промовах пророків словами: « Слухай, Ізраїлю, так говорить Бог». Проте Біблія частіше описує події історії людства, і в тих розповідях про Бога та про людину говориться в третій особі. Слово “Біблія” вказує на зовнішній вигляд святого тексту, тобто на збірку книжок, написаних людьми, що перебували під Божим натхненням. Про натхненний характер книги говорить сама назва - Святе Письмо. Вона пригадує нам про основного автора – Бога. Натомість назва “Слово Боже” вказує на необхідність віднайти в ній вищий, духовний зміст, розпізнати Боже одкровення, почути те, що хоче сказати до нас Творець.

З перших сторінок Святого Письма ми дізнаємося, що Бог створив при дії свого Слова світ та людину. І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло ( Буття 1.3.) Тож сказав Бог: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірами й над усіма плазунами , що повзають по землі». І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх( Буття1.26-27.)

Перші біблійні розповіді виявляють те, що є найціннішим у Святому Письмі – Слово Боже. Слово – це невід'ємна складова діалогу, воно завжди передбачає наявність двох: того, хто говорить, і того, хто слухає. Богословське пояснення таїнственного життя, яке нуртує в самому Бозі, вказує на розмову...

* * *

Тарас Костик

ХРИСТИЯНСЬКЕ СВЯТКУВАННЯ - ЦЕ ШКОЛА ВИХОВАННЯ

tl_files/articles/16-9.jpgРіздво… Коли ми промовляємо або чуємо це слово, то у кожного виникають свої асоціації, спогади, бажання. Комусь пригадується мерехтіння вогників на ялинці, гірлянди, хтось думає про ясла, в яких спочив Господь наш Ісус, хтось думає про радість зустрічі з дорогими людьми. Інший, згадуючи час Різдва, починає наспівувати мелодію якоїсь із колядок. Кожен має своє особливе пережиття цього Свята. Проте існує «щось», що об’єднує всі ці пережиття воєдино. І тим «щось» є родина. На мою думку, у більшості людей при слові «Різдво» асоціюється зі словом «родина». Справді, не можна не добачити родинного характеру цього Світлого Свята. З одного боку, епіцентром подій є Пресвята Родина, яка опікується новонародженим Дитям. З другого боку, це властиво наші родини, які збираються за святковим столом Свят-Вечора, щоб розділити оту тиху радість Різдвяної ночі.

До речі, про святковий стіл, за яким збирається родина. Стіл - це не лише атрибут меблів, це набагато ширше поняття. Стіл – це місце зустрічі родини, можна сказати, місце зустрічі поколінь. За столом у затишному родинному колі невидимо звершується естафета передачі християнських і загальнолюдських цінностей від покоління до покоління. Це дуже вагома ланка у вихованні цілісної людської особистості. Це органічний процес навчання (часто без слів), в якому беруть участь усі члени сім'ї . Говорячи про єдність поколінь, слід зазначити, що йдеться не лише...

* * *

Віктор Березовий

Погляд християнства на реінкарнацію

tl_files/articles/16-10.jpgІдея перевоплочення виросла не тільки на грунті фольклорно-міфологічної свідомості, але і на грунті найсерйозніших пошуків людського духа, від яких ніяк не може відвернутися думаюча людина, навіть якщо вона цілком добросовісно відкидає саму цю ідею. Удоктрині реінкарнації помітні сліди інтуїції розуму і серця, що заставляє вірити в те, що людські вчинки мають результати, які не вичерпуються коротким проміжком її земного життя, але зберігаються й після знищення її тіла. Учення про перевоплочення намагається вирішити проблему всіх проблем, пов’язаних із земним життям людини, і пояснити невідповідність між моральними достоїнствами та людськими долями. Також у цьому вченні лежить незаперечна надія на те, що ідеал, до якого прямує людське життя, неможливо досягнути в рамках цього життя, тому його здійснення за прийдешніми поколіннями.    Справді, спроби відповіді на ці запити людського духа, які лежать в доктрині реінкарнації, виявляються несумісними із найголовнішими положеннями християнської віри...

* * *

Марія Браун-Галковська

ДИТИНА ВИРОСТАЄ З КОЛИСКИ

Одна знайома розповідала мені, що колись, будучи при надії, вона прагнула якомога віддалити момент народження дитини. Ця жінка переживала за малюка: чи зможе вона вберегти його від хвороб, нещасних випадків, поганих впливів тощо, як дотепер оберігала безпосередньо в міру своїх сил та здоров'я? Не знаю, як часто виникає саме таке відчуття, але занепокоєння батьків після народження tl_files/articles/16-11.jpgдитини доводиться спостерігати дуже часто. Батьки хотіли б заслонити своє дитя від усякого зла, а найлегше це зробити, утримуючи його біля себе, у безпосередній залежності, усе за нього вирішуючи. Проте дитина розвивається і мусить ставати все менш залежною від батьків. Протистояти цьому — це все одно, що не хотіти народити дитину і заради її ж безпеки позбавляти її повітря.

Безперечно, дитина неминуче має одержати незалежність, але поступово, бо, одержавши свободу дій раптово, без приготування, скористатися нею не могла б. Отже, важливо не пропустити цих етапів самостійності та ставитисья до дитини серйозно, зважаючи на вікові особливості. Тут не йдеться про складні завдання, які є компетенцією вікової психології, а лише про те, щоб своє ставлення до дитини будувати на основі розуміння, що дитина росте і потребує, крім щораз нового одягу, щораз більшого обсягу самостійності рішень...

* * *

Мар’яна Березова

Ой хто, хто, Миколая любить...

Хоча Св. Миколай уникав будь-якої показовості, жив дуже скромно, про його незвичайну доброту, щедрість і благочинність скоро заговорили не лише місцеві жителі. Після смерті батьків Св. Миколай отримав багату спадщину. Розпорядився він нею по-своєму: роздав усе майно бідним і нещасним. Ось лише один випадок із багатьох, про який дійшли свідчення до нас. У місті Патарх жив багатий чоловік, у якого було три доньки, що славилися красою. Та багатій утратив своє майно і став дуже бідним. У відчаї він вирішив торгувати красою своїх доньок, щоб таким чином отримати для себе і для них засоби для існування. Про це довідався Св. Миколай і вирішив врятувати цю родину. Дочекавшись глибокої ночі, підійшов до хатинки бідняка і вкинув через віконце вузлик із золотом. Коли господар знайшов його зранку, не міг повірити своїм очам. А переконавшись у реальності подарунка, подякував Господу і видав за ці гроші старшу доньку заміж. Святитель Миколай, побачивши, що благодіяння принесло гарний результат, через деякий час уночі підкинув їм ще вузол із золотом. Тож батько отримав можливість одружити і другу доньку. Він сподівався, що Бог допоможе і третій його дитині. Але твердо вирішив вистежити благодійника, щоб подякувати йому. Він не спав кілька ночей і коли почув звук монет на підлозі, вийшов з будинку. Побачивши єпископа Миколая...

* * *

Марія Колодій

Життя пліч-о-пліч

tl_files/articles/16-13.JPGМолоді люди мріють про спільне майбутнє ще тоді, коли тільки розпочали зустрічатися: озвучують свої очікування від майбутнього, планують спільний побут, час відпочинку і виховання майбутніх дітей. Особистість спрямована у майбутнє. Коли створюється сім'я, чоловік і дружина сподіваються разом реалізувати у ній свої особистісно значущі цілі та плани. Отже, для міцності сімейних стосунків має значення те, що допомагає кожному з подружжя реалізувати свої життєві плани. Це можливо за умови їхньої несуперечливості й узгодженості.
Нерідко ми стаємо свідками того, що подружжя, яке базувалося лише на емоційному піднесенні і закоханості, набагато вразливіше, аніж стосунки людей, які створювали сім'ю за розрахунком, — піддавали раціональному аналізові фінансові можливості партнера, наявність у нього житла, рівень освіченості, спектр інтересів і захоплень, риси характеру тощо. Це стається тому, що людина в емоційному піднесенні не оцінює об’єктивно свого партнера, їй просто добре в цей час і в цю хвилину, і не важливо, що буде завтра. А коли «рожеві окуляри» разом із першим шалом любові-пристрасті зникають, виявляється...

Список коментарів

Коментовано: Наталя | 2010-01-11

Читала. Як на мене, дуже гарний і цікавий журнал. Добре, що існує таке хороше християнське видання. Дякую всім, хто готує цей журнал!

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 8 + 1.

Останні новини

І не будь ти невіруючий, але віруючий!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, у неділю після величного торжества Святого Воскресіння Господнього, згадуємо святого апостола Тому, що зробив визнання віри, кажучи :”Господь єси і Бог мій!”...

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

У цей урочистий день Воскресіння Христового Його Церква, сповнена небесним світлом, оспівує Господа, який переможно виходить із запечатаного гробу. «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява», – проголошує у цю пасхальну ніч євангелист Іван (Ів. 1, 5)....

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають Благовіщення

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають один з найбільших дванадесятих празників у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового...

Чи існує справжній образ Ісуса?

Спробуємо відповісти на це запитання, зіславшись на історію всім відомої Туринської Плащаниці. Плащаниця, що знаходиться у Туринському катедральному соборі, – це лляне полотно, на якому відбився...

1579

Нові свідчення

Хочу подякувати за молитву і перепрошую, що роблю це з великою затримкою. Я є в спільноті "Жива вервиця" з 28 серпня 2011 р. А 15 жовтня надіслала Вам наміри на Служби Божі. Один з намірів був: За зцілення від безпліддя та дарування дітей...

Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві

Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха...

Неділя сиропусна.

У неділю сиропусну ми творимо спомин про вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви. Воно сталося через переступ ними Божої заповіді та їхню зачерствілість та не розкаянність. Тому цим прикладом Свята Мати Церква на початку святої Чотиридесятниці, показує ...

Апостольський лист Porta Fidei (Двері віри)

«Двері віри» (Ді. 14,27) завжди відкриті для нас, проводячи нас до життя у спільності з Богом і пропонуючи приєднатись до Його Церкви. Цей поріг можна переступити, коли проголошується слово Боже...

Архів новин